Фінанси страхової компанії: суть, взаємозв’язок фінансів і страхування, принципи організації фінансів страховика

     Фінанси страхової компанії: суть, взаємозв’язок  фінансів і страхування, принципи організації  фінансів страховика 

     Страхування в Україні є специфічним і  досить новим видом підприємницької  діяльності, поява якого пов'язана  із скасуванням державної монополії  у сфері страхування. Свого часу фінанси Держстраху СРСР (єдиної в країні страхової організації за умов державної монополії) розглядалися як ланка централізованих фінансів фінансової системи СРСР. Демонополізація страхової справи і виникнення страхових компаній як повноцінних суб'єктів господарювання вимагає переосмислення місця та ролі їхніх фінансів у складі фінансової системи країни вже як ланки децентралізованих фінансів. Отже, сутність фінансів страховиків, особливості їхньої організації та управління ними слід розглядати, беручи до уваги сутність децентралізованих фінансів взагалі та враховуючи зокрема специфіку страхової діяльності.

     Децентралізовані  фінанси (тобто фінанси суб'єктів господарювання, в тому числі страхових компаній) складають вихідну ланку, основу усієї фінансової системи держави. Під децентралізованими фінансами з погляду теорії фінансів українські та російські вчені-фінансисти традиційно розуміють певні економічні відносини. Так, професор О. Р. Романенко зазначає, що фінанси підприємств — це «економічні відносини, що опосередковують кругообіг грошових коштів підприємств» [130, с. 8] і «пов'язані з рухом грошових потоків, формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів на мікроекономічному рівні...» [130, с. 67]. Професор Г.Г. Нам визначає фінанси підприємств як «економічні відносини, пов'язані з рухом грошей, формуванням грошових потоків, розподілом та використанням доходів і грошових фондів суб'єктів господарювання в процесі відтворення».  Російський вчений В. В. Ковальов дає таке визначення: «...фінанси підприємств — це сукупність грошових відносин, що виникають у  суб'єктів господарювання з приводу формування фактичних і (або) потенційних фондів грошових коштів, їх розподілу і використання на потреби виробництва і споживання». Існують інші формулювання українських та російських вчених, але за змістом вони схожі.  Західні вчені підходять до визначення фінансів більш прагматично. Так, Е. Нікбахт і А. Гропеллі, автори відомого американського підручника «Фінанси», визначають фінанси суб'єктів господарювання як сукупність «різноманітних економічних прийомів та методів для досягнення максимального достатку фірми або загальної вартості капіталу, вкладеного у справу». 

      На  нашу думку, погляди вітчизняних  фахівців на фінанси як на відносини і погляди західних, як на прийоми та методи, не є взаємовиключними, оскільки будь-які економічні відносини втілюються у певні  категорії, поняття, набувають певних форм суспільного існування, або фінансових інструментів, які використовує у своїй діяльності менеджмент компаній для досягнення означених цілей. Ми вважаємо, що наведене формулювання Е. Нікбахта і А. Гропеллі стосується не стільки фінансів, скільки фінансового менеджменту. Адже саме фінансовий  менеджмент означає використання тих самих прийомів та методів, про  які пишуть ці автори. При цьому ми схильні поділяти точку зору В. В. Ковальова, який відзначає, що фінанси підприємств як об'єкт фінансового менеджменту слід розглядати як сукупність трьох взаємопов'язаних елементів: фінансові відносини; фінансові ресурси; джерела фінансових ресурсів. Саме цими трьома елементами й намагаються управляти менеджери. 

     Спираючись  на визначення українських вчених щодо децентралізованих фінансів, можна  визначити фінанси страхових  організацій, як економічні відносини у грошовій формі, які опосередковують кругообіг грошових коштів страховиків з метою забезпечення статутної діяльності і пов'язані з рухом грошових потоків, капіталу, розподілом  та використанням доходів і грошових фондів страхових організацій. 

     Фінанси страхових організацій є сенс розглядати на мікроекономічному рівні як складову децентралізованих фінансів (фінансів суб'єктів господарювання) через призму специфіки страхової діяльності. Страхові компанії є незвичайними суб'єктами господарювання. Вони забезпечують мобілізацію коштів страхувальників і створення відповідних фінансових ресурсів (у тому числі страхових резервів) з метою надання страхувальникам страхового захисту. Цей факт є визначальним для розуміння специфіки економічних відносин, що складають зміст поняття «фінанси страхових організацій». Як усі фінансові відносини, фінанси страхових організацій носять імперативний (державно-владний) характер, більша їх частка безпосередньо або опосередковано регламентується законодавчими та нормативними актами. Страхуванню, як виду підприємницької діяльності, притаманна підвищена ризикованість, і це безпосередньо позначається на характері фінансових відносин у цій сфері.

     Всю сукупність фінансових відносин, які  опосередковують кругообіг грошових коштів страхової організації, за своїм економічним змістом можна поділити на кілька груп. Це — грошові відносини між:

     - засновниками страхової компанії у процесі формування статутного фонду (капіталу) страховика. Статутний капітал є першоджерелом створення умов для початку діяльності страховика. Враховуючи специфіку страхової діяльності, пов'язану з виконанням зобов'язань за договорами страхування на початковій стадії функціонування страхової організації, коли ще немає інших коштів, окрім статутного капіталу (надходження страхових премій є ще недостатніми порівняно з обсягами страхової відповідальності), держава імперативними нормами права закріплює вимоги щодо мінімального розміру статутного капіталу (фонду) страховика. Тобто розмір статутного капіталу відповідає першій умові, що висувається до платоспроможності страховика і що відкриває допуск суб'єкту господарювання до страхової діяльності;

     - страховою організацією та її  засновниками (акціонерами) з приводу випуску та розміщення акцій страховика, формування резервного фонду акціонерного товариства, розподілу прибутку, виплати дивідендів за акціями. Ця група відносин є вкрай важливою з огляду на те, що у складі всієї сукупності страхових організацій переважаючою є форма створення їх у вигляді акціонерних товариств закритого і відкритого типів;

     - страховиками і страхувальниками  з приводу надання страхового  захисту. Страхувальники сплачують  страхову премію (яка є джерелом  формування страхових резервів). У процесі зазначених відносин  страхувальники набувають страхового захисту, а страховик отримує джерела формування фінансових ресурсів для гарантованого виконання своїх страхових зобов'язань і, крім того, джерела дешевого і якісного інвестиційного капіталу. Страхувальники (особливо в секторі страхування життя) можуть брати участь у прибутках страховиків, отримувати проценти на сплачені страхові премії, отримувати позики в обсягах викупної суми за договором, визначати інструменти для інвестиційних вкладень;

     - страховиками і страховими посередниками.  На певних етапах розвитку  страхового ринку ці відносини є досить простими — страховий посередник виступає як «транзитна ланка» між страхувальником і страховиком. Але подальший розвиток і ускладнення цих відносин характеризуються виникненням нових форм взаємодії: участь посередника у прибутку страховика; право страхового брокера депонувати певну частку страхових премій тощо;

     - страховиками і перестраховиками (страховиками і перестрахувальниками). Договори перестрахування є достатньо складними інструментами оптимізації ризику і досягнення фінансової стійкості. Ці договори забезпечують рух різноспрямованих грошових потоків у зв'язку із взаємною участю сторін договору перестрахування у компенсації збитків; взаємній участі у прибутках; формуванні страховиком-цедентом «частки перестраховиків» у своїх страхових резервах, а отже — набуття ними прав вимоги до перестраховиків тощо;

     - страховиками і об'єднаннями страховиків. Ці об'єднання (за винятком громадських об'єднань) можуть існувати у вигляді пулів або страхових бюро. Зазвичай члени об'єднань формують спільні фонди (резерви), які допомагають їм у вирішенні проблем страхування тих ризиків, для яких утворюються такі об'єднання. У процесі формування та використання таких фондів, спільної участі у відшкодування збитків виникають фінансові відносини;

     - страховиками та їхніми відокремленими  підрозділами (філіями та представництвами) з приводу фінансування витрат, розподілу та використання прибутку, співстрахування та перестрахування в межах однієї компанії деяких ризиків; формування страхових резервів та їх розміщення тощо;

     - страховою компанією та її  персоналом з приводу розподілу та використання прибутку, випуску і розміщення цінних паперів, що емітуються страховою компанією, виплати дивідендів за акціями і процентів за облігаціями тощо;

     - страховиками та іншими суб'єктами господарювання з приводу участі страховиків у їхньому капіталі, надання фінансової допомоги, задоволення регрес них вимог, розрахунків за штрафними санкціями тощо;

     - страховими організаціями й операторами  фінансового ринку (банками, інвестиційними компаніями тощо) в процесі інвестиційної та фінансової діяльності страховиків та з приводу інвестування та розміщення тимчасово вільних власних і залучених коштів страхових організацій. Вибір фінансових інструментів для інвестування та розміщення є досить широким. Ці відносини здебільшого регулюються державою, яка забезпечує відповідний контроль;

     - страховими організаціями та  афілійованими структурами, а також між страховиками та іншими учасниками фінансово-промислових груп, холдингів, концернів, корпорацій. Ця група фінансових відносин пов'язана із внутрішньокорпоративним перерозподілом грошових коштів з метою розвитку бізнесу, фінансування спільних проектів, оптимізації оподаткування, захисту від недобросовісних поглинань та захоплень тощо;

     - страховиком і державою з приводу  сплати податків до бюджету,  цільових внесків на соціальне  страхування до відповідних фондів загальнодержавного обов'язкового соціального страхування, застосування штрафних санкцій тощо.

     Розглянуті  основні групи фінансових відносин можна вважати такими, що визначають сутність і зміст фінансів страхових організацій. Кожна з перелічених груп фінансових відносин характеризується власними особливостями, а спільним є те, що матеріальною основою всіх цих відносин є рух грошових коштів страховика. Саме рухом грошових коштів супроводжується формування статутного капіталу страховиків, починається і закінчується виробничий цикл страхової компанії, створюються страхові та вільні резерви, здійснюється розміщення та інвестування тимчасово вільних коштів, відбуваються страхові виплати, формується та використовується фінансовий результат.

     В момент створення страхової організації  першою і головною складовою її фінансових ресурсів є власний капітал у  формі статутного фонду, сформований  за рахунок грошових внесків засновників.

     Подальша  діяльність призводить до появи інших  форм власного капіталу (формується капітал  резервний і додатковий, утворюється нерозподілений прибуток як результат страхової, фінансової та інвестиційної діяльності страховика), а також до появи залученого капіталу (переважно у вигляді страхових резервів, створюваних за рахунок страхових премій).

     Кругообіг коштів не обмежується проведенням  страхових операцій, він ускладнюється  через здійснення страховою компанією інвестиційної та фінансової діяльності на фінансовому ринку, яка приносить страховій організації значні доходи.

     Ця  схема є дещо спрощеною, оскільки в ній не відображені грошові  потоки між страховою організацією та страховими посередниками, перестраховиками, перестрахувальниками, об'єднаннями страховиків. Але й у спрощеному вигляді вона дає змогу уявити джерела формування капіталу страховиків. Грошові кошти надходять до компанії у вигляді: страхових премій за укладеними договорами страхування; доходів від інвестицій; доходів від продажу цінних паперів та інших активів; доходів від емісії акцій. Рух грошових коштів дозволяє страховику фінансувати операційні витрати, створювати страхові та вільні резерви, сплачувати страхове відшкодування, формувати прибуток, забезпечувати виплату дивідендів засновникам та акціонерам.

     Характер  кругообігу грошових коштів і ступінь розмаїття і складності фінансових відносин страхової організації обумовлюється кількома чинниками:

     - організаційною формою, в якій створена страхова компанія. Організаційна форма впливає на розмір та структуру статутного фонду (капіталу), на порядок формування резервного фонду господарського товариства, розподілу прибутку і сплату дивідендів, на розподіл відповідальності за зобов'язаннями страхової організації між її учасниками;

     - внутрішньою структурою страхової організації. З огляду на внутрішню структуру існують прості й складні страховики. Прості організації не мають відокремлених підрозділів — філій та представництв. Складні організації мають однорівневу або дворівневу систему відокремлених підрозділів. Грошові кошти філій включені у кругообіг коштів головної фірми, і це ускладнює його, бо дозволяє маневрувати коштами для подолання внутрішніх дисбалансів, проведення політики диверсифікації щодо формування страхового та інвестиційного портфелів, здійснювати внутрішнє співстрахування та перестрахування;