Финансы Китая

 

 

В) Бюджет складається з  бюджетних доходів і витрат. Доходи бюджету включають в себе прийом податків, грошові надходження від  державних активів, які, згідно з  відповідними правилами, повинні бути передані державі, грошове надходження  з певних статей, грошові надходження  з інших джерел.

Бюджетні витрати включають  в себе витрати на розвиток економіки, витрати на розвиток проектів у галузі освіти, науки, культури, охорони здоров'я, видатки на держуправління, витрати  на національну оборону, витрати  на видачу різних субсидій та інші витрати.[2]

Доходи бюджету поділяються  на доходи державного бюджету, доходи місцевого бюджету і доходи бюджету, розділені між центральним урядом і місцевими органами влади. Бюджетні витрати діляться видатки державного бюджету і видатки місцевих бюджетів.

Конкретні заходи з розділення дохідних і видаткових статей між  державним та місцевими бюджетами, передача місцевими органами влади  доходів в центральний уряд і  відшкодування доходів або виділення  центральним урядом субсидій до місцевих органів влади повинні бути обумовлені Держрадою і передані для реєстрації в Постійний Комітет ВЗНП.

Рішення про використання доходів державного бюджету приймається  після ретельного аналізу і складання  чіткого плану. Установа будь-якого  спрямованого на конкретні цілі фонду, при тому, що його установа дійсно необхідно, повинне бути схвалене Держрадою.

Жоден орган влади більш  високого рівня не може, виходячи за межі своїх повноважень, розпоряджатися бюджетними коштами органу влади  нижчого рівня. Жоден орган влади  нижчого рівня не може використовувати  або перехоплювати бюджетні кошти, що належать органам влади вищого рівня.

За даними Міністерства фінансів КНР, за 11 місяців 2011 року доходи національного бюджету зросли на 26,8%, склавши 9,73 трлн. юанів /1,53 трлн. дол. США [1]

Відзначена певна тенденція  до зниження росту: в 1-му кварталі зростання  склало 33%, у 2-му кварталі – 30%, в 3-му – 26%.

Витрати національного бюджету  склали близько 8.9 трлн. юанів. Це на 24% більше, ніж за аналогічний період 2010р.. Зросло фінансування у сферах освіти, соцзабезпечення, культури, ЗМІ.

 

 

Д)  Сучасна бюджетна система Китайської Народної Республіки відповідає адміністративно-територіальному устрою КНР. Вона є централізованою і складається з бюджетів п'яти ієрархічних рівнів. Перший рівень - бюджет центрального уряду (державний) бюджет, другий рівень - бюджети провінцій, а так само бюджети автономних районів та муніципалітетів підлеглих безпосередньо центральному уряду, третій рівень - бюджети міст, що мають адміністративно-територіальний поділ на райони і префектури, четвертий рівень - бюджети повітів і міст не мають адміністративно-територіальний поділу на райони і префектури, п'ятий рівень - бюджети селищ, національних селищ та невеликих міст.

Загальнодержавний щорічний бюджет, відповідно до Конституції  КНР і Законом про бюджет Китайської Народної Республіки (1994 року), затверджується на зборах Всекитайських зборів народних представників (ВЗНП) і вводиться  в дію указом голови КНР. Бюджети  нижчестоящих рівнів затверджуються зборами  народних представників (СНП) відповідного рівня. Не допускається прийняття рішень, які привели б до збільшення витрат бюджету, без схвалення ПК ВЗНП або  СНП.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Завдання 3. Соціальне  страхування КНР.

Після 20-річного  застою, в 1980 році Народна страхова компанія Китаю була перетворена  з адміністративної організації  в достовірно страхову компанію, створена ціла мережа страхових організацій, що включають Генеральну компанію і  її представництва на рівні провінцій, автономних районів, міст центрального підпорядкування і повітів. У 1988 році створені страхові компанії «Пінань» («Благополуччя») і «Тайпінян» ("Тихий океан"), які розвернули свою діяльність, головним чином, в приморських районах. У 1996 році Народна страхова компанія Китаю зробила важливий крок у бік зміни системи управління і моделі господарювання, а також у сфері створення сучасного режиму підприємства і її злиття з міжнародним ринком. «Закон КНР про страхування», прийнятий в 1985 році і створення в 1988 році Комісії з нагляду за страховою діяльністю в Китаї надали правову основу і правила функціонування для ринку страхування.

На даний час  в Китаї налічується більше 700 тисяч страхових компаній, посередницьких страхових організацій, а також представництв страхових установ. Страхові операці - вельми різноманітні, до їх складу входять: страхування життя, страхування від нещасних випадків, страхування майна і т. і. З санкції китайського уряду більше 30 іноземних страхових компаній почали свою діяльність в Китаї, було сформовано більше 200 представництв в більше ніж 100 країнах світу. У 2003 доходи від операцій по страхуванню, включаючи доходи іноземних компаній, склали 388,0 мільярдів юанів, що на 27,1 відсотка більше у порівнянні з минулим роком.

Ідея запровадження  страхування транспортних засобів  з'явилася ще в Стародавньому  Китаї, коли Китай почав відправляти судна з вантажем у свої нові колонії через Атлантичний океан. Але, оскільки на водних океанічних просторах панувало піратство і шторми, власники суден прийняли рішення страхувати і корабля, і вантажу, що знаходиться на борту. Так з'явився перший вид страхування, відомий нам сьогодні як страхування суден.[6]

 

 

 Пенсійне  забезпечення

В останні роки кількість  людей, що взяли участь в системі пенсійного забезпечення, безперервно збільшується. Раніше ця система була зосереджена тільки на держпідприємствах і колективних підприємствах, а зараз вона розповсюджуються на багато підприємств, а також на невиробничі одиниці. Це пенсійне право працівників отримати відповідні гарантії. До кінця 2002 року в Китаї було 111 млн. 290 тис. людей, які працюють і 36 млн. 80 тис. осіб пенсійного віку, тобто пенсіонерів, які взяли участь в основній системі пенсійного забезпечення. А до кінця 2003 року ця кількість досягла 154 млн. 900 тис. людей, що збільшилося на 7 млн. 530 тис. людей. З них працюючого населення 116 млн. 380 тис. осіб і 38 млн. 520 тис. осіб пенсійного віку. 

Медичне страхування 

Система медичного  страхування, яка охоплює виробничі  і невиробничі структури, державні установи, а також громадські організації, є однією з масштабних програм  соціального забезпечення. У 2002 році кількість медичних організацій  охорони здоров'я Китаю, протиепідемічних установ збільшилося на 290тис.. Кількість  лікарняних склала 3 млн. 210 тис. А кількість медичного персоналу склала 4 млн. 440 тис. людей. У таких великих містах, як Пекін, Шанхай, Тяньцзінь і Чжоуцин, були відкриті лікарні широкого профілю. У цих лікарнях відбувається лікування пухлин, серцево-судинних захворювань, захворювань очей, зубів, а також знаходяться відділення китайської медицини і інфекційних хвороб. На рівні провінцій і автономних районів були сформовані лікарні широкого профілю і спеціальні лікарні, які оснащені сучасною передовою медичною технікою. На сьогоднішній день в повітах, волостях і селах. 

В кінці 2003 року 108 млн. 950 тис. людей взяли участь в системі медичного страхування, що на 14 млн. 940 тис. більше у порівнянні з минулим періодом. З них кількість тих, хто працює склала 79 млн. 770 тис. людей, а пенсіонерів - 29 млн. 180 тис.. 

Близько 75 % населення  Китаю проживає в сільських районах, тому медицина та охорона здоров'я на селі постійно перебувають у центрі уваги держави. Після 1978 року, з часу проведення політики реформ і відкритості медичні органи країни поставили собі за мету подальший розвиток сільської санітарно-гігієнічної роботи і забезпечення селян медичним обслуговуванням, розглядання це як один з ключових моментів будівництва нового соціалістичного села з китайською специфікою.

Поряд з цим на основі всебічного розвитку медицини на селі на перше  місце висунуті загальні санітарно-гігієнічні заходи. В даний час в сільських районах в основному сформувалася триступенева (повітова, волосна і сільська) лікувально-профілактична система.

У відповідності до системи  державного медичного обслуговування і трудового страхування, створеної  в 50-х роках в Китаї лікування  робітників і службовців у разі їх захворювання або травм здійснюється повністю за рахунок держави. Ця система зіграла активну роль в охороні здоров'я робітників і службовців, стимулювання економічного розвитку і забезпечення суспільної стабільності. Однак у міру розвитку економіки та поглиблення реформи економічної системи країни все більше проявлялися її недоліки. Оскільки медичне обслуговування зазвичай оплачують держави і підприємства, витрати на ці цілі ростуть надто швидко і стали тягарем для державного бюджету.

З іншого боку, неминуче марнотратство санітарно-гігієнічних ресурсів. Медичне обслуговування в сільських місцевостях, за винятком невеликого числа заможних регіонів, де воно надається безкоштовно, все ще залишається платним. У країні система загального медичного обслуговування ще не досягла досконалості, сфера її дії невелика, тому обов'язково потрібно здійснити реформу системи загального медичного обслуговування.

Реформа медичної сфери в  містах і селищах передбачає створити механізм відшкодування витрат медичних установ. Це означає, що система медичного страхування повинна будуватися з урахуванням місцевих фінансових і соціальних умов; витрати на лікування повинні взяти на себе як держава і підприємства, так і самі пацієнти. У сільських районах слід всіляко розвивати і вдосконалювати кооперативну систему медичного обслуговування під керівництвом місцевих урядів, яка функціонує на кошти суспільства за фінансової допомоги уряду і на засадах добровільної участі населення.

Заплановано створити страхові фонди головним чином за рахунок  внесків приватних осіб і підтримки  з боку колективів і місцевої влади, щоб забезпечити селян елементарним медичним обслуговуванням, виконати завдання профілактики захворювання та уникнути бідності через хворобу. Розширення сфери охоплення системою медичного страхування не тільки сприяє повному та своєчасному обслуговуванню з боку медичних установ, а й відповідає вимогам стабільного розвитку самих медичних установ.[8]

Страхування безробіття 

В Китаї велика кількість  населення, тому існує проблема зайнятості. Для того, щоб створити додаткові  робочі місця, починаючи з 1993 року, уряд Китаю став запроваджувати в життя  політику формування ринку робочої  сили, мета якої збільшити кількість  робочих місць. Варто відзначити, що відносно звільнених працівників  держпідприємств, які були звільнені  в результаті проведення оптимізації  виробничих структур за останні роки, уряд Китаю почав здійснювати  програму повторної зайнятості. До кінця 2002 року загальна чисельність  міського населення, які мають робочі місця склала 247 млн. 800 тис.. З 1998 року понад 18 млн. звільнених працівників держпідприємств за допомогою різних шляхів знайшли друге робоче місце; таким чином, в кінці 2002 року зареєстрована ставка рівня безробіття в містах Китаю склала 4%. Система страхування безробіття, впроваджена на підприємствах, сприяє раціональному обороту робочих сил і формуванню єдиного ринку робочої сили. В кінці 2003 року кількість китайців, які взяли участь в системі страхування, досягла 103 млн. 730тис. людей. Що стосується питання гарантії прожиткового мінімуму, то у всіх містах і повітах Китаю була створена система, відповідно до якої населення, загальний дохід якого нижче прожиткового рівня, в даному районі може отримувати відповідну допомогу і дотації. За 2003 рік приблизно 22 млн. 350 тис. людей міського населення отримали державну допомогу для забезпечення прожиткового мінімуму, зараз цим страхуванням користуються майже всі бідні верстви міського населення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Завдання 4. Фондовий ринок.

На початку 1990-х рр.. в  КНР одна за одною були відкриті Шанхайська (SSE) і Шеньчженьская фондові  біржі (SZSE). У міру розвитку фондовий ринок став невід'ємною частиною економіки Китаю. Незважаючи на те, що на даний момент на фондовому  ринку приватні інвестори зберігають значну частку, інституційні інвестори  поступово займають домінуючі позиції. Останнім часом іноземні інвестори  отримали право працювати з китайськими  акціями категорії «А» після  досягнення відповідних стандартів та отримання статусу QFII.

За 20 років, китайський фондовий ринок пройшов через труднощі і негаразди. Індекс (SSE) з 100 пунктів  в 1990 р. виріс до 5000 пунктів в 2007 р., проте потім стався під впливом  світової кризи обвал привів до його падіння до 2000 пунктів, і до січня 2010 р. він стабілізувався на рівні 3250 пунктів. При цьому обсяги випуску  цінних паперів та рівень накопичення  капіталу багаторазово зросли.[12]

У 2007 р. зростання фондового  ринку був стрімким, особливо - ринку  акцій. При цьому стрімко росли  не тільки котирування акцій, але  і обсяги торгів. Починаючи з кінця 2006 року індекси (SSE) і (SZSE) постійно встановлювали  нові історичні рекорди. Це призвело до зростання капіталізації ринку  акцій в цілому: 20 грудня 2006 капіталізація (SSE) і (SZSE) пробила стелю в 8 трильйонів юанів. У січні 2007 року зростання  поступово продовжився до 9, 10 і 11 трильйонів юанів. Після корекції 30 травня зростання продовжилося, і  вже в липні капіталізація  досягла 19 трлн. юанів, а в серпні 20 трлн. юанів [12]. Таким чином, рівень концентрації вітчизняних паперів Китаю вперше подолав поріг в 100% по відношенню до ВВП. [3] До кінця 2007 р. загальна кількість включених компаній в котирувальні листи на (SSE) досягло 1550, з капіталізацією 32710000000000. юанів або 140% від ВВП країни, підприємства через випуск акцій оборот облігацій акумулювали 1,9 млрд. юанів. Але настільки швидке зростання за такий короткий період призвів до подальшої корекції і різкого зниження котирувань.

Зважаючи постійного поліпшення макроекономічної ситуації уряд став поступово послаблювати рівень контролю за фінансовими потоками. Це призвело до довгострокового переважанню  Биківня фондовому ринку, і до 2005 р. найнижчий показник акцій склав 1161,06 пунктів. У 2006 р. зростання котирувань продовжилося протягом року, і мінімальний  показник акцій склав 2675,47 пунктів. До жовтня 2007 р. показник впритул підійшов до позначки в 6000 пунктів, однак потім  почалося падіння котирувань акцій  до 2000 пунктів в 2008 р. Наприкінці 2009 р. показники зросли до 3000 пунктів.[14]