Державний бюджет та особливості його формування і використання в Україні

Міністерства  фінансів України (159028,1 млн. гривень). У  порівнянні  з  2010

роком надходження зведеного  бюджету  зросли  на  37628,2  млн.  грн.,  ріст

становить 128 відсотків.

      Місцеві бюджети отримали 75895,2 млн.  грн., у  т.ч.  доходів  –39865,5

млн. грн., трансфертів  з державного бюджету – 34150,3 млн. грн., коштів,  що

передаються із загального фонду бюджету до  бюджету  розвитку  (спеціального фонду) – 1879,4 млн. гривень.

      Надходження податку з доходів  фізичних осіб до зведеного   бюджету1  за

2011 рік становили 22791,1  млн.  грн.,  або   109,6   відсотка   річного

розрахункового  показника. У порівнянні з 2010  роком збільшення  надходжень цього податку сягнуло 5465,9 млн. грн., або 131,5 відсотка.

      Основні чинники, які позитивно  вплинули на надходження податку:

• зростання фонду оплати праці (з 127 млрд. грн. у 2010  році  до  161,4

млрд. грн. у 2011 році (за попереднім звітом Міністерства економіки));

      підвищення в 2011 році мінімальної заробітної плати з 1  січня  –  350

гривень, з 1 липня  – 375 гривень, з 1 грудня - 400 гривень  на місяць;

• поступове збільшення   розміру   мінімальної   заробітної   плати   у

законодавчому порядку приводить до перегляду  співвідношення  тарифної  сітки та посадових окладів, що також впливає на рівень заробітної плати  працюючих громадян;

• підвищення розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу з 1 січня 2006 року до 483 гривень, з 1 квітня – 496 гривень, з 1 жовтня  -  505 гривень.

 

2.2. Видатки  державного бюджету

 

      Виконання державного бюджету  у 2011 році здійснювалося відповідно  до

Закону України  „Про Державний бюджет України на  2011  рік”  від 23.12.2010

№ 2857-VI (із змінами та  доповненнями),  пріоритетів,  визначених  Основними напрямами бюджетної політики на 2011 рік.

      Видатки Зведеного бюджету України  у 2011році становили 175284,3  млн.

грн., що на 33585,5 млн. грн.  (на  23,7  відсотка)  більше  за  аналогічний

показник 2010 року. Питома вага видатків зведеного бюджету у ВВП у 2011

році проти 2010 року зросла на 0,6 відсоткового пункту до 32,7 відсотка.

      Видатки  Державного  бюджету  України  (без  урахування  кредитування)

проведені у  сумі 137108,0 млн. грн., або 94,4 відсотка  планових  показників

(зі змінами  згідно чинного законодавства). Питома  вага  видаткової  частини

Державного  бюджету України у валовому  внутрішньому  продукті  у  2011  році становила 25,6 відсотка.

      По  загальному  фонду  державного  бюджету  виділено   асигнувань   на

проведення  видатків на рівні 99,6 відсотка  річних  планових  показників  зі

змінами.  Недофінансування  пов’язано,  зокрема,  з  економією  видатків  на

субвенції  соціального  характеру  у  зв’язку  з  переходом   на   погашення

зобов’язань; відсутністю  порядків використання коштів за деякими  бюджетними програмами відповідно до абзацу 8 статті 27 закону про державний  бюджет  на 2011 рік;  відсутністю  рішень  про  розподіл  коштів  резервного  фонду та економією з обслуговування державного боргу.

      Поряд  із  цим,  у  серпні–вересні  покращилася  фінансова  дисципліна

головних розпорядників  бюджетних коштів. Рівень освоєння ними  виділених  їм асигнувань за загальним фондом  щомісячно  перевищував  95  відсотків  і  на кінець 2011 року досяг 97,2 відсотка річного плану зі змінами.

 

 

2.3. Стан  державного боргу

 

      Станом на 31 грудня 2011 року державний прямий  та  гарантований  борг

України становив 80548,5 млн. грн.,  або  15950,2  млн.  дол.  США,  в  тому

числі: державний  прямий та гарантований зовнішній борг – 63939,8  млн.  грн.

(79,4 відсотка  від  загальної  суми  державного  прямого  та  гарантованого

боргу),  або  12661,4  млн.  дол.  США;  державний прямий  та  гарантований

внутрішній  борг – 16608,7 млн. грн. (20,6 відсотка), або  3288,8  млн.  дол.

США.

      Державний  прямий  борг  України   становив  66113,8  млн.  грн.  (82,1

відсотка), або 13091,8  млн.  дол.  США.  Державний прямий  зовнішній борг

становив 49506,1 млн. грн. (61,5 відсотка), або 9803,2 млн. дол.  США  проти

встановленого Законом України “Про Державний  бюджет  України  на  2011 рік” граничного  розміру   державного   зовнішнього   боргу   України  в   сумі,

еквівалентній  9172,4  млн.  дол.  США.  Державний  прямий  внутрішній  борг

становив 11134 млн. грн. та 1083,9 млн. дол. США (16607,7  млн.  грн.  (20,6

відсотка), або 3288,7 млн. дол. США)  проти  встановленого  Законом  України

“Про Державний  бюджет України на 2011 рік”  граничного  розміру державного внутрішнього боргу України в сумі 18689,5 млн. грн. та в  сумі  1083,9  млн. дол. США.

      Перевищення фактичного обсягу  державного прямого зовнішнього  боргу над граничним  спричинене  перевищенням  фактичних  зовнішніх   запозичень   над плановими, що знаходиться в межах недонадходження внутрішніх  запозичень  та коштів від приватизації державного майна  і  відповідає  вимогам  статті  27 Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік”.

      Гарантований борг України становив 14434,7 млн. грн. (17,9  відсотка),

або 2858,4 млн. дол. США,  в  тому  числі:  гарантований  зовнішній  борг  –

14433,8 млн. грн. (17,9 відсотка), або 2858,2 млн.  дол.  США;  гарантований

внутрішній  борг – 1 млн. грн., або 0,2 млн. дол. США.

      Протягом  січня–грудня  2011   року   сума   державного   прямого   та

гарантованого боргу України збільшилась у  гривневому  еквіваленті  на  2402

млн.  грн.  (3,1  відсотка),  або  на  475,6  млн.  дол.  США  в  доларовому

еквіваленті.

      Внутрішній борг  перед  банківськими  установами  (за  кредитами   НБУ)

становить 13,5 відсотка, перед юридичними  особами  (за  державними  цінними паперами) – 11,6 відсотка.

        Протягом  2011  року   відбулося   зменшення   державного   прямого

внутрішнього  боргу як перед юридичними особами, так і перед НБУ  за  рахунок перевищення виплат з  погашення  державного  внутрішнього  боргу  над  сумою запозичень.

      У структурі гарантованого боргу  України станом на 31 грудня 2011  року

найбільшу частку  (35,4  відсотка)  становить  заборгованість  за  позиками,

наданими міжнародними організаціями  економічного  розвитку.  Заборгованість за  позиками,  наданими  іноземними  комерційними  банками,  становить  31,7 відсотка, за позиками,  наданими  закордонними  органами  управління  –  0,6 відсотка та не віднесена до інших категорій – 32,3 відсотка.

 

3. Шляхи  удосконалення бюджетної системи  України

 

3.1. Основні  напрямки удосконалення бюджетного  процесу

 

      Оскільки Україна бореться із  зростаючими  вимогами  щодо  фінансування

різноманітних державних структур  та  обмежень  бюджету  нижчого  рівня,  як

результатом  економіки,  яка  явно  ослаблюється,  не  дивно,  що  бюджетній

системі не надається  належної уваги у  переліку  питань,  що  розглядаються.

Але багато проблем, пов'язаних  з  бюджетом  можуть  бути  твердо  приписані

недолікам  обраного  курсу  дій  і  це  підлягає   повторному   вивченню   у

терміновому порядку.  Бюджетна  політика  України  стоїть  перед  декількома

протиріччями:

  - між терміновою  потребою  фінансування  дефіциту  та  зобов'язанням

         короткострокового порядку  у   монетарній  політиці  для   того,  щоб

         контролювати інфляцію.

  - між, з однієї сторони, терміновістю створення ефективного оптового

         ринку грошей, з якого уряд  міг би позичати  гроші,  оскільки  ринок

         державних позик потребує заміни, та, з іншого  боку,  дуже  низьким

         рівнем монетаризації економіки  та недостатнім розвитком банківської

         системи.

  - між  періодичною  політикою  Міжнародного  Валютного  Фонду   щодо

         можливого дефолту в Україні  та  зростаючими  потребами   у  поточних

         урядових видатках.

• між слабкістю системи збирання податків та фактом, що уряд здійснює

         неефективні витрати для того, щоб забезпечити послідовне  зростання

         доходів,  оскільки  приватні  та  державні  інвестиції  дуже  тісно

         пов'язані.

      Але, будучи надзвичайно важливою  для покращання української економіки,

бюджетна політика має розглядатися в рамках діяльності Центру, викладеної  у

концепції. Згідно з підходом економічної  політики  у  перспективі,  рішення

будуть обумовлені наступними положеннями.

      Необхідно у  середньостроковій   перспективі  розглянути  два   ключових

питання:

• в досконалення податкових надходжень, що залежить як  від  зростання

         економіки в цілому,  так   і  від  здатності  реалізувати   стратегію

         інституційної розбудови системи збирання податків.

• створення внутрішніх джерел фінансування,  в  рамках  яких  держава

         може   генерувати   фінансування   з   державної    казни    шляхом

         реструктуризації банківської системи  та  розвитку  нової  кредитної

         системи.

      Важливість згаданих двох  питань  ще  більше  посилюється  за  рахунок

факту,  що  по  завершенню  двох  -  трьох  років  неможливо  буде  уникнути

суттєвого  дефіциту  (наприклад,  4%  ВВП),  дозволити   Уряду   фінансувати

державні інвестиції, що було б сумісним з нормальним економічним ростом.

      В той же час, у наступні дванадцять місяців  постануть  інші  бюджетні

питання, які  треба буде опрацьовувати:

• реструктуризація   зовнішніх   боргів,   найбільш   вірогідна   як

         альтернатива дефолту, та

• політика валютного курсу  у  контексті  завищеної  оцінки  вартості

         гривні.

      Пропозиції  стосовно  вказаних  аспектів   спрямовані   переважно   на

вдосконалення розуміння українським урядом необхідності посилення довіри  до його діяльності та надійності  його  дій  шляхом  проведення  досліджень  та

оцінку  процесу  виконання  бюджету  і  можливого  ринку  іноземних   валют,

вдосконалення  процесу  підготовки  бюджету,   прогнозування   доходів   від

податків та кошторису витрат.

      Сьогодні  важливо  виділити  такі  особливості  формування  бюджету  в

Україні [20, с. 384-385]:

      1. Суперечливий характер перерозподілу   бюджетних  ресурсів  на  рівні

регіонів.

      Регіони  України   істотно   відрізняються   за   своїми   фінансовими

можливостями. Водночас при формуванні місцевих  бюджетів  за  основу  беруть визначення нормативів мінімальної бюджетної забезпеченості та однакових  для всіх областей  нормативів  відрахувань  від  загальнодержавних  податків  до місцевих бюджетів.

      Проблеми регіональної бюджетної  політики  мають  розв'язуватись  через

пошук  оптимального  ступеня  централізації  для  різних  завдань  державної

діяльності  з точки зору ефективності виконання  державою  трьох  її  основних діяльності з точки зору ефективності виконання державою  трьох  її  основних

функцій  –  алокативної,  дистрибутивної  та  стабілізаційної;   законодавче

закріплення розподілу  компетенції  з  розв'язання  конкретних  завдань  між

центральними  органами  влади  та  органами   регіонального   та   місцевого