Банківське кредитування господарської діяльності підприємств

                                      , 

де ТВА - теперішня вартість анюїтету;

      АП   -  анюїтетні платежі;

        К     -  річна ставка  дисконту;

       n     -  кількість років  або періодів. 

 

6. Формування та  використання резерву  на покриття можливих втрат за позиками банків

      Для підвищення надійності та стабільності банківської системи, захисту кредиторів і вкладників банків, НБУ встановив Порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків і затвердив його постановою Правління НБУ від 27.03.98 № 122 та вніс зміни і доповнення до цього Порядку постановою Правління НБУ від 16.12.98 № 520.

      Відповідно  до цього Положення банки формують резерв для покриття можливих збитків, що можуть бути завдані в результаті їх кредитної діяльності. Резерви формуються для відшкодування можливих втрат за основним боргом (без процентів та комісій) за всіма видами наданих кредитів у національній та іноземній валютах, включаючи депозити, кредити іншим банкам, суб'єктам господарювання (овердрафт, враховані векселі, факторингові операції, фінансовий лізинг), гарантії та поручительства. Резерв використовується на покриття безнадійної заборгованості, яка виникла внаслідок кредитної діяльності банку.

      До 16.12.98 резерв розподілявся на загальний та спеціальний. Загальний резерв нараховувався на стандартні кредити, спеціальний — на нестандартні кредити, а саме: кредити під контролем, субстандартні, сумнівні, безнадійні. Тепер формулювання змінено на таке: “Резерв під кредитні ризики розподіляється на резерв під стандартну заборгованість за кредитами та резерв під нестандартну заборгованість за кредитами”.

      Резерв  формується у тій валюті, в якій обліковується заборгованість, на відміну  від попереднього варіанта, коли всі резерви формувались у національній валюті.

      З метою нарахування резерву  банк здійснює класифікацію наданих кредитів і депозитів та оцінку кредитних ризиків з урахуванням таких критеріїв:

      • оцінки фінансового стану позичальника;

     • погашення позичальником кредитної заборгованості за основним боргом та процентів за нею.

      Критерії  оцінки фінансового стану позичальника встановлюються кожним банком самостійно з урахуванням вимог цього  Положення та рекомендацій НБУ щодо визначення фінансового стану позичальника, схвалених постановою Правління НБУ № 323 від 29.09.97.

      Для здійснення оцінки фінансового стану  позичальника - юридичної особи банк має враховувати такі економічні показники його діяльності: обсяг  реалізації, прибутки та збитки, рентабельність, ліквідність, грошові потоки, склад та динаміку дебіторсько-кредиторської заборгованості, собівартість продукції. Також мають бути враховані фактори суб'єктивного характеру: ефективність управління позичальника, його ринкова позиція і залежність від циклічних та структурних змін в економіці та галузі, погашення кредитної заборгованості позичальником у минулому, професіоналізм керівництва.

      Згідно  з оцінкою фінансового стану  позичальника та перспектив його розвитку кредити слід відносити до таких  категорій:

      клас  А - фінансова діяльність дуже добра і дає змогу погашати основну суму кредиту і проценти за ним у встановлені строки;

      клас  Б - фінансова діяльність добра, але  немає можливості підтримувати її на цьому рівні протягом тривалого часу;

      клас  В - фінансова діяльність задовільна, але спостерігається чітка тенденція до погіршення;

      клас  Г - фінансова діяльність погана і  спостерігається її чітка циклічність протягом коротких періодів часу;

      клас  Д - фінансова діяльність свідчить про  збитки і очевидно, що ні основна сума кредиту, ні проценти за ним не можуть бути сплачені.

      Погашення позичальником кредитної заборгованості за основним боргом та процентів за ним є:

     • добрим, якщо заборгованість за кредитом і процентами сплачується у встановлені  строки та за кредитом, пролонгованим один раз на строк не більше 90 днів;

     • слабким, якщо прострочена заборгованість за кредитом та процентами становлять не більше 90 днів чи заборгованість за кредитом, пролонгованим на строк  понад 90 днів, якщо проценти сплачуються;

     • недостатнім, якщо прострочена заборгованість за кредитом та процентами становить понад 90 днів, чи заборгованість за пролонгованим кредитом перевищує 90 днів і проценти не сплачуються.

     При визначенні розміру резерву сума заборгованості за кожним позичальником  окремо зменшується на вартість гарантій і застави.

      У розрахунок розміру резерву вартість заставного манна (майнових прав) позичальника (за винятком державних цінних паперів) включається у розмірі не більше 50 % вартості, визначеної договором  застави. Враховуючи кон'юнктуру ринку, комерційний банк зобов'язаний один раз на рік, а у разі пролонгації кредитного договору - під час кожної пролонгації проводити перегляд вартості заставного майна, визначеної договором застави.

      Відповідно  до перелічених критеріїв кредитний портфель банків класифікується за такими групами: 

 

     Методику  віднесення того чи іншого підприємства до кожного класу банк розробляє  самостійно і керується нею в  процесі кредитування.

     Резерв  має бути сформовано щодо кожної групи  кредитів у повному обсязі відповідно до сум фактичної заборгованості за групами ризику та встановленого рівня резерву з розподілом за видами валют. 

 

      Банк формує резерв під стандартну і нестандартну заборгованість в повному обсязі щоквартально. Якщо банк має філії, резерв формується окремо головним банком, окремо підвідомчими установами. Резерв під стандартну заборгованість за кредитами обліковується на балансі головного банку. Резерв під нестандартну заборгованість за кредитами обліковується на балансі установ банку, які зареєстровані як платники податку. За повноту формування резервів відповідальність несе головний банк (юридична особа).

      Банк використовує резерви на погашення безнадійної кредитної заборгованості за основним боргом, яка обліковується на балансових рахунках як сумнівна.

      Безнадійна  кредитна заборгованість відшкодовується  за рахунок резерву під нестандартну заборгованість. Безнадійна заборгованість позичальника, визнаного банкрутом у встановленому порядку, списується за рахунок резерву під нестандартну заборгованість після прийняття арбітражним судом рішення про визнання позичальника банкрутом.

      Заборгованість, яка забезпечена заставою, погашається у порядку, передбаченому Законом України “Про заставу”. У разі, якщо частина кредитної заборгованості залишилась непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних від реалізації майна позичальника, переданого у заставу, ця частина заборгованості списується за рахунок резерву під нестандартну заборгованість.

      Банки зобов'язані продовжувати роботу з клієнтами щодо повернення ними боргу, списаного за рахунок резервів, протягом строку позовної дії. На сьогодні цей термін становить три роки. Якщо протягом строку позовної давності комерційному банку не вдалося погасити безнадійну кредитну заборгованість, то вона вважається повністю безнадійною і списується з позабалансових рахунків.

 

ВИСНОВКИ

      Завершуючи  курсову роботу хотілося б зробити  деякі висновки і дати деякі рекомендації, що стосуються застосування і використання кредитування в Україні.

      У курсовій роботі розглянуті основні  способи надання кредиту, показано наскільки важливий правильний вибір  способу кредитування для кожної компанії. Розглянуто системний спосіб кредитного аналізу як процес ухвалення рішення про можливість надання кредиту.

      Значна  увага в  роботі приділена стану  кредиту на сучасному етапі, коли зберігається тенденція до збільшення термінів реалізації товарів. Показано суперечливість розвитку кредитування, що базується на русі товарів, і одночасно загальний стан його розвитку.

      Однак хочеться ближче торкнутися ситуації в Україні в даний час і  відзначити, що, незважаючи на прийняті постанови, активізації вексельного  обороту в країні не відбулося. Це порозумівається насамперед  несприятливою економічною ситуацією в країні: наростанням інфляційних тенденцій, дефіцитністю держбюджету, порушенням вартісних пропорцій обміну. Крім того, цілком утрачена практика здійснення обліково-позичкових операцій з векселями, оформлення протесту і стягнення заборгованості по векселях і т.д. Разом з тим, упровадження кредитування і вексельного обороту допомогло б вирішити проблему взаємних неплатежів підприємств, організацій, стабілізувати грошовий оборот в Україні.

      Кредит додатково до існуючого кредитному механізму дозволив би останньому більш гнучко реагувати на господарську ситуацію в країні, не розширюючи при цьому автоматично загальної маси платіжних засобів. У цьому зв'язку необхідно активізувати роботу як установ Національного банку України, так і організацій, зацікавлених у впровадженні вексельного обороту, оскільки для них стануть передбачуваними терміни надходження платежів і вони зможуть одержувати банківський кредит під векселі.

 

Перелік використаної літератури 

1.Ющенко В. "Банківська система України  в ринковій економіці" //"Економіка  України" № 3 1994 р.   

2. Закон України  "Про цінні папери і фондову  біржу" 

3. Кейнс Д. "Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей"

4. Мочерний  С."Основи економічної теорії"

5. Макконел  К., Брю С. "Економікс"

6. Васильєв  А. "Процентна ставка як  основний  регулятор банківської діяльності"

"Урядовий  кур'ер" 8 листопада 1994 р.

7. Закон України  "Про банки і банківську  діяльність"     

8. Самуэльсон  П. "Економіка"

9. Макконнелл  К., Брю С. "Економікс"

10. В.А.Селиванкин. Техника кредитования. Л. “Кооперация”. 1926 г.

11. В.С.Волынский.  Кредит в условиях современного  капитализма. М. “Финансы и  статистика”. 1991 г.

12. М.Коган.  Коммерческие банки и предприятия. Расчетные и кредитные взаимоотношения. Выпуск третий. 1992 г. Центр деловой информации газеты “Экономика и жизнь”.