Банківське кредитування господарської діяльності підприємств

                                          ПФПК 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Курсова робота

      з дисципліни «Фінанси підприємств»

на тему:

”Банківське кредитування господарської діяльності підприємств” 
 
 
 
 
 
 
 

Виконала:

студентка групи Ф-32

Мельніченко С. Л.

Перевірив:

Запара О. В. 
 
 
 
 
 
 

                                   Бровари - 2007

 

ПЛАН

ВСТУП – ст. 3

1. Банківський  кредит та його класифікація  – ст. 5

2. Умови та  порядок укладення кредитної  угоди – ст. 9

3. Засоби захисту  від кредитного ризику – ст. 12

4. Етапи процесу кредитування – ст. 22

5. Способи  нарахування відсотків за кредитами  – ст. 28

6. Формування та  використання резерву на покриття  можливих втрат за позиками  банків – ст. 32

ВИСНОВОК – ст. 37

Перелік використаної літератури – ст. 38 
                                                          ВСТУП

      Банки складають невід'ємну рису сучасного  грошового господарства. Знаходячись  у центрі економічного життя, обслуговуючи інтереси виробників, банки виступають зв’язуючою ланкою між виробником і споживачем.

      В умовах ринку неминуче банки висуваються в число основних, ключових елементів економічного регулювання. У цьому плані особливу роль відіграють кредити, перетворюючись, власне кажучи, у єдине джерело, що поставляє народне господарство додатковими грошовими ресурсами.

      Основним  внутрішнім протиріччям кредитних  відносин є протиріччя між кредитором і позичальником. Ці протиріччя визначаються розміром  засобів, що вивільнилися у кредитора і розміром потреби  позичальника, а також протиріччям  між тривалістю вивільнення засобів у кредитора і тривалістю існування потреби в додаткових засобах у позичальника.

      Природною формою руху грошово-кредитних відносин є виникнення більш складної форми  відносин - кредитних відносин за участю посередника.

      Найважливішою формою кредитних відносин цього типу є банківський кредит, де  у ролі посередника виступає банк.

      Розвиток  ринкових відносин вимагає постійного удосконалювання кредитно-грошових відносин. Сучасна концепція кредитування, на жаль, сповідає винятково ідею всілякого  скорочення кредитних вкладень, оскільки, на думку емісійних банків, надходження додаткових платіжних засобів у господарський оборот за допомогою кредиту тільки посилює інфляційні тенденції. Обмеження кредиту одночасно позначається на розвитку підприємницької діяльності як фактора насичення ринку товарами. Якщо врахувати, що приблизно третина грошей, що знаходяться в обороті використовується на нестатки кредитування і населення, а велика їхня частина втягнена в покриття державного внутрішнього боргу, то стане зрозумілим, що обмеження в кредитуванні підприємств і населення виявляються подвоєними.

      В цілому необхідна не стільки тверда кредитна рестрикція, скільки перегрупування форм кредиту, у тому числі розвиток комерційного кредиту.

Розвитку  і дослідженню в області кредиту  і присвячена дана курсова робота.

 

1. Банківський кредит  та його класифікація

      Банківський кредит - це позичковий капітал банку  у грошовій формі, що передається  у тимчасове користування на засадах  строковості, повернення, платності, забезпеченості та цільового використання.

          Строковість кредиту означає, що позики підприємствам видаються  на певний строк, по закінченні якого  вони повинні бути повернені.

      Повернення кредиту означає, що  отримані підприємством залучені  кошти повинні бути повернені  через певний час. Повернення кредиту забезпечується безперервністю кругообігу коштів і переходом їх в завершальній стадії в грошову форму.

      Платність кредиту полягає в тому, що кредити  банк видає підприємствам за певну  плату, яка називається процентом. Розмір процента встановлюється з таким розрахунком, щоб сума отриманих від позичальника відсотків покривала витрати банку по залученню коштів, необхідних для даного кредиту, витрат на ведення банківської справи і забезпечувала одержання певного доходу.

      Принцип забезпеченості кредиту означає наявність у банку права для захисту своїх інтересів, недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальника. В банківській практиці найбільш розповсюдженими є такі форми забезпечення кредитів: застава майна, гарантія або поручительство, страхування кредиту та інші.

      Цільовий  характер використання передбачає вкладення  позичкових коштів на конкретні цілі, передбачені кредитним договором. Кредити надаються на здійснення таких заходів: збільшення основних та оборотних фондів підприємств; накопичення сезонних запасів ТМЦ, незавершеного виробництва, готової продукції та товарів; інвестиції; викуп державного майна; споживчі потреби громадян; інші заходи, у разі розриву між надходженнями коштів та їх витратами в процесі виробництва. Забороняється надання кредитів на покриття збитків господарської діяльності позичальника і формування та збільшення статутного фонду банків та інших господарських товариств.

      Кредити банків можна класифікувати за різними ознаками та критеріями. Найбільш прийнятною є така класифікація банківських кредитів:

1. За основними  категоріями позичальників;

        • кредити галузям народного господарства;

        • кредити населенню;

        • кредити державним органам влади.

2. За цільовим  спрямуванням:

        • виробничий (поповнення обігових коштів та основних засобів);

        • споживчий (споживчі цілі населення).

      3. За строками користування:

        • строкові, тобто надані на визначений у договорі строк, які, в свою чергу, можуть бути:

      а) короткостроковими (до 1 року);

      б) середньостроковими (1-3 роки);

      в) довгостроковими (понад 3 роки);

      Короткостроковий  кредит надається підприємствам  для покриття витрат по формуванню оборотних коштів на строк до одного року. Цей строк використання короткострокового  кредиту обумовлений тим, що кругообіг  оборотних коштів здійснюється звичайно протягом одного року. Тому після здійснення кругообігу цих коштів одержаний кредит повинен бути повернений банку.

      Середньо- і довгостроковий кредит надається підприємствам для покриття витрат по формуванню основних фондів на строк понад один рік. Цей строк використання кредиту обумовлюється тривалим функціонуванням основних засобів і перенесенням їх вартості на продукт частинами.

        • до запитання (онкольні) - видаються на невизначений строк. Позичальник повинен погасити такий  кредит за першою вимогою банку. Якщо банк не вимагає погашення, то кредит повертається на розсуд позичальника;

        • прострочені - по яких строк  погашення, встановлений кредитним  договором, минув;

        • відстрочені (пролонговані) - щодо яких за клопотанням позичальника банком прийняте рішення про перенесення строків погашення кредиту на більш пізню дату.

4. Залежно від  забезпечення:

        • забезпечені (ломбардні) - надаються під забезпечення (заставу  майна, поручительство, гарантію, страхування  ризику неповернення кредиту тощо);

        • незабезпечені (бланкові) - надаються без забезпечення. Незабезпечені (бланкові) кредити, що називаються у банківській практиці довірчими, надаються лише під зобов'язання позичальника погасити позичку. Вони пов'язані з великим ризиком для банку, тому потребують ретельнішого вивчення кредитоспроможності позичальника і надаються під більш високий процент.

5. За методами  надання:

        • у разовому порядку, коли рішення про надання приймається  окремо по кожному кредиту;

        • відповідно до відкритої  кредитної лінії, тобто кредити надаються у межах завчасно визначеного ліміту кредитування без погодження кожний раз із банком умов кредитного договору;

        • гарантовані - банк бере на себе зобов'язання у разі потреби  надати кредит клієнту визначеного  розміру протягом відповідного періоду. Гарантовані кредити, в свою чергу, можуть бути двох видів:  з обумовленою датою видачі кредиту та з наданням кредиту в міру виникнення потреби в ньому.

      6. Залежно від кількості кредиторів:

• надані одним банком;

        • консорціумі, тобто такі, що надаються консорціумом банків, в якому один з банків бере на себе роль менеджера, збирає з банків-учасників потрібну кредито - одержувачу суму ресурсів, укладає з ним договір і надає кредит. Банк-менеджер займається також розподілом відсотків;

        • паралельні, що передбачають участь в їх наданні кількох банків. Тут кредити одному позичальникові надають різні банки, але на одних, завчасно погоджених, умовах.

      7. Залежно від порядку погашення:

• поступово (в розстрочку);
• водночас із закінченням строку кредитного договору;
• у відповідності з особливими умовами, визначеними кредитними договорами.

      8. За характером і способом сплати  процентів:

        • з фіксованою процентною ставкою;

        • з плаваючою процентною ставкою;

        • зі сплатою процентів  у міру використання наданих коштів (звичайний кредит);

• зі сплатою процентів одночасно з отриманням кредиту (дисконтний кредит).

      Кредити з фіксованою процентною ставкою  характерні для стабільної економіки. З метою зменшення ризику недоотримання  прибутку або запобігання збитків  в умовах інфляції при видачі кредитів на значні строки банки використовують плаваючу процентну ставку. В цьому випадку у відповідності з кредитним договором процентні ставки періодично переглядаються і звичайно прив'язуються до рівня облікової ставки центрального банку та фактичного темпу інфляції.

9. За ступенем ризику:

• стандартні;

• нестандартні, до яких, в свою чергу, відносяться: кредити під контролем, субстандартні, сумнівні та безнадійні.

 

2. Умови та порядок  укладення кредитної  угоди

      Кредитні  правовідносини між кредитором і позичальником регламентуються на підставі кредитних договорів.

      Кредитний договір - це юридичний документ, що визначає взаємні обов'язки і відповідальність між банком і клієнтом з нагоди одержання останнім кредиту. Кредитний  договір укладається тільки в письмовому вигляді і не може змінюватися в односторонньому порядку. Кредити надаються після укладання кредитного договору. Умови договору визначаються для кожного клієнта індивідуально, з тим щоб ступінь ризику був мінімальний. Зміст і перелік умов кредитного договору визначаються за згодою сторін і включають розмір кредиту, умови надання і погашення позичок, розмір відсоток за кредит та інші умови, які не суперечать чинному законодавству.

      На  практиці комерційні банки розробляють  типові форми кредитних угод, основними положеннями яких є:

      1. Опис суб'єктів угоди - визначається, хто позичальник, хто кредитор, при цьому визначаються юридичні права сторін, що підписують договір.