Банківське кредитування господарської діяльності підприємств

      Із  зовнішніх джерел найбільш важливим є відомості, отримані з інших банків, які обслуговують даного клієнта, та в його ділових партнерів.

      Можна провести перевірку позичальника на місці. Дуже важливо з'ясувати рівень компетенції працівників, що очолюють бухгалтерську, фінансову, маркетингову служби, адміністративний апарат. Під час відвідування клієнта можна з'ясувати деякі питання, що не були розглянуті під час попередньої бесіди, а також скласти уявлення про стан майна, яким володіє підприємство.

      Методика  оцінки кредитоспроможності позичальника висвітлена у попередньому параграфі.

      Третій  етап. Полягає в розробці умов процесу кредитування, підготовці й укладанні кредитного договору. Цей етап називають ще структуруванням кредиту, в ході якого визначають основні умови кредитного договору.

      Банк  визначає параметри позички: вид  кредиту, суму, строк, спосіб видачі і  погашення кредиту, забезпечення, рівень процента, інші моменти. Банк повинен  запропонувати клієнту той вид  кредиту, який найбільшою мірою відповідає характеру кредитованого заходу.

      Розробляється також графік погашення кредиту  у відповідності зі строками оборотності  того виду капіталу, на формування якого  видається позичка.

      Після закінчення роботи по структуруванню кредиту кредитний працівник  банку переходить до переговорів  про укладання кредитного договору з клієнтом. При цьому клієнту надаються пропозиції по умовах майбутньої кредитної угоди. Вони можуть суттєво відрізнятись від тих, що містяться в кредитній заявці. Зближення позицій банку і клієнті та досягнення компромісу є кінцевою метою переговорів.

      Після досягнення згоди по всіх питаннях підписується кредитний договір.

      Четвертий етап. Характеризується тим, що відбувається надання кредиту, а також здійснюється контроль за виконанням умов кредитного договору.

      Після підписання кредитної угоди працівник кредитного відділу оформляє бухгалтерські документи, які містять вказівки щодо відкриття позичкового рахунку та видачі кредиту. Ці документи повинні містити дозвільні підписи керівника банку або уповноважених ним для виконання зазначених операцій посадових осіб.

      Оформлені згідно банківських вимог документи  передаються в обліково-операційний  відділ для виконання. Перелік цих  документів такий:

• розпорядження кредитного відділу;
• примірник кредитної угоди;
• договір застави (або інша форма забезпечення);
•   строкове зобов’язання;
• картка із взірцями підписів керівника і головного бухгалтера та відбитком печатки підприємства, посвідчена в установленому порядку.

      У розпорядженні кредитного відділу  повинен зазначатись наданий  особовому позичковому рахунку позичальника номер рахунку, а також загальні рекомендовані й додаткові параметри, що характеризують позичальника та кредитну угоду і які необхідні для виконання аналітичного обліку. На основі даних розпорядження здійснюється реєстрація позичкового особового рахунку в книзі відкритих рахунків.

      Строкове  зобов’язання являє собою юридичний  документ, який служить основою для  погашення кредиту. Кількість примірників  строкового зобов’язання залежить від  способу погашення кредиту: водночас, по частинах або після обумовленого періоду.

      З метою контролю за своєчасним погашенням кредиту та забезпечення нарахування  процентів видача позичок  може проводитись  з окремих позичкових рахунків, в  окремих випадках кредит може зараховуватись безпосередньо на поточний рахунок позичальника.

      Банк  здійснює контроль за  виконанням позичальником  умов кредитного договору, цільовим використанням  кредиту, своєчасним і повним його погашенням. При цьому банк протягом усього строку дії кредитного договору підтримує  ділові контакти з позичальником, зобов’язаний проводити перевірки стану збереження заставленого майна, що повинно бути передбачено в кредитному договорі.

        Якщо в процесі кредитування  змінились умови здійснення кредитованого  проекту і це призвело до  додаткової потреби в коштах, банк може задовольнити цю потребу на умовах укладання додаткової кредитної угоди.

      У разі виявлення фактів використання кредиту не за цільовим призначенням банк має право достроково розірвати  кредитний договір, що є підставою  для стягнення всіх  коштів у межах зобов’язань позичальника за кредитним договором у встановленому чинним законодавством порядку.

      П’ятий  етап процесу банківського кредитування полягає в поверненні кредиту разом з відсотками. У відповідності з вимогами НБУ відсотки за користування кредитом нараховуються щомісяця. Погашення кредиту і нарахованих за ним відсотків здійснюється платіжним дорученням з поточного рахунку позичальника. Черговість сплати основного боргу та відсотків за кредитом регламентована ст. 12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, згідно з якою передусім сплачуються відсотки, а потім гаситься основний борг. Погашення кредиту може здійснюватись одночасно або частинами.

      Позичальник по узгодженні з банком може достроково повернути отриманий кредит.

      У разі виникнення у позичальника тимчасових фінансових ускладнень сторони можуть подовжувати строк дії кредитного договору (пролонгація). При прийнятті  рішення щодо пролонгування кредиту  складається додаткова угода  між банком та позичальником, яка  є невід’ємною частиною кредитної угоди.

      При настанні строку погашення кредиту  і відсутності у клієнта достатньої суми коштів для його погашення банк починає проводити роботу з проблемними  кредитами. У день визначеного строку погашення частина непогашеної  або непогашена заборгованість за позичкою переноситься на рахунок прострочених позик.

      Труднощі  з погашенням позичок можуть виникати з різних причин. Найбільш поширеними з них є: помилки самого банку  при розгляді кредитної заявки, при  розробці умов кредитної угоди; нерентабельна робота клієнта, що отримав позичку; фактори, непідконтрольні банку, або форс-мажорні обставини.

      Існує багато сигналів, що свідчать про погіршення фінансового стану позичальника, які працівник банку повинен  вміти розпізнавати. Для цього  використовуються аналіз фінансової звітності, особисті контакти з позичальником, повідомлення від третіх осіб.

      Якщо  банк виявляє проблемну позичку, він негайно повинен вжити  заходів для забезпечення повного  і своєчасного її повернення. Найдоцільнішим кроком буде розробка разом з позичальником заходів щодо покращення фінансового стану підприємства. Якщо цей спосіб не дасть результатів, банк повинен забезпечити свої інтереси шляхом реалізації забезпечення, пред'явлення претензії до гаранта і т. д. Крайній захід - це порушення питання про оголошення позичальника банкрутом.

 

5. Способи нарахування  відсотків за кредитами 

      Кредити можуть видаватись на основі простих  і складних процентних ставок. У  банківській практиці прийнято  видавати кредити  строком на 1 рік  за простими процентними ставками, а строком більше 1 року - за складними процентними ставками.

      Суму  кредиту разом з відсотками обчислюють за формулою:

       

      

де: КВ - сума кредиту з відсотками;

       СК - початкова сума кредиту;

        к   - річна відсоткова ставка;

       n   - кількість днів розрахункового  періоду;

       Т   - максимальна кількість  днів у році за умовами договору. 

      Суму  відсотків можна обрахувати за такою  формулою:

        ,

де: СВ – сума  відсотків;

      СK -  сума кредиту;

        k   -  річна відсоткова ставка;

        n   -  кількість днів нарахування;

        T   -  максимальна кількість днів у році за умовами договору. 

      Для визначення кількості днів для розрахунку процентів використовуються  такі методи:

      1. Метод (факт/факт), при якому береться фактична кількість днів у місяці та році.

      2. Метод (факт/360), при якому береться  фактична кількість днів у  місяці, але умовно в році - 360 днів.

      3.Метод  (30/360), при якому береться умовна  кількість днів у місяці та  році.

        При розрахунку процентів враховується перший день і не враховується останній день договору. 

      Якщо  термін кредиту перевищує 1 рік, використовуються тільки складні процентні ставки (якщо інше спеціально не обумовлено). Нарахування складних відсотків  означає, що нараховані відсотки добавляються до основної суми боргу і на них в свою чергу нараховуються відсотки.  Для цього застосовується така формула:

         , 

де:  МВ - нарощена сума кредиту, тобто сума кредиту разом з капіталізованими відсотками;

  CK - початкова сума кредиту;

    К   - річних відсоткова ставка;

    n   - кількість років. 

      На  практиці складний процент нараховується  частіше, ніж один раз на рік. Якщо m є кількість разів нарахування  складного процента, то майбутню вартість можна обрахувати за формулою:

                                               , 

де:  МВ - нарощена сума кредиту, тобто сума кредиту разом з нарахованими відсотками;

  СК - початкова сума кредиту;

    К   - річних відсоткова ставка;

    n    - кількість років;

             m    - кількість разів нарахування  складного відсотка протягом  року.  

      Інколи  виникає необхідність не тільки у  визначенні майбутньої вартості, але  і в зворотній дії, тобто в  обчисленні початкової суми, виходячи із відомої її вартості в майбутній момент часу. Процес обрахунку початкової вартості інвестицій, на яку вже нараховані складні проценти, називається дисконтуванням. Отже, теперішня вартість майбутніх доходів - це просто зворотне значення майбутньої вартості, визначеної з допомогою складного процента.

                                                            

   Якщо   , то     ,  

де:        ТВ - теперішня вартість майбутнього доходу;

  МВ- майбутній дохід;

   К   - процент або дисконтна ставка, річних;

   n   - кількість років або періодів. 

      Приклад: Теперішня вартість 1000 грн., які будуть одержані через 2 роки при ринковій ставці 5% річних, визначається так:

                    

                                                                              

                              

      Якщо  вкладення приносять дохід, який поступає у вигляді серії декількох  однакових по розміру виплат протягом рівних проміжків часу, то така серія  виплат називається анюїтетом. Кожна  виплата в рамках анюїтету може бути знову інвестована, з тим щоб на неї нараховувались складні проценти.

      Формула визначення майбутньої вартості анюїтету така: 

                          ,

де: МВА - майбутня вартість анюїтету на кінець визначеного періоду;

      АП   -  анюїтетні платежі;

        К      -  річна ставка  процента;

       n       - кількість років  або періодів. 

      По  аналогії із сказаним вище можна вивести  рівняння, яке дозволить розрахувати  теперішню вартість анюїтету, що базується  на виплаті  n  раз серії різноманітних платежів: