Аналіз фінансового стану підприємства

     І Приклад

     * Підприємством були інвестовані  кошти на 5 років. В кінці першого  року воно одержало 100000 грн., в  кінці другого — 200000 грн., третього  — 200000 грн., четвертого — 300000 гри., п'ятого — 300000 грн. та інвестувало  суму кожного платежу під 30% річних до закінчення цього п'ятирічного періоду. Визначити майбутню вартість потоку платежів.

     100000(1 + 0,3)^5-1 + 200000(1 + 0,3)^5-2 +200000(1 + 0,3)^5-3 +300000(1 + 0,3)^5-4 +300000(1 + 0,3)^5-5 =1753010 грн.

       Приведена вартість ануїтету  при здійсненні виплат т разів  на

     рік. Для випадку, що розглядається, приведену  вартість ануїтету знаходять дисконтуванням майбутньої вартості ануїтету на (1 + r/m)^nm. Тоді

     P=C/r(1-1/(1+r/m)^mn) (25)

     Приведена вартість ануїтету при  нарахуванні відсотку m разів на рік.

     P=C(1-1/(1+r/m)^mn/(1+r/m)^m-1) (26)

     Довічна рента. Довічна рента — рента, виплати якої не обмежені ніякими строками. Інша назва довічної ренти — перпетуїтет. Майбутню вартість такого ануїтету можна розрахувати приведену вартість довічної ренти, скориставшись цією формулою:

     P=C/r (27)

     Прикладом довічного ануїтету є безстрокові  облігації (наприклад, англійська безстрокова  державна облігація (консоль), яка випущена у 18 столітті і по ній сплачується  дохід кожні півроку) та привілейовані  акції, що генерують доход невизначено  тривалий час, тому їх поточна теоретична вартість визначається за формулою (27).

     Найбільш  простим варіантом оцінки привілейованої акції є відношення величини дивіденду  до ринкової норми прибутку за акціями  даного класу ризику (наприклад, ставки банківського проценту за депозитами з поправкою на ризик).

     Приклад

     Розрахувати поточну ціну безстрокової облігації, якщо річний дохід, що сплачується, складає 100 грн., а ринкова доходність — 12%.

     V_t= 100/0,12 = 833,33 грн.

     Таким чином, в умовах рівноважного ринку  в даний момент часу облігації  даного типу будуть продаватися за ціною 8333,33 грн.

     Доходність  фінансових операцій

     На  фінансовому ринку інвестора  цікавить результативність його операцій.

     Результативність  інвестицій порівнюють за допомогою  такого показника, як доходність. Доходність - це відносний показник, що показує, який відсоток приносить 1 гривня інвестованих коштів за певний період. Наприклад, доходність інвестиції складає 20%. Це означає, що інвестована гривня приносить 20 копійок прибутку. Більш високий рівень доходності означає кращі результати для інвестора.

     У загальному вигляді показник доходності можна визначити як відношення одержаного результату до витрат, що сприяли отриманню даного результату. Доходність виражають у відсотках. Коли ми розглядали питання нарахування відсотків, то оперували певними відсотковими ставками. Ці відсоткові ставки є не що інше, як показники доходності для операцій інвесторів. У фінансовій практиці прийнято, що показник доходності або відсоток на інвестиції звичайно задають або визначають з розрахунку на рік, якщо спеціально не сказано про другий часовий період. Тому, якщо відомо, що деякий цінний папір приносить 30%, то це потрібно розуміти, як 30% річних. В той же час реально папір може обертатися на ринку протягом періоду, який складає більше або менше року. Така практика існує тому, що виникає необхідність порівнювати доходність інвестицій, що відрізняються за строками тривалості. Розглянемо деякі різновиди показника доходності.

     Доходність  за період. Доходність за період це доходність, яку інвестор одержить за певний період часу. Вона визначається за формулою:

     r=P_n/P-1 (28)

     де r — доходність за період; Р —  початково інвестовані кошти; Р_n -- сума, одержана через п років.

     Приклад

     Підприємство  має 10000 цін. і бажає подвоїти цю суму через 3 роки. Яка доходність цієї операції?

     20000/10000-1=1 або 100%

     Таким чином, капітал підприємства за З  роки зросте на 100%.

     Доходність  з розрахунку на рік. На фінансовому ринку виникає необхідність порівнювати доходності різних фінансових інструментів. Тому показником доходності. ідо зустрічається найчастіше. ( доходність в розрахунку на рік. Він визначається як середнє геометричне, а саме:

    r= -1

     де r - доходність в розрахунку на рік: n - число років.

     Відсоткові  ставки та інфляція. Нерідко ринковій економіці властива інфляція. Тому для відсоткових ставок (відповідно для показника доходності) необхідно розрізняти номінальні і реальні величини, щоб визначити діючу ефективність фінансових операцій. Якщо темп інфляції перевищує ставку відсотку, яку одержує вкладник на інвестовані кошти, то для нього результат від фінансової операції виявиться негативним. Не дивлячись нате, що за абсолютною величиною (в грошових одиницях, наприклад, в гривнях) його кошти збільшаться, їх сукупна купівельна спроможність зменшиться. Таким чином, він зможе купити на нову суму грошей менше товарів та послуг, ніж на ті кошти, якими володів до початку операції.

     Номінальна  відсоткова ставка — це відсоткова ставка без врахування інфляції. В якості номінальних виступають відсоткові ставки банківських установ. Номінальна ставка свідчить про абсолютне зростання грошових коштів інвестора.

     Реальна відсоткова ставка - це ставка, що скоригована  на відсоток інфляції. Реальна ставка свідчить про приріст купівельної спроможності коштів інвестора.

     Взаємозв'язок між номінальною і реальною відсотковими ставками можна представити наступним чином:

     1+ номінальна ставка =(1+ реальна ставка)Х(рівень цін в кінці періоду/ рівень цін на початку періоду) 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Прибутковість і оцінка фінансових операцій

2.1 Предмет, метод та значення аналізу прибутковості фінансових операцій  

     Внаслідок істотних змін на фінансовому ринку  зростає значення аналізу банківської  діяльності як для самого банку, так  і для його ділових партнерів, клієнтів, акціонерів і держави в  цілому. Регулярне проведення аналізу  діяльності банком дозволяє ефективно  управляти активними і пасивними  операціями, що сприяє максимізації прибутку і забезпеченню стабільного фінансового  стану. Це особливо важливо в сучасних умовах, коли загострилося суперництво  банків і небанківських фінансово-кредитних  установ, що виконують різні операції по залученню вільних грошових ресурсів підприємств і населення.

     Предметом аналізу прибутковості фінансових операцій як невід'ємної частини аналізу банківської діяльності в цілому є причинно-наслідкові зв’язки економічних явищ і процесів, які прямо або непрямо впливають на прибутковість діяльності банку.

     Основними об’єктами аналізу прибутковості комерційного банку є :

• Заходи щодо формування капіталу банку, а також його структура;
• Якість активів ( кількісний і якісний аналізи структури кредитно - інвестиційного портфеля банку );
• Показники прибутковості функціонування банку, що дозволяють судити про ефективність його роботи;
• Темпи росту прибутку банку;
• Різні ризики, що впливають на прибутковість діяльності банку.

       Методом аналізу прибутковості діяльності є комплексне органічно пов’язане дослідження операційної діяльності комерційного банку з використанням статистичних, економіко-математичних, облікових та інших способів обробки інформації. Для проведення такого аналізу використовують наступні методи:

     1.Метод  порівняння. Припускає зіставлення  невідомого (досліджуваного) явища,  предметів із відомими, вивченими  раніше, з метою визначення їх  загальних рис або розходжень.

     2.Метод  приведення показників у порівняльний  вигляд.

     3.Метод  використання абсолютних і відносних  показників. Абсолютні показники  характеризують кількісні розміри  наданих кредитів, залучених коштів, капіталу банку тощо, а відносні  відображають співвідношення будь - яких абсолютних показників  шляхом одного на інший. Відносні  показники виражаються в формі  коефіцієнтів або відсотків.

     4.Метод  групувань. Дозволяє шляхом систематизації  даних балансу розібратися в  сутності явищ і процесів, що  аналізуються.

     5.Графічний  метод.

     6.Метод  табличного відображення аналітичних  даних.

     Аналітичне  дослідження, його результати та їх використання в банківському менеджменті повинні  відповідати визначеним принципам (вимогам), що накладають свій відбиток на це дослідження і повинні обов’язково  виконувати при організації проведення і практичному використанні результатів  аналізу банківської діяльності. Наведемо основні з цих принципів: 1. Аналіз повинен базуватися на державному підході при оцінці економічних  явищ і прогнозуванні основних показників розвитку банку. 2. Аналіз повинен мати науковий характер. 3 Аналіз має бути комплексним. 4. Забезпечення системного підходу до аналізу. 5.Аналіз повинен  бути об’єктивним, конкретним, точним, тобто базуватися на достовірній  інформації. 6. Аналіз має бути дієвим тобто активно впливати на діяльність банку, вчасно виявляти недоліки і резерви  підвищення ефективності. 7. Аналіз повинен  проводитися за планом і систематично. 8. Аналіз повинен бути ефективним, тобто  його результати повинні служити  для керівництва банку інформаційною  базою для прийняття управлінських  рішень з оптимізації функціонування банку. Проведення аналізу прибутковості фінансових операцій на основі перерахованих принципів істотно збільшує його ефективність і результати фінансової діяльності банку. 

     2.2 Інформаційне забезпечення аналізу фінансових операцій 

     Для проведення аналізу прибутковості  фінансових операцій необхідно мати аналітичні матеріали, що дозволяють одержати достовірну, повну і всебічну інформацію про доходи та витрати банку. До такої інформації належать баланс банку і звіт про прибутки і збитки. Баланс комерційного банку – це бухгалтерський баланс, у якому відображається стан власних, залучених і позичених коштів, їх розміщення в кредитні й інші активні операції. За даними балансу здійснюється контроль формування і розміщення грошових ресурсів, стану кредитних, розрахункових, касових та інших фінансових операцій, включаючи операції з цінними паперами. Баланс банку характеризує в грошовому вираженні стан ресурсів комерційних банків, джерела їх формування і направлення використання, а також фінансові результати банків на початок та кінець звітного періоду. А звіт про фінансові результати – це звіт про доходи, витрати і фінансові результати банку за звітний період. 

     2.3 Види аналізу прибутковості фінансових операцій та етапи його проведення 

     Виходячи  з періодичності  проведення, аналіз прибутковості фінансових операцій класифікується наступним чином:

• Щоденний;
• Щотижневий;
• Місячний;
• Квартальний;
• Річний.

     Приймаючи до уваги мету і  характер проведення, розрізняють аналіз:

• Попередній;
• Оперативний;
• Підсумковий (заключний). Цей вид аналізу застосовується для визначення ефективності діяльності банку за звітний період, оцінки його надходжень та витрат, а також виявлення резервів підвищення прибутковості;
• Перспективний – для прогнозування основних показників ефективності діяльності банку і результатів фінансової діяльності.

     В залежності від об’єкта  дослідження аналіз діяльності банка  поділяється:

• Функціональний – дозволяє виявити спеціалізацію діяльності комерційного банку, а також дає можливість оцінити ефективність і доцільність функцій виконуваних банком.
• Структурний – проводиться за видами фінансових операцій і дозволяє визначити склад і структуру доходів і прибутку банку;
• Операційно-вартісний, завдяки якому розширюється уявлення про прибутковість банку, вартості та рентабельності (або збитковості) конкретних операцій банку. Він дозволяє оцінити значення кожного виду операцій у формуванні прибутку банку. Для одержання об’єктивних результатів, що сприяють підвищенню ефективності функціонування банку.