Французька філософія XVIIст. - XVIIIст. Просвітництво

Протягом наступних 25 років Д. Дідро залишався на чолі разросшейся до 28 томів (17 томів статей та 11 томів ілюстрацій) «Енциклопедії», яку йому вдалося провести через усі рифи. А їх було не мало: вже згадане тюремне ув'язнення в 1749, і призупинення публікації в 1752, і криза в 1757-59, що призвів до відходу Д'Аламбера і тимчасовому забороні видання, і фактична цензура останніх 10 томів Ле Бретоном. У 1772 перше видання «Енциклопедії» було в основному завершено; в ній співпрацювали, крім Дідро (він написав близько 6000 статей) і Д'Аламбера, такі генії Просвітництва, як Руссо, Вольтер, Монтеск'є, Гольбах.

За підданими визнавалося право чинити опір деспотам, а королям ставилося в обов'язок підкорятися закону, відстоювати віротерпимість і допомагати бідним. Критикуючи образ життя вельмож, «Енциклопедія» визнавала, проте, необхідність соціальної ієрархії у суспільстві (стаття «Розкіш» Ж. Ф. де Сен-Ламбера). Буржуа критикувалися за жадібність і тягу до придбання посад, а відкупники та фінансисти визнавалися паразитичною частиною третього стану. Бажаючи сприяти полегшення долі простого народу, енциклопедисти не закликали, однак, до встановлення демократії у Франції, вони зверталися саме до уряду, коли говорили про необхідність справедливого оподаткування, реформи освіти, боротьби з убогістю.

У 1751 Дені Дідро опублікував «Лист про глухих і німих для науки тим, хто чує» розглядаючи в ньому проблему пізнання в контексті символіки жестів і слів. У «Думках про пояснення природи» (1753), створених за образом і подобою «Нового Органон» Ф. Бекона, Дідро з позицій сенсуалізму полемізував з раціоналістичної філософією Декарта, Мальбранша і Лейбніца, зокрема з теорією вроджених ідей, вбачаючи в накопичених до кінця 18 в. наукових знаннях (відкриття Бернуллі, Ейлера, Мопертюї, Д'Аламбера, Бюффона та ін), основу нового, досвідченого тлумачення природи.

У 50-і роки Дені Дідро опублікував дві п'єси - «Побічний син чи Випробування чесноти» (1757) і «Батько сімейства» (1758). Відмовившись у них від нормативної поетики класицизму, він прагнув реалізувати принципи нової («міщанської») драми зображає конфлікти між людьми третього стану в повсякденному життєвої обстановці [9].

Головні художні твори Дідро - повість «Черниця» (1760, вид. 1796), роман-діалог «Племінник Рамо» (1762-1779, виданий Гете на ньому. Яз. В 1805, на франц. Яз. Вийшов в 1823), роман «Жак-фаталіст і його господар» (1773, вид. на ньому. яз. в 1792, на франц. яз. в 1796) - залишилися невідомими багатьом його сучасникам. Незважаючи на різницю жанрів, їх об'єднують розсудливість, реалізм, ясний прозорий стиль, почуття гумору, а також відсутність словесних прикрас. У них знайшли вираження неприйняття Дідро релігії і церкви, трагічне усвідомлення сили зла, а також прихильність гуманістичним ідеалам, високим уявленням про людський обов'язок.

Проголошені Дідро філософські та естетичні принципи проявляються і в його ставленні до образотворчого мистецтва. Огляди паризьких Салонів Дідро поміщав з 1759 по 1781 в «Литературной кореспонденції» свого друга Ф. М. Грімма, рукописної газеті, що розсилаються по підписці освіченим європейським монархам і можновладних князям. «Салон» Дені Дідро також не були надруковані за його життя, вони виходили поступово в 1795-1857 і лише в 1875-77 були вперше зібрані воєдино у зібранні його творів.

У 1773 Дені Дідро на запрошення Катерини II відвідав Росію. Він прожив у Петербурзі з жовтня 1773 по березень 1774, був обраний іноземним почесним членом Петербурзької Академії наук (1773). Після повернення написав ряд творів, присвячених перспективам залучення Росії до європейської цивілізації. Скептичні висловлювання на його «Зауваження» на наказ Катерини II (цілком видані в 1921) викликали лють Катерини (рукопис була доставлена ​​в Петербург вже після смерті філософа). [8]

3. Історичне значення просвітницького руху

 

Філософи, економісти і письменники виступили  проти всіх основ феодалізму й  абсолютної монархії. Ідеологи буржуазії  піддали нищівній критиці пережитки  кріпосництва, дріб'язливу регламентацію  торгівлі і промисловості. Вони вимагали свободи приватного підприємництва, зміцнення буржуазної власності, звільнення особистості від феодального  гніту. Багато прогресивних ідей французького Просвітництва зародилися в Англії, де раніше відбулася буржуазна революція, але у Франції ці ідеї дістали  набагато послідовніше і яскравіше  вираження, тому що політика й ідеологічна  боротьба буржуазії з феодалізмом  у Франції розгорнулася на більш  високій стадії розвитку й була гострішою  ніж в Англії.

Діяльність  Шарля Монтеск'є і Вольтера, зокрема  «Перські листи» Монтеск'є заставили  суспільство змінити свою думку  щодо абсолютизму, звичаїв двору, податкову  політику, несправедливі загарбницькі війни Франції. Твори Вольтера на філософську і політичну тематику змінили погляди народу на релігію. Ці два велетні просвітницького  руху поклали початок прогресивній думці і змінам в суспільстві, що наближалися.

Трохи у зміненому варіанті, з деякими  доповненнями розпочали свою діяльність на ниві просвітництва фізіократи, зокрема Дені Дідро. Заснована ним  «Енциклопедія» зробили справжній  переворот в науці, механіці, культурі Франції XVIII ст.

Зміни у свідомості дрібної буржуазії, що відбулися у другій половині XVIII ст. Були наслідком діяльності Жан-Жака Руссо і його школи сентименталістів. В даний період нижчі прошарки суспільства були неосвічені і не цікавилися суспільним і політичним життям Франції, це змінив Руссо його плідна діяльність зробила ці прошарки головною рушійною силою всіх змін, включаючи революції, на кілька століть.

Отже, значення французьких просвітителів  і процесу Просвітительства просто неоціненна. Тому що, всі процеси  гуманного характеру, всі прояви якими користуються люди в сучасному суспільстві були закладені принципами просвітительства XVIII ст., і зокрема французькою як найактивнішого і найпродуктивнішого гравця на світовій культурно-освітній арені [4].

 

ВИСНОВКИ

 

Англія, Франція, Німеччина – провідні країни, діячі у європейському культурному  просторі, їм належать головні досягнення епохи Просвітництва, але їх внесок у культуру різний за значенням і  глибиною. Вони пережили великі соціальні  потрясіння і вийшли з цих потрясінь  також із різними результатами. Розглядаючи  ці три країни, як передові у розвиток культури Європи у ХУІІІ столітті слід виділити Францію, тому що саме Франція  зіграла в загальному політичному  і культурному житті Європи ледь не керівну роль [2, 90c.].

Революційний  рух, що ніс на своїх знаменах ідею прогресу, очолили у Франції просвітителі. Від них і саме століття почало іменуватися століттям Просвітництва. Монтеск’є, Вольтер, Руссо, Дідро сформували загальнодоступною мовою історичне  завдання, що стало перед суспільством, об’єднати нечіткі догадки і  бажання своїх сучасників у достатньо  стрункі революційні теорії: широкий  суспільний рух, що увійшов в історію  під назвою Просвітництво, зростав  і міцнів разом з наростанням  революційної ситуації у Франції [2, 94].

Французькі  філософи Просвітництва написали багато робот, книг, де описали свої думки, власне розуміння стосовно різних питань, що стосуються Бога, суспільства, влади та ін.

Сучасна філософія черпає думки з французької, зокрема з Просвітництва, досі пам΄ятає цих філософів, які крім цього  були дуже розвиненими особистостями  – були фізиками, математиками, дослідниками.

Отже, значення французьких просвітителів і процесу Просвітительства просто неоціненна. Тому що, всі процеси гуманного характеру, всі прояви якими користуються люди в сучасному суспільстві були закладені принципами просвітительства XVIII ст., і зокрема французькою як найактивнішого і найпродуктивнішого гравця на світовій культурно-освітній арені.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

5. Андреев  Л.Г., Козлова Н.П., Косиков Г.К.  История француской литературы  – М., 1987

4. История  всемирной литературы .В 9 томах  / Гл.ред. Г.П.Бердников.- М.:Наука. - Т. 5

6. Шейко  В.М., Гаврюшенко О.А., Кравченко О.В.  Історія світової літератури  – К.: Кондор, 2006

10. Біографія:  Дені Дідро. [Електронний ресурс] – Режим доступу до статті: http://www.parta.com.ua/ukr/stories/writers/91/

9. Вступ до філософії. Великі філософи навчальний посібник. [Електронний ресурс] – Режим доступу до статті: http://subject.com.ua/philosophy/philosofi/47.html

1. Культурологія:  теорія та історія культури. За ред. Тюрменко І.І., Горбула О.Д. / Навчальний посібник / Київ: Центр навчальної літератури, 2004.- 368 c. [Електронний ресурс] - Режим доступу до електронної версії підручника: http://www.info-library.com.ua/books-book-77.html

8. Філософія. Причепій Є. М., Черній А. М., Чекаль Л. А. [Електронний ресурс] - Режим доступу до електронної версії підручника: http://ebk.net.ua/Book/philosophy/prichepiy_filosofia/part2/2404.htm

2. Французька філософія XVIII століття [Електронний ресурс] – Режим доступу до статті: http://refs.co.ua/77399-Francuzskaya_filosofiya_XVIII_veka.html

3. Французька філософія ХVІІІ ст. Реферат. [Електронний ресурс] – Режим доступу до статті: http://ua.textreferat.com/referat-8662-3.html

7. Французьке  просвітництво XVIII століття Реферат. [Електронний ресурс] – Режим доступу до статті: http://www.ukrreferat.com/index.php?referat=73228&pg=1