Змішана економіка її суть та особливості

       ^{Другий  тип змiшаних економiчних систем - державно-ринковi. Цi системи мають дещо iншi особливостi. Адмiнiстративнi методи регулювання тут бiльш поширенi. Держава централiзовано впливає на врiвноваження сукупного попиту i пропозицiï, здiйснює перерозподiл доходiв з метою усунення надмiрних вiдмiнностей у рiвнi доходiв, корегує розподiл ресурсiв з метою змiн структури нацiонального продукту, активно регулює зовнiшньоекономiчнi вiдносини i валютний ринок, займається пiдприємницькою дiяльнiстю, тощо.}

Рис. 1.1. Структура змішаної економічної системи. 

       ^{1.2 Умови та причини виникнення змішаної економіки.}

       ^{Історичною  передумовою виникнення змішаної економіки  є посилення і  розширення державного втручання в економічну діяльність, розвиток державної власності  і державного сектору  економіки. П. Самуельсон стверджує, що з кінця ХІХ ст. майже в усіх країнах відбувалось розширення економічних функцій держави. Посилюється взаємозв’язок, взаємодія приватного, акціонерного, державного секторів, розвивається державно-корпоративний або державно-монополістичний капіталізм як специфічна нова форма господарювання. Тому деякі вчені ототожнюють змішану економіку з державно-корпоративним або державно-монополістичним капіталізмом, а виникнення датують кінцем ХІХ або початком ХХ ст.}

       ^{У перші десятиліття  ХХ ст. необхідність державного втручання в економіку у формі регулювання і навіть планування обґрунтовують американські вчені Дж. Дьюї, У. К. Мітчелл, Дж. М. Кларк і особливо Дж. М. Кейнс. Так, У. Мітчелл вважав за необхідне створення спеціального державного органу індикативного планування, що приведе до утворення змішаної економіки в США, а Дж. Кларк умовою цього вважав виникнення економіки великих фірм з посиленням ролі уряду.}

       ^{Інший підхід до розуміння  змішаної економіки  базувався на поєднанні, змішуванні принципів  організації і господарювання двох систем: капіталістичної саморегульованої з принципами планомірності та соціалістичної з державним соціальним захистом. Американський учений С.Чейз наприкінці 30-х рр. запропонував у книзі «Тиранія слів» замість понять «капіталізм» і «соціалізм» ввести поняття «змішана економіка»}

       ^{Після Другої світової війни цю теорію розвивають Е. Хансен, Л. Харріс, П.Самуельсон та ін. У всіх працях мова йде про поєднання систем, заснованих на приватній і суспільній власності, «чистого» капіталізму і соціалізму.}

       ^{Відомо, що приватна власність  реалізується завдяки  ринковій конкурентній формі організації  суспільного виробництва, а суспільна —  завдяки планомірній  організації виробництва. Але розвиток суспільного  виробництва під  впливом НТП визначає еволюцію приватної власності і, відповідно, ринкової форми організації. Вільний конкурентний ринок сприяє утворенню великих підприємств, корпорацій, монополії та олігополії. Виникають організація і планування на рівні первинних ланок (теорія «організованого» і «планового капіталізму») та можливість регулювання ринкових відносин монополіями. Корпоративна економіка вимагає у свою чергу посилення державного втручання в економічну діяльність шляхом координації, регулювання, індикативного планування суспільного виробництва. Організація суспільного виробництва стає «змішаною» конкурентно-планомірною.}

       ^{Необхідно звернути увагу на те, що власність  як економічна основа і визначальний елемент  економічної системи  не завжди визначає відповідну форму  організації. Слід підкреслити, що «командна економіка», або «авторитарна», не тотожна «планомірно-організованій економіці», бо авторитарною вона може бути за будь-якої форми власності.}

       ^{Причинами  виникнення змішаної економіки є: недосконалість і неспроможність ринкового механізму саморегулювання на основі дії природних законів і «невидимої руки» А.Смита та загострення соціально-економічних суперечностей, порушення економічної і соціальної стабільності розвитку економіки; необхідність задоволення зростаючих суспільних потреб в умовах підвищення суспільного характеру продуктивних сил і економічно обумовленого одержавлення виробництва, розподілу, обміну і споживання; зростання ролі особистого фактора в суспільному виробництві в умовах НТР; необхідність збереження і захисту навколишнього середовища. Вирішення цих проблем визначило необхідність еволюції саморегульованого механізму в змішаний механізм господарювання, в якому зростають економічні, а потім і соціальні функції держави, яка починає активніше регулювати суспільне виробництво.}

       ^{Виникнення  і посилення державного регулювання капіталістичної  економіки (від «регульованого ринку» до «регульованого капіталізму») стало  історичною передумовою  утворення і подальшого розвитку змішаної економіки. Економічне регулювання  почало доповнюватися соціальним, соціалізацією ринкової економіки, відносин власності, а капіталізм почав поступово перетворюватись у змішану економічну систему.}

       ^{Головні причини еволюції змішаної системи такі:}

• ^{Недосконалість і негативні соціально-економічні наслідки ринкової системи саморегулювання (безробіття,бідність і соціальна нерівність, економічна і соціальна нестабільність, економічні кризи і т. д.);}
• ^{Зростання монополізації виробництва, капіталу і ринку, що порушує відносини економічної свободи і вільної конкуренції, еквівалентного обміну і справедливого розподілу життєвих благ у суспільстві, веде до загострення приватних, групових і суспільних інтересів; приватна монополія визначає виникнення державної монополії;}
• ^{Зростання суспільних потреб у товарах і послугах колективного користування (оборона, транспорт, освіта, наука, зв’язок та ін.), виробництво яких не стимулює ринковий механізм, ринок;}
• ^{Необхідність збереження невідтворюваних ресурсів, захисту навколишнього середовища, раціонального використання загальнолюдських ресурсів, державного захисту недостатньо інформованих споживачів про якість товарів, терміни вживання тощо;}
• ^{Необхідність перерозподілу доходів з метою задоволення соціальних потреб і соціального захисту населення, що живе за межею бідності;}
• ^{Розвиток колективних і державної форм власності, які містять у собі формальний засіб, матеріальні умови розвитку нових укладів і переходу капіталізму в нову соціально-економічну систему (формацію, цивілізацію).}
• ^{Соціалізація ринкової економіки в умовах змішаної форми її організації, національні особливості розвитку країн визначаються особливостями економічної та соціальної політики уряду, яка залежить від певної політичної його орієнтації і відповідної теоретичної моделі розвитку національної економіки.}

^{РОЗДІЛ 2}

^{Особливості та моделі змішаної економіки}

       ^{2.1 Особливості змішаної економіки країн, що розвиваються}

       ^{На  думку німецького економіста В. Ойкена історія знає два ідеальних типи економічних систем: вільне ринкове господарство, де зв'язок між господарствами здійснюється через ринок, і центрально кероване господарство, в якому окремі підприємства підпорядковані єдиному керівному центру. Обидва типи господарств існували та існують в усіх історичних епохах, але їх поєднання в кожній епосі різне.}

       ^{Іншими  словами, якщо дотримуватись  думки В. Ойкена та класифікації економічних  систем авторами й  прихильниками теорії змішаної економіки, то економіку країн, що розвиваються тобто економіку переважної більшості країн Азії, Африки, Латинської Америки, слід вважати змішаною. І це в той час, коли на початку отримання національної незалежності в цих країнах панувала відстала, переважно докапіталістична, структура господарства, застосовувалися примітивна техніка і технологія, натуральне господарство та архаїчні форми виробництва Все це зумовлювало вкрай низьку продуктивність праці. Навіть, сьогодні в них рівень продуктивності праці в промисловості у 5-7 разів, а в сільському господарстві 20-25 разів нижчий, ніж у промислово розвинутих капіталістичних країнах.}

       ^{Формування  нинішніх економічних  систем країнами, що розвиваються, розпочалося  практично після  отримання ними політичної незалежності) тобто після того, як в результаті кризи, розпаду і краху колоніальної системи імперіалізму в історично короткий строк перестали існувати британська, французька, голландська та португальська колоніальні імперії. Якщо в 1945 році на колонії припадало майже 30 % території та населення земної кулі, то в 1975 році, коли рухнула остання велика колоніальна імперія (португальська), під колоніальним гнобленням залишилося лише 1 % території та 0,5% населення світу. (На місці колишніх колоній виникло понад 100 нових держав, перед якими постало завдання створити умови для формування економічних систем, які забезпечили б реальну економічну незалежність. Адже після отримання політичної незалежності ці умови тривалий час залишалися вкрай несприятливими, оскільки молоді національні держави не знищили основ економічного гніту, не подолали політичного й ідеологічного впливу колишніх метрополій, не розв'язали важливих національно-визвольних задач, об'єктивно поставлених всім ходом історичного розвитку. Економічна залежність більшості молодих національних держав від колишніх метрополій була зумовлена головним чином двома групами факторів:}

       ^{1) Вкрай низьким рівнем економічного розвитку спричиненим примітивним ступенем зрілості продуктивних сил, однобічною структурою господарства, спрямованою на забезпечення потреб метрополій у сировині, багатоукладністю, переважно натуральним виробництвом, рабовласницькими, феодальними та напівфеодальними формами експлуатації трудящого населення;}

       ^{2) Панівними позиціями колишніх метрополій у світовому капіталістичному господарстві, адже вони (колишні метрополії) намагалися не допустити молоді держави на ринки товарів, послуг, інвестицій, сучасних засобів виробництва, науково-технічних знань і досвіду - усього того, без чого неможливо подолати економічну відсталість і добитися економічної незалежності. Причому якщо перша група факторів була наслідком колоніальної залежності до отримання політичної свободи, то друга група - наслідок політики неоколоніалізму політики, спрямованої на економічну, політичну, ідеологічну, військову і іншу експлуатацію молодих національних держав колоніальними метрополіями. Призначення неоколоніалізму полягає в тому, щоб утримувати колишні колонії в економічній відсталості та залежному, нерівноправному становищі у світовому капіталістичному господарстві.Для цього використовуються головним чином наступні методи.}

       ^{По-перше, вивіз монополістичного капіталу в країни, що розвиваються. Його здійснюють як імперіалістичні  держави, так і приватні монополії. Держава вивозить капітал у формі допомоги та позик. Надаючи допомогу країнам, що розвиваються, розвинуті держави ставлять перед собою певну мету, а саме: утримати молоді національні держави у світовому капіталістичному господарстві, стимулювати іх розвиток по шляху капіталізму. Надання позик молодим національним державам, крім того, що воно, як правило має цільовий характер і обумовлює купівлю в краши-кредитора певних товарів чи послуг, здебільшого також ставиться в залежність від дотримання ними тих чи інших політичних умов. Вивіз приватномонополістичного капіталу в молоді національні держави хоча в порівнянні з державним в меншій мірі регламентує сфери його застосування і не так відкрито диктує політичні вимоги, проте держава сповна використовує наявні у приватних експортерів капіталу економічні, політичні, а інколи і військові важелі як знаряддя неоколоніалізму.Відносно самостійною і часто вживаною формою проникнення приватномонополістичного капіталу в країни, що розвиваються, виступає створення дочірніх підприємств транснаціональних корпорацій. Залучаючи до участі в дочірніх підприємствах національну буржуазію країн, що розвиваються, монополії таким чином мають можливість формувати своїх прихильників у середовищі національної економічної еліти.}

       ^{По-друге, важливим методом  неоколоніалізму  виступає світовий капіталістичний ринок і пануючі на ньому монопольні ціни. Країни, що розвиваються, змушені переважну частину свого експорту реалізовувати за низькими монопольними цінами, а купувати товари за монопольно високими цінами. За підрахунками вчених, країни Азії, Африки та Латинської Америки в результаті нееквівалентного обміну одразу після отримання незалежності щороку втрачали понад 2 млрд. долар.}

       ^{По-третє, іноземний монополістичний  капітал всіляко  підтримував консервативні  групи національної буржуазії та Державної бюрократії, які виступали проти радикальних соціально-економічних перетворень. Причому ця підтримка здійснювалася не тільки економічними або політичними методами. Досить часто іноземні держави та монополії провокували, організовували, підтримували військові перевороти, в результаті яких до влада приходили реакційні, антидемократичні режими.}

       ^{Всі ці методи неоколоніалізму  в кінцевому рахунку  призводили до того, що:}