Які тарифи і по відношенню до яких товарів найбільш інтенсивно використовуються в Україні

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»

Навчально-науковий інститут економіки і менеджменту

Кафедра менеджменту і міжнародного підприємництва 
 
 
 

ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ

з курсу  «Міжнародна економіка(частина 2)»

на тему:

«Які  тарифи і по відношенню до яких товарів

найбільш  інтенсивно використовуються в Україні»

Варіант № 117 
 

                                                                                    
 
 

 Виконав:

                                                                                                  ст. гр. СЕ-31 Джиджора А.І.

                                                                                                  Керівник:

                                                                                                  ас.каф. ММП Ванькович Л.Я.

                                                             
 

ЛЬВІВ 2010

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………………………....3

Розділ  І.  МИТНО-ТАРИФНЕ РЕГУЛЮВАННЯ  ТА ЙОГО РОЛЬ В ЗДІЙСНЕННІ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ………………………………..5

Розділ  ІІ.  МИТНО-ТАРИФНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ. РІВЕНЬ МИТНО-ТАРИФНОГО ЗАХИСТУ………………………………………………………………...9

Розділ  ІІІ.  ТАРИФНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ  НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ…………14

Розділ IV. ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ МИТНО-ТАРИФНОГО  РЕГУЛЮВАННЯ..17

Висновок…………………………………………………………………………………..22

Список  використаної літератури………………………………………………………..24 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 

    Процес  ефективного функціонування будь-якої економічної системи залежить від  багатьох чинників, але основними  є вибір оптимальної моделі господарювання, визначення головних рушійних сил у  даному напрямі, відпрацювання механізму  реалізації даного вибору. Усі ці питання  вирішуються під час формування економічної політики держави.

         Однією з основних складових  економічної політики є зовнішньоекономічна  політика — комплекс заходів, який спрямовується на досягнення економікою країни певних переваг на світовому ринку і на захист національного ринку від конкуренції іноземних товарів.

    Використання  тих чи інших інструментів зовнішньоекономічної політики має передбачати аналіз механізму їх реалізації та наслідків  їх дії як для світового співтовариства в цілому, так і для економіки  конкретної країни зокрема. При цьому  дана проблема має кілька аспектів.

    По-перше, усі інструменти зовнішньоекономічної політики мають свої власні механізми  дії.

    По-друге, реалізація того чи іншого інструменту  зовнішньоекономічної політики супроводжується  як певними здобутками, так і певними  втратами. У кожному конкретному  випадку той чи інший інструмент впливу на експортні чи імпортні потоки приносить одним зовнішньоекономічним суб'єктам реальний виграш, економічне становище інших погіршується.

    По-третє. економічні наслідки використання інструментів зовнішньоекономічної політики доцільно розглядати в двох основних вимірах:

    • безпосередні зміни, які відбуваються на ринку того товару, який е об'єктом  державного регулювання;

    • опосередковані зміни (вторинні ефекти) ринку інших товарів.

         Процеси, які відбуваються в  Україні за умов трансформації  економічної системи, вимагають  розробки такого механізму державного  регулювання зовнішньоекономічної  діяльності, який би враховував  особливості перехідного етапу.  Тому для країни з перехідною  економікою дуже актуальним є  використання захисного інструментарію  національного виробництва, національного  ринку.

         Найбільш дієздатною системою  реалізації і захисної, і наступальної  функцій держави є митна політика.

    Становлення митної системи як чинника розвитку держави залежить від взаємодії  як об'єктивних, так і суб'єктивних причин. Оскільки організація митної системи — це складова політики держави і частина економічної  системи, то її реформування відбувається відповідно до еволюції економіки в  цілому. Зі зміною типів і форм державності  змінювалась і митна політика, що відповідно, відбивалось на ролі митних органів у системі регулювання  державою економічних процесів.

    Процес  створення митно-тарифної системи  України відбувався впродовж великого історичного періоду формування державності. На певних історичних етапах, коли територія країни була підпорядкована іншим державам, даний процес розвивався у рамках державних політик країн  васалів. З часу проголошення незалежності Україна самостійно створює власну митну систему та провадить власну митну політику.

    В Україні вперше поняття "митна  політика" було впроваджено відповідно до ст. 13 Закону України "Про зовнішньоекономічну  діяльність". У подальшому дана категорія  отримала розвиток у ст. 2 Митного  кодексу України № 1970-ХІІ від 12.12.91, де наголошено, що Україна самостійно визначає митну політику. 
 
 
 
 
 

     Розділ І.  МИТНО-ТАРИФНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТА ЙОГО РОЛЬ В ЗДІЙСНЕННІ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ 

    Митно-тарифне  регулювання належить до економічно-фінансового  блоку митної справи. Правові основи регулювання визначено Законом  України «Про Єдиний митний тариф», прийнятим Верховною Радою України 5 лютого 1992 р., та підзаконними актами, що розробив Кабінет Міністрів України  і які в цілому складають механізм застосування Закону, а саме:

• Декрет Кабінету Міністрів України від 11 березня 1993 р. «Про Єдиний митний тариф»;
• Наказ Держмиткому України від 31 травня 1993 р. № 132, яким затверджено Інструкцію про застосування декретів Кабміну «Про Єдиний митний тариф» та «Про порядок обкладення митом предметів, які ввозяться (пересилаються) громадянами в Україну».

    Перш  ніж розглянути Закон України  «Про Єдиний митний тариф», доцільно зупинитися на визначенні термінів та понять.

    Тариф — слово арабського походження, означає «перелік», або «реєстр».    Митно-тарифна система як частина державного механізму регулювання відповідних відносин об'єднує багато елементів. Кожний окремо можна розглядати як адміністративний захід регулювання зовнішньоекономічної діяльності і віднести до загальної групи так званих нетарифних заходів. Наприклад: порядок визначення митної вартості конкретного товару; правила, що визначають країну походження конкретного товару, і т. д.

    З часом ряд таких заходів, що діють  деякий час без суттєвих змін, об'єднують  у митно-тарифні заходи. Митно-тарифні  заходи — сукупність організаційних, економічних, правових заходів, які  здійснюються у визначеному законодавством порядку державними органами і націлені на регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Якщо митні заходи більше відносяться до адміністративних, то відповідно до Закону України «Про Єдиний митний тариф» основним інструментарієм з формування і реалізації торгової політики та державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності є тарифні заходи.

    Як  підкреслюють теоретики митної справи, на митному тарифі рельєфно віддзеркалюється той напрямок, якого дотримується Уряд у своєму ставленні до зовнішньої торгівлі та тісно з нею пов'язаним внутрішнім виробництвом. Тому коли йдеться  про митно-тарифні заходи як методи регулювання зовнішньоекономічної діяльності, то треба підкреслити: митно-тарифні  заходи як елемент податкової системи, з допомогою яких держава отримує  можливість активно впливати на економічне життя країни, належать до економічних, а не правових способів регулювання  зовнішньоекономічної діяльності.

    Економічний характер митно-тарифних заходів визначається перш за все покладеним в основу їх застосування способу впливу на зовнішньоторговельний оборот шляхом безпосереднього впливу на ціни товарів, що перебувають в обороті.

    Створюючи ціновий бар'єр на шляху руху товарів  до користувачів шляхом застосування до товарів при їх переміщенні  через митний кордон встановлених ставок митних платежів та податків, митно-тарифні  заходи тим самим піднімають рівень цін, впливають на конкурентоспроможність товару, що, в свою чергу, позначається і на рівні нагромадження капіталу, темпах розвитку, нормах прибутку в  окремих галузях виробництва.

    Таким чином, прямий зв'язок між митно-тарифними  заходами, які застосовуються до товарів, що ввозяться (вивозяться), та процесом ціноутворення надає митно-тарифним заходам економічного змісту.

    У процесі застосування митно-тарифних заходів та дії митно-тарифного  механізму в цілому вирішуються  такі завдання:

• регулятивні;
• торгово-політичні;
• фіскальні.

 

    Ефективність  застосування митно-тарифного механізму  або окремих митно-тарифних заходів  залежить від існуючого в державі  нормативного порядку та правил митно-тарифного  регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

    Правове регулювання митно-тарифного механізму  забезпечує Закон України «Про Єдиний митний тариф» та визначає:

• цілі та сферу застосування митно-тарифних заходів;
• основні поняття, що застосовуються в правовому механізмі як тарифного, так і нетарифного регулювання торговельно-економічних відносин України;
• загальні принципи і правила застосування митно-тарифних заходів;
• порядок формування Єдиного митного тарифу;
• права й обов'язки Митно-тарифної ради;
• перелік і механізм нарахування мита (до кожного товару, що переміщується через митний кордон України) та процедуру застосування особливих видів мита.

    Відповідно  до Закону «Про Єдиний митний тариф» регламентування  конкретних питань, пов'язаних з практичним застосуванням цих заходів, передано до компетенції Уряду.

    Головна мета митних тарифів — захист національного  ринку, їх використання має сім основних економічних наслідків, або ефектів, які потрібно враховувати при  виробленні та реалізації зовнішньоекономічної політики.

    Виробничий  ефект. Очевидно, що за інших рівних умов виробництво товару, який знаходиться  під захистом митних тарифів, зростає, оскільки аналогічні імпортні товари дорожчі і не можуть задовольнити існуючий попит.

    Споживчий ефект. За інших рівних умов споживання товару, який обкладається митом, знижується. У реальному житті важко назвати  раціональні міркування, які змусили  б державу знижувати споживання того чи іншого товару за допомогою  митних тарифів, хоча інколи дії окремих країн начебто і переслідують таку мету. Наприклад, у країнах — виробниках вин податок на міцні алкогольні напої може бути більшим, ніж на вина. Однак у цьому випадку швидше йдеться про стимулювання виробництва вина.

    Бюджетний ефект. Митні тарифи є джерелом бюджетних  надходжень, значення яких надзвичайно  велике, особливо для країн, що розвиваються. У промислово розвинутих країнах  бюджетні міркування не відіграють значної  ролі при встановленні імпортних  податків. Треба також зазначити, що можливості використання митних тарифів  з метою поновлення бюджету мають  певні обмеження: чим вищий тариф, тим менший обсяг імпорту і  відповідно бюджетні надходження.

    Ефект перерозподілу прибутків. Він полягає  у тому, що національні виробники  в умовах відсутності або обмеженого характеру конкуренції з боку іноземних фірм можуть підвищувати  ціни на свій товар і отримувати вищі прибутки у формі ренти.