Товар і його характеристики

Міністерство  освіти і науки України

Київський національний економічний університет  ім. В. Гетьмана

Кафедра політичної економії 
 
 
 
 
 
 

Курсова робота

з дисципліни «Основи економічної науки»

на тему:

«Товар  і його характеристика»  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                    Виконала:

  студентка І курсу

6 групи, спец. 6508

  Крутоус Наталія

  Науковий керівник:

  Дем’янчук О.О. 
 
 
 

Київ 2010 

План 

      Вступ 

Розділ І. Сутність, розвиток і сучасний стан товарного виробництва 

Розділ ІІ. Властивості  товару 

Розділ ІІІ. Товари і товарне виробництво в сучасній Україні. 

      Висновки 

      Список  використаної літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

     Актуальність  теми. Дана робот а є актуальною, адже кожен фахівець повинен знати  все про товар, його властивості та процес виробництва, а також про стан розвитку товарів в Україні.

     Основною  метою роботи є вивчення сутності товару, його властивостей та товари і товарне виробництво в сучасній Україні.

     Об’єктом  досліджень є товар і його властивості.

     Предметом наукового дослідження є розгляд сутності товарного виробництва, товару і його властивостей.

   Основними завданнями даної роботи є:

• Вивчення класифікації товарів та їх властивостей
• Дослідження товарного виробництва
• Товари народного споживання в Україні.

  Товар — це продукт праці або певне благо, що здатні задовольняти певні потреби людини і призначені для обміну (купівлі та продажу)

  Товарне виробництво - виробництво, в якому продукти праці призначаються не для власного споживання, а для обміну через ринок шляхом купівлі-продажу. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ  І. Сутність товарного  виробництва, його сучасний стан 

     Суспільство знає два основних типи організації  економіки: натуральне господарство і  товарне господарство. Їм відповідають дві основні форми господарювання: натуральна і товарна.

     Історично першим типом економічної організації  суспільного виробництва, який панував протягом тривалого часу, було натуральне господарство, за якого продукти праці як результат виробництва використовувались для задоволення особистих потреб безпосередніх виробників і членів Їх родин, тобто для використання в межах господарської одиниці — роду, племені, патріархальної сім'ї, общини тощо як різновидів. В основному натуральну форму господарювання мали й великі маєтки традиційного типу.

     Натуральне  господарство характеризувалося суспільним поділом праці в зародковому  стані, замкнутістю організаційно-економічних  зв'язків, роз'єднаністю, відірваністю господарюючих суб'єктів один від одного, примітивною технікою та технологією виробництва, малопродуктивною ручною працею. Тому прогрес у розвитку продуктивних сил і суспільства був дуже повільним. Усі зв'язки натурального господарства обумовлені лише особливостями процесу праці та виконання тих чи інших операцій у тісних межах окремих господарських одиниць. При цьому робоча сила позбавлена мобільності, вона виробниче та територіальне закріплена. В натуральному господарстві виробничі відносини виявляються в нематеріалізованому вигляді як прямі відносини між учасниками створення благ. Продукти праці розподіляються безпосередньо. Вони без участі ринку надходять в особисте й виробниче споживання

     З розвитком продуктивних сил натуральне господарство стає перешкодою соціально-економічному прогресу. Властиві йому господарська замкнутість, примітивність, відособленість, патріархальність, слабкість внутрішніх стимулів розвитку не відповідають потребам обміну продукцією між виробниками, який все більше поширюється у зв'язку з зростанням продуктивності праці. Всезростаючий вплив на суспільне виробництво товарних зв'язків в епоху пізнього Середньовіччя вже можна назвати революційним. Натуральне господарство перестало бути пануючим типом суспільного виробництва, відбувся перехід до загального товарного господарства.

     На  зміну натуральному господарству прийшли товарне виробництво і заснована на ньому товарна форма господарювання. Проте тривалий час вони функціонували разом.

     Товарне господарство - це тип господарювання, за якого продукти праці виробляються відокремленими господарюючими суб'єктами не для власних, а для суспільних потреб, що визначаються ринком. При товарному виробництві організація економіки повністю залежить від ринку, який вирішує, що виробляти, як виробляти і для кого виробляти. Це означає, що товарне виробництво є ринковим виробництвом. Товарні відносини формуються на основі об'єктивних процесів розвитку виробництва, його матеріально-речових і особистих чинників.[1,c. 79]

     Загальною умовою виникнення, розвитку і функціонування товарного виробництва є суспільний поділ праці та спеціалізація виробництва, які призводять до спеціалізації виробників на виготовленні окремих видів продукції або на певній виробничій діяльності. Це робить можливим і необхідним обмін між виробниками, що спеціалізуються на певному виробництві; обмеженість сукупних виробничих ресурсів і матеріальних благ, що споживаються (їхня відносна рідкість). Поль Самуельсон у своїй "Економіці" (Львів, 1993) пише: "Питання: що, як і для кого виробляти - не становили б проблеми, якби ресурси не були обмежені. Якби можна було виробляти будь-який товар у необмеженій кількості, аби людські потреби були повністю задоволені, не мав би великого значення той факт, що один товар вироблений у надто великій кількості. Тоді не мало б значення і нераціональне поєднання праці й матеріалів. Оскільки кожен міг би мати всі блага у необхідній кількості, не мало б значення і те, як розподіляються товари і доходи між різними індивідумами і сім'ями. Тоді не було б відносно рідкісних економічних благ і не було б потреби у вивченні економічної теорії, чи у тому, щоб "економити". Всі товари були б безплатними, як повітря";[3, c.152]

     Безпосередньою  причиною виникнення товарного виробництва  є економічна відособленість товаровиробників. Вона нероздільно пов'язана з розвитком приватної власності на засоби виробництва та економічною і юридичною свободою виробника.

     Економічна  відособленість товаровиробників — це таке становище, за якого вони самостійно вирішують питання господарської діяльності: що виробляти, якими засобами, які ресурси використовувати тощо. Вона передбачає самостійне розпорядження виробленою продукцією, володіння нею, її відчуження і використання відповідно до власних інтересів. Тому економічне відособлення невіддільне від власності на засоби виробництва і вироблювану продукцію. На певному ступені суспільного поділу праці економічний зв'язок різних власників неминуче виступає у товарній формі.

     З економічною відособленістю товаровиробників нерозривно пов'язані еквівалентність і відплатність їх відносин. Це є однією із загальних корінних ознак товарного виробництва і обміну.

     Товарне господарство виникає також через  наявність суперечності між виробництвом і споживанням, невідповідність  споживної вартості вироблених благ потребам суспільства та його членів. Це вимагає обов'язкового визнання споживачами виробленої продукції, грунтуючись на певному досвіді. Відсутність саме такого визнання фактично означає відсутність товарного господарства і товарної форми господарювання. В натуральному господарстві споживачі також, користуються продуктами не лише особистої праці, а й праці своїх одноплемінників. Однак вони отримують свою частину без права відкинути її або вільно обирати іншого виробника.

     Як  конкретно-історичний тип організації  суспільного виробництва, товарне господарство характеризується постійним рухом уперед. Товарне виробництво й обіг у своєму розвитку проходять дві стадії: нижчу — бартерне господарство, вищу — грошове господарство. В бартерному будь-який товар можна безпосередньо обміняти на будь-який інший без використання грошей. У грошовому існує особливий товар — гроші, який можна обміняти на будь-який інший товар, а останній — на гроші. В господарстві, заснованому на грошовому обміні, суспільні витрати нижчі, ніж там, де обмін здійснюється за допомогою бартеру.

     Товарне виробництво, що виникло як протилежність натуральному господарству ще 7-8 тис. років тому, зберігається і є ефективним сьогодні, має такі визначальні риси: продукт праці набуває форми товару. Він має бути відносно рідкісним і вироблятися для обміну, який стає невід'ємною рисою економічних відносин. Це призводить до того, що товарна форма виробництва стає відкритого системою організаційно-економічних відносин, яка долає обмеженість потреб, що характерно для натурального господарства, і сприяє розвитку суспільних потреб, які визначаються ринком.

     Обмін товарів відбувається на основі еквівалентності  виробничих витрат (у товарах, що обмінюються, має бути однакова кількість праці). Здійснюється це через купівлю-продаж продуктів праці; суспільство визнає товар як такий, що задовольняє його потребу на ринку після того, як його хтось купив. Інакше кажучи, товарна форма зв'язків є не прямою і безпосередньою, а опосередкована ринком форма зв'язків. Це також одна з генетичних особливостей товарного виробництва. Вона є рушійною силою розвитку продуктивних сил суспільства, підвищення ефективності виробництва, оскільки призводить до подальшого поглиблення суспільного поділу праці, спеціалізації виробництва і як результат - зростання продуктивності праці.

     До  визначальних рис товарного виробництва також належать:

     а) використання грошей як посередника  обміну;

     б) наявність конкуренції;

     в) вільне ціноутворення;

     г) стихійність розвитку як форма саморегулювання  економіки. Товарна організація виробництва і адекватна їй форма зв'язків еволюціонують разом з розвитком продуктивних сил, суспільним поділом і кооперацією праці.

     Просте  товарне виробництво: виникає після першого суспільного поділу праці (скотарство відокремлюється від землеробства). Розвивається у зв'язку з другим і третім суспільним поділом праці ( ремесло відокремлюється від землеробства і скотарства; торгівля відокремлюється у самостійну сферу діяльності). Ґрунтується на: дрібній приватній власності; праці власника засобів виробництва; ручних знаряддях праці. Регулюється в основному традиціями і господарями-панами. Ринок обмежується товарами: золотом, рабами, тканинами, посудом, продуктами харчування,спеціями.

Відсутні  ринки землі, робочої сили, грошей.

     Капіталістичне  товарне виробництво: виникає в XVI ст. під впливом повсякденного запровадження у економічне життя науки і технології. Розвивається у зв'язку з: первинною механізацією праці (1770-1780 pp.); запровадженням парового двигуна, залізниці (1830-1890); широким використанням електротехнічного та важкого машинобудування (починаючи з кінця XIX ст. до цього часу). Ґрунтується на: великій приватній власності; найманій праці; механічних знаряддях праці. Регулюється в основному ринком, а також державними інституціями. Ринок диференціюється на ринок засобів виробництва і ринок предметів споживання. Об'єктом купівлі-продажу стають: робоча сила, земля, ліс, паливно-енергетичні та сировинні ресурси, цінні папери, валюта, кредитні ресурси, інформація.