Тенденції розвитку та регіональна структура наукового комплексу США

     До 2010 року медичний комплекс «Бет-Ізрейел» надавав допомогу пацієнтам за багатьма медичними напрямками — невідкладна допомога, терапія, неврологія, психіатрія та ін.

     Безплатна клініка Хайт-Ешбері (англ. The Haight Ashbury Free Clinics, Inc.) — центр безплатної медичної допомоги, що обслуговує більш як 34 тис. чоловік у північній Каліфорнії. Організація була заснована доктором Девідом Смітом в районі Хайт-Ешбері, Сан-Франциско, Каліфорнія, під час Літа любові, 7 червня 1967 року. В район прибували тисячі хіппі, багато з котрих потребували лікування від алко- або наркозалежності, психологічної допомоги та медичного обстеження. На сьогоднішній день клініка працює за чотирма основними напрямками:

      Клінічна медицина

      Допомога при алко- та наркозалежності

      Психологічна допомога для ув’язнених

      Рок-медицина

     Клініці належать 12 будівель в різноманітних районах та округах, включаючи Хайт-Ешбері, Трежер-Айленд, Тендерлойн та ін. До штату входять 195 співпрацівників, також із клінікою працюють 500 добровольців. На обслуговуванні знаходяться 19500 пацієнтів, загальне число клієнтів з 1967 року перевищило один мільйон. Група під керівництвом Девіда Сміта планує створення «бібліотеки-музею», експозиція котрого позповість історію руху за створення безплатної медицини в Хайт-Ешбері. Як наслідок буде відкрита онлайн-бібліотека.

РОЗДІЛ V

Сучасні проблеми та напрями удосконалення розвитку і розміщення наукової інфраструктури регіонів

     До основних проблем розвитку наукового потенціалу регіонів слід

віднести:

      зміну структури наукового потенціалу під час скорочення попиту на

інноваційні види діяльності та зміну ролі секторів науки (академічного,

галузевого, заводського, сектора вищої освіти) у забезпеченні

інноваційних потреб регіонального виробника, необхідність їх адаптації

до нових умов функціонування;

      незбалансованість напрямів наукових досліджень (потенційних

можливостей) і регіональних потреб у науковому супроводі. Разом із тим

обмеженими є розроблення світового рівня та попит із боку споживачів

інших регіонів й іноземних країн; обмежені міжнародні контакти;

      суперечність між необхідністю підтримки конкурентних переваг суб'єктів

господарювання на міжнародних та внутрішніх ринках і повільною динамікою

розвитку інноваційного підприємництва, що не забезпечує зростання

обсягів наукомісткої продукції, а відтак украй низьким залишається

рівень наукомісткості внутрішнього валового продукту та продуктивності

національної економіки в цілому.

      принципова зміна умов фінансування наукових досліджень і доступності

джерел фінансування інноваційних процесів, що практично створює

передумови якщо не знищення, то поступової деградації наявного наукового

потенціалу, особливо у регіонах із низьким рівнем розвитку. За умов

позитивної динаміки фінансування наукових досліджень основним джерелом

фінансування залишаються насамперед власні кошти підприємств;

      нерозвиненість ринку інновацій, який у регіональному середовищі

виконує важливі регулюючі функції: служить осередком здійснення

науково-технічної політики; формує економічні важелі впливу на

виробників і споживачів нововведень (через ціни, проценти, пільги й

ін.); зумовлює розвиток того або іншого виробництва; формує вимоги до

нововведень із боку бізнесу; безпосередньо регулює виробництво через

активний попит на інвестиційні товари, призначені для підприємницьких

проектів;

      відсутність належної ринкової інфраструктури, що забезпечує

комерціалізацію наукового продукту та інноваційний процес у цілому.

     Безумовно, міжрегіональна диференціація наукового потенціалу має об'єктивний характер, проте цей процес необхідно утримувати в економічно доцільних і соціально прийнятних  межах із тим, щоб, з одного боку, забезпечити здатність територій до саморозвитку, а з іншого - попередити втрату наукового потенціалу, зберегти його здатність продукувати інноваційну

продукцію та забезпечувати інноваційну конкурентоспроможність регіону.

     Наявні потенційні можливості наукового сектора регіонів поки що можна

оцінювати як достатні для їх розвитку, певною мірою вони можуть забезпечити науковий супровід найважливіших напрямів регіонального розвитку за умов створення відповідних стимулів із боку державних і регіональних органів влади, а також підвищення зацікавленості організацій та установ - потенційних споживачів інноваційного продукту. Така ситуація вимагає переосмислення концептуальних основ та механізмів формування і реалізації державної науково-технічної політики, визначення нових принципів організації регіональної науки й регіональної інноваційної політики.

     Розвиток регіональних інноваційних структур (технополісів, технопарків,

наукових парків, наукових інкубаторів, інноваційних та наукових центрів

тощо) як прогресивних форм територіальної організації продуктивних сил

визначається як наявним виробничим, так і науковим потенціалом

території, передбачає їх активне співробітництво з органами виконавчої

влади (центральної та регіональної). Важливо, щоб перспективна схема

активізації наукової діяльності регіону була узгоджена зі стратегічними

цілями та пріоритетами його соціально-економічного розвитку, а розробка

спеціальних механізмів впливу держави на інноваційний розвиток повинна

враховувати перспективи розвитку й наукового потенціалу регіонів.

     Досвід розвинутих країн свідчить про те, що принципово нових стимулів

регіональному розвиткові може надати впровадження таких механізмів

впливу, що спрямовані на посилення наукової складової діяльності вищої

освіти, в тому числі на розвиток університетської науки. Істотне

розширення повноважень та економічних можливостей органів місцевого

самоврядування у створенні регіональних інноваційних форм територіальної

організації продуктивних сил дасть змогу активно впливати через

економічні важелі на інноваційну спроможність регіонів з метою

поступового виходу до інноваційного вектора розвитку.

     Щодо вдосконалення розвитку та розміщення наукової інфраструктури, то це залежить від освіченості населення та зайнятості території. Адже рівень освіти молоді значно впливає на майбутній розвиток, так як рано чи пізно старше покоління припиняє свою роботу і залишає молодому поколінню свої знання та досвід, й воно повинне вдосконалювати вже існуючі досягнення науково-технічного прогресу, реалізовувати нові ідеї, що були створені після детального дослідження та урахування всіх потреб суспільства і проблем існуючих винаходів.

     Територіальне розміщення є дуже важливим для будь-якого комплексу регіону, адже від нього також залежить успіх роботи комплексу. Всім нам відомі такі фактори розміщення комплексу як:

      сировинний

      споживчий

      транспортний

      трудовий,

а це означає, що при розміщенні наукового комплексу вони також мають місце. Наприклад, сировина завжди потрібна для проведення досліджень, експериментів і т.д., тож поряд повинен бути постачальник потрібної сировини.

     Споживачем у даному випадку є суспільство, то цей фактор діє безперервно і виступає головним для наукового комплексу.

     Транспортний фактор є дуже важливим, адже постачання результатів праці повинне бути швидким і зручним.

     Трудовий фактор являє собою потребу в кваліфікованих кадрах, тобто комплекс потребує населення з високим коефіцієнтом освіченості, а таке населення знаходиться переважно у столичному та промисловому регіонах.

     Після розгляду кожного фактору ми можемо зробити висновок, що удосконалення досягається найуважнішим підбором місця для нового підприємства з урахуванням усіх факторів розміщення.

ВИСНОВКИ

     Широке впровадження нових досягнень науки і техніки у виробництво дедалі більше впливає на розміщення продуктивних сил. Територіальні межі застосування нової техніки значно розширюються, а використання її вигідне, якщо витрати менші від вартості продукту, створеного робітником, якого вона замінила.

     Науково-технічний прогрес має помітний вплив на територіальний поділ праці, спеціалізацію і комплексний розвиток господарства. При цьому, з одного боку, розширюються можливості більш рівномірного розміщення підприємств на території, а з другого — виникає потреба різнобічного врахування регіональних вимог до нової техніки.

    Завдяки досягнутому рівню науки і техніки, виробництву промисловістю високопродуктивних машин, механізмів і обладнання освоєно ефективні природні ресурси, що зумовило територіальні зрушення у розвитку і розміщенні продуктивних сил.

    Потужні родовища корисних копалин, придатні для господарського освоєння, в багатьох країнах розміщені в районах з екстремальними умовами, що ставить перед науково-технічним прогресом додаткові вимоги — створення регіональних модифікацій високопродуктивних машин і механізмів. Це, в свою чергу, передбачає виробництво техніки із застосуванням холодостійкого металу, незамерзаючих палива і масел, комфортабельних кабін, які відповідали б вимогам нормального фізіологічного функціонування і трудової діяльності працівників. У зв'язку з цим виникає потреба більш повного врахування регіональних особливостей науково-технічного прогресу, причому не тільки природних (клімат, сейсмічність, вічна мерзлота, особливості залягання корисних копалин), а й економічних (густота населення, кваліфікація кадрів, транспортна освоєність тощо). Регіональна модифікація техніки і технологій повинна забезпечити зниження затрат живої праці і, відповідно, трудових ресурсів, скорочення строків будівництва об'єктів, використання нових джерел сировини і палива, що сприятиме підвищенню економічної ефективності виробництва. При цьому вплив нової техніки і нових технологій на розміщення виробництва супроводжується зниженням норм витрат палива, електроенергії, сировини, живої праці на одиницю продукції.

    Досягнення науково-технічного прогресу, нові напрями його розвитку можуть впливати на вдосконалення розміщення продуктивних сил. Як відомо, на розміщення обробної промисловості впливає фактор наявності трудових ресурсів. Він набагато знижується при впровадженні комплексної механізації, автоматизації і роботизації виробництва. Однак при цьому різко зростає роль кваліфікованих кадрів. Очевидно, галузі матеріального виробництва, які характеризуються високим рівнем механізації й автоматизації, можна розміщувати в трудодефіцитних районах.

     Успіхи науки США очевидні. США міцно займає лідируюче положення в світі в більшості провідних технологій таких як космонавтика, авіація, комп'ютери, атомна енергетика, біотехнологія, генна інженерія, атомна енергетика. Саме США забезпечували найважливіші прориви в цих галузях і продовжують вести основні дослідження. Наприклад, більшість знань про Всесвіт і планетах Сонячної системи в останні 10 років отримані США. Не можна забувати і про внесок в наукові дослідження найбільш промислових країн Європи (Англії, Німеччини, Франції, Італії) та Азії (Японія). Але їм заважає малий (в порівнянні з США) бюджет і роздробленість. Правда в останні роки в Європі з'являється все більше спільних наукових проектів, але відсутність спільної узгодженої наукової політики, бюджетні розбіжності, секретність продовжують шкодити справі.

     Сполучені Штати Америки є лідерами в багатьох галузях виробництва завдяки вигідному економіко-географічному положенню, великій кількості корисних копалин, висококваліфікованій робочій силі, а також прибутковому і високоефективному багатогалузевому господарству.

     Розвиток регіональних інноваційних структур (технополісів, технопарків,

наукових парків, наукових інкубаторів, інноваційних та наукових центрів

тощо) як прогресивних форм територіальної організації продуктивних сил

визначається як наявним виробничим, так і науковим потенціалом

території, передбачає їх активне співробітництво з органами виконавчої

влади (центральної та регіональної). Важливо, щоб перспективна схема

активізації наукової діяльності регіону була узгоджена зі стратегічними

цілями та пріоритетами його соціально-економічного розвитку, а розробка

спеціальних механізмів впливу держави на інноваційний розвиток повинна

враховувати перспективи розвитку й наукового потенціалу регіонів.

     Досвід розвинутих країн свідчить про те, що принципово нових стимулів

регіональному розвиткові може надати впровадження таких механізмів

впливу, що спрямовані на посилення наукової складової діяльності вищої

освіти, в тому числі на розвиток університетської науки. Істотне