Сучасна методика комплексного економічного аналізу

    До способів елімінування відносять ланцюгові підстановки, абсолютні і відносні величини, індексний метод.

    Метод ланцюгових підстановок використовується, коли на досліджуване явище діє декілька факторів, кожен з яких потрібно розрахувати. 
Сутність прийому ланцюгових підстановок полягає у послідовній заміні планових показників фактичними і в порівнянні результатів, які послідовно отримують при кожній такій заміні, тобто із результату кожної наступної підстановки віднімають результат попередньої.

    Цей прийом дозволяє розкрити взаємозв'язок окремих факторів і виміряти вплив їх на зміни аналізованого показника.

    Умовою для застосування прийому є наявність прямої і зворотної пропорційної залежності між досліджуваними факторами.

    Характеристика прийому ланцюгових підстановок (скоригованих показників) зображено на схемі (рис. 2.1).

     

 
Рис.2.1. Схема прийому ланцюгових підставок 

    Спосіб різниць (абсолютних і відносних)- це спрощений метод ланцюгових підстановок, коли на досліджуване явища впливає лише 2 фактори: 1 -кількісний, 2 - якісний. Суть способу різниць:

    1) для визначення впливу кількісного показника потрібно відхилення по цьому показнику помножити на план якісного;

    2) для визначення впливу якісного показника потрібно відхилення по якісному показнику помножити на факт кількісного.  Характеристика прийому абсолютних різниць зображена на рис. 2.2

    . Схему прийому практичних (відносних) різниць можна зобразити так: 
процентна різниця у виконанні плану (темпи зростання) між кожним наступним і попереднім показником, помножена на базове значення узагальнюючого показника (рис.2.3).

    Іншими словами, при визначенні впливу за допомогою факторів цього методу необхідно зробити:

    1) розрахувати % виконання плану по кожному показнику;

    2) визначити різницю у % між попереднім і наступними показниками;

    3) визначити суму впливу кожного фактору як добуток отриманої різниці у % на планове значення досліджуваного показника.  
 

 
Примітка : Схема прийому: абсолютна різниця між фактичним і базовим 
значенням даного часткового показника часткового показника помножена на абсолютне значення решти часткових показників дорівнює впливу даного часткового показника на узагальнюючий (а х б х в х г = Т). 

    Рис. 2.2 Схема прийому абсолютних різниць 

 

Рис.2.3. Схема способу процентних (відносних) різниць. 
 

    Серед статистичних методів, що застосовуються в економічному аналізі, популярним є метод групувань.

     Групуванням називається розподіл усієї сукупності досліджуваних суспільних явищ на групи за будь-якою істотною ознакою [5].

     Залежно від мети та завдань дослідження групування поділяють на такі їх види: типологічні; структурні; аналітичні.

     Групування, що приводять до виділення у складі масових явищ їх соціально-економічних типів (тобто однорідних частин за якістю та умовам розвитку, в яких діють одні і ті ж закономірності факторів) називають типологічними.

     При використанні методу групування вирішують такі питання:

     а) вибір групувальної ознаки;

     б) визначення кількості груп та величини інтервалу;

     в) встановлення переліку показників, якими повинні характеризуватись виділені групи стосовно конкретного групування;

     г) складання макетів таблиць, де будуть представлені результати групування;

     д) обчислення абсолютних, відносних і середніх показників;

     ж) табличне і графічне оформлення результатів групування.

    Балансовий спосіб -- це спеціальний прийом зіставлення взаємозв'язаних показників господарської діяльності. Використання балансового способу є доцільним, коли зв'язок між окремими показниками відображено у формі балансу, тобто рівних підсумків, отриманих у результаті низки різноманітних зіставлень цих показників [16].

    Оскільки першим історичним прикладом узгодження великої кількості показників господарської діяльності за допомогою встановлення рівності двох підсумків цих показників був бухгалтерський баланс, цей спосіб аналізу отримав назву балансового. За його використання рівність підсумків (баланс) є підтвердженням того, що в аналізі враховано всі взаємозв'язані фактори й відповідні економічні показники, а зв'язок між ними визначено правильно.

    Балансовий спосіб широко використовується в економічній роботі -- у бухгалтерському обліку, статистиці, плануванні. Використовується він і в економічному аналізі, там, де має місце функціональна залежність: наприклад, забезпечення підприємства трудовими, фінансовими ресурсами, сировиною, паливом, матеріалами, основними засобами виробництва і т. д., а також визначення повноти їх використання.

    Так, вивчаючи забезпеченість підприємства обладнанням певного виду, складають баланс, у якому, з одного боку, показують потребу у верстатах, необхідних для виробництва продукції, а з другого -- фактичну їх наявність.

    Аналізуючи використання трудових ресурсів, порівнюють можливий фонд робочого часу з фактичною кількістю відпрацьованих годин, визначають причини понадпланових втрат робочого часу.

    Для визначення платоспроможності підприємства використовується платіжний баланс, що в ньому співвідносяться платіжні засоби з платіжними зобов'язаннями. 

3. Метод комплексної економічної оцінки

 

    Комплексна економічна оцінка є характеристикою, яку отримують при одночасному й узгодженому вивченні сукупності параметрів, які відображають всі або більшість аспектів зміни та розвитку економічних явищ і процесів. Вона вміщує загальні висновки про результати діяльності досліджуваного об'єкта. Складність комплексної економічної оцінки полягає у тому, що при багатокритеріальному аналізі (багатофакторних систем) важко виділити узагальнюваний показник - критерій оцінки, а витрати на проведення аналітичних робіт часто не покриваються їх результативністю. Є також перешкоди методологічного й організаційного характеру.

    Завдання комплексної економічної оцінки зводяться до визначення інтегрального параметра на основі агрегування різних способів кількісного іі якісного аналізу, наприклад, коли виникає завдання підведення підсумків роботи господарського об'єкта за рік, аналізу виконання плану санації підприємства, загальної оцінки виконання бізнес-плану тощо.

     Зведення певного числа показників у єдиний інтегральний показник дає змогу визначити якісну відмінність (поліпшення чи погіршення) досягнутого стану від бази порівняння, хоча при цьому неможливо виміряти ступінь відмінності. Побудова інтегрального показника не означає, що для оцінок можна використовувати лише один показник. Навпаки, інтегральний показник є лише загальним орієнтиром економічної ситуації, а для дослідження об'єкта використовують систему показників.

В економічному аналізі виділяють:

• методи детермінованої комплексної оцінки;
• методи стохастичної комплексної оцінки.

    Основні методи детермінованої комплексної оцінки: метод сум, метод геометричної середньої, метод суми місць, метод відстаней та ін.

    Метод сум передбачає визначення інтегрального показника шляхом сумування його фактичних значень за абсолютними чи відносними вимірниками.

    Умова використання методу сум - односпрямованість досліджуваних показників (збільшення часткового показника розцінюється як поліпшення інтегрального і навпаки). Недоліком цього методу є можливість високої оцінки результатів за інтегральним показником при значному відставанні будь-якого часткового, що досягається внаслідок компенсації високими результатами окремих низьких їхніх значень. Цей недолік можна частково усунути, якщо поряд з інтегральним використовувати два допоміжні комплексні показники, які визначають суму позитивних і суму негативних значень часткових показників порівняно з базою порівняння [11].

4. Аналітичний метод економічного аналізу

 

    Метод економічного аналізу є головним поняттям у теорії економічного аналізу. Кожна наука вивчає свій предмет за допомогою певного методу, визначення сутності якого є першим кроком при її вивченні. Під методом розуміють спосіб, підхід до явищ, які вивчаються, спланований шлях наукового пізнання дійсності та встановлення істини. Взагалі -- це прийом, засіб чи образ дії, або ціла сукупність взаємопов'язаних способів та принципів дослідження процесів, предметів і явищ. Якщо предмет науки відповідає на запитання "Що вивчається?", то метод -- "Як вивчається? Якими засобами?" Існує чимало різних методів. Розрізняють загальні й поодинокі методи дослідження. Якщо перші звичайно використовують майже скрізь, то поодинокі придатні для розв'язання вузького кола завдань і, як правило, в межах однієї дисципліни. Деякі методи мають своїх, так би мовити, двійників, які виконують їх функції у дзеркальній протилежності (наприклад, аналіз і синтез, індукція і дедукція). Загальні методи можуть мати як окремі форми прояву більш прості поодинокі методи та технічні прийоми (прийоми деталізації та елімінування як прояви аналізу). Формування нових наук і дисциплін спричиняє появу і нових методів наукового пізнання або пристосування до потреб дослідження вже існуючих. Під час аналізу використовують здебільшого добре відомі, випробувані практикою методи. Насамперед це стосується методу аналізу. Аналіз -- це розбір, розкладання, розчленування предметів або явищ на складові частини, властивості, ознаки. Отже, виникає можливість для поглибленого вивчення складу, зв'язків, властивостей предметів і явищ. Сам процес розкладання слід проводити, ґрунтуючись на певних правилах, принципах.

    Поділ предметів або явищ має враховувати існуючі закономірності, склад, внутрішні кордони, зв'язки, функції. Це перший принцип аналізу. Суворе дотримання цього принципу дає змогу відтворити предмет у первісному вигляді.

    Послідовне, поетапне відокремлення частин, властивостей від предмета -- вимога другого принципу. Окремі частини, компоненти цілого відіграють неоднакова роль у його функціонуванні. Серед них обов'язково знайдеться один або кілька, які формують сутність предмета, його якісна ознаку. Тому пошук цих найважливіших ланок у предметі зумовлює третій принцип -- принцип основної ланки. Врахування системної побудови предмета або систем формує четвертий принцип ієрархії. П'ятий принцип визначає межі аналізу, ступінь його можливого поглиблення. Кінцева зупинка в дослідженні звичайно пов'язується з найбільш простими елементами системи, які при цьому зберігають загальні властивості всієї сукупності. Так, товар є найпростіший елемент економічної системи. І, нарешті, шостий принцип обумовлює вибір форми аналізу. Загальновідомі такі форми аналізу: хімічний, математичний, економічний, спектральний, структурний, психоаналіз.

    Аналіз діяльності підприємства дає змогу пізнати його окремі сторони, процеси, елементи, існуючи зв'язки і факторні взаємодії, дати проміжні оцінки виробничим подіям та роботі окремих підрозділів. Однак для одержання головної картини після процесу розчленування цілого на складові необхідно відновити єдність за допомогою синтезу. Синтез -- це з'єднання окремих частин і елементів явища в єдине ціле. Досліджуючи окремі економічні явища можна їх об'єднувати в межах більш складних процесів або груп, проводити узагальнення впливу різних факторів, робити заключну розгорнуту оцінку роботи підприємства.

    Аналіз і синтез тісно пов'язані один з одним, але в даному курсі акцент робиться на першому з них. Він розпочинає наукове дослідження і забирає головну частку часу та зусиль. Синтез використовують як допоміжний засіб для узагальнення проведеного аналітичного процесу, написання заключного висновку. 
 
 

5. Використання графічних методів у економічному аналізі

 

    В економічному аналізі велику роль відіграють так звані графічні способи, відмітною рисою яких є їхня наочність, що значно спрощує процес доведення результатів економічного аналізу до широкого кола працівників. Для правильного відображення досліджуваних процесів і явищ необхідно дотримуватись техніки та методики побудови графіків. Велике значення має правильний вибір типу графіка, його масштабів і виконання.