Історія розвитку наук охорои праці

      Швидкість руху повітря - Vв, наприклад, у верхньому  прорізі розраховується за формулою:

      

,

      де g - прискорення земного притягання, м/с2;

      ΔH2- різниця тисків усередині будинку  й поза ним, кг*с/м2;

      Yвн  -  об'ємна вага повітря усередині  приміщення.

      Обсяг повітря, що проходить через верхній проріз, визначається за формулою:

      Lb = F × Vв × µ × 3600, м3/год,

      де F - площа прорізу, м2;

      µ - коефіцієнт витрати, що залежить від  конструкції стулок плетіння в прорізі  й кута відкриття стулки (0,3 - 0,8), для  ствірних плетінь відкритих на 90° - µ = 0,65, на 30° - µ = 0,32;

      V - швидкість руху повітря, м/с.

      Наведені  формули справедливі лише для  будинків, добре захищених від  вітру або для умов безвітряної  погоди.

      При обдуванні будинку вітром з навітряної сторони утвориться підвищений тиск повітря, а на завітряній стороні будинку - розрідження. Нижче показаний  витяжний ліхтар, що не задуває.

      

      Рис. 2 - Витяжний ліхтар, що не задуває.

      Величина  тиску, що утвориться на навітряній стороні  будинку, і величина розрядження, що утвориться на завітряній стороні будинку - можуть бути підраховані за формулою:

      

,

      де  Нв - вітровий тиск або розрідження, кг*с/м2;

      Vв  - швидкість руху вітру, м/с;

      А - аеродинамічний коефіцієнт, що залежить від конфігурації будинку й визначається дослідним шляхом (0,7 - 0,85 - на навітряній стороні; 0,3 - 0,45 на завітряній стороні).

      Переваги  природної вентиляції: економічність, простота улаштування й експлуатації.

      Недоліки: неможливість підготовки повітря, що поступає; очищення видалення повітря.

3. Сутність  та улаштування занулення, сфера застосування і вимоги до нього

      Для забезпечення електробезпеки використовуються окремо або в поєднанні один з  одним такі технічні способи та засоби:

      •  захисне заземлення;

      •  занулення;

      •  вирівнювання потенціалів;

      •  мала напруга;

      •  захисне відімкнення;

      •  ізоляція струмопроводів;

      •  огороджувальні пристрої;

      •  попереджувальна сигналізація, блокування, знаки безпеки;

      •  засоби захисту та запобіжні пристрої.

      Для захисту людей від ураження електрострумом внаслідок пошкодження ізоляції і переході напруги на струмопровідні частини машин, механізмів, інструментів тощо застосовують захисне заземлення

      

. Заземлення    . Занулення

      Захисне заземлення — навмисне електричне з'єднання з землею або її еквівалентом металевих струмопровідних частин, що можуть опинитися під напругою.

      Заземлення  здійснюється за допомогою природних, штучних або змішаних заземлювачів.

      Занулення — це навмисне електричне з'єднання з нульовим захисним провідником металевих струмонепровідних частин, які можуть опинитися під напругою (корпуси електроустаткування, кабельні конструкції, сталеві труби тощо).

      Мета  занулення та його застосування

      Метою занулення є усунення небезпеки  ураження людини під час пробою на корпус обладнання однієї фази мережі електричного струму. Ця мета досягається внаслідок швидкого відімкнення максимальним струмовим захистом частини мережі, на якій трапилося замикання на корпус.

      Завдяки підключенню до нейтральної точки  джерела всіх не-струмопровідних  частин обладнання, однофазне замикання  на корпус перетворюється в однофазне коротке замикання, яке призводить до спрацьовування максимального струмового захисту.

      Захисне заземлення і занулення виконують  з метою:

      •  забезпечення нормальних режимів роботи установки;

      •  забезпечення безпеки людей при  порушенні ізоляції мережі струмопровідних  частин;

      •  захисту електроустаткування від  перенапруги;

     •  захисту людей від статичної  електрики.

        У мережі нейтраль джерела   струму  слід  приєднати  до  заземлення  за допомогою заземлюючого провідника . Цей  заземлювач  розташовується  поблизу джерела живлення (в окремих  випадках)  біля  стіни  будинку,  у  якому  він знаходиться.  Ефективним  заходом  захисту  в  даному  випадку   є   захисне занулення.

     Захисне занулення  -  це  навмисне  електричне  з'єднання  з  нульовим захисним провідником  металевих неструмоведучих частин, що  можуть  виявитися під напругою (ГОСТ 12.1.009-76). Захисна дія занулення  здійснюється тим,  що при замиканні однієї з фаз на занулений корпус  у  колі  цієї  фази  виникає струм  короткого  замикання,  що  впливає  на  струмовий   захист   (плавкий запобіжник, автомат), у результаті чого відбувається  відключення  аварійної ділянки від кола. Таким чином, занулення зменшує напругу  дотику  й  обмежує час, протягом якого людина, торкнувшись до корпуса, може потрапити  під  дію напруги.

     ГОСТ 12.1.038-82 установлює гранично припустимі  рівні  напруг  дотику (В), і струмів  (мА),  що  протікають  через  тіло  людини,  призначені  для проектування  способів   і   засобів   захисту   людей   при   взаємодії   з електроустановками  виробничого  і  побутового  призначення   постійного   і змінного струму частотою 50 і 400 Гц.

     На  підставі  ПУЭ-85  дане  приміщення  по  ступені  небезпеки  поразки електричним струмом відноситься до класу приміщень без підвищеної  небезпеки поразки електричним струмом, так як умови, що створюють підвищену  небезпеку поразки  електричним  струмом  (вологість,   струмоведучий   пил,  висока температура, можливість  одночасного торкання  до  струмоведучих частин  і заземлення) відсутні .

     Електропроводка в приміщенні  схованого типу, тому випадкове  торкання проводів з напругою 220 В виключено,  за  умови  дотримання  правил  техніки  безпеки.   Вимикачі   штучного   освітлення   ізольовані   струмонепровідним облицюванням.

      Захисне занулення застосовується в чотирьохпровідних мережах напругою до 1000 В з глухозаземленою нейтраллю. Відповідно до ПУЕ, занулення корпусів електроустаткування використовується в тих випадках, що й захисне заземлення.

      Занулення — це навмисне електричне з'єднання з нульовим захисним провідником металевих нормально неструмопровідних частин, які можуть опинитись під напругою.

      Нульовий  захисний провідник  — це провідник, який з'єднує частини, що підлягають зануленню, з глухозаземленою нейтральною точкою обмотки джерела струму або її еквівалентом.

      При зануленні (рис. 3.27) у випадку замикання  мережі на корпус / електроустановки виникає однофазне коротке замикання, тобто замикання між фазним та нульовим провідниками. Внаслідок цього електроустановка автоматично вимикається апаратом захисту від струмів короткого замикання 2 (перегорають плавкі запобіжники чи спрацьовують автоматичні вимикачі). Таким чином забезпечується захист людей від ураження електричним струмом.

      Для зменшення небезпеки ураження струмом, яка виникає внаслідок обриву нульового провідника, влаштовують (багатократно) додаткове заземлення нульового провідника R_d

      Для того, щоб відбулося швидке та надійне вимкнення, необхідно, щоб струм короткого замикання І_кз перевищував струм захисного апарата І_ап:

      I_K.₃>kI_an,

      де  k — коефіцієнт кратності струму короткого замикання відносно струму захисного апарата (k = 1,5 — для автоматичних вимикачів; k = 3,0 — для плавких запобіжників).

      Отже, при зануленні виключно важливе  значення має правильний вибір запобіжникІЖ-Іа автоматичних вимикачів відповідно до величини струму короткрго замикання петлі фаза-нуль. При неправильному виборі плавкого запобіжника чи автоматичного вимикача, коли I_K.₃ < 3I_aв чи  I_K.₃< 1,5I_aв , може не відбутися вимкнення

      ¹ установки, на корпус якої перейшла напруга, а відтак буде існувати небезпека для людини при її доторканні до корпуса.

   Слід  зазначити, що одночасне заземлення та занулення корпусів електроустановок значно підвищує їх електробезпеку.

   

   Отже, зануленням називається навмисне з'єднання  неструмоведучих частин, що випадково  можуть виявитися під напругою, з  багаторазово заземленим нульовим проводом.

   Захисний  ефект занулення полягає в  зменшенні тривалості замикання на корпус, а отже, у скороченні часу впливу електричного струму на людину.

4. Класифікація  приміщень за ступенем вибухонебезпечності  у відповідності до правил улаштування електроустановок (ПУЕ)

      Для визначення ступеня вогнестійкості, площі та поверхності забудови, а також системи опалення, водопостачання, вентиляція та інших параметрів необхідно знати класифікацію приміщень (будівель) за ступенем вибухопожежної небезпеки.

      В основі класифікації лежать порівняльні  дані, що визначають ймовірність виникнення пожежі або вибуху залежно від властивостей і стану речовин, що задіяні у виробничому процесі.

      Категорія за вибухопожежною та пожежною небезпекою будівель або приміщень — це класифікаційна характеристика небезпеки об'єкта, що визначається кількістю і пожежнонебезпечними властивостями речовин і матеріалів, які знаходяться, або обертаються там, з урахуванням особливостей технологічних виробничих процесів.

      За  вибухопожежною і пожежною небезпекою приміщення й будівлі поділяються на 5 категорій: А, Б, В, Г, Д, а зовнішні установки на категорії:   ,  ,  ,  ,  .

      Будівлі належать до категорії А, якщо в них  задіяні горючі гази, ЛЗР з температурою спалахування до 28?С, а також такі, що здатні до вибуху і горіння при взаємодії з водою, киснем повітря або один з одним в таких кількостях, що можуть утворювати вибухонебезпечні парогазоповітряні суміші, при займанні яких розвивається тиск вибуху в приміщенні, що перевищує 5кПа. Сюди відносяться склади балонів з стисненим горючим газом, бензосклади, ацетиленові станції, малярні цехи та ін.

      До  категорії Б відносяться приміщення, де знаходяться горючий пил або волокна, ЛЗР з температурою спалаху понад 28?С, горючі рідини у такій кількості, що можуть утворювати вибухонебезпечні пилоповітряні або пароповітряні сіміші при займанні яких виникає розрахунковий тиск вибуху, що перевищує 5кПа. Сюди належать насоси станцій, малярні цехи де є рідини з температурою спалаху від 28 до 120?С (газ, нафта, скипидар, смола та ін.).

      Приміщення, будівлі належать до категорії В, якщо в них є горючі гази, горючі і важкогорючі рідини, тверді горючі речовини та матеріали,здатні тільки горіти при взаємодії з водою, киснем повітря або між собою, за умови, що вони не належать до категорії А і Б. Сюди належать паливно-мастильні склади, автогаражі, лісопильні, деревообробні, смолопереробні заводи, склади горючих матеріалів і т.ін.

      Приміщення  і будівлі належать до категорії  Г, якщо в них знаходяться негорючі речовини і матеріали в гарячому, розжареному та розплавленому стані з виділенням променистого тепла, іскор, полум'я, а також горючі гази, рідини та тверді речовини, які спалюються або утилізуються як паливо (газогенераторні станції, котельні, ливарні, термічні цехи, автомобільні гаражі, депо і ін.).

      Будівлі належать до категорії Д, якщо в них  знаходяться негорючі матеріали у холодному стані. Сюди належать всі будівлі, якщо їх не віднесено до категорії А, Б, В, Г (механоскладальні заводи, цехи холодної обробки металу, компресорні станції, склади металу і т.ін.).