Історія розвитку наук охорои праці

      Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України

      Сумський  державний університет

      Кафедра фінансів 
 
 
 
 
 
 
 

      Обов’язкове домашнє завдання

      з дисципліни «Охорона праці»

      Номер залікової книжки

      № 08040137 
 
 
 
 
 

                                                                                                Виконав студент

                                                                                    групи Ф-83

                                                                                         Лютий Максим

                                                                                                 Перевірив викладач

                                                                                  Бурла О.А. 

      Суми, 2012

      Зміст

 

      

1. Історія розвитку наук охорои праці

      Історія розвитку науки про охорону праці  пройшла довгий шлях свого становлення. Охорона праці як самостійна спеціальна дисципліна формувалася протягом більш ніж семидесяти років. Вперше ця дисципліна була впроваджена в 1929 році в Московському інституті залізничного транспорту. До 1966 року охорона праці викладалась у межах окремих спеціальних та інженерних дисциплін, а як самостійна дисципліна - лише в деяких інститутах.

      У 1966 році цей курс був офіційно впроваджений у навчальні програми всіх інженерних спеціальностей, а всім технічним  вищим навчальним закладам було запропоновано  створити кафедри охорони праці.

      Значний внесок у розвиток науки про охорону праці належить визначним російським і радянським ученим. У 1742 р. вийшла робота М. В. Ломоносова "Первые основания металлургии или рудных дел", в якій розроблено теорію природної вентиляції шахт, а також наведені рекомендації з безпеки при використанні драбин і сходин, та щодо застосування робочого одя-ГУ- В книзі "Очерки рабочих движений" (1901р.) І. М. Сеченов

      встановив фізіологічні критерії, за якими можна  було встановити тривалість робочого дня. Це була перша книга з фізіології праці. Книга першого професора гігієни Московського університету Ф. Ф. Єрисмана "Курс гігієни" (1887 р.) і 19-томне видання "Материалы по исследованию фабрик и заводов Московской губернии" за його редакцією значно збагатили вчення про гігієну праці. Лікар А. В. Погожев видав у 1902-1903 pp. перший російський журнал "Промышленность и здоровье", а також заснував перший у Росії соціальний музей.

      У 1882 р. на з'їзді Технічного товариства проф. В. Л. Кірпічов зробив доповідь "Про заходи запобігання при поводженні з машинами і приводами", в якій виклав результати досліджень із техніки безпеки в машинобудуванні. Великий внесок у питання безпеки праці внесли визначні вчені - інженери Росії - професори П. К. Худяков, М. А. Павлов.

      Академік  А. А. Скочинський досліджував причини пожеж та вибухів у вугільній промисловості, академік Н. Н. Семенов розробив теорію вибуху й горіння. Академік М. Є. Зелінський запропонував ефективну конструкцію протигаза.

      Академік  М. Є. Жуковський розробив аеродинамічну  теорію, яка дозволила робити розрахунки вентиляційних систем. Над питанням захисту людини від несприятливого впливу небезпечних і шкідливих факторів працювали відомі вчені Л. І. Медведь, І. В. Соколов-Петрянов, Н. Д. Золотницький, Н. А. Стрельчук, П. А. Долін та ін.

      Фундаментальні  та прикладні проблеми охорони праці, ідентифікації професійної небезпеки  розглядаються у працях академіка  Б. О. Патона, професорів К. Н. Ткачука, Г. Г. Гогіташвілі та ін.

      Значний внесок у розвиток охорони праці  внесла Міжнародна організація праці (МОП) - одна з найдавніших міжнародних організацій, яка була створена у 1919 році і розвивалася спочатку як автономна інституція при Лізі Націй, а з 1946 року - як перша спеціалізована установа Організації Об'єднаних Націй.

      До  основних напрямів діяльності МОП належать: участь у міжнародно-правовому регулюванні праці шляхом розроблення та ухвалення нормативних актів (конвенцій і рекомендацій) з питань

      умов  праці та життя працівників; розроблення та здійснення міжнародних цільових програм, спрямованих на вирішення важливих соціально-трудових проблем (зайнятість, умови праці та ін); надання допомоги державам - членам МОП в удосконаленні національного трудового законодавства, професійно-технічної підготовки працівників, поліпшенні умов праці тощо шляхом здійснення міжнародних програм технічного співробітництва, проведення дослідницьких робіт та видавничої діяльності.

      МОП прийняла більше 180 конвенцій і понад 190 рекомендацій з різних соціально-трудових проблем. На цей час Україна ратифікувала 50 конвенцій МОП, серед яких - найважливіші нормативні акти, що стосуються основоположних прав людини та охорони праці.

      Налагоджено співробітництво в галузі охорони  праці з Європейським Союзом. Так, у рамках програми Tacis ведуться роботи над проектом «Сприяння в забезпеченні охорони праці в Україні (з метою підвищення рівня ефективності)». Основні напрями цього проекту включають: удосконалення нормативної бази в галузі охорони праці; створення інформаційного центру агітації та пропаганди з питань охорони праці; відпрацювання на підприємствах механізму економічних розрахунків, направлених на створення безпечних і здорових умов праці.

      У відповідності з Угодою про співробітництво  в галузі охорони праці спеціалісти  України разом зі спеціалістами  інших держав СНД проводять загальну роботу з удосконалення Системи стандартів безпеки праці, розробки та узгодження нормативної бази Щодо охорони праці для країн СНД.

      Дослідженнями з питань безпеки праці та виробничого  середовища, управління і нагляду  за охороною праці, координацією робіт У науково-технічній сфері охорони праці займається створений у 1994 році Національний науково-дослідний інститут охорони праці (ННДІОП).

      Історія науки охорони  праці в Україні

      Пошуки  ефективності різноманітних  напрямів, форм і  методів профілактики виробничого травматизму був започаткований у 1929 р. коли у ВНЗ почали вивчати курс під назвою «Техніка безпеки і охорона праці».

      За  подальші роки курс неодноразово змінював свою назву не змінюючи сутності вивчення наукових основ безпеки і гігієни праці у сфері виробничої діяльності людини. Нині відповідно до стандарту освіти МОН курс має назву «Охорона праці» . Завдання охорони праці є зведення до мінімуму імовірності травматичного ушкодження або захворювання працюючих з одночасним забезпеченням комфортних умовпраці при максимальній її продуктивності та ефективності.

      Дисципліна  «Охорона праці» тісно пов’язана із загально технічними та спеціальними науками. Вона органічно і логічно синтезує здобутки цих наук, але окрім цього, має ясно виражену прикладну спрямованість, метою якої є вдосконалення існуючих умов праці шляхом розробки відповідних інженерних рішень, що стосується безпеки людини у сфері виробничої діяльності.

      За  ознаками впливу шкідливих  і небезпечних  виробничих чинників на організм людини, заходів і засобів, що використовуються для захисту від них курс «Охорона праці» у структурному відношенні має 4 розділи:

      - Правові та організаційні  питання охорони праці; 

      - Основи фізіології, гігієни праці та виробничої санітарії; 

      - Техніка безпеки; 

      - Пожежна безпека; 

      За  такою структурою курс «Охорона праці» являє собою комплексну інженерно-технічну дисципліну, що базується на теоретичних розрахунках, конструктивних рішеннях, експериментах, дослідженнях та спостереженнях. У зазначених розділах курсу в основному розглядаються загальні питання охорони праці відповідно до чинної законодавчої бази виробничої санітарії, техніки безпеки та пожежної безпеки, що характеризують потенційні небезпеки переважної більшості об‘єктів промислової галузі.

2. Принципи  улаштування і розрахунку природної вентиляції

      Вентиляція  – організований повітрообмін в приміщенні.

      Її  задачею є забезпечення чистоти  повітря і заданих параметрів мікроклімату в виробничому приміщенні шляхом видалення забрудненого чи нагрітого повітря із приміщення і подача свіжого повітря.

      По  способу переміщення повітря  вентиляція поділяється на:

• природну;
• штучну (механічну);
• змішану.

      У вентиляції із природним спонуканням  повітрообмін відбувається внаслідок різної об'ємної ваги повітря усередині й поза приміщенням або під впливом вітру, тобто за рахунок теплового або вітрового напору.

Природна  вентиляція може бути:

• неорганізованою, здійснюваною через нещільності в будівельних конструкціях;
• Організованою (канальною або безканальною).

      Неорганізована, або нерегульована, природна вентиляція приміщень здійснюється за рахунок не щільності конструкцій (притвори вікон, дверей), а також через пори стін і перегородок.

      В організованій природній вентиляції видалення забрудненого повітря  із приміщення й подача свіжого може здійснюватися через спеціальні прорізи, зроблені в стінах і ліхтарях або по спеціальним повітреводам.

      У першому випадку її називають  безканальною (аерація), а в другому - канальною (дефлекторами).

      При аерації природний обмін повітря  в будинках здійснюється за рахунок теплового напору. Розглянемо, як він утвориться.

      Зобразимо розріз виробничого приміщення, що має нижні й верхні прорізи.

Рис. 1 - Схема утворення теплового напору

      Температура повітря усередині цеху (tср.вн) внаслідок  виділення надлишків явної теплоти буває, як правило, вище температури зовнішнього повітря tн. Отже, об'ємна вага зовнішнього повітря більше об'ємної ваги повітря усередині цеху. Це спричиняється наявність різниці тисків зовнішнього й внутрішнього повітря.

      На  підставі чого ми так говоримо? Відомо, що об'ємну вагу повітря можна знайти за формулою:

,

      де  Р6 - барометричний тиск у мм рт. ст.;

      Т - абсолютна температура повітря  оК.

      На  певній висоті приміщення, приблизно  на середині висоти будинку цеху, перебуває площина рівних тисків. Тут тиск повітря усередині й зовні приміщення рівні.

      Нижче площини рівних тисків існує розрідження, що спричиняє надходження зовнішнього повітря:

      ΔH1 = h1 (Yн - Yср.вн),

      де Yср.вн - середня об'ємна вага повітря  в приміщенні, кг/м3, що відповідає середній температурі повітря в приміщенні:

      tср.вн = (tр.з + tвит)/2;

      h1 - відстань від середини нижніх  отворів до площини рівних  тисків, м.

      Вище  площини рівних тисків існують надлишкові тиски, які на рівні центра верхніх  отворів становить:

      ΔH2 = h2 (Yн - Yср.вн),

      де h2 - відстань від площини рівних тисків до центра верхніх отворів, м.

      Цей тиск спрямований назовні цеху, викликає витяжку. Загальна величина гравітаційного тиску, під впливом якого відбувається повітрообмін у приміщенні, дорівнює сумі тисків на рівні нижніх і верхніх прорізів:

      H = ΔH1 + ΔH2 = h (Yн - Yср.вн).

      Величина  Н - сума тисків на рівні нижніх і  верхніх прорізів називається тепловим напором. Він залежить від відстані між нижніми й верхніми прорізами й різниці об'ємної ваги повітря зовні й усередині будинку.