Шляхи скорочення витрат на формування собівартості продукції

У діяльності підприємства може постати потреба у визначенні постійних витрат, прийнятних цін реалізації або змінних витрат на одиницю продукції.

При виробництві та збуті водночас кількох видів продукції, уза-гальнити які неможливо, необхідно враховувати, що вони мають різні ціни і потребують різних змінних витрат, а отже, різняться й частки їх внесків у покриття загальних постійних витрат. У цьому разі точка беззбитковості залежить від частки кожного виробу у сукупному обсязі реалізації. Точку беззбитковості для багато номенклатурного виробництва визначають у два етапи:

• обчислюють частку кожного виробу в обсязі реалізації;

• розраховують підсумковий зважений дохід.

Як обмеження припускається, що частки виробів у сукупному обсязі реалізації за розрахунковий період залишаються незмінними.

Як випливає з даних Рис.2.1, максимальний прибуток підприємство отримає при обсязі реалізації 25 одиниць продукції. Прибуткова зона діяльності обмежена обсягами від 6 до 33 одиниць продукції. За її межами маржинального доходу недостатньо, щоб покрити постійні витрати підприємства, отже, підприємство зазнає збитків. Таким чином, якщо еластичність попиту перевищує одиницю, є дві точки критичного обсягу, де сукупні витрати дорівнюють виручці від реалізації. У наведеному прикладі - це 6 та 33 одиниці реалізованої продукції.

За заданими рівнями виручки та змінних затрат можна обчислити рівень постійних витрат, який відповідатиме максимальному прибутку. Аналогічно, виходячи із заданих рівнів інших взаємопов’язаних чинників, можна послідовно розрахувати оптимальні рівні цін на продукцію та змінних затрат.

Підприємству слід уникати "ножиць", тобто коли попит на його продукцію еластичний, а попит підприємства на споживані ресурси, наприклад на енергоносії, нееластичний.

 

Рис 2.3 «Ножниці ціни»

 

Будь-яке підприємництво можна вважати сукупністю фінансової, інвестиційної та операційної діяльності. Кожному із зазначених видів діяльності, які пов'язані між собою рухом коштів, властиві певні джерела надходження і напрямки витрачання цих коштів. Завдання фінансового аналітика — визначити структуру грошового потоку залежно від видів діяльності.

 

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ СКОРОЧЕННЯ ВИТРАТ НА ФОРМУВАННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ

 

 

 

  Зниження собівартості може відбутися при створенні автоматизованих систем управління, використовуванні ЕОМ, вдосконаленні і модернізації існуючої техніки і технології. Зменшуються витрати і в результаті комплексного використовування сировини, застосування економічних замінників, повного використовування відходів у виробництві. Великий резерв таїть в собі і вдосконалення продукції, зниження її матеріаломісткості і трудомісткості, зниження ваги машин і устаткування, зменшення габаритних розмірів і ін.Вдосконалення організації виробництва і праці.

Зниження собівартості може відбутися в результаті зміни в організації виробництва, при розвитку спеціалізації виробництва; вдосконалення управління виробництвом і скорочення витрат на нього; поліпшення використовування основних фондів; поліпшення матеріально-технічного постачання; скорочення транспортних витрат; інших чинників, що підвищують рівень організації виробництва.Серйозним резервом зниження собівартості продукції є розширення спеціалізації і кооперації. На спеціалізованих підприємствах з масово-потоковим виробництвом собівартість продукції значно нижче, ніж на підприємствах, що виробляють цю ж продукцію в невеликих кількостях.

Наступний чинник, що впливає на собівартість продукції  - це продуктивність праці. При цьому необхідно враховувати, що зниження собівартості продукції багато в чому визначається правильним співвідношенням темпів зростання продуктивності праці і зростання заробітної платні. Зростання продуктивності праці повинне випереджати зростання заробітної платні, забезпечуючи тим самим зниження собівартості продукції.

Підвищення економічної ефективності і конкурентоспроможності можна досягнути замінивши деяке фізично застарілого обладнання, що допоможе підвищити ефективність роботи, усунути простої обладнання із технічних причин, вести технологічний процес безперервно і максимально використовувати технічну потужність цеху.

Крім того для покращення результатів діяльності в найближчий час потрібним є:

• розширення зовнішньоекономічної діяльності;
• використання різноманітних методів стимулювання праці;
• поліпшення якості робочої сили;
• зниження простоїв обладнання;
• залучення персоналу в процес управління;
• впровадження заходів для покращенню організації праці,
• проведення робіт по дослідженню та розширенню ринків збуту.

Також потрібно безперервно здійснювати роботу по поліпшення якості продукції, що виробляється, розширення асортименту, зниження собiвартостi то пошуки додаткових ринків збуту.

Що стосується інновацій, то для активізації інноваційної діяльності необхідно здійснювати широкий комплекс заходів, важливе місце серед яких займає виявлення внутрішніх резервів.

Удосконалення управління виробництвом. Всебічне використання сучасних машин, техніки, засобів (каналів) зв'язку для збирання, обробки і передачі інформації істотно впливає на методи виконання функцій управління виробництвом, створює умови для більш оперативного і якісного їх здійснення. Все це сприяє удосконаленню управління об'єктом у цілому і його структурними ланками.

Удосконалення і підвищення рівня планування. Використовуючи економіко-математичні методи, систему прогресивних науково - обґрунтованих норм і нормативів, а також досягнення науково-технічного прогресу, можна серйозно удосконалити планування виробництва і підняти його на науковий рівень. Наприклад, здійснювати взаємозв'язок прогнозування, перспективного, поточного та оперативного планування; широко використовувати нормативні методи на всіх рівнях планування та управління; удосконалити систему нормативно-планових показників у використанні трудових, матеріальних, фінансових та інших ресурсів.

Все це дозволяє значно удосконалити і підвищити рівень планування, а разом а тим поліпшити управління виробничими процесами.

Удосконалення обліку. Тут важливе значення має оперативне збирання і обробка показників, простота і доступність цих показників всім користувачам.

     Основні напрями розв’язування проблеми. Зниження цін - це легкий спосіб швидко привернути увагу клієнтів, але поганий спосіб для забезпечення успіху на довгостроковий період. Причина в тому, що, знизивши ціну на 10%, ви ризикуєте понизити свій прибуток на 50%. Підприємства часто намагаються понизити ціну, але “знизити ціни взмозі кожний, але не кожному вистачає розуму зробити товар кращим. 
     Собівартість продукції – це грошова форма витрат підготовку її виробництва, виготовлення і збут. Відображаючи рівень витрат на виробництво, собівартість комплексно характеризує ступінь використання усіх ресурсів підприємства, а значить, і рівень техніки, технології та організації виробництва. Чим краще працює підприємство, інтенсивніше використовує виробничі ресурси, успішніше удосконалює техніку, технологію і організацію виробництва, тим нижча собівартість продукції. Тому собівартість є одним з важливих показників ефективності виробництва. Собівартість продукції має тісний зв'язок а ї; ціною. Це проявляється в тому, що собівартість слугує базою ціни товару і її нижньою межею для виробника. 
     При обчисленні собівартості продукції важливе значення має визначення складу витрат, які в неї включаються. Як відомо, витрати підприємства відшкодовуються за рахунок двох власних джерел: собівартості і прибутку. Тому питання про склад витрат, які включаються у собівартість, є питання їх розмежування між зазначеними джерелами відшкодування. Загальний принцип цього розмежування полягає в тому, що через собівартість повинні відшкодовуватися витрати підприємства, що забезпечують просте відтворення усіх факторів виробництва; предметів, засобів праці, робочої сили і природних ресурсів. Відповідно до цього у собівартість продукції включаються витрати на:дослідження ринку і виявлення потреби у продукції; 
підготовку і освоєння нової продукції; виробництво, включаючи витрати на сировину, ,матеріали, енергію, амортизацію основних фондів, оплату праці персоналу; обслуговування виробничого процесу і управління ним; 
збут продукції (пакування, транспортування, реклама, комісійні витрати і т. п.); розвідку, використання і охорону природних ресурсів (витрати на геологорозвідувальні роботи, плата за воду, деревину, витрати на рекультивацій земель, охорону повітряного, водного басейнів); 
набір і підготовку кадрів; поточну раціоналізацію виробництва (удосконалення технології, організації виробництва, праці, підвищення якості продукції), крім капітальних витрат.

Треба мати на увазі, що з різних причин на практиці повної відповідності між дійсними витратами на виробництво і собівартістю продукції. Так, згідно з їм порядком не включаються у собівартість її, а відшкодовуються за рахунок прибутку або джерел витрати на підготовку і освоєння нової продукції серійного і масового виробництва. Разом з тим є витрати, які включаються у собівартість продукції, але не мають прямого зв'язку з виробництвом. До них належать оплата часу виконання державних обов'язків працівниками підприємства, скорочення робочого дня підлітків, матерів, які мають дітей віком до одного року та ін. 
Непродуктивні витрати підприємства, пов'язані з виробничою діяльністю (втрата від браку, недостач і псування матеріалів, простоїв тощо), включаються у фактичну собівартість продукції, а втрати від порушення договорів з іншими підприємствами і організаціями (штрафні санкції) відшкодовуються за рахунок прибутку.

Склад витрат, які включаються у собівартість, не є незмінним. Він може дещо змінюватися з різних практичних міркувань. Але загальною тенденцією таких змін повинно бути повніше відображення у собівартості дійсних витрат на виробництво продукції.

Шляхи зниження собівартості продукції є чимало: це і використання менш дорогих матеріалів, це і вдосконалення процесу виробництва, автоматизації робочих місць та скорочення кількості працюючих, це і кооперація з іншими підприємствами, які можуть виготовляти ті чи інші складові за меншими цінами тощо. Однак існує чимало проблем пов’язаних з цим.

 

ВИСНОВКИ

 

В даний час, в умовах важкої економічної ситуації, необхідно шукати шляхи раціоналізації виробництва шляхом зниження собівартості.     

 Для ПАТ  "Запорізький автомобільний завод" - як виробника автомобільної продукції важливо використовувати всі наявні резерви для підвищення ефективності роботи підприємства.

У ході виконання роботи було проведено комплексний аналіз виробничо - господарської діяльності підприємства, на базі якого проведені дослідження. Розкриті зовнішні і внутрішні фактори, що вплинули на економічне становище комбінату , такі як зростання закупівельних цін на сировину, зниження обсягів реалізації, причиною чого послужило зниження купівельної спроможності споживачів, втрати робочогочасу з причин хвороб, і т. д.

В результаті проведеного аналізу виявлено такі резерви зниження собівартості:

1.Удосконалення організації виробництва і праці.

2.Скорочення витрат на обслуговування виробництва і управління з допомогою.

3. Організація повноцінної служби  маркетингу на підприємстві за  допомогою:

• Організації реклами;
• Розширення збутової мережі;
• Пошуку нових постачальників.

4. Перехід на 50% обслуговування кредиту видаваного державою

як дотаційної підтримки.    

 Виходячи з техніко - економічного обґрунтування переходу на 50% -

обслуговування кредиту собівартість своєї продукції зменшиться на 3,9%, Витрати на 1 грн товарної продукції зменшаться на 5,4%.    

 Таким чином, головна мета курсової роботи досягнута і реалізація пропонованих проектів на даному підприємстві призведе до збільшення ефективності роботи підприємства і собівартість продукції, що випускається, буде знижена.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Краснокутська Н. В. Інноваційний менеджмент: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2011.Осовська Г.В. Основи менеджменту: Навч. посібник, для студентів вищих навчальних закладів .
2. Економічний аналіз: Навчальний посібник / За ред. С. І. Шкарабан, І. В. Спільник, Б. М. Корецький. – Тернопіль: ТАНГ, 2012.
3. Шегда А..В., Литвиненко Т.М., Нахаба М.П. « Економіка підприємства».
4. Бойчук І. М. Економіка підприємства: Навчальний посібник. – К.: Атіка,
5. «Економіка підприємства» Під. ред.проф. В.Я. Горфінкеля,.
6. Макконнелл і Брю Економікс ,С-П.,2009.
7. Баканов М.І., Шеремет А.Д. Теорія економічного аналізу: Навчань. для студентів,2008.-416 з..; 21 см.
8. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т.3 / Редкол.: … С.В.Мочерний (відп. ред.) та ін.. – К.: Видавничий центр "Академія", 2002. – 952с.
9. Савицька Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємства [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://pidruchniki.ws/1098120541359/ekonomika/metodika_pidrahunku_rezerviv_zbilshennya_sumi_pributku_rentabelnosti  
10. Структура підприємств, що входять до ПАТ «ЗАЗ» [Електронний ресурс]. – режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/ЗАЗ
11. Мних Є.В. Економічний аналіз [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://pidruchniki.ws/1663111641846/ekonomika/ekonomichniy_analiz_-_mnih_yev
12. http://www.zaz.com.ua
13. www.smida.gov.ua