Шляхи скорочення витрат на формування собівартості продукції

Угрупування витрат за призначенням, тобто за статтями калькуляції вказує, куди, на які цілі і в яких розмірах витрачені ресурси. Припустим в випадку підприємства ,яке займається автомобілебудуванням основні витрати ідуть на матеріали , працю , сировину , відповідні технічні комунікації (магнітола, датчики , електроенергію) основна і додаткова заробітна плата виробничих робітників, відрахування на соціальне страхування, витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування, загально виробничі і загальногосподарські витрати (заробітна плата бухгалтера), комерційні витрати (заробітна плата директора) та незаплановані витрати пов’язані з промоушеном товару .

Практика свідчить, що величина витрат залежить від обсягу продукції, що випускається. У зв'язку з цим існує розподіл витрат на залежні і не залежні від величини виробництва. Постійні витрати не залежать від обсягу виробництва продукції. Вони визначаються тим, що вартість устаткування фірми повинна бути оплачена навіть у випадку зупинки підприємства. До постійних витрат відносяться плата за облігаційними позиками, рентні платежі, частина відрахувань на амортизацію будівель і споруд, страхові внески, частина яких обов'язкова, а також заробітна плата вищому управлінському персоналу і фахівцям фірми, оплата охорони тощо Змінні витрати безпосередньо залежать від кількості виробленої продукції. Вони складаються з витрат на сировину, матеріали, енергію, заробітна плата працівникам, транспорт. Сума постійних і змінних витрат становить валові витрати. Для управління виробництвом важливо знати величину витрат у розрахунку на одиниць продукції. У зв'язку з цим розраховуються середні витрати як частка від ділення величини витрат на кількість одиниць продукції, виробленої фірмою. Таким же чином розраховуються середні постійні та змінні витрати. Граничні витрати - це витрати на виробництво кожної додаткової одиниці продукції щодо фактичного або розрахункового обсягу виробництва. Загальна сума витрат може зміняться через зміну обсягу продукції, рівня нормативних витрат на одиницю продукції і суми постійних витрат.

Правильне обчислення собівартості продукції має важливе значення: чим краще організований облік, чим здійснено методи калькуляції, тим легше виявити за допомогою аналізу резерви зниження собівартості продукції. На промислових підприємствах застосовуються три основні методи калькуляції собівартості та обліку витрат на виробництво: позамовний, попередільний і нормативний.

Позамовний метод обліку витрат і калькуляції собівартості - метод, який використовується на підприємствах, що виробляють одиничні, унікальні або виконувані за спеціальним замовленням вироби.

Позамовний облік виробничих витрат акумулює витрати з окремих робіт, підрядів і замовленнями, використовується при виготовленні унікальних або виконуваних за спеціальним замовленням виробів. Такий метод калькуляції застосовується тоді, коли продукція виробляється окремими партіями або серіями або, коли вона виготовляється відповідно до технічних умов замовниками. У промисловості він застосовується, як правило, на підприємствах з одиничним типом організації виробництва. Такі підприємства організуються для виготовлення виробів обмеженого споживання. Найбільш типові заводи важкого машинобудування, що створюють блюмінги, прокатні стани, екскаватори великих потужностей, а так само військово-промислового комплексу, де переважають механічні процеси обробки і проводиться неповторяющимися або рідко повторюється продукція.

Аналіз собівартості дозволяє з'ясувати тенденції зміни даного показника, виконання плану по його рівню, визначити вплив факторів на його приріст, і на цій основі дати оцінку роботи підприємства по використанню можливостей та встановити резерви зниження собівартостіДля аналізу вищесказаного наведу таб.2.1

 

                                                                                                                 Таблиця 2.1

                             Інформація про обсяг виробництва  за 2013 рік

 

 

Слід відмітити, що велике значення класифікації витрат в управлінні

ними і, перш за все, при здійсненні калькуляції собівартості продукції для різних потреб управління.

       Класифікація витрат потрібна для визначення вартості продукції та відповідно для ціноутворення, і визначення собівартості одиниці продукції, тобто локальних затрат. Групування витрат є важливим не тільки для розрахунку собівартості, а й для встановлення певного співвідношення між ними з метою взаємного контролю та узгодження. Одним із визначальних моментів раціональної організації обліку витрат є їх економічно обґрунтована класифікація, що, в свою чергу, залежить від правильного вибору класифікаційних ознак.

       Складність калькулювання за процесами залежить від кількості процесів і технології обробки, наявності й величини незавершеного виробництва. Так, процес калькулювання ускладнюється в разі, коли підприємство виготовляє різні види продукції і постійно має значний обсяг незавершеного виробництва.Що є характерними ознаками для аналізованого підприємства . В результаті цього в ПАТ «ЗАЗ» облік організований по кожному виду продукції, а калькулювання собівартості кожного виду продукції здійснюється з урахуванням залишків незавершеного виробництва.

         Дані про собівартість продукції показана в таб 2.2

 

Таблиця 2.2

Інформація про собівартість реалізованої продукції за 2013 р.

 

 

Слід відмітити, що при калькулюванні видів робіт за періодами року можливий не тільки оперативний контроль за витратами, а й визначення до кінця збору врожаю собівартості продукції з високою точністю. Так як на рівні виробничих підрозділів об’єктами обліку витрат є окремі етапи технологічних процесів підрозділу, а об’єктами калькулювання – види робіт та види продукції.

     Таким чином, принципова відмінність  від калькулювання повної собівартості полягає у ставленні до постійних загальновиробничих витрат.

При калькулюванні повної собівартості постійні загальновиробничі витрати беруть участь в розрахунках, при калькулюванні по змінним недоліків вони з розрахунків не виключаються.

На основі облікових даних «ЗАЗ», що займається виробництвом автомобілів, проведу розрахунок витрат на виробництво виходячи з звітності для виявлення динаміки зміни діяльності підприємства(таб 2.3) .

 

Таблиця 2.3

Затраты на производство продукции ОАО “Старорусприбор».

 

Складові витрат	2012. Факт		2013г. план		2013г. факт		Динаміка зміни
	Сума Тис.грн.	%	Сума тис.грн.	%	Сума тис. грн.	%	З 2012	З планом
Матеріальні	32933	50.2	30034	47.5	31467	48.2	-2	+0.7
Заробітна плата	10585	16.1	10000	15.8	9755	14.9	-1.2	-0.9
Соціальне страхування	4075	6.2	3850	6.1	3740	5.7	-0.5	-0.4
Амортизація	2012	3.1	1524	2.4	1567	2.4	-0.7	-
Інші витрати	15967	24.4	17860	28.2	18750	28.8	+4.4	+0.6
Загальна собівартість	65572	100	63268	100	65280	100	-	-
В тому числі:
постійні	17979	27.5	19384	30.6	20317	31.2	+3.7	+0.6
зміні	47593	72.5	43884	69.4	44963	68.8	-3.7	-0.6

 

          Як видно з таблиці 2.3, фактичні витрати підприємства в 2013 році перевищили планові 3.2%. Перевитрата сталися за статтями матеріальних витрат, амортизаційних відрахувань та інших витрат. При цьому відбулося зростання суми постійних витрат за рахунок зниження витрат змінних. Дещо змінилася структура витрат: частка заробітної плати знизилася як до рівня 2012 року, так і до плану, інші витрати зросли по відношенню до цих показників, матеріальні витрати нижче даних за 2012, але вище плану

 

 

 

 

2.3 Співставлення результатів

 

 

  Важливо відмітити ,що співвідношення прибутку від реалізації продукції при методі повних витрат і прибутку залежить від того, як змінюються залишки незавершеного виробництва та готової продукції. Усі виробничі витрати, як прямі матеріальні і прямі трудові витрати, так і загальновиробничі витрати, розподіляються між залишками незавершеного виробництва, готової продукції і собівартістю реалізованої продукції. Якщо залишки незавершеного виробництва і готової продукції збільшуються, то прибуток при методі обліку повних витрат буде більше, ніж системі, якщо зменшуються, то менше.

 Для усунення даного недоліку, управлінський облік витрат ведуть в розрізі внутрішньгосподарських підрозділів (бригад) за технологічними процесами щомісяця за статтями і елементами витрат, а зведений облік витрат – зростаючим підсумком за підрозділами. Для оперативного управління витратами ведуть додатково облік відхилень фактичних витрат від планових (їх нормативів). При використанні даної системи обліку та контролю витрати в центральній бухгалтерії підприємства на підприємстві ведеться сигнальна документація, яка облік відхилень витрат від нормативних величин (лімітів витрат) за видами робіт, циклами (переділами) виробництва, видами та групами.

Таким чином, зміст методу полягає в тому, що прямі і накладні витрати враховуються по калькуляційним статтям витрат на весь об’єм готової продукції. Середня собівартість визначається діленням суми всіх витрат за звітний період на кількість вирощеної продукції .

Витрати допоміжних виробництв і управлінські витрати на ПАТ «ЗАЗ» формуються по комплексним калькуляційним статтям витрат. Якщо незавершене виробництво на кінець періоду відсутнє, то загальна величина виробничих витрат є собівартістю, якщо ж ні, то здійснюється розподіл витрат на готову продукцію і незавершене виробництво.

      Для наочності співставлення результатів ,вважаю за доцільне проілюструвати за допомогою діаграми співставлення результат атів діяльності підприємства в період 2010-2013 роках .

Рис.2.1 Діаграма результатів діяльності підприємства

 

І наразі варто описати як формується та вираховується рентабельність підприємства. Розглянемо методику відповідних розрахунків для одно- та багато-номенклатурного виробництва, а також для умов, за яких ціна реалізації продукції залежить від обсягів її реалізації (умови так званої не-досконалої конкуренції).

Основою аналізу є поділ витрат підприємства на такі:

• постійні, або умовно постійні (S ), за певний період; вони за-лишаються незмінними щодо змін обсягів виробництва або ступеня завантаження виробничих потужностей; наприклад, амортизаційні відрахування, орендна плата, відсотки за позиковий капітал, заробітна плата управлінського персоналу, утримання легкового транспорту, оплата послуг зв’язку і охорони та ін. Ці витрати враховуються за місцем виникнення;

• змінні (S), тобто такі, що прямо залежать від зміни завантаження виробничих потужностей або зміни обсягів виробництва: витрати на сировину, матеріали, комплектуючі вироби, заробітну плату робітників-відрядників, технологічні енергоресурси та ін. Носій цих витрат - продукт, виріб;

• сукупні, тобто повна собівартість (S) - сума постійних (S) та змінних (S3MH) витрат:

                           (2.3)

де Q - обсяг виробництва (реалізації) у натуральних одиницях вимірювання; s . - змінні витрати на одиницю продукції; V— виручка від реалізації продукції; p - ціна реалізації одиниці продукції.

Припускається, що обсяг виробництва дорівнює обсягу реалізації продукції.

Використовуючи наведені раніше рівняння, можна розрахувати критичний обсяг виробництва (Q), тобто обсяг, який забезпечує беззбитковість діяльності підприємства. Це досягається тоді, коли виручка від реалізації продукції дорівнює повній собівартості, тобто

якщо K= Qp, то

звідки

Різниця між ціною реалізації виробу та змінними витратами на один виріб (знаменник останнього рівняння) становить маржинальний дохід на одиницю виробу.

Розрахувавши Qт, можна встановити, скільки одиниць продукції потрібно реалізувати, щоб постійні витрати були покриті маржинальним доходом, який дає кожна реалізована одиниця продукції.

Визначення критичного обсягу виробництва (точки беззбитковості) ілюструє рис. 2.4. Суцільною лінією позначено перший варіант постійних витрат, штриховою - другий.

 

Рис 2.2 Точка беззбитковості

 

Таким чином, за умови стабільності цін і змінних витрат на одиницю продукції і при збільшенні постійних витрат точка беззбитковості зміщується вправо. Для того щоб покрити постійні витрати в розмірі 2500 тис. грн, достатньо реалізувати 192 одиниці продукції, а для покриття постійних витрат у розмірі 2750 тис. грн потрібно вже реалізувати 211 одиниць продукції. Збільшення обсягу реалізації продукції понад критичне значення забезпечує одержання прибутків (натомість зменшення призводить до збитків).