Шляхи скорочення витрат на формування собівартості продукції

 

 

ЗМІСТ

 

Додаток

 

ВСТУП

 

 

Актуальність дослідження полягає у тому одне із провідних місць у системі показників, що характеризують ефективність виробництва, належить собівартості продукції. У ній як у синтетичному показнику відбиваються всі сторони виробничої й фінансово-господарської діяльності підприємства: рівень використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, якість роботи окремих працівників і керівництва в цілому.

Положенням про склад витрат визначено, що собівартість продукції (робіт, послуг) являє собою вартісну оцінку використаних у процесі виробництва природних ресурсів, сировини, матеріалів, палива, енергії, основних фондів, трудових ресурсів, а також інших витрат на її виробництво.

Визначення собівартості необхідно з багатьох причин, у тому числі для визначення рентабельності окремих видів продукції й виробництва в цілому, визначення оптових цін на продукцію, здійснення внутрішньовиробничого планування, визначення національного доходу в масштабах країни. Собівартість продукції один з основних факторів формування прибутку. Якщо вона підвищилася, то за інших рівних умов розмір прибутку за цей період обов'язково зменшиться за рахунок цього фактора на таку ж величину. Між розмірами величини прибутку й собівартістю існує зворотньо-функціональна залежність. Чим менша собівартість, тим більший прибуток, і навпаки. Собівартість є однією з основних частин господарської діяльності й відповідно одним з найважливіших елементів цього об'єкта управління

    Актуальність проблеми виживання в умовах ринку і визначило вибір теми курсової роботи.

   Мета даної курсової роботи - це вивчення теоретичних і практичних питань формування собівартості, її складу та структури. Для реалізації поставлених цілей в курсовій роботі вирішувалися наступні завдання:

- Формування статей собівартості  поліграфічної продукції в умовах  ринку;

- Динаміка, склад і структура  собівартості поліграфічної продукції;

- Аналіз собівартості за статтями  витрат;

- Виявлення основних напрямків  зниження собівартості.

Вихідними даними для дослідження і розробки поставлених задач були звітні матеріали ПАТ «Запорізький автомобілебудівний завод» про стан собівартості продукції за 2012-2013 рр., Які відповідно були оброблені та узагальнені для отримання необхідних висновків і рекомендацій.

 

 

Розділ 1.ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ

 

1.1 Сутність витрат та їх класифікація

 

Одним із найважливіших показників роботи підприємства та галузі економіки в цілому є собівартість виробництва й собівартість продукції. Для правильного застосування цих показників у господарській практиці необхідно знати економічну природу собівартості, особливості її формування, склад виробничих витрат та шляхи зниження.

Собівартість як економічна категорія, притаманна товарно-грошовим відносинам. Вона виникає тоді, коли всі витрати виробництва стали набирати вартісної форми, тобто коли виникла необхідність підрахувати, скільки коштує виробництво товару і з якою вигодою або збитком він реалізований.

Собівартість продукції являє собою грошовий вираз витрат на виробництво та реалізацію продукції. Це комплексний економічний показник, який об`єднує в собі витрати уречевленої праці, тобто витрати на спожиті засоби виробництва, й витрати живої праці, тобто витрати на заробітну плату робітників підприємств, а також часину чистого прибутку суспільства, яка призначена на соціальне страхування, підтримку потерпілих від Чорнобильської аварії, утримання пенсіонерів, безробітних та медичне страхування.

Собівартість слугує базою ціни товару і її нижчою межею для виробника, щоб забезпечити процес відтворення виробництва. Підприємство не може встановлювати ціну, нижчу за собівартість, бо в такому разі воно матиме збитки.

При обчисленні собівартості важливе значення має склад витрат, які до неї входять. Собівартість повинна включати до свого складу витрати необхідної праці, тобто витрати, що забезпечують процес відтворення всіх факторів виробництва (предметів і засобів праці, робочої сили і природних ресурсів), і не включати витрат додаткової праці, що відшкодовуються за рахунок прибутку (див рис1.1).

 

Рис 1.1 Класифікація витрат щодо формування собівартості

 

Згідно з зазначеним до собівартості продукції (робіт, послуг) входять витрати на підготовку, освоєння та обслуговування виробництва, охорону праці й безпеку праці, оплату праці та підготовку кадрів, інші витрати.

Витрати на підготовку та освоєння виробництва включають витрати на виготовлення нових видів продукції в період їх освоєння, і витрати, пов'язані з освоєнням нових виробничих цехів, технологічних ліній, удосконаленням технології й організації виробництва

Обслуговування виробництва містить витрати на забезпечення підприємств сировиною, матеріалами, паливом, енергією, водою, інструментами, іншими засобами та предметами праці.

До витрат на оплату праці та підготовку кадрів входять виплати працівникам, які беруть безпосередню участь у виготовленні продукції (наданні послуг), витрати пов'язані з найманням робочої сили та підготовкою кадрів для підприємства. До інших витрат відносять відрахування на соціальні заходи, плату за оренду тощо

Склад витрат, які входять до собівартості, не є незмінним, він може з тих чи інших практичних міркувань змінюватись. Та за всіх умов собівартість має найповніше відображати витрати на виробництво продукції (робіт, послуг). Витрати також класифікують за способом впливу на собівартість продукції (рис 1.2).

 

Рис 1.2 Класифікація витрат що впливають на собівартість продукції

 

Технологічна собівартість включає витрати, пов'язані з технологічним процесом виготовлення продукції. Цехова собівартість охоплює витрати цехів на виготовлення продукції. Виробнича собівартість — це витрати підприємства, пов'язані з процесом виробництва продукції. Фактично виробнича собівартість збігається з цеховою собівартістю.

За тривалістю розрахункового періоду розрізняють собівартість місячну, квартальну, річну, а також індивідуальну собівартість і середньогалузеву. Індивідуальна собівартість відбиває витрати на виготовлення продукції в умовах окремого конкретного підприємства, середньогалузева — відображає витрати на виготовлення однотипної продукції в середньому по галузі.

Індивідуальна собівартість використовується для планування, аналізу та порівняння витрат виробництва окремих підприємств, середньогалузева — головним чином для ціноутворення

Залежно від часу розрахунку розрізняють: планову собівартість, яку визначають перед початком планового періоду на основі прогресивних норм витрат ресурсів та цін на ресурси, що склались на момент складання плану; фактичну собівартість, яка відображає фактичні витрати на виробництво продукції за даними бухгалтерського обліку; нормативну собівартість, що відбиває витрати на виробництво та реалізацію продукції, розраховані на основі поточних норм витрат ресурсів; кошторисну собівартість, яка характеризує витрати на окремий виріб або замовлення, що виконується в разовому порядку

Слід розрізняти собівартість продукції (робіт, послуг) і кошторис виробництва. Кошторис виробництва — це витрати підприємства, пов'язані з його основною діяльністю за певний період незалежно від того, відносяться вони на собівартість чи ні. Таким чином, кошторис виробництва і собівартість загального випуску продукції не збігаються.

Витрати, що входять до кошторису виробництва, класифікуються за економічними елементами:

1. матеріальні витрати;
2. витрати на оплату праці;
3. відрахування на соціальні заходи;
4. амортизація основних фондів і матеріальних активів;
5. інші витрати, пов'язані з основною діяльністю

Виробнича собівартість валового випуску продукції розраховується так: із загальної суми витрат вираховуються витрати на роботи та послуги, що не входять до складу виробничої собівартості продукції. Ураховується зміна залишків витрат майбутніх періодів; при збільшенні залишків цих витрат сума приросту віднімається від загальної суми витрат на виробництво, а при зменшенні — додається

Собівартість реалізованої продукції розраховується шляхом збільшення (зменшення) виробничої собівартості продукції на величину зміни витрат у залишках нереалізованої продукції.

Порядок розроблення кошторису виробництва може бути різним, залежно від розміру підприємства, стану його інформаційної бази та стадії планування. Поетапна класифікація витрат, яку містить кошторис виробництва, дає змогу визначити ресурсну структуру собівартості, що є важливим для аналізу чинників формування та зниження собівартості продукції (рис 1.3).

 

 

Рис 1.3 Структура загальних витрат, що використовується у світовій практиці бухгалтерського обліку

 

Структура собівартості — це поелементний її склад, обчислений у відсотковому відношенні до загальної суми витрат, тобто питома вага різних елементів витрат на виробництво продукції.

 

 

1.2 Принципи формування собівартості продукції в сучасних економічних умовах

 

Витратами організації визнається зменшення економічних вигод у результаті вибуття активів (грошових коштів, іншого майна) і (або) виникнення зобов'язань, що приводить до зменшення капіталу цієї організації, за винятком зменшення внесків за рішенням учасників (власників майна).

Прямі виробничі витрати - це ті, які безпосередньо можна віднести до послуг, продукції і замовленнями: перш за все заробітна плата за вироблену роботу і матеріали, витрачені під час її виконання. Сюди ж входять особливі поодинокі витрати процесу виготовлення та збуту, оскільки вони можуть бути віднесені безпосередньо на продукт або окрему трудову операцію. Прямі виробничі витрати є одночасно базою для розрахунку нижньої межі ціни продукції. Продаж товару за цінами нижче прямих витрат збільшує ризик збитку, дорівнює величині витрат на організацію виробництва.

Прямі витрати - це витрати, які можна пов'язати з носієм витрат (продуктом, клієнтом, регіоном і т.д.). Прикладами прямих витрат можуть служити, наприклад, пов'язані з продуктом витрати матеріалів, пов'язані з клієнтом витрати на рекламу і т.д.

Непрямі витрати - це витрати, які не можна безпосередньо пов'язати з носієм витрат. Прикладами непрямих витрат можуть служити, наприклад, витрати, пов'язані з управлінням підприємством, витрати, пов'язані з обслуговуванням комп'ютерної мережі і т.д.

Розподіл витрат на прямі і непрямі має умовний характер.,  
Непрямі витрати пов'язані з випуском декількох видів продукції, наприклад, витрати з управління та обслуговування виробництва (накладні).  
Непрямі витрати спочатку збираються на відповідних збірно-розподільчих рахунках, а згодом включаються до собівартості конкретних виробів за допомогою спеціальних розрахунків розподілу. Вибір бази розподілу обумовлюється особливостями організації і технології виробництва і встановлюється галузевими інструкціями з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції.

Витрати обліковують за такою номенклатурою статей.

Витрати на оплату праці. Елементи "Витрати на оплату праці" відображають витрати на оплату праці персоналу допоміжного виробництва підприємства, включаючи премії робітникам і службовцям за виробничі результати, стимулюючі і компенсаційні виплати, у тому числі компенсації по оплаті праці у зв'язку з підвищенням цін та індексації доходів, компенсації жінкам, перебувають у частково оплачуваній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею визначеного законодавством віку, а також зарплату на оплату праці не які у штаті працівників, зайнятих в основній діяльності.

Відрахування на соціальні потреби. Елементи "Відрахування на соціальні потреби" відображають обов'язкові відрахування за встановленими законодавством нормами на користь органів державного соціального страхування, Пенсійного фонду. Розмір відрахувань обчислюється від витрат на оплату праці працівників, що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг) по елементу "Витрати на оплату праці".

Сировина і матеріали, в тому числі:

1.Нафтопродукти;  
2.Запасні частини;

3. Спецодяг та ін.

 Даний елемент включає в  себе вартість покупних сировини і матеріалів, використовуваних на виробничі і господарські потреби, а також комплектуючих виробів та напівфабрикатів, піддаються надалі монтажу або додатковій обробці в даній організації

Зміст і експлуатація основних засобів. Елементи "Утримання та експлуатація основних фондів" відображають суму амортизаційних відрахувань на повне відновлення виробничих фондів допоміжного виробництва, обчислену виходячи з їх балансової вартості та затверджених у встановленому порядку норм, включаючи прискорену амортизацію їх активної частини;Роботи та послуги; Витрати грошових коштів;

Витрати по організації виробництва і управління; 
Інші витрати.Організації харчової промисловості можуть коригувати перелік калькуляційних статей витрат у разі необхідності з урахуванням специфіки та особливостей діяльності того чи іншого виду допоміжного виробництва.