Рыночные отношения в аграрном секторе экономики

 

Ефективнішими формами  господарювання є відкриті акціонерні компанії, що зумовлено: можливістю повніше залучати зовнішні джерела фінансування; більшими обсягами їх капіталу, отримуваних прибутків і широким використанням їх на інвестиційні проекти, наявністю потужніших стимулів до праці у найманих працівників тощо.

 

В Україні у 2002 р. налічувалося 12,1 тис. відкритих та 22,2 тис. закритих акціонерних товариств. Незважаючи на велику кількість корпоратизованих державних підприємств, пріоритетність трудової колективної власності в Українській Конституції не закріплена. Відбулося лише формальне перетворення державної власності на засоби виробництва на власність трудових колективів, які стали власниками і результатів своєї праці. Однак через механізм оподаткування держава вилучає до 80 % створеного доходу, а в окремі роки — навіть частину амортизаційних відрахувань. Трудові колективи практично позбавлені можливості збільшувати обсяги інвестицій у виробництво, оскільки вони повинні викуповувати свої підприємства, а заощадження населення держава не повертає. Крім того, власність зосереджується в руках олігархічних груп. Так, лише у 2002 р. кількість власників великих пакетів акцій (які перевищують 10 %) збільшилася на 8,4 %. Тому відчуженість найманих працівників від власності (на засоби виробництва і виготовлений продукт) посилюється, відбувається зростаюча пролетаризація суспільства, а основна маса населення перетворюється на номінальних власників сурогатів цінних паперів.

 

Засновники акціонерної  компанії привласнюють засновницький  прибуток, який є різницею між сумою, отриманою від реалізації випущених акцій, і дійсним капіталом, вкладеним ними в акціонерне товариство. Засновницький прибуток виникає також при перетворенні індивідуальних (у тому числі сімейних) капіталів на капітал акціонерних товариств і додаткового випуску акцій уже існуючих акціонерних компаній. Сума засновницького прибутку — це різниця між величиною продажу акцій за курсовою вартістю та номіналом.

 

Іншим способом отримання  засновницького прибутку є "розводнення" акціонерного капіталу, тобто випуск і продаж акцій без відповідного збільшення реально існуючого капіталу. Воно здійснюється у разі:

 

1) успішної роботи підприємства, отримання ним прибутків і  додаткового випуску акцій (замість  виплати підвищених дивідендів) та їх продажу з метою поповнення  засновницького прибутку;

 

2) незмінної величини прибутків  і випуску додаткової кількості акцій шляхом зниження величини дивідендів;

 

3) біржових спекуляцій, купівлі  контрольних пакетів акцій, отримання  банківського опціону (коли банки,  що займаються розміщенням акцій,  купують частину з них за  заздалегідь фіксованою ціною  з метою реалізації за більш високою) та ін.

 

Засновницький прибуток утворюється в процесі руху фіктивного капіталу. Тому його джерелами є перерозподіл певної маси доходів на користь засновників, створена найманими працівниками додаткова вартість та організаторська діяльність засновників. У двох останніх випадках засновницький прибуток є різновидом підприємницького доходу.

 

 

Облігації — це термінові цінні папери, тобто вони мають термін погашення, тому повернення їх номінальної вартості завжди гарантується. Крім цього, власник відсоткової облігації може сподіватися ще на два джерела доходу: відсотки (за фіксованою відсотковою ставкою); дисконт — різниця між ціною придбання та ринковою ціною облігації (або номіналом).

 

Як і інші цінні папери, облігації  купуються, продаються, закладаються на фондових біржах. На відміну від акцій, вони не дають власникові права участі у розподілі прибутку компанії і права голосу у розв'язанні питань діяльності фірми.

 

Облігації всіх видів купуються  громадянами лише за рахунок їх особистих  коштів. Господарські організації можуть придбати облігації за рахунок коштів, які надходять у їхнє розпорядження після сплати податків та відсотків за банківський кредит.

 

Дохід за відсотковими облігаціями  виплачується відповідно до умов їх випуску, які містять розмір і термін виплати відсотків. Номінальна вартість облігації повертається власнику після її погашення.

 

За облігаціями цільових позик (безвідсотковими) дохід не виплачується. Власник такої облігації має  право після певного терміну  придбати відповідні товари, під які випущено позики.

 

Якщо ціна товару на момент його одержання  перевищуватиме вартість облігації, то власник отримує товар за ціною, зазначеною на облігації, а при отриманні  більш дешевого товару він має  отримати різницю між вартістю облігації та ціною товару.

 

Усі облігації, згідно з різними  умовами їх випуску, можуть бути згруповані за категоріями (рис. 2.4):

 

а) за ступенем ризику:

 

— гарантовані (безпечні) облігації (впевненість  у погашенні цих облігацій  у встановлений термін базується  на оголошеній заставі нерухомого майна  або інших фондів);

 

— незабезпечені облігації (які  не підкріплені відповідною заставою);

 

б) за принципом викупівлі (погашення):

 

— серійні облігації (які погашаються  почергово серіями через визначені  інтервали часу);

 

— ординарні облігації (які викупляються одночасно у встановлену дату);

 

в) за можливостями дострокової викупівлі:

 

— облігації з правом дострокової викупівлі (з ініціативи емітента можуть викуплятися раніше від зафіксованого кінцевого терміну);

 

— відшкодовані облігації (які за бажанням власника можуть у будь-який момент вільно обмінюватися на гроші);

 

— конвертовані облігації (які за бажанням власника можуть обмінюватися на інші цінні папери (акції), що випускаються емітентом);

 

г) за механізмом виплати відсотків:

 

— іменні облігації (відсоткові виплати, за якими поштою або іншим чином  направляються безпосередньо власникам, прізвища яких повинні бути вказані в облігації і занесені до книги реєстрації);

 

• облігації на пред'явника (до яких додаються купони на отримання відсоткових виплат на кожну дату платежу. Коли настає ця дата, власник відрізає відповідний купон і подає його до опла

Акція — цінний папір, що засвідчує часткову участь у статутному фонді товариства і надає її власнику певні корпоративні права.

 

Встановлене чинним законодавством поняття  акції чітко визначає особливі майнові  права її власника на частину прибутку товариства, а також на частину майна у разі його ліквідації. У решті випадків товариство не зобов'язане повертати власнику акцій його внесок до статутного фонду товариства та викуповувати акції, що йому належать. Повернути вкладені кошти власник акції може через продаж акцій, які йому належать, на вторинному (біржовому, позабіржовому) ринку цінних паперів за ринковою ціною.

 

Чинне законодавство обмежує відповідальність власників акцій за зобов'язаннями товариства у межах належних їм акцій. Наприклад, у разі банкрутства підприємства акціонер ризикує втратити лише ті кошти, що були внесені ним в обмін на акції товариства. Володіння акцією не передбачає наявності трудових відносин її власника з товариством.

 

Право на випуск акцій в Україні  мають лише акціонерні товариства. Акції, що випускаються товариством, поділяються за: способом обігу, характером дивідендів, величиною доходів, ступенем ризику (рис. 2.3):

 

 

Випуск певної категорії акцій також залежить від того, хто буде їх потенційним покупцем. Під час емісії цінних паперів товариству необхідно враховувати інтереси потенційних інвесторів, адже такі інвестори купуватимуть ту чи іншу категорію акцій товариства, виходячи з поставлених цілей. Потенційні інвестори можуть прагнути отримати доступ до управління справами товариства (тому їх буде цікавити придбання простих акцій) або знизити ризик своїх капіталовкладень, отримуючи гарантовану норму прибутку та маючи можливість у разі ліквідації товариства повернути вкладені кошти позачергово (тому купуватимуть привілейовані акції).

 

Оплату акцій товариства можна  здійснювати грошовими коштами (у  тому числі іноземною валютою), цінними  паперами, матеріальними цінностями, майновими правами. Форма оплати акцій визначається статутом товариства. Незалежно від форми внеску вартість акцій виражається у гривнях.

 

 

 

Переваги та недоліки випуску акцій та облігацій

 

 

Головне завдання фінансового директора  полягає в тому, щоб знайти оптимальне співвідношення між власними та запозиченими коштами з метою підвищення доходів на одну акцію.

 

У міжнародній практиці "молоді" акціонерні компанії, зазвичай, залучають  необхідні кошти шляхом продажу  акцій, а не боргових зобов'язань. Це пояснюється рядом причин:

 

— щойно створена компанія не має  у своєму розпорядженні необхідних активів, які могли б виступати  гарантом повернення запозичених коштів;

 

— "молодій" компанії ще важко  довести потенційним кредиторам, що вона матиме в наявності кошти, необхідні для обслуговування боргових зобов'язань;

 

— інвестори, які придбають акції, більш схильні до ризику, ніж кредитори, із більшою готовністю вкладають  кошти у довгострокову перспективу  компанії-початківця.

 

Зазвичай, не всі щойно створені компанії залучають  фінансові кошти лише шляхом продажу акцій. Нагромадивши певний власний капітал, компанія може звернутися до джерел боргового капіталу й отримати кошти за помірною відсотковою ставкою.

 

Переваги  випуску акцій з метою залучення  капіталу полягають у тому, що товариство не зобов'язане повертати залучені кошти (за винятком випадків банкрутства або ліквідації), а регулярне нарахування дивідендів не є обов'язком товариства;

 

Компанії, що мають високий кредитний рейтинг  та стабільні обігові кошти, залучають  капітал переважно шляхом випуску облігацій. Випуск облігацій є привабливим з огляду на такі причини:

 

— акціонери  є співвласниками товариства, а власники облігацій — лише його кредиторами  і, відповідно, не можуть безпосередньо  брати участь у прийнятті рішень і управлінні справами товариства. З метою уникнення "розмивання" власності в результаті випуску нових акцій акціонери товариства віддають перевагу випуску облігацій;

 

— згідно з  міжнародними стандартами фінансової звітності, на суму витрат по виплаті  відсотків за облігаціями зменшується прибуток, що підлягає оподаткуванню.

 

 

 

Облігації

Акції

 

1. Держатель  облігації має статус кредитора,  але не має права власника   

1. Власник  акції є одним із власників  підприємства-емітента цінних паперів 

 

2. Відсотки  власнику облігації виплачуються незалежно від прибутку і фінансового стану емітента до виплати дивідендів з акцій  

2. Відсотки  з акцій виплачуються залежно  від прибутку і фінансового  стану банку 

 

3. Держателі  облігацій мають пріоритетне  право на розподі-люваний прибуток і активи емітента при його ліквідації  

3. Власники  акцій такого права не мають 

4. Відсотки  з облігацій виплачуються у  визначені строки, які обумовлені умовами позики 4. Акції приносять дохід у необмежений період часу