Ринок капіталу

     Ставка  відсотка є ціною позичкового  капіталу, тобто тією кількістю грошей, яку треба заплатити за кожну  грошову одиницю, взяту в позику. Ставки позичкового відсотка, зрештою, визначають попит і пропозицію на ринку позикового капіталу. Ринковий попит на позичковий капітал - це сума обсягів грошових коштів, на які є попит у всіх позичальників за тією або іншою ставкою позичкового відсотка. Ринкова пропозиція позичкового капіталу - це сума обсягів грошових коштів, які пропонуються всіма позичальниками за можливої ставки позичкового відсотка. За інших рівних умов попит на позичковий капітал буде тим більше, чим нижче процентна ставка. Пропозиція ж буде тим більше, чим вище ставка відсотка. У свою чергу, будь-які зміни в попиті на позикові засоби і в пропозиції заощаджень впливатимуть на ставку позичкового відсотка.

     Точка перетину кривих попиту на позичковий капітал і його пропозиції визначає рівноважну ставку позичкового відсотка, за якої обсяг пропонованих позикових засобів є рівним обсягу попиту на позичкові засоби.

     Рівень  ставки позичкового відсотка відіграє винятково важливу роль при ухваленні  інвестиційних рішень. Підприємець  завжди порівнює очікуваний рівень доходу на капітал з поточною ринковою ставкою позичкового відсотка і здійснює інвестування тільки в тому випадку, якщо очікуваний рівень доходу на капітал не нижче або рівний ринковій ставці позикового відсотка. Отже, норма відсотка -це індикатор, яким користуються при виборі найбільш прибуткового з можливих інвестиційних проектів.

     У сучасних умовах господарювання все  більшого значення набуває ринок  капіталів і грошей. Рух капіталів, як відомо, відбувається у вигляді  кредиту. Це спричиняє появу особливої  ланки ринкової інфраструктури - кредитної системи, її утворюють банки, страхові компанії, фонди будь-яких інших організацій, що мають право комерційної діяльності. Але найважливішим елементом інфраструктури ринку капіталів і грошей є банки.

     Банки - це кредитно-фінансові установи, головне призначення яких акумулювати (залучати і накопичувати) тимчасово вільні грошові кошти підприємств, організацій і населення та надавати їх у кредит своїм клієнтам на умовах поверненості, гарантованості, строковості і платності.

     Слово "банк" походить від італійського Ьапко, що означає стіл, конторка або лавка. Банки почали утворюватися в середні віки в Італії у вигляді міняйлів грошей. Поступово, з розвитком виробництва і торгівлі, вони набули сучасного вигляду. Банки бувають комерційні, інвестиційні, емісійні, спеціальні та міжнародні. Наявність такої розгалуженої мережі різноманітних банків та інших фінансово-кредитних організацій утворює відповідну банківську систему.

     Докладніше  мова про суть і функції банків піде в іншій темі нашого курсу. Тут лише зазначимо, що банкам належить дуже важлива роль у ринковій економіці. Саме банки здійснюють перерозподіл капіталів між галузями економіки, вирівнюють норму прибутку, сприяють концентрації капіталу, зменшують витрати обігу та поєднують підприємства багатьох галузей і видів діяльності.

     Необхідними елементами інфраструктури цього ринку  є також небанківські кредитно-фінансові установи — це організації, які певним чином акумулюють вільні грошові кошти у фізичних та юридичних осіб і розміщують їх у кредитні операції. До них відносяться страхові компанії, інвестиційні фонди і компанії, кредитні спілки, довірчі товариства. Страхові компанії - це комерційні, фінансово-кредитні організації, які здійснюють страхові операції і на цій основі отримують прибуток. Вони гарантують повне або часткове відшкодування застрахованим фірмам збитків, яких вони зазнали через непередбачені обставини (внаслідок стихійного лиха, аварії, невиконання зобов'язань збанкрутілими підприємствами тощо). Страхові компанії нейтралізують економічний ризик фізичних та юридичних осіб, покривають непередбачені збитки. Інвестиційні фонди і компанії - це організації, що випускають власні цінні папери, продають їх фізичним та юридичним особам, а на виручені кошти купують цінні папери більш успішних акціонерних товариств, отримуючи різницю у відсотках, що сплачується по цих цінних паперах. Аудиторські фірми - такі організації або установи, які виконують на замовлення контроль і аналіз фінансової діяльності підприємств (фірм) різних форм власності, інспектують їхні річні бухгалтерські звіти та баланси. Вони підтверджують або спростовують дотримання підприємствами й організаціями діючих норм господарського права у сфері фінансово-кредитних відносин. Свою діяльність аудиторські фірми здійснюють за вказівкою державних органів або на замовлення інших суб'єктів господарської діяльності. Мета такого контролю зводиться до того, щоб зменшити економічний ризик при укладанні відповідних фінансових угод з даними суб'єктами або при підозрі на можливе банкрутство чи приховування тіньових операцій, тобто таких, що функціонують поза правовими нормами, за межами державних законів, на так званому "чорному ринку".

 

     2. ФУНКЦІЇ РИНКУ  КАПІТАЛУ 

     Таким чином, оскільки ми з’ясували, що формою існування ринку капіталу виступає кредит, а «об’єктом» цього ринку є банк, то розглядаючи функції всього ринку капіталу, насамперед слід розглянути основні функції кредитів та безпосередньо банків, як основних носіїв ринку капіталів. Основними функціями ринку капіталу є перерозподільна функція, антипаційна (емісійна) функція та контрольна функція. Для їх детального дослідження повернемось до поняття кредитних відносин.

     Кредитні  відносини функціонують у системі  економічних відносин. В основі їх лежить рух особливого виду капіталу - позикового.

     Кредитні  відносини - це частина економічних відносин, яка пов'язана з наданням коштів у позику і поверненням її разом із певним відсотком.

     Кредит  є формою вияву кредитних відносин. Він виражає економічні відносини  між кредитором та позичальником, які виникають під час одержання позики, користування нею та її повернення.

     Кредит  поєднує у собі два процеси:   

       І) акумуляцію  тимчасово вільних  коштів; 

      2) вкладення або  розміщення цих  коштів.

     Таким чином, кредит обслуговує більшу частину  товарних потоків, замінюючи традиційні товарно-грошові зв'язки обмінного характеру. Він с важливим засобом забезпечення фінам сово-господарської діяльності економічних суб'єктів.

     Суть  кредиту як економічної  категорії виявляється  в його функціях, розкриття яких дає  змогу встановити зв'язок кредиту із системою економічних відносин.

     Розглядаючи суть і функціонування кредиту в  сучасних умовах, слід враховувати, що кредит - джерело формування основних і оборотних фондів; він збільшує швидкість обороту фондів. Кредит тісно взаємодіє зі збалансованістю економіки, що є найважливішою умовою ефективності суспільного виробництва - збалансованістю між тимчасово вільними ресурсами й обсягом коштів, що перерозподіляються. Недотримання цього балансу веде до перекручування природи кредиту і негативно впливає на грошовий обіг.

     Кредитні  відносини, у свою чергу, впливають  на збалансованість економіки, регулювання (підтримку або оптимізацію) пропорцій суспільного відтворення між виробничою і невиробничою сферами. В Україні відбувається перехід позикових капіталів зі сфери виробництва у сферу обігу, що сприяє порушенню макроекономічної збалансованості. Кредит як один із факторів ринкових відносин впливає на товарно-грошову збалансованість, веде до збільшення виробництва товарів (а в 60-70-х роках, навпаки, викликав справжній товарно-грошовий дисбаланс, тому що гроші частково втрат товарне забезпечення).

     На  діяльність підприємств кредит впливає  через систему відносин комерційного розрахунку; зокрема, він впливає  на відтворювальний процес через кругообіг і оборот фондів підприємств. Із суті кредиту випливає, що він виконує функцію перерозподілу вартості в процесі відтворення.

     Перерозподільна функція полягає в тому, що тимчасово вільні кошти юридичних і фізичних осіб за допомогою кредиту передаються в тимчасове користування підприємств і населення для задоволення їхніх виробничих і особистих потреб. Такий перерозподіл дає можливість прискорити залучення матеріальних ресурсів у виробниче й особисте споживання. Тому перерозподіляються не лише кошти, а й матеріальні ресурси.

     Антипаційна (емісійна) функція полягає у створенні кредитних грошей для грошового обігу, її виконує тільки банківський кредит. Методами кредитної експансії і кредитної рестрикції (звуження) регулюється кількість грошей в обігу, причому вилучення грошей з обігу за допомогою кредиту досягається важче, ніж їх випуск в обіг.

     Контрольна  функція полягає в тому, що в процесі кредитного перерозподілу коштів забезпечується банківський контроль над діяльністю позичальника. Можливості такого контролю випливають із природи кредиту. Варто наголосити, що, вступивши у кредитні відносини, одержувач кредиту також повинен контролювати свою діяльність для того, щоб вчасно і повністю повернути кредитні ресурси.

     Оборотність кредиту дає можливість не лише виявляти порушення процесу виробництва або реалізації продукції, а й стимулює підприємство не допускати їх, оскільки такі порушення призводять до виплати зайвих відсотків банку, до обмеження або повного припинення видачі кредитів.

     Світовий  грошовий ринок (МДР) –  попит та пропозиція капіталу, що функціонує в якості міжнародного купівельного і платіжного засобу. Він є ринком короткострокових операцій (у межах від декількох годин і приблизно до року), що функціонує переважно між банком і іншими кредитно-фінансовими інститутами. МДР містить у собі: 

     Міжбанківський  ринок — сукупність відносин між  банками з приводу надання  короткострокових позичок на суму не менш 1 млн. доларів. 

     Основні функції міжбанківського ринку:

1. Ефективний перерозподіл банківського капіталу.
2. Забезпечення раціонального використання сумарних коштів банків.
3. Зниження і керування валютним ризиком.

 

   Світовий  кредитний ринок — це сукупність кредитних відносин, що функціонують у масштабах світового господарства, попит та пропозиція кредитів у міжнародній  сфері. 

   Світовий  ринок цінних паперів — це попит  та пропозиція цінних паперів (акцій, облігацій, сертифікатів) на міжнародному рівні. 

   Основні тенденції розвитку функціональної структури МРСК:

   1. В даний час розвивається процес секьюритизації — поступового переключення позичальників із кредитних форм надання позички на випуск цінних паперів (у першу чергу, облігацій).

   2.       Активізується ринок цінних паперів (РЦБ). Це означає, що РЦБ користується підвищеним попитом. У 1980 р. у загальному обсязі МРСК кредит склав 41%, а облігації — 59%, у 1996р. — відповідно 29 і 71%. 
Інституціональна структура МРСК відбиває відносини між професійними фінансовими посередниками, позичальниками і кредиторами різних країн і припускає виділення суб'єктів МРСК. 

   Суб'єкти МРСК: 

   1. Професійні посередники: транснаціональні банки; фінансові компанії; фондові біржі; кредитно-фінансові установи.

   2. Позичальники і кредитори: офіційні  інвестори (центральні банки,  державні установи, міжнародні організації);  приватні фірми, банки;  страхові компанії;  пенсійні фонди;  транснаціональні компанії (ТНК). 

   Основні тенденції розвитку інституціональної  структури МРСК:

1. Зниження ролі банків у МРСК.
2. Підвищення ролі держави в експорті капіталу.
3. Підвищення ролі міжнародних економічних і валют-але-фінансових організацій у МРСК.

 

   Географічна структура МРСК відбиває рух капіталу між країнами, групами країн, регіонами  світу переважно через міжнародні фінансові центри. 
 

   Основні передумови формування міжнародних  фінансових центрів: 
 
високий рівень розвитку країни;

активна участь у МЭО;

високорозвинений  національний ринок капіталів;

ліберальне (пільгове) валютне і податкове  законодавство;

вигідне географічне положення;

політична стабільність у країні. 

Основні міжнародні фінансові центри: 

     1. Головний міжнародний фінансовий центр — Нью-Йорк. Там діє найбільша фінансова біржа світового співтовариства. Основна функція цього центра — реалізація цінних паперів.