Ремонти та поліпшення основних засобів

Більшість вітчизняних  підприємств неспроможні за рахунок власних коштів здійснити модернізацію та оновлення техніко-технологічної бази. За цих умов вирішального значення набувають зовнішні джерела фінансування, які підприємство може залучити у вигляді банківських кредитів, інвестицій з боку іноземних інвесторів тощо.

Нестача фінансових ресурсів є основною причиною, що гальмує  процес оновлення техніко-технологічної бази вітчизняної промисловості. Підприємства намагаються залучити будь-які можливі кошти та використати їх хоча б на  поточні цілі.

Як свідчать статистичні  данні, на даному етапі власні кошти підприємств залишаються головним джерелом фінансування оновлення основних фондів. А участь держави в інвестиційному процесі залишається досить обмеженою.

Особливе місце у  фінансуванні оновлення основних фондів за рахунок власних коштів підприємства займає амортизація. Сьогодні таке важливе джерело інвестування, як амортизаційні відрахування, недостатньо використовуються підприємствами, а інколи використовуються не на інвестиційні цілі. Така ситуація зумовлена недосконалістю існуючої амортизаційної політики держави, відсутністю контролю за цільовим використанням амортизації.

Ще одним важливим джерелом фінансування оновлення техніко - технологічної  бази вітчизняної промисловості є бюджетні кошти. Стосовно даного джерела фінансування слід зазначити, що державна підтримка фінансово слабких галузей промисловості може стати останньою надією на подолання кризи та порятунок виробництв окремих видів товарів. В той же час слід надалі уникати не зовсім економічно виваженої підтримки окремих галузей та підприємств, що негативно позначається на діяльності інших економічних агентів.

 

1.2.3. Поліпшення основних засобів: поняття, організаційна робота з поліпшення; оцінка основних засобів після поліпшення

 

Основні засоби — це такі засоби виробництва, які відносяться до засобів праці, приймають участь у виробничому процесі тривалий час (більше одного року та одного виробничого циклу), переносять свою вартість на собівартість виробленої за їх допомогою продукції частинами, по мірі зношування, зберігають натуральну форму та можуть відновлюватися як повністю (реновація), так і частково (ремонт).

Для відображення участі основних засобів у виробничому  процесі підприємств за функціональною ознакою їх поділяють на промислово-виробничі  засоби, які прямо чи побічно приймають участь у виготовленні продукції підприємства, та непромислові (невиробничі) засоби, які ніякої участі у виробничому процесі не приймають. Вони задовольняють побутові та культурні потреби працівників підприємства і можуть знаходитись на балансі підприємства (їдальні, дитячі садочки, спортивні споруди, будинки відпочинку тощо).

Для обліку, аналізу та планування залежно від їх призначення  та за натурально-матеріальним складом  основні засоби згідно з П(С)БО 7 «Основні засоби» класифікуються за такими групами (п. 5 [3]):

1) Основні засоби:

— Земельні ділянки

— Капітальні витрати на поліпшення земель.

— Будинки, споруди та передавальні пристрої

— Машини та обладнання

— Транспортні засоби

— Інструменти, прилади, інвентар (меблі)

— Робоча і продуктивна  худоба

— Багаторічні насадження

• Інші основні засоби.

У процесі використання об'єктів основних засобів у господарській діяльності підприємство здійснює витрати, які пов'язані з їх поліпшенням (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція та ін.), а також витрати для підтримки об'єктів у робочому стані (ремонт).

Відповідно до П(С)БО 7 підприємства самостійно визначають, які з витрат пов'язані з поліпшенням об'єктів основних засобів, а які — з їх ремонтом. Але робиться це не довільно, а за критерієм впливу витрат на майбутні економічні вигоди від використання основних засобів.

Витрати, які приводять  до збільшення майбутніх економічних  вигід, первісно отриманих від використання основних засобів, вважаються витратами  на поліпшення об'єктів основних засобів, що досягається двома способами:

— збільшенням продуктивності об'єкта;

— скороченням витрат на його утримання.

У першому випадку  за рахунок поліпшення об'єктів основних засобів збільшуються доходи підприємства, у другому — знижується собівартість виготовленої продукції, що збільшує прибуток.

Витрати, які пов'язані з поліпшенням об'єктів основних засобів, носять характер довгострокового використання, тому вони не враховуються у складі витрат відповідного періоду, а капіталізуються, тобто включаються до витрат звітного періоду за допомогою їх амортизації. Для того щоб витрати на поліпшення об'єктів основних засобів підлягали амортизації, на їх суму збільшується первісна вартість об'єкта основних засобів, який був поліпшений.

п. 14 П(С)БО 7 «Основні засоби» (витяг) від 27.04.2000 р. №92

Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, які пов'язані з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція та ін.), що приводить до збільшення майбутніх економічних вигід, первісно очікуваних від використання об'єкта.

Показники та основні шляхи поліпшення використання основних засобів

Для виявлення резервів поліпшення використання основних виробничих засобів й удосконалення планування капітальних інвестицій необхідно  проаналізувати показники, які характеризують використання засобів праці на підприємстві. Ці показники умовно можна поділити на дві групи: узагальнюючі й окремі (індивідуальні).

До узагальнюючих показників відносять віддачу основних засобів (фондовіддачу), яка визначається відношенням обсягу виготовленої продукції до середньорічної вартості основних засобів.

Показник фондомісткості визначає необхідну величину основних засобів для виготовлення продукції заданої величини.

        До системи окремих показників використання основних виробничих засобів відносять: показники їх екстенсивного та інтенсивного використання.

До показників екстенсивного використання належать такі: коефіцієнт залучення у виробництво устаткування; коефіцієнт використання устаткування в часі; коефіцієнт змінності режиму роботи устаткування.

Рис. 1.2. Основні напрями інтенсифікації основних засобів

відтворення ефективного  використання підприємства

 

Серед окремих показників екстенсивного використання засобів праці важливе значення має коефіцієнт змінності роботи устаткування. Він являє собою відношення загальної суми верстато-змін, відпрацьованих за добу всім устаткуванням, до загальної кількості устаткування. Коефіцієнт змінності можна обчислити за кількістю не лише працюючого, а й наявного устаткування, установленого, запланованого до роботи.

Приклад. На підприємстві працювало 200 одиниць устаткування, з яких в одну зміну — 40, у дві — 100, у три — 60. Коефіцієнт змінності роботи устаткування дорівнює:

К_зм= (1 • 40 + 2 • 100 + 3 • 60): 200 = 420 : 200 = 2,1 зміни.

Устаткування може бути не повністю завантаженим або працювати, але не випускати продукцію, або випускати неякісну продукцію. Тому виникає необхідність показники екстенсивного використання доповнювати показниками інтенсивного використання основних засобів. Особливо важливим серед них коефіцієнт інтенсивного завантаження устаткування.

Коефіцієнт інтенсивного завантаження устаткування визначається відношенням фактичної продуктивності устаткування, що використовується на підприємстві, до його нормативної продуктивності, тобто технічно обґрунтованої, прогресивної.

Крім показників екстенсивного та інтенсивного використання устаткування, важливе значення мають показники використання виробничих площ і споруд.

Ефективне використання основних засобів та виробничих потужностей має велике значення як для підприємства, так і для економіки країни в цілому. Повніше використання основних засобів на підприємстві веде до зменшення потреби у введенні в експлуатацію нових виробничих потужностей, до збільшення випуску обсягів продукції та підвищення рівня її якості (а значить, і прибутку), прискорює їх оборотність, що значною мірою сприяє вирішенню проблеми скорочення розриву в термінах фізичного і морального зносу, прискорює темпи оновлення основних засобів.

Важливим напрямком підвищення ефективності використання основних засобів є зменшення кількості недіючого устаткування, виведення з експлуатації зайвого та швидке залучення у виробництво невстановленого устаткування, обсяги якого є досить значними.

Відновлювальна вартість є вартістю відтворення основних засобів у сучасних умовах.

Важливе значення і обліку основних засобів відводиться переоцінці. Згідно П (С) БО7 підприємство переоцінює об’єкт основних засобів, якщо його залишкова  вартість значно (більш ніж на 10%) відрізняється від справедливої вартості на дату балансу.

Переоцінена первісна вартість та сума зносу об’єкта основних засобів визначається множенням  відповідно первинної вартості і  суми зносу об’єкта основних засобів на індекс переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об’єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість.

 

1.2.4. Ремонти: капітальні, середні, поточні; описання витрат, понесених на ремонти основних засобів

 

Основні виробничі  засоби в процесі експлуатації зазнають фізичного зносу і втрачають свої експлуатаційні якості. У зв'язку з цим ремонт основних засобів є необхідною умовою виробничого процесу. Від своєчасності та якості ремонту залежить ефективність використання основних виробничих засобів на підприємстві. 
Своєчасний ремонт основних виробничих засобів запобігає передчасному їх зносу та вибуттю, продовжує строк служби, підвищує виробничу потужність та скорочує потребу в нових капітальних вкладеннях.

Ремонт — це комплекс робіт щодо підтримування основних засобів у робочому стані протягом усього строку їх служби. Залежно від ролі у відтворенні та оновленні основних засобів усі види ремонту поділяються на поточні, середні та капітальні.

Поточний ремонт здійснюється для забезпечення роботи основних виробничих засобів і полягає  в усуненні окремих поломок основних засобів і заміні або поновленні їхніх окремих частин.

Середній ремонт провадиться для часткового поновлення основних засобів із заміною деталей, вузлів обмеженої номенклатури, яка  визначається технічною документацією. 
        Капітальний ремонт машин, устаткувань провадиться для відновлення їх виробничого ресурсу. При цьому здійснюється, як правило, повне розбирання машини або верстата, виявлення дефектів, контроль технічного стану, власне ремонт, складання устаткування після ремонту, його регулювання та випробування. 
Витрати на всі види ремонтів визначаються підприємствами самостійно, виходячи з технічного рівня, фізичного зносу основних виробничих засобів та забезпечення ремонтних робіт матеріально-технічними ресурсами.

Особливим видом найскладніших ремонтів є відновний ремонт основних засобів, спричинений їх зруйнуванням унаслідок стихійних лих (пожежі, повені, землетрусу), досить тривалою бездіяльністю.

У міжремонтний період працездатність основних засобів дотримується за допомогою таких профілактичних заходів, як усунення незначних поломок, чищення, змащування, регулювання тощо. Усі організаційні та технічні заходи з догляду, об-слуговування та ремонту здійснюються в певній послідовності відповідно до типових систем технічного обслуговування та решту основних засобів, що застосовуються на підприємствах.

Протягом усього фактичного періоду експлуатації устаткування капітально ремонтують кілька разів, у  зв'язку з цим виникає необхідність економічної оцінки доцільності  капітальних ремонтів, особливо наступних після першого. 
Економічна доцільність капітального ремонту основних виробничих засобів визначається порівнюванням витрат на капітальний ремонт об'єкта з вартістю аналогічного нового устаткування. Якщо вартість капітального ремонту цього об'єкта перевищує вартість аналогічного нового устаткування, то такий ремонт робити недоцільно.

Фінансування капітального ремонту на підприємстві здійснюється згідно з планом капітального ремонту. План складають на підставі кошторисно-фінансових розрахунків щодо ремонту окремих об'єктів з урахуванням чинних норм, цін, тарифів. Затверджує план керівник підприємства. 
До складу витрат на капітальний ремонт включають проектно-кошторисні витрати; оплату ремонтних робіт; вартість придбання нових деталей, вузлів, агрегатів; вартість заміни зношених конструкцій і деталей у будівлях і спорудах. 
Порядок фінансування капітального ремонту залежить від способу його проведення. У разі здійснення капітального ремонту машин, устаткування, транспортних засобів підрядним способом на основі договорів розрахунки провадяться за актами приймання повністю відремонтованих вузлів, агрегатів тощо. Розрахунки стосовно ремонту, який здійснюється господарським способом провадяться, як правило, за окремими елементами витрат: виплата заробітної плати, оплата рахунків за матеріальні цінності, деталі, які використані в період проведення ремонту основних засобів тощо.

Контроль за здійсненням  капітального ремонту, оформленням  кошторисно-технічної документації, економним витрачанням грошових коштів здійснює керівник підприємства.

  Підприємства (незалежно від підпорядкування і форм власності) протягом звітного періоду мають право витрати на всі види ремонтів (поточний, середній, капітальний) віднести до валових витрат у сумі, що не перевищує 5% сукупної балансової вартості груп основних засобів на початок звітного року. У цих самих розмірах названі витрати відносять на витрати виробництва, тобто на собівартість виробленої продукції.