Регіональна економіка

     Декілька  іноземних компаній, постачальників сировини для галузі вже є на українському ринку, з налагодженою системою дистрибуції  своєї продукції. Серед них: Ulmia company (Німеччина), Mirolio company (Італія), Holland & Cherry (Англія), Ena Ukrainian-German JV, і Czech-Ukrainian JV Gamayun.

Українські компанії Textil-Lux та Eolis є найбільшими місцевими  продавцями тканин. Вони імпортують тканини  з Чехії, Словаків, Італії.

     Українські  п-ва мають розробити маркетингову стратегію своєї поведінки на ринку.

Зараз же основна  їхня проблема полягає саме у відсутності  цієї стратегії. Ця проблема є не тільки в текстильній галузі, і не тільки проблемою українських виробників. І в цьому плані вона є результатом іншої - нестачі кваліфікованого персоналу. Українські виробники текстильної продукції просто не знають, яким чином потрібно управляти фінансами на підприємстві.

     Тому, зараз постає питання про здійснення перекваліфікації фінансового менеджменту українських фірм, їх ознайомлення з міжнародними стандартами фінансової звітності.

Підвищення  фінансової обізнаності  робітників сектору.

     Українські  компанії, і це особливо виразно  видно на текстильній галузі є  дуже обмеженими в своїх можливостях "знаходити" фінансові ресурси для впровадження нових технологій на підприємстві. В основному, так сталося завдяки дуже жорстким фінансовим регуляціям та інструментам, які діють зараз на українському ринку.

В цілому, текстильний  ринок України оцінюється в Euro 354 млн. щорічно, “секунд хенд” одяг включно.

     Український ринок в’язаних та швейних виробів  є дуже фрагментованим, та включає  в себе контрабандні, низькі за своїми цінами товари.

Для Українського виробника дуже важливо зараз  відчути впевненість на своєму ринку. По-перше, досягнення цієї мети є набагато реальнішим принаймні зараз. Якщо говорити про національну стратегію дій підприємств текстильної промисловості, то я б назвала її як: імортозаміщувальний підхід.

     З точки зору стосується фінансового  менеджменту, це означає: виділення більше ресурсів для розробки нових марок продукції та їх "розумна" реклама та маркетинг саме на внутрішньому ринку.

     Цей підхід також може означати подальшу переорієнтацію виробництва: з виробництва  для клієнтів з середнім рівнем доходу – до виробництва на замовлення для спеціальних замовлень.

     Для нормальної роботи текстильній галузі, потрібні Investments. Згідно з даними Держкомстату, Об’єм інвестицій до легкої промисловості  України ( що включає в себе інвестиції промисловість в економіці України, ( а це приблизно 1.5%) ясно видно, що галузь не отримує достатніх для свого розвитку інвестицій. Також ясно, що на об’єм інвестицій в українську економіку в цілому дуже впливають міжнародні уявлення про Україну, як про державу з нестабільною політичною ситуацією, з не реформованим законодавством в текстильну промисловість) дорівнює 0.8% від усіх інвестицій які вкладені в українську економіку. Беручи до уваги частку, яку складає українська текстильна

Міжнародне  співробітництво.

     Приблизно 70% підприємств, які працювали в текстильній промисловості України за часів СРСР припинили своє існування впродовж останніх 10 років. 29% з тих підприємств які залишились на українському ринку орієнтовані на потреби та замовлення іноземних споживачів. Регіональний експорт суконь, які було зроблено в Україні залишається майже таким самим.

     Так само, як і в 1999, в 2000 Німеччина є  основним торгівельним партнером України. Її частка в українському експорті продукції з текстилю становить 50%. Частка США та Франції відповідно становить 14% та 9%. Серед партнерів України: Англія, Італія, Голландія, Данія.

     В той час як виробники текстилю дійсно отримують фінансову та сировину підтримку від міжнародних компаній – насправді, для українських  виробників є тільки обмежене коло питань, які вони можуть вирішити для покращення ситуації – решта питань індустрії залишається поза межами їх компетенції та можливостей.

     Обґрунтування доцільності налагодження виробництва  на українському ринку. Якщо відносно високий рівень в-ва продукції не може бути досягнуто - це означає, що виробничі витрати залишатимуться відносно високими, і українським виробникам буде дуже важко конкурувати на світовому ринку. Тому, вони будуть обмежені своїм внутрішнім, українським ринком. Саме на цю ідею потрібно поглянути більш пильно, бо саме вона дає надію для українських виробників текстильної продукції. Наявність сировинної проблеми в Україні – вказує на те, що, розвиток та розширення текстильної індустрії не може бути досягнуто тільки за рахунок імпорту сировини для в-ва продукції. А тому – про розширення текстильної промисловості в Україні – говорити зараз не приходиться.

     Якщо  ж говорити про тканини, які виробляються на Україні, то український виробіток  Льону зменшився з 184,111 метрів в 1991 до 5,182 метрів в 1997.

Український виробіток  шерсті зменшився з 48,617 метрів в 1991 до 7,609 метрів в 1997.

Український виробіток  вовни зменшився з 68,471 метрів в 1991 до 17,211 метрів в 1997.

Але все ж  таки, навіть ця сировина може забезпечити  частину українського текстильного в-ва.

А тому – найкращий  вихід з цієї ситуації на даний  момент – виробництво одягу для  українських споживачів, середнього класу, по можливості використовуючи свою сировину.

3.Економіка  Центрального економічного  району, особливості розвитку і розміщення продуктивних сил .

До Центрального економічного району належить Кіровоградська та Черкаська області. Загальна площа 45.5 тис. км2. К-ть населення 2381.1 тис. чол..

      Центральний економічний район займає геометричний центр України, розміщений у басейнах річок Дніпра та Південного Бугу. Через нього проходять залізниці між Києвом і портами Чорного та Азовськьго  морів, Поділля і Придніпров’я .  
 
 

Промисловість

     Площа району, до якого входять Черкаська  й Кіровоградська області,— 45,5 тис. км2. Населення — 2,4 млн осіб. Межує Центральний район ще з п'ятьма економічними районами країни.

     Центральне  розміщення району зумовлює його рівновіддаленість  від основних паливно-сировинних баз  країни: Донбасу, Передкарпаття —  і близькість до Придніпров'я. Його перетинають важливі транспортні магістралі як міжнародного, так і загальнодержавного значення.

     Значний вплив на економічний розвиток має  те, що територію району у східній  частині перетинає річка Дніпро, а також через його територію  проходять важливі залізничні та автомагістральні шляхи.

Населення і трудові ресурси

     Район характеризується досить складною демографічною  ситуацією (природний приріст населення  майже -9 на 1000 осіб). Середня густота  населення у Центральному економічному районі становить понад 53 особи на 1 км2. Вона набагато нижча за середню в Україні. У Черкаській області густота населення — 64 особи на 1 км2, у Кіровоградській — одна з найменших в Україні (43 особи на 1 км2).

Рівень урбанізації в обох областях менший за середній в Україні і становить понад 60 % у Кіровоградській та 54 % — у Черкаській.Українців у районі близько 91,5 % від усього населення. Крім них, переважно у великих містах проживають росіяни, білоруси, поляки, євреї, болгари, молдавани, німці та ін.

     Частка  населення працездатного віку, порівняно із середніми даними для України, тут дещо нижча. Найбільший дефіцит трудових ресурсів сформувався у Кіровоградській області.

Природні  умови і ресурси

     Центральний район має порівняно великі запаси деяких мінеральних ресурсів. З паливних викопних ресурсів тут є поклади бурого вугілля — Олександрійське (Кіровоградська обл.) та Козацьке (Черкаська обл.) родовища Дніпровського буровугільного басейну, горючі сланці Бовтиського родовища.

     Рудні корисні копалини представлені Побузьким родовищем нікелевих та кобальтових руд та Смілянським — бокситів. Багатим є Центральний економічний район на нерудні корисні копалини, особливо будівельну сировину. Серед них поклади графітів у Завалівському родовищі, каолінів, бентонітових глин (використовуються у нафтопереробці) (Черкаська обл.), вогнетривких глин, цементної сировини, будівельного каменю тощо. На лісові ресурси район бідний.

     Район не дуже добре Забезпечений водними  ресурсами. Найбільше значення має  Дніпро з Россю, Інгульцем та іншими притоками, а також Південний Буг з Інгулом. Є значні запаси підземних вод. Гідроресурси річок обмежені.

     Рельєф  району рівнинний, оскільки він майже  повністю лежить у межах Придніпровської  височини. Клімат помірно континентальний, із спекотним і посушливим літом. Це зумовлює на території району переважання лісостепових та степових ландшафтів із родючими чорноземами, які сприятливі для вирощування цукрового буряку, пшениці, соняшнику, плодівництва.

З природних  рекреаційних ресурсів найбільше значення мають долина Дніпра, різноманітні історичні та архітектурні пам'ятки Кіровограда, Умані, Канева, Чигирина, Черкас.

Господарство  району

     Провідними  в економічному районі є паливна  промисловість та електроенергетика, машинобудування, хімічна промси-ловість, промисловість будівельних матеріалів галузі промисловості, агропромисловий, транспортний, рекреаційний міжгалузеві комплекси.

     Паливна промисловість та електроенергетика  спеціалізуються на видобутку бурого вугілля, виробництві електроенергії на невеликих ТЕЦ і ГЕС. Власних паливно-енергетичних ресурсів у районі не вистачає, а тому їх постачають з інших регіонів.

Паливно-енергетичний комплекс спеціалізується на видобутку  бурого вугілля, виробництві електроенергії на невеликих ТЕЦ і ГЕС. Власних  паливно-енергетичних ресурсів у районі не вистачає, а тому їх постачають з інших регіонів.

     Металургійна  промисловість представлена видобутком нікелевих і кобальтових руд, їх збагаченням та виплавкою на Побузькому комбінаті, ви-" робництвом рідкісних  і тугоплавких металів у Світловодську.

     Машинобудування спеціалізується на випуску продукції  сільськогосподарського і транспортного  машинобудування, верстато- і приладобудування, радіоелектронного та електротехнічного  машинобудування. Найбільшими центрами галузі є Кіровоград, Олександрія, Черкаси, Умань, Сміла.

До хімічної промисловості входить основна  хімія і хімія органічного  синтезу, підприємства яких концентруються у Черкасах.

На місцеву  сировину і споживача зорієнтована потужна промисловість будівельних  матеріалів.

     Центральний економічний район є одним із найбільш розвинутих у сільськогосподарському відношенні в Україні. Основою його є багатогалузеве сільське господарство, що використовує багаті агрокліматичні ресурси району. Більшу частку сільськогосподарської продукції дає рослинництво, яке спеціалізується переважно на вирощуванні зернових культур (озимої пшениці, кукурудзи на зерно), технічних (соняшнику та цукрового буряку), овочівництві і плодівництві. Тваринництво має переважно м'ясний напрямок (молочно-м'ясне скотарство, свинарство, птахівництво, вівчарство).

     Сировинна сфера сільського господарства визначила  спеціалізацію харчової промисловості  на виробництві борошна, цукру, олії та іншої продукції.

Галузі легкої промисловості (трикотажна, швейна, шкіряно-взуттєва) працюють на забезпечення потреб споживачів у межах району.

Центральне економіко-географічне  положення району зумовило формування транспортної системи з густою мережею  шляхів сполучення. Найбільший вантажо- і пасажирообіг здійснює залізничний  транспорт, на другому місці — автомобільний. Важливу роль відіграють повітряний, річковий, трубопровідний.

Рекреаційний  комплекс району перебуває у стадії формування й у перспективі матиме міжнародне значення. Основні райони оздоровлення — Дніпро з прилеглими територіями, а туризму — міста Канів, Умань, Чигирин, Черкаси, Кіровоград та ін.

     Найбільші міста. Місто Черкаси (293 тис. осіб) є  найбільшим економічним і культурним центром району У його промисловому комплексі виділяються хімічна  промисловість, машинобудування, легка  та харчова промисловість. У місті діють два вузи, філіали науково-дослідних інститутів, музично-драматичний театр, краєзнавчий музей.