Приватно-публічне партнерство

Автор: Пользователь скрыл имя, 16 Января 2012 в 13:59, контрольная работа

Краткое описание

Публічно-приватне партнерство (ППП) - це юридичне обов'язковий для сторін контракт між особою приватного сектору та державним органом (чи органом місцевого самоврядування), за яким приватний партнер зобов'язаний надавати публічні послуги, для чого приватний сектор повинен інвестувати певні власні ресурси (фінансові, технологічні, час і репутацію корпорації, тощо), а також взяти на себе відповідальність за певні ризики надання таких послуг, при цьому оплата приватному партнеру здійснюється тільки в обмін на фактично надані послуги.

Оглавление

Вступ...............................................................................................................3
1. Баланс інтересів усіх зацікавлених в результатах проекту сторін.......6
2. Досвід реалізації публічно-приватного партнерства в енергетичному секторі Таджикистану...........................................................................................13
Висновок .....................................................................................................15
Список використаної літератури...............................................................18

Файлы: 1 файл

ППП.doc

— 128.50 Кб (Скачать)

     Відповідно  підготовлені заходи ППП вимагають  значних витрат у часі та роботі. Баланс вигод із застосування цієї концепції є відповідно меншим у  випадку простіших і менш капіталомістких  інвестицій. З іншої сторони, менші проекти можуть бути перевіркою для впровадження методів ППП з огляду на краще розуміння ризиків усіма зацікавленими.

     Концепція ППП у найбільшій мірі застосовується в європейських країнах, а також  і США, Канаді, Австралії і Японії. Приклади реалізовуваних там проектів говорять про те, що концепцію ППП можна застосовувати до розвитку інфраструктури у таких сферах, які традиційно є територією комунальної власності:

    • транспортний сектор;
    • сфера оборони;
    • служба охорони здоров’я;
    • освіта;
    • пенітенціарна система;
    • водно-каналізаційне господарство та утилізація відходів;
    • енергетичний сектор.
 
 
 
 
 

     Список  використаної літератури 

     1. Дацишин М. Інституційне забезпечення  регіональної політики та практика взаємодії органів влади в Україні : монографія / М. Дацишин, В. Керецман. – К. : Вид-во «К.І.С.», 2007. – 102 с.

     2. Концепція державної регіональної  політики // Збірник документів Міжнародного Форуму «Європейські орієнтири місцевого і регіонального розвитку» 16-17 жовтня 2008 р. - К.: Міністерство регіонального розвитку та будівництва України, 2008. - 60 с.

     3. Лендьєл М. Інституційний механізм  реалізації регіональної політики  в країнах Центрально-Східної Європи / М. Лендьєл // Регіональна політика в країнах Європи. Уроки для України. - Київ : Логос, 2000. - С. 62-97.

     4.  Лендьєл М. Спеціальні інститути  розвитку територій: європейський досвід // Інститути та інструменти розвитку територій. На шляху до європейських принципів : статті / М. Лендьел. - К., 2001. - С.67-148.

     5.  Положення про Міністерство регіонального розвитку та будівництва України : Постанова Кабінету Міністрів України від 16 травня 2007 р. № 750.

     6.  Постанова Кабінету Міністрів  України від 29 листопада 2006 р.  № 1653 „Про утворення Ради розвитку регіонів”

     7. Рубцов В. Агентства розвитку як управлінська інновація перетворень у містах і регіонах  // Управління сучасним містом. - 2001. - № 1-3 (1). - С. 55-62.

     8. От слов к делу. Взаимодействие с заинтересованными сторонами: Практическое руководство по организации взаимодействия со стейкхолдерами / Т. Крик, М. Форстейтер, Ф. Монаган и др.

     9. Качество в XXI веке. Роль качества в обеспечении конкурентоспособности и устойчивого развития (Серия "Практический менеджмент") / Под ред. Т. Конти, Е. Кондо, Г. Ватсона: Пер. с англ. А. Раскина. – М.: РИА "Стандарты и качество", 2005. – С. 13–34.

Информация о работе Приватно-публічне партнерство