Приватно-публічне партнерство

     Чи  означає це, що власники або керівники компанії повинні прагнути задовольнити всі ці інтереси? Звичайно, ні. Після створення переліку інтересів слід залишити з них лише ті, на задоволення яких буде направлена стратегія, що розробляється. Проте виділення того або іншого інтересу з переліку має бути усвідомленим, з розумінням всіх можливих рисок і наслідків. Основна мета виділення стратегічно важливих інтересів стейкхолдеров для компанії полягає в тому, щоб чітко уявити собі аргументи на користь взаємодії з тими або іншими зацікавленими сторонами з точки зору довгострокової ефективності.

     Крок  3. Баланс стратегічних цілей і інтересів. Часто власники компанії, якщо вони не є ще і вищими менеджерами, встановлюють безпосередньо цілі для останніх зазвичай на рік, інколи на триваліший термін. Так, наприклад, зростання об'ємів продажів навряд чи є безпосереднім інтересом якої-небудь зацікавленої сторони. Проте досягнення поставленої мети по зростанню об'ємів продажів позитивно вплине на задоволення відразу декількох інтересів різних сторін: зростання об'ємів виплат дивідендів для акціонерів, зростання преміальних і задоволення амбіцій топ-менеджерів, стабільність робочих місць для персоналу, збільшення закупівель у постачальників, зростання податкових виплат для держави і так далі.

     Інтереси  зацікавлених сторін навряд чи личать на роль безпосередньо цілей компанії. Проте цілі при їх встановленні не виникають самі по собі. Реальні  цілі зазвичай відображають бажання  задовольнити чиї-небудь дуже конкретні  інтереси. Таким чином, в інтересів і цілей різне призначення в організаціях. Інтереси важливі для зацікавлених сторін, а цілі – для менеджерів. Поважно не просто скласти перелік стратегічних цілей, як це часто робиться в багатьох компаніях, але і перевірити, чи сприяє їх досягнення задоволенню інтересів виділених зацікавлених сторін. Задоволення інтересів зацікавлених сторін забезпечується досягненням менеджерами збалансованих з інтересами цілей.

     Сбалансувати цілі з інтересами сторін – це значить:

     - визначити міру впливу досягнення кожної мети на задоволення кожного з вибраних інтересів (значення в кожній клітці матриці); 

     - підрахувати міру впливу кожної  мети на задоволення всього  переліку інтересів (сума балів  по стовпцях); 

     - підрахувати міру впливу всього переліку цілей на задоволення кожного інтересу (сума балів по рядках);

     - підрахувати кумулятивний баланс цілей і інтересів (сума сум по рядках або стовпцях); 

     - оцінити рівень балансу (відношення  кумулятивного балансу до максимального значення у відсотках, в даному прикладі 34/(5-13) 100%=52%); 

     - поліпшити рівень балансу. При  необхідності внести зміни в  перелік цілей і інтересів  і перерахувати рівень балансу.  Виконати такі ітерації до  досягнення прийнятного рівня.

     Ситуація, коли присутність одного партнера зменшує цінність стану іншого партнера, фактично означає, що реалізація своїх інтересів одним партнером перешкоджає реалізації своїх інтересів іншим партнером.

     Під конфліктом економічних партнерів, таким чином, слід розуміти такий характер взаємодії між ними, при якій результати діяльності хоч би одного з партнерів стають гіршими в порівнянні з результатами його відособленого функціонування через  утиск його інтересів з боку іншого партнера. Іншими словами, полягання конфлікту у взаємодії економічних партнерів є ознака економічної недоцільності їх співпраці з позицій  хоч би однієї з взаємодіючих сторін.

     Баланс  інтересів в найзагальнішому  плані можна розуміти як відсутність  конфлікту інтересів. Причому для  дотримання балансу інтересів зовсім не обов'язково, щоб обидві сторони реалізовували свої інтереси повністю; головне, щоб їх взаємодія відповідала критерію економічної доцільності.

     З врахуванням цих характеристик  взаємин партнерів баланс інтересів  з'являється як такий характер взаємодії між ними, при якій  кожен з партнерів рахує свою участь в даній взаємодії економічно доцільним, тобто міра задоволення його інтересів або дорівнює 100%, або відмінна від 100%, але вище прогнозованій для нього мірі задоволення свого інтересу при відособленому функціонуванні. З цього виходить, що критерієм збалансованості інтересів партнерів можна вважати економічну доцільність

їх співпраці.

      Досвід  показує, що список стратегічних цілей, що отримується при такому підході, буде абсолютно іншим, чим при традиційних підходах. Це пов'язано з тим, що тут не лише оцінюється вклад кожної мети в задоволення інтересів, але і вишиковується причинно-наслідковий зв'язок між ними.

     Що  компанія отримує у результаті? Виділені групи осіб, задоволення інтересів  яких є суттю стратегії, розробленої  для бізнесу на планованому тимчасовому  етапі. Бізнес-цілі не просто визначені, але збалансовані з цими інтересами стейкхолдеров.

     Проте найважливіше питання полягає в  тому, щоб ті, хто зазвичай приймає  стратегії (рада директорів, генеральний  директор або представник власників), визнали важливість інтересів інших  зацікавлених сторін і важливість їх задоволення в бізнесі. Інакше не буде гармонії виробничих стосунків і, в певному значенні, соціального світу в бізнесі.

     Інакше  боротьба між зацікавленими сторонами  за свої інтереси, а не реалізація стратегії, займатиме велику частину робочого часу і вживання інтелекту, що ми часто, на жаль, спостережуваний.

2. Досвід реалізації публічно-приватного партнерства в енергетичному секторі Таджикистану.

     Проект  мав на меті відновлення стабільного  постачання електроенергії для населення  Паміру у Східному Таджикистані, таким  чином сприяючи підвищенню рівня життя через покращення доступу споживачів у віддалених районах до основних послуг.

     Фінансування. Проект реалізований у рамках концесійного контракту, згідно з яким уряд залишає за собою право власності на всі матеріальні активи. Компанія Pamir Privat Power відповідає за виробництво, передачу і розподілення електроенергії впродовж 25 років ДІЇ концесії. Загальна вартість проекту складає 26 млн. дол. СІПА. Фінансування передбачало 45% власного капіталу і 55% запозичення, що було надано Міжнародною фінансовою корпорацією (ІFС) та Міжнародною асоціацією розвитку (IDА).

     Соціальний  захист. Однією з важливих складових проекту стала запроваджена схема соціального захисту, згідно якої домогосподарства (98% всіх споживачів) сплачували за зменшеними тарифами, що узгоджувались з рівнем життя населення. Уряд Таджикистану погодився покривати додаткові витрати, пов'язані з соціальним захистом населення, хоча фінансування з боку уряду виявилось недостатнім для покриття всіх відповідних витрат у повному обсязі.

     Переваги  укладеного концесійного контракту  в контексті успішної мінімізації ризиків. Процес планування і розвитку проекту на Памірі можна розглядати як успішний, з огляду на проведену до початку проекту оцінку ризиків і, відповідно, вжиті заходи з їх мінімізації. Міжнародні організації, залучені до підготовки та виконання проекту (ІFС, IDА), надали необхідну підтримку для вдосконалення відповідної законодавчої бази. Уряд країни погодився взяти на себе окремі ризики, а уряд Швейцари' та Світовий банк надали фінансову підтримку для покриття частини витрат, пов'язаних із соціальним захистом населення.

     Переваги  укладеного концесійного контракту  в контексті послуг, наданих приватним оператором. Навіть зважаючи на відносно високий рівень ризиків у країні, надання інфраструктурної послуги приватним оператором мало вагомі преваги, оскільки його діяльність мала чітку комерційну спрямованість, а також підлягала встановленій системі контролю за обсягами і якістю послуг, що надавались споживачам.

     Переваги  укладеного концесійного контракту в контексті соціального захисту. За відсутності продуманої системи соціального захисту приватні інвестиції: (а) в регіонах з низьким рівнем доходів населення; (б) політичною нестабільністю; (в) обмеженим досвідом у залученні приватного сектору до інфраструктурних проектів; та які потребують значного підвищення тарифів, не дадуть очікуваного результату. Одним із шляхів вирішення цієї проблеми та забезпечення соціального захисту може бути застосування підходу "оплати за результат" у контексті взятих приватним партнером зобов'язань щодо забезпечення даною послугою найбідніших верств населення. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Висновок  

     Проблеми  з втіленням концепції публічно-приватного партнерства пов’язані з фактом, що поняття публічно-приватного партнерства не є чітко визначеним. Ідея партнерства перейшла довгий процес еволюції, яка розпочалася біля 40 років назад, прийнявши форму інвестиційних накладів приватного сектору на розбудову й експлуатацію водно-каналізаційної структури у Франції. Розвиток ідеї ПП найшвидше відбувся у Великій Британії, де процеси приватизації створили передумови для складних механізмів надання соціальних послуг через приватні інституції. На сьогодні сфера застосування ППП є різною в різних країнах. Загалом вона застосовується все більше, і це виникає передовсім з того, що публічний сектор визнає все більше переваг такої співпраці.

     Що  ж означає ППП? Публічно-приватне партнерство – це форма довготермінової  співпраці приватного та публічного секторів при наданні послуг, метою  якої є досягнення взаємних вигод. Ключовою рисою є спрямованість на реалізацію як комерційних, так і соціальних завдань даного заходу (проекту). Застосування цієї концепції дозволяє знайти додаткові кошти (інші, аніж бюджетні засоби публічного сектору) на фінансування проектів, що служитимуть громадському благу. Фундаментальним принципом у концепції ППП є збереження публічним сектором відповідальності за збереження відповідної інфраструктури і надання даного типу послуг, а також активна співпраця з приватним сектором, яка веде до ефективної реалізації даного заходу.

     У заходах ППП публічна інституція та приватний сектор зберігають власну ієрархію завдань і сферу обов’язків, вони співпрацюють на основі чітко  визначеного типу ризиків і обов’язків. Результатом цієї співпраці є досягнення відносно вищої якості послуг, аніж у випадку фінансування традиційним чином.

     Список  переваг напевно буде довшим, аніж недоліків, що однак не означає, що застосування концепції ППП завжди буде оптимальним  вирішенням проблеми. З метою визначення обґрунтованості використання концепції ППП до реалізації даного заходу слід провести попередню оцінку, що включає комплексне дослідження ринку, визначення зацікавленості даною інвестицією зі сторони приватних інвесторів, кредиторів і виконавців. Загалом переваги ППП - це:

• низькі затрати за проектом протягом угоди з ППП;
• висока якість інфраструктури, яка досягається у якомога коротшому часі, – це досягається завдяки якості виконуваної роботи на використовуваний матеріалів;
• викорінення або значне зниження витрат публічного сектору на період будівництва проекту. Отримання таких вигод залежить від типу моделі ППП – це означає, що в основному публічний сектор не фінансує побудови об’єкта, а платить за надання послуг, які надаються після завершення будівництва;
• розкладення і вирівняння у часі витрат публічного сектору (легший процес бюджету) завдяки рівномірному розподілу коштів у фазі експлуатації об’єкту (час, коли триває угода ППП) і передачі ризиків до приватного сектору;
• обмеження ризику стримування чи спізнення будівництва об’єкту через брак відповідних публічних засобів. Можливість обмеження такого ризику випливає з того, що приватний сектор є рішучим і хоче завершити будівництво у визначений термін;
• можливість розбудови й покращання якості інфраструктури при обмеженій необхідності заборгованості публічного сектору (обмеження бар’єрів, які виникають через брак відповідних бюджетних коштів);
• контрольована співпраця з приватним сектором у заходах, структура яких ускладнює приватизацію (наприклад, зі стратегічних причин).

     До  потенційних недоліків ППП належать:

• вищий кошт капіталу для приватного сектору, який слід рекомпенсувати через заощадження завдяки правильно проведеному тендерові на реалізацію проекту та більшій продуктивності приватного сектору;
• обмеження фінансової еластичності публічного сектору через довготермінові зобов’язання в рамках угоди ППП;
• більш ускладнений, дорогий та затратний у часі процес втілення концепції ППП – реалізація цього процесу вимагає залучення відповідних засобів як із публічної, так і з приватної сторони.