Приднепровский економический район

У зв'язку з підвищенням  собівартості видобутку вугілля постає питання про закриття деяких нерентабельних шахт. Доцільно оснастити діючі шахти газовловлювачами для подальшого використання зрідженого газу метану як палива на транспорті та в електроенергетиці. Основним завданням зниження напруги паливно-енергетичного балансу є обмеження нарощування потужності енергоємних виробництв, розвиток атомної енергетики, теплоенергетики.

Перспективним є використання бурого вугілля Дніпровського буровугільного басейну, яке використовується як енергетичне  паливо, для екстрагування озокериту, в металургійній промисловості та ін. Воно придатне для напівкоксування й газифікації з одержанням різних смол, напівкоксу, горючого газу, рідкого палива та ін. У південно-східній частині басейну, тобто в Запорізькій і Дніпропетровській областях, зосереджено більш як 50 % загальних запасів вугілля. Частину їх можна видобувати відкритим способом.

Основними напрямами  розвитку металургійного комплексу  є перепрофілювання деяких металургійних  комбінатів на випуск елек-тросталі, вдосконалення технологій, залучення залізорудних баз у Приазов'ї, підвищення якості виплавленої сталі.

Проблемою для Придніпров'я  є охорона навколишнього середовища, гострота якої посилюється тим, що поблизу знаходяться інші великі міста-забруднювачі навколишнього середовища — Дніпродзержинськ (45 км), Кривий Ріг (151 км), Верхньодніпровськ (73 км). Екологічна ситуація в Дніпропетровську і особливо в Дніпродзержинську належить до найгостріших у світі.

Велике значення має  санаторно-курортне господарство Придніпров'я.

Суттєве для району більш  повне і раціональне використання місцевих рекреаційних ресурсів —  на узбережжі Азовського моря, біля Дніпра з його притоками, поблизу  лісових масивів, біля джерел лікувальних вод і грязей.

Зазначені вище та інші проблеми перспективного розвитку господарства Придніпровського економічного району актуальні практично для всіх його частин”[7; 280- 282].

Незважаючи  на спад виробництва, метал залишається  стабільною експортною продукцією, основним джерелом надходження валюти до державного бюджету.

Основними напрямами  розвитку чорної металургії залишається  розширення внутрішнього ринку металопродукції, пожвавлення платоспроможного попиту у секторах машинобудування, будівництва та залізничного транспорту, визначення потреб національного господарства у металопродукції на найближчу перспективу, встановлення державного замовлення для виконання національних програм з автомобілебудування, атомної енергії, включаючи транспортні, газові магістралі, розвиток видобутку нафти і природного газу. Щоб пріоритетні напрямки на підприємствах чорної металургії України розвивалися, слід залучити зарубіжних інвесторів для реалізації концепції розвитку металургійного комплексу.

Придніпровський економічний район є дуже перспективним  в цих галузях. І саме залучення інвестицій надасть йому нових перспектив.

Територіальні диспропорції в соціально-економічному розвитку регіонів існують майже у всіх країнах, незалежно від розмірів, економічного потенціалу, державного устрою і політичної системи. Вони мають прояв на всіх рівнях світового господарства - від локального до глобального - і впливають на економічний, соціальний, екологічний клімат в усьому світі і в окремих державах. У зв'язку з цим пошук шляхів мінімізації негативних наслідків територіальних нерівномірностей розвитку, розробка, ефективної регіональної політики посідає одне з центральних місць у країнах світу, особливо в країнах з високорозвинутою економікою.

З метою забезпечення раціонального поєднання територіальних і загальнодержавних інтересів процеси регіонального розвитку мають регулюватися шляхом умілого поєднання елементів планування, прогнозування і програмування. Саме це вимагає розробки моделей, програм розвитку, застосування індикативного планування.

У розвинутих країнах світу найвищим ступенем економічного розвитку регіональної політики, інструментом державного регулювання планомірного розвитку економіки, підтримки необхідних пропорцій є регіональне планування[1].

Починаючи з 90-х р. р. індикативне планування переходить у стратегічну форму. Основні пріоритети розвитку в такій формі визначаються з урахуванням міжнародних інтеграційних процесів, обсягів і темпів зростання виробництва продукції, національного доходу, рівня життя населення, демографічних змін, можливостей науково-технічного прогресу.

Саме це і  є перспективою для Придніпровського району, діяльність котрого, на мою  думку, буде значно ефективнішою.

„Відповідно до затвердженої Указом Президента України  Концепції державної регіональної політики Міністерство економіки розробило проект „Методичних рекомендацій щодо розроблення регіональних стратегій розвитку”.

Моделі розвитку носять концептуальний, переважно теоретико-методологічний характер. У них мають бути сформульовані загальні макроеко-номічні умови, необхідні для забезпечення довгострокової економічної стратегії держави в регіонах, збереження загальнодержавного економічного простору.

Програми  розвитку мають переважно прикладний характер, розраховані на середньострокове комплексне прогнозування і покликані забезпечити узгодження територіальних і галузевих інтересів, потреб центру та регіонів”[13; 267].

 

 

 

 

 

 

 

 

                                            Висновки

 

Придніпровський економічний  район є дуже перспективним, але  він потребує інвестиційних коштів, державної підтримки та організаційних заходів.

Деякі проблеми прискореного розвитку продуктивних сил Придніпров'я і підвищення економічної та соціальної ефективності його виробництва приблизно такі, як і в багатьох інших регіонах України. Це передусім технічне переоснащення виробництва, охорона навколишнього середовища, зокрема його охорона від забруднення промисловими відходами. Висока територіальна концентрація потужних металургійних та інших виробництв, розташованих біля Дніпра, також загострює проблему охорони водних ресурсів. Не менш важливою є проблема різкого скорочення використання родючих земель з несільсько-господарською метою. Основні напрями розв'язання проблем — впровадження безвідходних технологій на виробництві, зокрема на підприємствах чорної металургії, гірничодобувної і хімічної промисловості, широке використання відходів, розробка і здійснення науково обгрунтованих заходів щодо використання відходів виробництва, рекультивація земель.

Остаточно не розв'язана  проблема раціонального використання зрошених земель і гідротехнічних меліоративних споруд, забезпечення оптимального розподілу засобів і ресурсів, які спрямовуються на освоєння осушених земель, їх гіпсування і створення нового меліоративного фонду; значної шкоди завдає підтоплення родючих земель, зокрема в районі великого Каховського водосховища.

Необхідною передумовою комплексного розвитку району є розвиток легкої, харчової промисловості, а також  невиробничої сфери.

Реалізація  Концепції державної регіональної політики вимагає розуміння сутності та форм регіонального економічного розвитку, який розглядається як органічне поєднання та взаємозв'язок функціонально-просторових та галузево-регіональних блоків розвитку територій. В Україні регіональна політика, як філософія функціонування внутрішнього ринку та відкритоїекономіки, яка б грунтувалася на концепції використання власних ресурсів розвитку території, створенні фінансових важелів самодостатності регіонів, стимулюванні точок економічного зростання у регіонах, реалізації конкурентних переваг території, є несформованою.

Серед основних причин такого стану називають відсутність  науково обгрунтованої загальнодержавної та регіональної стратегії ефективного використання території країни. Подолання цих стереотипів здебільшого адміністративного та галузевого управління регіонами проходить через усвідомлення пріоритету потреб жителів територіальних громад та здатність органів державної влади й місцевого самоврядування досягти економічного зростання шляхом залучення сукупних територіальних ресурсів в економічний обіг, адаптації існуючих і розробки нових механізмів управління внутрішнім і зовнішнім середовищем регіону.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                              Список використаної літератури

 

1. Стратегія економічного та соціального розвитку на 2002-2011 роки. Послання Президента// Експерт-юрист.
2. Концепція створення спеціальних (вільних) економічних зон в Україні, затверджена Постановою Кабінету Міністрів від 14 березня 1994 року № 167.
3. Базилевич В. Д. „Економічна теорія. Політекономія: Підручник”, „Знання – Прес”, Київ, 2004,  615 с.
4. Данилишин Б.М., Чернюк Л.Г., Горська О.В., Фащевський  М.І. та ін. „Продуктивні сили економічних районів України”, ЗАТ”Нічлава”, Київ, 2000, 520 с.
5. Дорогунцов С.І., Олійник Я.Б., Степаненко  А.В. „Теорії розміщення продуктивних сил і регіональної економіки: Навчальний посібник”, „Стафед-2”, Київ,  2001, 144 с.
6. Заболоцький Б.Ф. „Розміщення продуктивних сил. Національна макроекономіка”, „Академвидав”, Київ, 2002,  368 с.
7. Качан Є. П. , Ковтонюк М. О., Петрига М.О., „Розміщення продуктивних сил”, „Вища школа”, Київ, 1997,  375 с.
8. Ковалевський В. В. та інші „Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Підручник
9. Кривенко  К. Т. та інші  „Політична економія: Навчальний посібник”, КНЕУ, Київ, 2001, 508 с.
10. Козак Ю.Г., Новацький В. М. „Міжнародна економіка”, Центр навчальної літератури, „Артек”, Київ, 2002,  436 с.
11. Лазебник Л. Л., Митяй  С. А., „Міжнародна економіка”, Академія ДПС України, Ірпінь, 2003, 308 с.
12. Новицький В. Є. „Міжнародна економічна діяльність Укарїни: Підручник”,  Друкарня МВС України, Київ, 2003, 948 с.
13. Хвесик М. А., Горбач Л. М.. Пастушенко П.П.,  „Розміщення продуктивних  сил та регіональна економіка: Навчальний посібник”, „Кондор”, Київ, 2004, 344 с. 
14. Чистов  С. М. та інші „Державне регулювання економіки”, КНЕУ, Київ, 2004, 440 с.