Предмет і метод мікроекономіки

   Економічні  теорії вивчаються не заради зайвої цікавості. Вони є основою прогнозування економічних явищ і прийняття господарських рішень. Виходячи з основних економічних закономірностей (теорій), можна передбачити, наприклад, як зміниться попит на автомобілі у зв’язку із зміною цін на бензин, як зміниться зайнятість на фірмі при зростанні цін на енергоносії тощо. Беручи до уваги основні економічні закономірності, окремі економічні одиниці приймають раціональні рішення: покупці – по придбанню тих чи інших товарів в певних кількостях; підприємці – по випуску продукції в певних розмірах, встановленню ціни на неї, придбанню тих чи інших ресурсів в певних кількостях.

   Економічні  закономірності повинні враховуватись  і при розробці економічної політики уряду, інструменти якої чинять вплив  на економіку.

   Знання  основних закономірностей, принципів мікроекономіки є надзвичайно важливе, оскільки їх врахування дозволяє приймати оптимальні господарські рішення як окремими економічними одиницями, так і урядом, що справляє великий вплив на розвиток економіки в цілому.

   Таким чином, економісти виділяють дві основні функції мікроекономічної теорії – позитивну (пізнавальну) та нормативну (практичну). Завдання позитивної економічної теорії – дослідити факти і залежності між ними. Завдання ж нормативної мікроекономічної теорії – обґрунтувати і виробити економічну політику. Якщо позитивна мікроекономіка описує те, що є, і пов’язана з аналізом і прогнозуванням, то нормативна – говорить про те, що слід зробити, чи чого бажано досягти і пов’язана з плануванням. Якщо позитивна  економіка позбавлена оціночних суджень і базується на строго визначених вимірниках, то нормативна – охоплює моральні та суб’єктивні оцінки стосовно того хорошими чи поганими є економічні умови чи політика, наскільки вони є справедливими.

   Слід  зазначити, що обидва види мікроекономічної теорії тісно пов’язані між собою.

   Висновки

1. Мікроекономіка – одна з базових економічних дисциплін, сукупність яких в західній економічній науці одержали назву «Економікс».  Мікроекономіка сформувалась в останній третині ХІХ ст. як теорія, яка пояснювала поведінку суб’єктів ринку (фірми та домогосподарства) в межах локального ринку.
2. Застосовуючи методологію спільну для всіх природничих і суспільних наук, мікроекономіка досліджує поведінку суб’єктів ринку, застосовує специфічне економічне сприйняття. Це економічне сприйняття враховує декілька важливих аспектів: обмеженість; наявність альтернатив; раціональна поведінка; порівняння вигод і витрат. Поряд із специфічними методами в мікроекономічному дослідженні використовуються загальнологічні  і загальнонаукові методи, які в свою чергу, поділяються на емпіричні і теоретичні.
3. Предметом мікроекономіки є обґрунтування вибору, який роблять окремі економічні одиниці, використовуючи обмежені економічні ресурси, з метою досягнення своїх цілей. Цими економічними одиницями виступають споживачі, працівники, інвестори, землевласники, окремі підприємства, які виконують певну роль в економіці.
4. Економісти виділяють дві основні функції мікроекономічної теорії – позитивну (пізнавальну) та нормативну (практичну). Завдання позитивної економічної теорії – дослідити факти і залежності між ними. Завдання ж нормативної мікроекономічної теорії – обґрунтувати і виробити економічну політику. Позитивна  економіка позбавлена оціночних суджень і базується на строго визначених вимірниках, а нормативна – охоплює моральні та суб’єктивні оцінки стосовно того хорошими чи поганими є економічні умови чи політика, наскільки вони є справедливими. Обидва види мікроекономічної теорії тісно пов’язані між собою.

    Список використаної літератури:

1. Мельникова В. І., Яременко В. Г., Мельникова О. П., Корнівська В. О.
2. Микроэкономика / Под ред. Е. Б. Яковлевой. – М., 1998.
3. Наливайко А. П., Євдокимова Н. М., Задорожна Н. В.  Мікроекономіка. – К., 1999.
4. Нуреев Р. М.  Курс микроэкономики. – М., 1998.
5. П. Ю Буряк, О. Г. Гупало, І. В. Стасюк. Мікроекономіка: Навч. посіб. – К.: «Хай-Тек Прес», 2008
6. Піндайк Р., Рубенфельд Д.  Мікроекономіка. – К., 1996, 174-183ст. 
7. Самюельсон П., Нордгауз В.  Мікроекономіка. – К., 1998.
8. Семкина Л. Г., Корнейчук Б. В.  Микроэкономика. – СПб.: Питер, 2002.
9. Стасюк І., Лех Г.  Мікроекономіка – Львів, 1997.
10. Фишер С., Дорнбуш Р., Шмалензи Р.  Экономика. – М., 1997.