Предмет і метод мікроекономіки

   Схема кругообігу показує різні, однак  взаємопов’язані процеси прийняття  рішень суб’єктами ринків, узгодження інтересів яких забезпечує ринкова ціна.

   Однак в деяких випадках ринок не здатний  координувати процеси економічного вибору різних суб’єктів ринку. Це стосується ситуації виникнення зовнішніх ефектів (наприклад, забруднення навколишнього середовища), забезпечення суспільними благами (наприклад, національною безпекою), порушення ринкового механізму недостатньою конкуренцію. У зв’язку з цим держава впливає на вибір окремих економічних одиниць.

   Іншим важливим аспектом мікроекономіки є вивчення проблем ефективного використання економічних ресурсів.

   Питання ефективного використання економічних  ресурсів постає у зв’язку з існуванням двох фундаментальних обставин:

1. безмежності матеріальних потреб суспільства;
2. обмеженості (рідкісності) економічних ресурсів.

   Рідкісність економічних ресурсів обумовлює  і обмеженість обсягів виробництва  благ з цих ресурсів. Обсяги виробництва  є завжди меншими від бажаних  і необхідних для задоволення  всіх потреб суспільства. Тому суспільство  повинно ставити за мету добиватись як можливо найбільшого задоволення потреб при ефективному використанні обмежених ресурсів.

   Використовувати економічні ресурси ефективно означає  одержати максимально можливий обсяг корисних товарів і послуг з наявних  ресурсів. Це ж можливо при досягненні повної зайнятості і повного обсягу виробництва.

   Під повною зайнятістю розуміють використання всіх наявних і придатних ресурсів (людських і матеріальних) для виробництва благ. Це означає,  що працівники не повинні вимушено залишатись без роботи, наявне обладнання не повинно простоювати. Але повністю повинні використовуватись лише придатні ресурси, придатність яких визначається законодавством, звичаями чи технологічним процесом.

   Повний  обсяг виробництва означає, що всі залучені ресурси треба використовувати так, щоб вони максимально задовольняли матеріальні потреби. Повний обсяг досягається при наявності двох умов:

1. розподільної ефективності;
2. виробничої ефективності.

   Розподільна ефективність має місце тоді, коли ресурси спрямовуються на виробництво тих благ та в такому їх співвідношенні, яке є найбажаніше для суспільства. Вона досягаються тоді, коли вироблено найліпшу, найоптимальнішу для суспільства структуру продукції.

   Виробнича ефективність досягається, коли бажані товари і послуги виробляються з мінімальними витратами. Це дозволяє виробляти необхідну кількість певного продукту з найменшої кількості ресурсів, залишаючи їх більшу кількість для виробництва інших необхідних благ.

   Отже, розподільна ефективність означає, що ресурси розподілені між галузями і фірмами таким чином, що суспільство одержує найбажанішу структуру продукції, а виробнича ефективність означає, що кожне благо в цій оптимальній структурі виробляється з найменшими витратами.

   Оскільки  ресурси обмежені, то економіка повної зайнятості та повного обсягу продукту не може забезпечити необмеженого випуску благ. Саме тому люди повинні вибирати, які товари виробляти зараз, а від яких товарів слід відмовитися. Люди повинні розуміти, що збільшення виробництва одних товарів у світі обмежених ресурсів, можливе лише за рахунок зменшення виробництва інших товарів. В цьому полягає зміст проблеми економії.

   За  ситуації, що розглядається (досягнення ефективності), поведінку суспільства  можна проілюструвати, використавши таблицю виробничих можливостей, і графічно за допомогою кривої виробничих можливостей або, що те саме, кривої трансформації.

   Для простоти аналізу припустимо, що:

1. економіка функціонує при повній зайнятості та досягає виробничої ефективності;
2. наявні економічні ресурси на конкретний момент часу є постійними за кількістю та якістю; в певних межах їх можна перерозподіляти між різними галузями і виробництвами благ;
3. на конкретний момент часу незмінними є і технології;
4. випускаються лише два блага – благо Х (споживчий товар) і благо У (товар виробничого призначення).

   Оскільки економічні ресурси обмежені, то обмежені і обсяги випуску. Наведені припущення дозволяють стверджувати, що виробництво більшої кількості блага, наприклад Х, можливе лише внаслідок переміщення ресурсів з виробництва блага У і навпаки. Суспільство не може одночасно збільшувати виробництво обох благ Х і У, оскільки ресурси обмежені і економіка повністю їх використовує. У зв’язку з цим перед суспільством постає питання вибору: яку комбінацію благ Х і У виробляти із цілого ряду існуючих альтернатив?

   Альтернативні комбінації кількостей благ Х і У, які можуть бути вироблені в економіці  при повному залученні наявних  ресурсів і виробничій ефективності, представлені в таблиці 1.

   Таблиця 1.

   Альтернативні можливості виробництва благ Х і У

 

   Перехід від альтернативи А до Е вказує, що суспільство прагне зараз більше споживати, за рахунок зменшення  капітальних благ, які становлять потенціал збільшення виробництва в майбутньому. Рух же від альтернативи Е до А вказує, що суспільство жертвує поточним споживанням заради більшого споживання в майбутньому. Але в будь-який момент часу економіка, що досягла повної зайнятості та виробничої ефективності, повинна жертвувати певною кількістю блага У заради одержання більшої кількості блага Х. обмеженість ресурсів створює неможливість одночасного збільшення кількості обох благ.

   Суть  проблеми економії проілюстрована і  на графіку 1 кривою виробничих можливостей, яка побудована на основі даних таблиці 1. кожна точка на цій кривій показує на максимальні обсяги випуску двох благ – Х і У. для виробництва  цих різних альтернативних комбінацій суспільство повинно  досягти повної зайнятості наявних ресурсів та виробничої ефективності. Всі точки, що лежать всередині кривої (наприклад, точка Л), вказують, що економіка недовикористовує наявні ресурси або не досягає виробничої ефективності. Всі ж точки, що лежать поза кривою (наприклад, точка М), вказують на більшу кількість обох благ, що є бажаним, проте недосяжним, оскільки обмеженість ресурсів, їх повне використання та існуючі технології не дозволяють «витиснути» більшу кількість благ, ніж ті, які демонструє крива виробничих можливостей. Крива виробничих можливостей вказує на те, що суспільство повинно здійснювати вибір між альтернативами, беручи до уваги той факт, що збільшення виробництва блага Х можливе лише за умови пожертви деякою кількістю блага У. Кількість іншого блага, від якого доводиться відмовитись або пожертвувати, заради одержання деякої додаткової кількості іншого блага, називають альтернативною вартістю цього блага. В нашому випадку кількість блага У, від якого доводиться відмовитись, щоб отримати додаткову одиницю блага Х, є альтернативною вартістю цієї одиниці блага Х.

   

   Графік 1. Крива виробничих можливостей (трансформації)

   Так, переходячи від альтернативи А до В, альтернативна вартість першої одиниці  блага Х становить 0,5 одиниць блага  У (12-11,5). Переходячи від альтернативи В до С, альтернативна вартість другої додаткової одиниці блага Х становить 1,5 одиниць блага У (11,5-10) і т.д. З графіка видно, що нарощування кількості блага Х на одну одиницю вимагає відмови все більшої кількості блага У. Ця закономірність називається законом зростаючої альтернативної вартості, яка на графіку відображається в опуклій формі кривої виробничих можливостей.

   Причина дії закону зростаючої альтернативної вартості полягає в тому, що економічні ресурси, які використовуються у  виробництві одного блага, в повній мірі є непридатними для виробництва іншого блага.

   Відсутність абсолютної взаємозамінності ресурсів, а отже, і необхідність збільшення кількості ресурсів, що переводяться з виробництва одного блага для одержання більшої кількості додаткових одиниць іншого блага, становить зміст закону зростання альтернативної вартості.

   Будь-яке  економічне рішення грунтується  на порівнянні граничних вигод і  граничних витрат: будь-яку економічну діяльність (виробництво чи споживання) треба розширювати доти, доки граничні вигоди перевищують граничні витрати, і її скорочувати, якщо граничні вигоди є меншими за граничні витрати.

   Дія закону зростаючої альтернативної вартості спричиняє зростання граничних  витрат додаткових одиниць блага  Х. тому криву граничних витрат (ГВ) блага Х можна представити висхідною кривою ГВ (графік 2).

   

   Графік 2. Граничні витрати і граничні вигоди блага Х

   Додаткові (граничні) вигоди (ГВГ) від споживання кожної наступної одиниці блага  Х зменшується: оскільки потреба  в ньому поступово задовольняється, то кожна наступна його одиниця приносить нам все менше задоволення, користь. Тому крива граничних вигод ГВГ є спадною. Оптимальна кількість блага Х визначається в точці перетину кривих ГВ і ГВГ, і становить 2 млн. од. чому саме ця кількість є оптимальною і вказує на розподільну ефективність?

   Якби  вироблявся лише 1 млн. од. блага Х, то граничні вигоди блага Х були б  більшими за граничні витрати його виробництва. Так, у грошовому виразі граничні вигоди становили би 15 г.о., а граничні витрати – 5 г.о.,в той  час як альтернативні блага, які могли би вироблятися з цих ресурсів, мали б цінність лише 5 г.о. Це вказує на недостатність надання ресурсів на виробництво блага Х. суспільство виграє, якщо спрямовує більшу кількість ресурсів на виробництво додаткових одиниць блага Х, оскільки одержить більше благ Х цінністю 15 г.о., відмовившись від альтернативних товарів цінністю лише 5 г.о. Перерозподіл ресурсів  з виробництва менш цінних благ на виробництво більш цінних благ підвищить ефективність використання ресурсів. Перерозподіл ресурсів на користь блага Х приносить виграш суспільству аж до 2 млн. од. Розподільна ефективність досягається при рівності граничних вигод і граничних витрат.

   Для кожної додаткової одиниці Х понад 2 млн. од. їх граничні витрати перевищують  граничні вигоди, що вказує на відсутність розподільної ефективності та надмірне виділення ресурсів на благо Х, та їх недостатність для виробництва інших благ. Так, для 3  млн. од. благ Х гранична вигода його додаткової одиниці становить 5 г.о., тоді як альтернативні товари, які могли би бути вироблені з ресурсів, якби вони не використовувались для виробництва цієї додаткової одиниці Х, оцінюються суспільством в 15 г.о. Виробляючи на одну одиницю блага Х менше, суспільство втрачає лише 5 г.о., але перерозподіляючи вивільнені ресурси на виробництво інших благ, суспільство одержує те, що оцінюється суспільством вже в 15 г.о. Більша вартість (цінність) обсягу продукції з однакової кількості ресурсів означає вищу розподільну ефективність.

   Отже, ресурси ефективно надаються на будь-яке благо, коли його обсяг виробництва (Ке) є таким, що його граничні вигоди дорівнюють граничним витратам: ГВГ=ГВ.

   Якщо  для блага У оптимальною є  кількість, наприклад, 10 тис. од., то для  нашої гіпотетичної економіки розподільна  ефективність досягається в альтернативі С.

   Отже, порівняння граничних вигод і граничних витрат дозволяє визначити розподільну ефективність – найкращу, оптимальну, структуру благ на кривій виробничих можливостей, або іншими словами, - в економіці повної зайнятості ресурсів і виробничої ефективності.

   В довготерміновому аспекті пропозиція ресурсів може  збільшуватись, а  нові технології з`являтись, що створює можливість виробляти більшу кількість обох  благ. На графіку такі зміни відображаються в переміщенні кривої виробничих можливостей (кривої трансформації) вправо (графік 3).

   

   Графік 3. Переміщення кривої трансформації

   Мікроекономічна теорія розглядає умови досягнення ефективності у використанні ресурсів та порівнює їх з оптимальними станами, виборами, окремих економічних одиниць з точки зору реалізації їх власної вигоди. Вона аналізує причини, які порушують умови ефективного використання ресурсів та пропонує способи усунення їх неефективності.

 

4. Нормативна і позитивна мікроекономічна теорія

   Основне завдання дослідження мікроекономічної системи полягає у виявленні сутності  окремих її елементів, причинно-наслідкових та кореляційних зв’язків між ними, на основі яких формуються економічні теорії (принципи, закони).