Аби поліпшити
європейське ділове середовище,
ухвалено директиву про боротьбу із затримкою
платежів у торговельних операціях у державному
та приватному секторах.19 Ця директива
встановила єдину вимогу щодо граничних
строків платежу — тридцять днів з дня
видачі рахунку, якщо інше не передбачено
договором, а також гармонізувала розмір
пені за прострочені платежі — сім процентних
пунктів понад ставку Європейського центрального
банку. Вона також передбачила збереження
права власності на річ за продавцем до
моменту сплати ціни за неї та прискорила
процедуру повернення неспірних боргів,
встановивши максимум 90 днів між пред'явленням
претензії кредитором та моментом набрання
чинності виконавчого листа.
Також необхідно
поліпшити якість і кількість
інформації про внутрішній ринок
та інші сфери політики Спільноти,
спрямованої підприємствам, зокрема МСП.
Мережа євроінфоцентрів (ЄІЦ) створена
для того, щоб задовольняти інформаційні
запити МСП, зокрема, щодо внутрішнього
ринку (правові, технічні та соціальні
аспекти торгівлі всередині Спільноти)
та можливості скористатися фінансуванням
з боку Спільноти. ЄІЦ мають три основні
мети: надавати інформацію про всі питання
єдиного ринку та цікаві можливості для
підприємств; сприяти та надавати поради
3.3.
Фінансування підприємств
Чимало європейських
МСП стикаються з фінансовими
проблемами.
Власний капітал
європейських МСП менший за
аналогічні показники їхніх американських
або японських колег. До того
ж європейські МСП більше, ніж
великі фірми, залежать від
прямого інституційного фінансування
(банківські овердрафти, короткострокові
та довгострокові позички), що є дорожчим
для них. Комісія відзначила, що ситуацію
можна поліпшити завдяки наданню цим підприємствам
дієвих порад щодо їхніх методів управління
та взаємовідносин із фінансовими спонсорами.
Комісія також запропонувала поліпшити
координування та зв'язки між різними
європейськими, державними, регіональними
й місцевими програми з посилення фінансових
позицій МСП. План дій щодо ризикового
капіталу (ПДРК), ухвалений на Кардіфському
засіданні Європейської ради в липні 1998
року, заохочує функціонування ринків
ризикового капіталу, зокрема, на етапах
заснування підприємств і запусків проектів,
які традиційно були найслабшими ланками
у фінансовому циклі в Європі.
МСП особливо
зацікавлені в можливості фінансування
Спільнотою підприємств у рамках спільної
регіональної політики. Правила про Європейський
фонд регіонального розвитку і передбачають
низку заходів щодо підтримки ініціатив
місцевого розвитку та діяльності МСП
у регіонах, що підпадають під "Мету
1" та "Мету 2". Зокрема, передбачається:
■ надання
допомоги підприємствам в отриманні
необхідних послуг, особливо в
сфері менеджменту, маркетингових
досліджень і спільних послуг
для багатьох підприємств;
■ фінансування
передання технологій, зокрема й
поширення інформації та реалізація
інновацій у бізнесовій діяльності;
■ поліпшення
доступу підприємств до ринків
капіталу, зокрема, шляхом надання
гарантій та співпраці;
■ надання
прямої допомоги в інвестуванні
до становлення системи допомоги
та створення маломасштабної
інфраструктури.
Центри бізнесу
та інновації (ЦБІ), що їх заснували
Комісія та державні й приватні
регіональні партнери, особливо
в регіонах, що підпадають під
"Мету 1", мають сприяти заснуванню
та розширенню підприємств через
надання широкої програми послуг
(навчання персоналу, фінансові та маркетингові
послуги, передання технологій тощо) МСП,
які працюють над інноваційними проектами,
що спираються на провідні технології.
Відкриття
ринків, як результат економічної
інтеграції держав-членів Спільноти,
зумовлює швидкісні структурні зміни
та підвищений конкурентний тиск на підприємницьку
діяльність. У багатьох випадках співпраця
чи партнерс-тво між малими підприємствами
в різних регіонах або країнах Спільноти
може допомогти подолати виклики ширшого
ринку та конкурувати з більшими підприємствами,
особливо якщо угоди про співпрацю базуються
на взаємовигідній доповнюваності. Мало
того, співпраця може стимулювати модернізацію
та диверсифікацію в спеціалізації МСП.
Існують різні форми співпраці: спільні
підприємства, консорціуми, угоди про
нефінансові зв'язки (надання/купівля
ліцензій, передання ноу-хау, маркетингові
послуги тощо) або придбання холдингів.
Співпраця може бути формальна, тобто
базована на контракті, наприклад, через
Групування європейських економічних
інтересів, або неформальна. Для того щоб
обрати одну з форм співпраці, фірми мають
розглянути, чи є запланована співпраця
законною, адже інколи угоди про співпрацю
породжують проблеми, пов'язані з тими
положеннями договорів, що регламентують
правила конкуренції. Однак такі випадки
трапляються рідко. Як було зазначено
в розділі про конкуренцію, Комісія позитивно
ставиться до співпраці між МСП та до угод
невеликої значущості
4.
Політика в різних
секторах економіки
Стимули,
що їх використовують уряди
для модернізації й управління національною
промисловістю, як-от гранти на функціонування
певних дослідницьких органів, документаційних
та центрів поширення інформації, центрів
продуктивності та професійного навчання,
можна вважати заходами в різних секторах
економіки. Деякі з таких заходів нині
вже централізовано на європейському
рівні. Інші потребують координування
на рівні Спільноти, оскільки вони можуть
порушити умови конкуренції на спільному
ринку.
Промислова
політика тісно пов'язана з
комерційною. Заходами комерційної
політики, які мають найістотніші наслідки
для промислового сектору, є зміни митних
тарифів, антидемпінгові заходи, торговельні
угоди та різні стимули експорту. В силу
існування митного союзу більшість із
цих заходів наразі вже в розпорядженні
європейських інституцій. Гармонізування
чи координування потребують ті заходи,
які все ще контролює уряд, які дбають
про те, щоб не було нечесної конкуренції
між промисловими підприємствами в жодному
секторі Європейського Союзу.
Уряди також
контролюють такі прямі та найвідоміші
заходи в різних секторах економіки, як
допомога різних видів: гранти, позики,
зниження процентних ставок тощо. Допомога
на поліпшення становища в певних секторах
економіки та допомога "зародковій
промисловості" є характерними прикладами
заходів у секторах економіки. Основним
підґрунтям для їх застосування є стимулювання
створення робочих місць, регіональний
розвиток або навіть престиж держави,
якщо це стосується важливих підприємств,
що розглядаються як "компанії-флагмани".
Враховуючи, що допомога в різних секторах
економіки й умови її надання суттєво
відрізняються в різних державах-членах
Європейського Союзу, вони можуть вплинути
на торгівлю між державами-членами та
спотворити конкуренцію або створити
загрозу її викривлення. Через це ціллю
промислової політики має бути створення
умов, які б дозволили ліпше контролювати
надання такої допомоги. Мало того, дієвість
різних політик Спільноти щодо забезпечення
тіснішого гуртування можна посилити
шляхом поступового зменшення розміру
допомоги в центральних і багатших регіонах.
Найліпшим
способом попередити застосування
урядами окремих заходів, що
шкодять спільним інтересам і
водночас реструктуризації європейської
промисловості, є політика ЄС
у різних секторах економіки.
Така політика розвинулась у найуразливіших
секторах на міжнародному рівні, чи то
через наповненість ринків (сталь, суднобудування,
текстиль), чи то через нерозвиненість
останніх на європейському рівні (аеронавтика,
інформаційна промисловість, телекомунікації)[8,
c. 57-58].
Висновки
Договір про
Європейську економічну спільноту
не вимагав запровадження спільної
або союзної промислової політики,
а насамперед регулював функціонування
спільного ринку промислових
товарів (правила конкуренції,
зближення законодавства, податкові
положення тощо). Припускалося, що завдяки
механізмові спільного ринку скасування
протекціоністських заходів та відкриття
ринків нададуть вагомий імпульс для реструктуризації
економічних секторів і підприємств. Ми
мали змогу побачити, що таке припущення
виявилося частково неправильним через
державний протекціонізм, який був до
початку 1990-х років технічним бар'єром
торгівлі. Нині, коли спільний ринок став
реальністю, малі та середні підприємства
(МСП) мають пристосовуватися до нових
умов жорсткішої конкуренції. Нова підприємницька
політика Спільноти підтримує їхні зусилля
в цьому напрямі. Однак спільна підприємницька
політика допомагає МСП пристосуватися
до нових умов великого внутрішнього ринку
не лише в секторі промисловості, а й у
сфері послуг. На це також спрямована спільна
політика в підсекторах економіки, особливо
тих секторах промисловості, що занепадають
або швидко зростають і потребують звільнення
від старої протекціоністської підтримки
для ліпшого протистояння новим умовам
конкуренції в Європі та світі.
Спільна політика
щодо досліджень також є нагальною
ланкою в промисловому розвитку
Європейського Союзу. Вона вкрай
важлива для визначення промислової
стратегії, для технічного прогресу
у високотехнологічних секторах,
для розв'язання енергетичних
проблем Спільноти і, нарешті, для пристосування
до постіндустріального інформаційного
суспільства підприємств і громадян.
Дослідна
діяльність є ключовою рисою
спільної енергетичної політики,
що прагне зменшити залежність
Європи від імпортованих енергоносіїв
та підвищити конкурентність європейської
промисловості через розроблення джерел
дешевих, надійних і чистих енергоносіїв.
Спільна енергетична політика насамперед
добре розвинута в секторах вугільної
й атомної енергетики — завдяки детальному
врегулюванню в договорах про заснування
Європейської Спільноти з вугілля та сталі
та про заснування Євратому; втім спільна
політика щодо нафти й газу розроблена
гірше.
На відміну
від інших спільних політик,
транспортну політику безпосеред-ньо
згадано в Договорі про заснування
ЄЕСп, який навіть містив вказівку про
те, що ця політика має бути спільною. Відзначимо,
що розбіжність національних інтересів
ускладнювала поступ транспортної політики
протягом перших тридцяти років існування
Спільноти. Однак становлення спільного
ринку, що зумовило велике зростання попиту
як на товарні транспортні послуги, так
і на пасажирські перевезення, відбулося
водночас із широкомасштабною лібералізацією
в сфері автомобільних, морських і повітряних
перевезень.
Стосовно
ж спільної сільськогосподарської
політики (ССП) можна відзначити, що її
становлення було складним ще на початку
існування Спільноти. Серед усіх спільних
політик, які розглядатимуться в цій книзі,
ССП була найсуперечливішою та найменш
стійкою, адже її реформували мало не що
п'ять років — задля відповідності внутрішнім
і зовнішнім вимогам. Без жодного сумніву,
ССП є гарним прикладом постійної адаптації
спільної політики до нових потреб суспільства
та до європейських і світових вимог до
конкуренції й торгівлі.
Список використаної
літератури
1. Європейський
союз учора, сьогодні, завтра //Географія
та основи економіки в школі.
- 2003. - № 1. - C. 46-47
2. Вовчак В.
Перспективи світової економіки
у контексті запровадження євро
//Вісник Національного банку України.
- 1999. - № 1. - C. 17-19
3. Дідківська
Л. Т. Захист конкуренції в
Європейському Союзі та сучасні
новації //Актуальні проблеми
економіки. - 2005. - № 9. - C. 117 - 123
4. Довгорук Л.
Про організацію, що контролює
фінансову діяльність Європейського
союзу //Економіка. Фінанси. Право. - 2003.
- № 10. - C. 34-35
5. Кашпір Р.
Фінансово-економічні передумови
і окремі проблеми монетарної
інтеграції нових членів ЄС //Економіка
України. - 2004. - № 1. - С.64-70
6. Меделяєв В.
Євросоюз. Інституції ЄС //Економіка в
школах України. - 2007. - № 10. - C. 31-38
7. Селінков С.
Єдиний ринок Європейського союзу:
деякі аспекти податкової гармонізації
//Економіка України. - 1999. - № 3. - C.
70-75
8. Чужиков В.
Модернізація регіональної політики
в ЄС //Економіка України. - 2008. - № 3. -
C. 51-58
9. Чужиков В.
Розширений Європейський Союз //Географія
та основи економіки в школі.
- 2004. - № 5. - C. 40-42
10. Чужиков В.
Розширений ЄС у цифрах і
фактах //Географія та основи економіки
в школі. - 2005. - № 1. - C. 46-49.
11. Шнырков А.
Экономика ЕС-10: два года после
вступления в союз//Зеркало недели.
- 2006. - № 34. - C. 11