Першою економічною формою

Категорія  абстрактної  праці  виражає  реальний  об'єктивний   процес прирівнювання за допомогою обміну різноманітних  видів  праці,  відволікання від їхніх конкретних форм; вона  виражає  те  загальне,  що  властиво  праці товаровиробників  в  об'єктивній  дійсності.  Чим  різноманітніше  конкретні форми праці, тим у більшій мірі  виявляється  спільність  найрізноманітніших видів праці, тим більше значення  набуває  процес  їхнього  прирівнювання  і більш розвитою являється категорія абстрактної праці.      

Таким чином,  абстрактна  праця  являє  собою  загальнолюдську  працю, суспільний характер якого виявляється  в  процесі  товарного  обміну.  Отже, вартість - це абстрактна праця, кристалізована у  товарі.  Абстрактна  праця виражає визначені виробничі відношення  -  відношення  товаровиробників.  Це означає,  що  і  вартість  являється  не  властивістю  речі,  а   вираженням виробничих відношень товаровиробників.      

Двоїстий характер праці, що робить товари, був відкритий  К.  Марксом. Це відкриття мало для  наукової  розробки  політичної  економії  капіталізму винятково  важливе  значення,  оскільки  воно  дозволило  створити   справді наукову   теорію   трудової   вартості,   розкрити   протиріччя    товарного господарства,   а   потім   і   протиріччя   капіталістичного   виробництва, закономірності його розвитку і неминучість загибелі.

Отже, корисна праця, з одного боку, як затрати робочої сили в конкретній формі являє собою конкретну працю, що створює споживну вартість, а з іншого - як витрати робочої сили взагалі безвідносно до її конкретної форми прирівняна суспільна праця є абстрактною, що створює вартість товару. Конкретна й абстрактна праця - це дві сторони однієї і тієї ж праці в товарному виробництві. Вони невіддільні одна від одної ні в часі, ні в просторі.

За умов приватної власності на засоби виробництва товаровиробники роз'єднані - виробництво кожного з них ведеться відокремлено і зовні незалежно від інших. Тому виготовлені ними товари виступають як результат приватного виробництва, а конкретна праця - як безпосередньо приватна. Водночас суспільний поділ праці, спеціалізація на виготовленні одного якого-небудь товару ставить виробників у такі економічні умови, коли вони працюють один для одного, утворюючи таким чином суспільне виробництво. У цьому значенні праця кожного з них функціонує як частка сукупної праці суспільства, що надає їхній праці суспільного характеру.

Проте через відокремленість товаровиробників суспільна природа праці у сфері виробництва залишається прихованою. Вона виявляється лише на ринку, коли товари обмінюються, тобто коли відбувається зведення конкретних видів праці до абстрактної. Таким чином, праця відокремлених товаровиробників безпосередньо виступає як приватна, водночас вона має суспільний характер. У цій протилежності сторін праці міститься основна суперечність товарного виробництва. Вона є джерелом усіх інших суперечностей, веде до диференціації товаровиробників.

Справді, кожний товаровиробник виробляє товари, виходячи із своїх інтересів і на невідомий ринок, потреби якого постійно змінюються. За таких умов деяка частина продукції не буде реалізованою на ринку. А це означає, що приватна праця, втілена в реалізованій продукції, не знайшла суспільного визнання, тобто затрачена даремно. Оскільки таке становище повторюється, не всі товаровиробники зможуть продовжити своє виробництво, бо одні з них розоряться, інші - збагатяться.

Суперечність між споживною вартістю і вартістю виявляється як суперечність між приватною і суспільною працею.

9