Особливості тіньового сектора економіки України

Надмірна регламентація економічної діяльності виражається в забороні певних товарів та послуг; частій зміні законодавства. В результаті утворюються нелегальні ринки праці, товарів, фінансів. Жорсткий контроль за валютним курсом примушує імпортерів та експортерів розробляти схеми вивозу капіталу, а також маніпулювати вартістю товарів при імпорті і експорті. Розширення практики ліцензування стимулює залежність бізнесу від органів влади та обумовлює умови для отримання державними службовцями нелегальних прибутків у вигляді хабарів. Більш витонченою формою втручання є підтримка адміністрацією всіх рівнів „дружніх” компаній. Разом с тим, українські чиновники (не безкоштовно) подавляють небажаних конкурентів. При цьому активно використовуються сили правоохоронних органів. Така ситуація спостерігається в основному у високорентабельних видах бізнесу.

Невиправдане збільшення масштабів державного втручання в економіку пов’язане з формуванням та розподілом бюджетних фондів. У промислово розвинених державах через бюджет перерозподіляється 30-60% ВВП. Для цих держав характерний прямий зв’язок між долею державних витрат у ВВП і масштабами тіньової економіки. У державах з перехідною економікою, до яких можна віднести і Україну, указаний зв’язок носить зворотний характер. Скорочення витрат держави призводить до росту „тіні”. По оцінкам експертів, на кожний процентний пункт зниження долі бюджету у ВВП приходиться один процентний пункт росту тіньової економіки. В Україні через бюджет перерозподіляється 27,6 % ВВП. Порівняно з розвинутими державами це не багато. Але бюджетні витрати на державне адміністрування постійно ростуть, а масштаби „тіні” збільшуються. Це свідчить про афективне державне управління. Держава або нічого не робить для детінізації економіки, або сама народжує тінь. Стрімкий зріст корупції дозволяє припустити, що в Україні тіньова діяльність генерується державою

Однією з головних причин криміналізації легальної  економіки є прагнення учасників ринку до  установлення монопольного контролю. Самостійно ринок не може протидіяти монополізації. Для цього необхідне відповідне державне регулювання. Чиновники часто володіють ексклюзивною інформацією, яка може вплинути на стан тієї чи іншої компанії. Така інформація стає товаром, який реалізується через підкуп посадових осіб. А низький рівень оплати праці держчиновників тільки стимулює корупцію. Для них ризик втратити роботу меркне перед матеріальним благополуччям, яке обіцяє нелегальна торгівля посадовою інформацією. В масштабах економіки така практика дуже скривлює умови конкуренції між компаніями. В Україні успіх підприємницької діяльності часто обумовлюється „близькістю” до відповідних державних чиновників. Деякі із них, до речі, відкрито є співвласниками того чи іншого бізнесу.

Проблема неповноти інформації. Інформація про ринок розподілена між його учасниками нерівномірно. Виникає інформаційна асиметрія, коли один або кілька учасників ринка володіють інформацією, необхідною для прийняття рішень про покупки, інвестиції, підписання договорів, а решта приречені на обмежену діяльність. Спроби встановити статус – кво  призводять до криміналізації ринку, так як легальним способом отримати інформацію неможливо. Таким чином, корупція викликає нову корупцію, а діяльність держслужбовців тісно прив’язується до обслуговування інтересів певних політико – економічних груп. Неповнота інформації і як наслідок тінізація особливо характерні для українських монополій, діяльність яких  надзвичайно непрозора.

Недосконалість політичного процесу призводить до того, що прийняття економічних рішень тісно прв’язане до політичних інтересів влади. Українська політична еліта повною мірою може реалізувати свої інтереси за допомогою тіньових засобів отримання доходів. Наслідок таких дій виявляється в деформації галузевої структури економіки. Деякі галузі, насамперед експортоорієнтовані, обслуговують інтереси визначених політичних груп. Тому держава надає їм більш вигідні умови для розвитку. В українській політиці тінізація інтересів та рішень стала нормою. Питання в тому, чи можуть люди, народжені та виховані тінню, боротися з нею?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.3. Наслідки функціонування тіньової економіки в Україні

Одним із головних наслідків тінізації економіки є деформація податкової системи. Вона проявляється у нерівномірності галузевого податкового навантаження і скороченні розходів бюджету. Ухилення від сплати аналогів приводить до зростання податкового навантаження на законослухняних платників податків. В результаті частина їх уходить в „тінь”. А далі коло замикається: ріст податкового навантаження на залишившихся знов уводить їх в „тінь”. Загальний об’єм виробництва товарів та послуг не міняється, але його офіційна частина зменшується. (Додаток 3).  

Тіньова економіка значно зменшує ефективність макроекономічного регулювання. Відсутність певних даних о масштабах і структурі розвитку „тіні” не дозволяє уряду приймати адекватні економічні рішення.

Наприклад, якщо уряд не знає, що темпи росту тіньового сектору випереджають темпи росту легальної економіки, він помилково може продовжувати стимулювати економічний ріст. Тоді традиційні у цьому випадку зростання грошової маси, ріст державних витрат і зм’якшення кредитно-грошової політики можуть „перегризти” економіку і визвати ріст інфляції. Якщо товари і послуги, виробляємі в „тіні” дешевше легальних, уряд може переоцінити темпи інфляції.

Крім того , якщо офіційна статистика не враховує ціни нелегального ринка, темпи інфляції можуть бути занижені, як це відбувається в Україні. Можливі помилки і в політиці зайнятості. Працівники тіньової економіки можуть бути враховані як безробітні. Недооцінка параметрів тіні може також призвести до перекручення платіжного балансу і завищення показників податкового тиску, прибутку населення і державних витрат. Якщо темпи росту тіньових прибутків опереджають темпи росту офіційного ВВП, уряд може недооцінити реальні потреби економіки в грошах.

„Тінь” спроможна значно перекрутити структуру економіки. Вона викликає ріст інвестиційних ризиків, зниження інвестиційної активності, зменшення попиту на інвестиційні ресурси. Тіньова діяльність обмежує можливості залучення підприємцями інвестиційних ресурсів, особливо іноземних. Розширення тіньового сектора стимулює ріст спекулятивних фінансових і торговельних угод в шкоду розвитку реального виробництва.

В умовах економічної кризи 1992-1997 рр. значний „вклад” в розвиток тіньової економіки внесла енергетика. Цьому сприяли низька платіжна дисципліна, використання ненадійних форм розрахунків, зловживання періодично спрямованими в галузь бюджетними дотаціями, а також штучно занижені енерготарифи. Одночасно зростав і бюджетний борг перед державними виробництвами, які не квапилися розраховуватися за енергоресурси. В умовах гострої недостачі грошових засобів в Україні сформувався напівтіньовий ринок боргових обов’язків. Значна частина відмиваємих крізь нього грошей нелегально переправлялась через кордон. В результаті енергетика перетворилась у своєрідний емісійний центр тіньових капіталів, які зіграли вирішальну роль у становленні деяких українських політико-економічних груп.

Основна частина прибутків тіньової економіки інвестується у розвиток легальних видів діяльності. але тільки тих, які полегшують виконання тіньових операцій і отримання швидких прибутків. Наприклад, стимулюється розвиток сектору інформаційних, транспортних послуг.

Тінізація економіки викликає деформацію структури споживання. Стимул до розвитку отримують ті сектори, які обслуговують осіб, які володіють понадприбутками. У суспільстві встановлюється високий попит на предмети розкоші. Імпульс до розвитку отримують і специфічні види діяльності, які задовольняють деструктивні потреби – наркобізнес, проституція, нелегальний ігорний бізнес. 

Таким чином, негативний вплив тіньової економіки полягає в загальній криміналізації держави і суспільства, а також в скороченні податкових надходжень і неможливості держави забезпечити реалізацію соціально-економічних програм і розвиток економіки в цілому.

При цьому тіньова економіка має і позитивну роль, яка полягає в тому, що вона створює робочі місця, які не мають можливості існувати в умовах офіційної економіки, а також є засобом виживання та поліпшення умов життя більшості громадян.

Соціально-політичними причинами живучості тіньової економіки певною мірою є: по-перше, нестабільність політичної ситуації в Україні, по-друге, недооцінка суспільної небезпеки існування тіньової економіки, по-третє, неадекватність форм і методів діяльності правоохоронних органів якісним змінам в тіньовій економіці, зокрема в економічній злочинності. 

“Вхід у тінь” спричинив структурні зміни в економіці України. Ще до підвищення ставок оподаткування почався відтік капіталів із виробничої сфери в торгівлю. Причина в тому, що виробничий процес при необхідності піддається контролю, що дозволяє з відомим приближенням прорахувати затрати і виявити факт приховування підприємцем оподаткованого прибутку, а в торгівлі, особливо у перші роки реформ, коли в країні бракувало касових апаратів і відповідних нормативних документів, приховувати прибуток було значно легше.

Зменшення платіжноспроможного попиту потребувало деякого зниження цін на продукцію, а зробити це при зростаючих ставках податку було неможливо. Непомірно високе оподаткування штовхає підприємця на пошуки обхідних шляхів забезпечення рентабельності виробництва.

Між тим тіньова економіка приносить суспільству і безсумнівні блага.

По-перше, наслідки спаду в офіційній економіці нерідко перекривають підйом у тіньовому секторі. Так було в Україні у 1991-1997 рр. тіньова економіка, по суті, допомогла державі пережити глибоку економічну кризу. Ціною допомоги став високий рівень корупції і перебудова структури економіки в перевагу секторів, які знаходилися у „тіні” або обслуговували тіньову економіку. Ріст тіньового сектора характеризується приховуванням джерел інвестицій. Таким чином, українські інвестори у кризовий період страхують інвестиційні ризики. Також слід відмітити, що у „тіні” прискорюється процес концентрації капіталу, який є дуже важливим для держав із перехідною економікою. Крім того, ті, хто отримують нелегальні прибутки, витрачаючи гроші в легальній економіці, створюють попит на легально вироблені товари і послуги. Це означає, що „тінь” стимулює ріст прибутків і податкових платежів у суміжних з тіньовими галузях. Тіньова діяльність через використання легальних благ стимулює легальний бізнес, і тим самим збільшує ВВП.

2.4.Розробка методів ліквідації тіньової економіки, як негативної частини економіки України

Для протидії тіньовій економічній діяльності та її локалізації доцільно було б розробити спеціальну комплексну програму, в основі якої повинні бути глибока лібералізація та оптимізація екологічного режиму, впровадження лише об’єктивно вимушених обмежень і вимог з боку держави. При цьому лібералізація включає лібералізацію податків, кредиту, заробітної плати, цін, економічної та зовнішньоекономічної діяльності.

Вирішення зазначеного завдання має зосереджуватися на таких основних напрямках.

По-перше, необхідно створити відповідну законодавчу базу, а саме:

• розробити та ухвалити пакет законодавчих актів, які б посилювали захист приватної власності, комерційної та банківської таємниці, забезпечували правову захищеність. Зокрема, доцільно розробити на підставі Конституції України та ухвалити Закон України “Про приватну власність”;

• здійснити комплексну податкову реформу, яка передбачала б розширення оподаткованої бази з однозначним скороченням номінальних обсягів податкових ставок, впровадження принципів системності та стабільності у податковій політиці;

• ухвалити Закон України “Про ліцензування підприємницької діяльності”, який би упорядкував, визначив, а головне, спростив організаційно-правові обмеження підприємницької діяльності;

• внести відповідні зміни та доповнення до Законів України “Про підприємництво”, “Про підприємства в Україні”, які б спростили процедуру реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності, упорядкували процедуру їх ліквідації тощо.

По-друге, потребують вирішення питання організаційно-правового забезпечення, а саме:

• ухвалення та реалізації програми легалізації тіньових капіталів, які не мають кримінального походження, включаючи гарантії амністії для капіталів, повернутих з-за кордону;

• запровадження єдиної загально регіональної комп’ютерної мережі реєстрації та ліцензування підприємницької діяльності;

• реформування національної системи обліку і звітності з метою її спрощення та уніфікації;

• створення привабливих, ніж в інших державах, умов для інвестування і залучення фінансових ресурсів;

• зосередження роботи правоохоронного апарату на локалізації організованої злочинності та кримінальних промислів, а також на захисті власності, економічних прав і життя підприємців та громадян.

По-третє, враховуючи соціально-психологічні фактори, в першу чергу необхідно:

• розробити, а головне – реалізувати більш чітку ідеологію в проведенні необхідних правових, організаційних та економічних заходів щодо протидії тіньовій економічній діяльності;

• організувати підготовку та перепідготовку кадрів для підприємницької діяльності через систему бізнес-центрів, технопарків тощо;

• провести необхідні заходи, спрямованні на формування відповідної  громадської думки щодо тіньової економічної діяльності;

• створити за рахунок державного фінансування мобільні науково-практичні групи для дослідження тіньової економіки, оцінки її масштабів, шляхів обмеження тощо.