Основи методології та організації державного регулювання національної економіки

1.Регулювання  розмірів банківських резервів; 

2.Маніпулювання  обліковими ставками; 

3.Операції  на відкритому ринку (купівля-продаж  центральним банком деяких видів  цінних папарів).  

Зважаючи  на те, що механізм ринку в економіці перехідного періоду України ще не працює, грошово-кредитний механізм регулювання не відпрацьований, економіка регулюється переважно за допомогою фінансово-бюджетних методів. 

Сутність  фінансово-бюджетних методів регулювання  полягає у встановленні державного оподаткування і державних витрат з таким розрахунком, щоб вони гасили коливання економічного циклу, сприяли високому рівню зайнятості, обмежували інфляцію або пом'якшували дефляцію (застій). 

До фінансово-бюджетних  методів відносять: 

1.Маніпулювання ставками податків; 

2.Державними  витратами; 

З метою  встановлення рівноваги на ринку. Якщо в економічній системі спостерігається  активізація попиту і розвиток інфляції, уряд підвищує податки на доходи підприємців  і населення і водночас обмежує  державні витрати. Навпаки, якщо в економічній системі з'являються .ознаки депресії, ставки податків знижуються, бюджетні витрати зростають. 

Держава, використовуючи бюджет, здійснює фінансову  участь і фінансову допомогу у  розвитку окремих галузей і сфер діяльності.  

Дотації (трансферти) — особливий вид  асигнувань з держбюджету, який служить  для збалансування доходів і  видатків місцевих бюджетів та покриття касових збитків окремих державних  підприємств.  

Субсидії  — допомоги, які здійснює держава  з держбюджету з метою підтримки певних видів підприємницької діяльності, сфер і галузей н\г, розвиток яких має важливе значення для економіки. 

Субвенції — один із видів державної фінансової допомоги місцевим органам влади  або окремим галузям економіки, що надаються на конкретні цілі. Субвенції використовуються також на санацію підприємств і організацій, яким загрожує банкрутство. 

Перехід до ринкової економіки пов'язаний із запровадженням цілісної податкової системи, яка у світовій практиці ДРЕ 

знаходиться в одному ряду з бюджетним фінансуванням пріоритетних напрямів і дією через процентну політику на грошовий обіг.  

З 1993 р. в Україні чинні такі види податків: податок на добавлену вартість, акцизний збір, податок на прибуток доходи, екологічний  податок, податок з власників транспортних засобів, податок на землю. З січня 1995 р. передбачається введення податку на власність. 

Податок на добавлену вартість є частиною новоутвореної вартості, яка відшкодовується  до державного бюджету на кожному  етапі виробництва товарів, виконання робіт, надання послуг. Платниками податку на добавлену вартість є суб'єкти підприємницької діяльності  

Акцизний  збір — непрямий податок на високорентабельні  та монопольні товари, що включається  до ціни цих товарів. 

Платниками  акцизного збору є суб'єкти підприємницької діяльності — виробники підакцизних товарів, а також суб'єкти підприємницької діяльності, які імпортують підакцизні товари. Перелік товарів, на які встановлюється акцизний збір, та його ставки визначаються Кабінетом Міністрів України. 

Податок на прибуток встановлюється на валовий прибуток підприємства, який включає прибуток від діяльності підприємств, позареалізаційних операцій, а також інші доходи, не пов'язані з діяльністю підприємства (дивіденди). Платниками податку на прибуток є господарюючі суб'єкти, банки.. Держава визначає ставки податку на прибуток залежно від виду діяльності, а також пільги щодо податку 

Податок на землю сплачується власниками землі та землекористувачами, окрім  орендарів. Його розмір встановлюється у вигляді платежів за одиницю площі в розрахунку на рік. 

Окрім перелічених податків, підприємства, організації та інші юридичні особи  в Україні відшкодовують: плату  за природні ресурси, державне мито та обов'язкові платежі до позабюджетних  спеціальних фондів — на соціальне страхування і формування Пенсійного фонду, на формування фонду Чорнобиля, фонду зайнятості, на проведення дорожніх робіт. 

Висновки

Ринковий  механізм і державне регулювання  економіки є діалектичною єдністю, атрибутом змішаної економіки. Розумний синтез ефективного ринкового механізму і державного регулювання дає можливість вирішувати основні соціальні та економічні проблеми суспільства, кон'юктурні та стратегічні цілі.

Економічну  політику держави реалізують за допомогою  відповідних методів впливу на соціально-економічний розвиток країни, які прийнято за організаційно-інституціональним критерієм поділяти на адміністративні й економічні.

Під методами державного регулювання економіки  слід розуміти способи впливу держави  в особі законодавчих і виконавчих органів на сферу підприємництва, інфраструктури ринку, некомерційний сектор економіки з метою створення або забезпечення умов їх діяльності відповідно до національної економічної політики.

Список використаної літератури

1. Бланкарт Ш. Державні фінанси в умовах демократії: Вступ до фінансової науки: Пер. з нім. С. І. Терещенко та О. О. Терещенка. – К.: Либідь, 2000. – 654 с.
2. Зятковський В. І. Аналіз впливу державних видатків на економічне зростання держави // Наукові записки: Збірник наукових праць кафедри економічного аналізу. – Тернопіль: Економічна думка, 2004. – Вип. 13. – С. 190–194..
3. В.М.Тарасевича Національна економіка: навч. посіб. для студ. вищ. навч.закл. – К.:Центр учбової літератури, 2009.

4.  Єщенко П.С.,Палкін Ю.І. Сучасна економіка: Навч.посіб. – К.: Вища

школа, 2005.