Основи методології та організації державного регулювання національної економіки

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ДИЗАЙНУ 
 
 
 

Кафедра менеджменту  сфери послуг 

КОНТРОЛЬНА  РОБОТА

                                    з дисципліни «Національна економіка» 
 
 
 
 
 
 
 
 

Київ 2010 р. 
 

Основи  методології та організації державного регулювання національної економіки 
 
 
 

План

Вступ ………………………………………………………………………………………………2

1 .Сучасні підходи та  принципи державного  регулювання національної економіки. ………………………………………………………………………………………….4

2. Основні  форми  впливу  держави на соціально-економічний розвиток  країни…………………………………………………………………………………………………..9

3. Методи  державного  регулювання  економіки.

Висновки…………………………………………………………………………………………….13

Список використаної літератури……………………………………..24

 

Вступ

  Людство упродовж своєї історії використовує різні системи господарювання. Деякі з них передбачають використання грошей, а в інших гроші не потрібні. Одні системи господарювання забезпечують добробут людей, а в інших більшість населення перебуває на межі фізіологічного виживання. У цій темі з¢ясуємо суть економічної системи та її основні компоненти, а також ознаки товарного господарства. Це допоможе нам зрозуміти, чому, наприкінці ХХ ст.. значна кількість країн вибрала шлях до ринкової економіки.

Методологія державного регулювання економіки — це підходи, принципи та логіка управління соціально-економічним розвитком країни.Сучасні підходи до державного регулювання економікиРинковий механізм і державне регулювання економіки є діалектичною єдністю, атрибутом змішаної економіки. Розумний синтез ефективного ринкового механізму і державного регулювання дає можливість вирішувати основні соціальні та економічні проблеми суспільства, кон'юктурні та стратегічні цілі.У стабільній економіці основним регулятором соціально-економічних процесів виступає ринковий механізм, а ДРЕ виконує допоміжну роль. Основне призначення останнього — створення нормальних умов для функціонування ринку, нейтралізація негативних наслідків і вирішення проблем, які не під силу ринковому механізму. 

Методологія державного регулювання економіки — це підходи, принципи та логіка управління соціально-економічним розвитком країни.

Методологія державного регулювання економіки  — це підходи, принципи та логіка управління соціально-економічним розвитком  країни.Сучасні підходи до державного регулювання економікиРинковий механізм і державне регулювання економіки є діалектичною єдністю, атрибутом змішаної економіки. Розумний синтез ефективного ринкового механізму і державного регулювання дає можливість вирішувати основні соціальні та економічні проблеми суспільства, кон'юктурні та стратегічні цілі.У стабільній економіці основним регулятором соціально-економічних процесів виступає ринковий механізм, а ДРЕ виконує допоміжну роль. Основне призначення останнього — створення нормальних умов для функціонування ринку, нейтралізація негативних наслідків і вирішення проблем, які не під силу ринковому механізму. 

Методологія державного регулювання економіки  — це підходи, принципи та логіка управління соціально-економічним розвитком країни.

 

1.Сучасні підходи до державного регулювання економіки

Ринковий  механізм і державне регулювання  економіки є діалектичною єдністю, атрибутом змішаної економіки. Розумний синтез ефективного ринкового механізму  і державного регулювання дає  можливість вирішувати основні соціальні та економічні проблеми суспільства, кон'юктурні та стратегічні цілі.

У стабільній економіці основним регулятором  соціально-економічних процесів виступає ринковий механізм, а ДРЕ виконує  допоміжну роль. Основне призначення останнього — створення нормальних умов для функціонування ринку, нейтралізація негативних наслідків і вирішення проблем, які не під силу ринковому механізму.

У перехідній економіці роль державного регулювання  значна і суттєва, але в міру створення  необхідних засад розвитку ринкових відносин вплив держави має зменшуватись.

Ринкове і державне регулювання економіки  часто доповнюється функціонуванням  інституту соціального партнерства, що дає можливість найкращим чином  узгоджувати інтереси суб'єктів, реалізовувати економічні й соціальні цілі розвитку суспільства.

Державне  втручання в економіку має  бути раціональним — надмірна активність держави може породжувати негативні  тенденції і наслідки, а також  обумовлює зменшення фінансових можливостей держави.

Це пов'язано з тим, що будь-яке втручання держави в економічне життя передбачає:

певні адміністративні витрати (на утримання  управлінського апарату);

існування так званих "побічних ефектів", "фіаско державного регулювання".

Причина виникнення "побічних ефектів" в  тому, що ринок — це органічний механізм, і будь-який державний захід (якого б характеру він не був) змінює умови взаємодії на даному ринку, ринкову кон'юнктуру, впливає на рішення суб'єктів господарювання.

"Фіаско" (провали) державного регулювання  обумовлено:

по-перше, неправильним застосуванням методів  та інструментів ДРЕ (розміри податків, мита, кредитних ставок, квот, ліцензій тощо);

по-друге, можливістю помилок в прийнятті  управлінських рішень через відсутність  чи недостатність інформації;

по-третє, існуванням проблеми часових лагів — "ефекту запізнення" в процесі постановки цілей, прийняття рішень, виборі інструментів регулювання. Необхідно враховувати і швидкість введення в дію та термін дії кожного інструмента, які по-різному впливають на ціль: зміни в грошово-кредитному регулюванні дають швидший ефект, в податковому — більш віддалений результат;

по-четверте, перевищенням владних повноважень, використанням цього інструмента  на користь вузького кола осіб (клану, об'єднання тощо).

Основні принципи державного регулювання економіки:

наукової  обґрунтованості — врахування вимог  об'єктивних економічних законів, реалій економічного, політичного і соціального  життя суспільства, національних особливостей;

погодження  інтересів — державне регулювання  економіки має бути механізмом погодження інтересів різних суб'єктів економіки: загальнодержавних, регіональних, групових (підприємців, робітників, споживачів, виробників тощо);

системності обумовлений функціонуванням національної економіки як великої складної системи, що включає різні рівні й елементи. Тому державне регулювання економіки, охоплюючи різні об'єкти, має виходити із системних засад у вирішенні економічних, соціальних, зовнішньоекономічних, науково-технічних, культурних, екологічних та інших проблем;

цілеспрямованості — державне регулювання має спрямовуватися на досягнення конкретних цілей;

пріоритетності  — виділення основних соціально-економічних  проблем розвитку країни, на вирішенні  яких державі належить зосередити свої зусилля (через обмеженість наявних  державних ресурсів — фінансових, матеріальних, трудових, інформаційних і т. ін.);

комплексності — необхідність використання державою всього арсеналу засобів та інструментів, що є в її розпорядженні (правових, економічних, адміністративних, прямих, непрямих, неформальних тощо);

адаптації — державне регулювання має ґрунтуватися на безперервному аналізі результатів  оперативної оцінки й коригуванні  впливу держави на соціально-економічні процеси залежно від внутрішніх чи зовнішніх умов розвитку країни;

мінімальної достатності:

держава повинна виконувати тільки ті функції, які не може забезпечити ринок;

функції державного управління мають певним чином розподілятися — на вищих  його рівнях належить вирішувати ті проблеми, які не можуть бути з'ясовані на нижчих;

ефективності:

організаційно-правове  забезпечення ДРЕ — управління економікою зобов'язані здійснювати спеціальні органи державної влади й управління з чітко визначеними правами, компетенцією та обов'язками;

економіко-організаційне  забезпечення ДРЕ — держава повинна використовувати важелі (форми, методи, інструменти), адекватні цілям і ситуаціям, що склалися;

порівнянність витрат (на утримання державного управлінського апарату) та результатів державного втручання в економіку.

Мінімальні  функції держави:

створення правової бази;

захист  конкуренції;

забезпечення  економіки необхідною кількістю  грошей;

мінімізація негативних екстерналій;

розподіл  і перерозподіл доходів;

виробництво суспільних товарів і благ;

захист  національних економічних інтересів.

Логіка  ДРЕ характеризує послідовність заходів держави, необхідних для управління соціально-економічним розвитком країни:

аналіз  вихідного рівня розвитку національної економіки, її проблем та можливостей;

визначення  цілей, пріоритетів і кінцевих результатів  ДРЕ;

з'ясування способів досягнення поставлених завдань і створення відповідних правових, економічних, організаційно-управлінських механізмів;

формування  необхідних ресурсів (фінансових, матеріальних, інтелектуальних, трудових, інформаційних  тощо);

передбачення  ризиків і наслідків управлінських рішень.

 

2.Основні  форми  впливу  держави  на соціально-економічний  розвиток  країни

Економічну  політику держави реалізують за допомогою  відповідних методів впливу на соціально-економічний  розвиток країни, які прийнято за організаційно-інституціональним критерієм поділяти на адміністративні й економічні.  

Адміністративні методи втручання держави в економічну діяльність суспільства базуються  на силі й авторитеті державної влади  і є сукупністю заходів заборон, дозволів та примусу (встановлення правил, ліцензування, квотування). Вони не елімінуються зі створенням додаткових стимулів для економічних агентів і витрачанням державних коштів. Ці методи передбачають регулюючі дії, пов’язані із забезпеченням правової інфраструктури, та мають на меті створення правового поля для функціонування економіки. Основним призначенням адміністративного впливу на економічні процеси є: забезпечення стабільних умов діяльності суб’єктів господарювання усіх форм власності; захист конкуренції; усунення інформаційної асиметрії, гарантування прав власності та свободи прийняття економічних рішень. 

Використання  адміністративних методів регулювання  ринку пов’язується із забезпеченням  прямого впливу держави на діяльність суб’єктів ринку і здійснюється за такими напрямками: сприяння розвитку конкуренції й обмеження монополістичної діяльності, обмеження негативних зовнішніх ефектів, захист національного ринку, ліцензування окремих видів підприємницької діяльності; запровадження системи норм і стандартів у сфері якості продукції, в галузі охорони навколишнього середовища тощо. Водночас застосування адміністративних методів державного втручання в економіку з метою підвищення ефективності суспільного виробництва не можна сприймати однозначно. На нашу думку, в ринкових умовах вони, як правило, є не суто адміністративно-обмежувальними, а об’єктивно виправданими заходами, за допомогою яких держава впливає на економічний вибір агентів ринку і, в окремих випадках, регламентує їх діяльність. Наприклад, заходи держави, пов’язані з націоналізацією чи денаціоналізацією, роздержавленням та приватизацією, регламентуванням зовнішньоекономічної діяльності щодо митних обмежень та цінового регулювання.