Напрями підвищення ефективності страхової діяльності в ринковому середовищ

      Визначаючи  перспективи розвитку вітчизняного страхового ринку, обов’язково слід враховувати, що страхування не розвивається саме по собі, а супроводжує економічне зростання в державі в цілому. Його успіхи та невдачі багато в чому залежать від макроекономічної ситуації. Також умовами та передумовами розвитку страхового бізнесу є:

• Економічне зростання і підвищення добробуту населення та доходів суб’єктів господарювання;
• Наявність платоспроможного попиту на страхові послуги і відповідно цьому попиту товарного ряду;
• Формування сприятливих страхуванню податкового режиму зокрема та інвестиційного клімату загалом;
• Удосконалення нормативно-правової бази, що регламентує страхову діяльність;
• Укорінення страхової культури і звички до страхування, усвідомлення економічної доцільності та необхідності страхування з боку фізичних і юридичних осіб;
• Довготермінове планування страхового бізнесу, розроблення стратегії розвитку вітчизняного страхового ринку;
• Залучення стратегічних інвесторів на вітчизняний страховий ринок;
• Підвищення прозорості страхового бізнесу;
• Оцінка страхового бізнесу за допомогою фондового ринку;
• Розвиток самоорганізації страхового бізнесу, забезпечення ефективної діяльності професійних асоціацій і товариств із захисту прав страхувальників;
• Формування сприятливого іміджу страхової галузі в уявленні населення тощо.

      Не  применшуючи значення перелічених чинників, необхідно наголосити на доцільності і необхідності розробки стратегії поступального руху страхового ринку.

      При цьому слід враховувати, що вітчизняний  страховий ринок у найближчій перспективі функціонуватиме в  умовах:

• Вступу України до СОТ і подальшої лібералізації ринку, реорганізації бізнесу найбільших страхових операторів;
• Конвергенції та інформатизації фінансових ринків, що створюють нові напрями розвитку страхової справи;
• Реформи законодавства України у сфері бухгалтерського обліку, оподаткування, страхування, банківської справи, антимонопольного регулювання та інших сферах, що висуває нові правила ведення страхового бізнесу;
• Формування професійної інфраструктури страхового ринку (інститутів незалежних експертів-оцінювачів, страхових брокерів, актуаріїв тощо);
• Євро інтеграційних устремлінь України.

      Водночас  серед основних змін, затребуваних вітчизняним страховим ринком, мають  стати:

• Значне фінансове посилення страхових компаній, зростання їхнього технологічного рівня та підвищення надійності;
• Розвиток інфраструктури ринку страхових послуг на основі законодавчого встановлення організаційних принципів і адекватного податкового режиму;
• Забезпечення симбіозу обов’язкових і добровільних видів страхування;
• Трансформація спрямованості державного регулювання й нагляду.

      Страхові  ринки відчувають на собі наслідки глобальних змін у сфері фінансових послуг: прихід на ринок нових учасників  з інших сфер економіки загострює  конкуренцію, змушує традиційних страховиків  ефективніше використовувати накопичені страхові ємності і знання. У цій ситуації зростає значення використання інноваційних і раціоналізаторських стратегій. Українське страхування в цьому аспекті теж не є винятком. Основнім документом, що відображає таку стратегію, має бути Концепція розвитку страхового ринку України, цільовою установкою якої повинно стати підвищення ефективності функціонування вітчизняного страхування, утвердження його як значущої складової ринкової економіки.

      Ринок страхових послуг залишається найбільш капіталізованим  серед  інших  небанківських  фінансових  ринків,  особливо зважаючи  на  зменшення  капіталізації в таких фінансових секторах економіки, як кредитна кооперація.  За  січень – грудень 2009  року  на 0,3  в.п.  зменшилась частка  валових  страхових премій у відношенні до ВВП (у 2008 році співвідношення валових  страхових премій  до  ВВП  становило 2,5%);  на  0,3  в.п.  (до  1,4%) зменшилась  частка чистих страхових премій у відношенні до ВВП.    За  результатами  12 місяців  2009р. темпи спаду більшості показників  страхової  діяльності (додаток А),  у порівнянні  до  12  місяців  2008 року динаміка показників свідчила про такі тенденції:

  •  на  2,1% зменшилась кількість укладених договорів  (крім  н/в), при  цьому  кількість договорів, укладених  з фізичними  особами,  зросла  на  2,7%; за винятком договорів з обов’язкового особистого страхування від нещасних випадків  на  транспорті, їх кількість  у 2009 році становила  552  628  982  одиниць і також зменшилась на 15,4%. 

  •  на 14,9% зменшились обсяги надходжень валових страхових премій, а  обсяг чистих страхових премій зменшився на 20,8%; 

  •  на 4,4% зменшились валові страхові  виплати/відшкодування,  а обсяг   чистих страхових виплат –  на 6,2%;   

  •  на  2% знизилися обсяги вихідного перестрахування, в тому числі обсяги премій, сплачених на внутрішньому ринку зменшились на 3%, а на  зовнішньому зросли на 6,4%;   

 •  на 7% зменшився обсяг страхових  резервів;

 •  на 0,1% зросли загальні активи, з  них активи, визначені законодавством      для представлення коштів страхових резервів – на 0,9%;  

 •  загальна кількість страхових  компаній становила 450. 

      Загалом же, стратегія розвитку вітчизняного страхового ринку має передбачати  поступову, помірно динамічну його еволюцію в напрямі до моделі, що вже сформувалася в розвинутих, передусім з огляду на євро інтеграційні наміри України, західноєвпропейських країн. Істотно вплинули на зміну напряму і темпів цієї еволюції може лише рішуче втрачання держави через введення обґрунтованої та суворої страхової політики (обмеженої стандартами в ЄС) і реалізація вітчизняними страховиками чіткої стратегії подальшого поступального розвитку. [14]

      Майбутню  форму українського ринку страхування  можна прогнозувати з тією точністю, з якою можна точно ідентифікувати й визначати чинники, що діють на ньому – впливають на його організацію і спосіб функціонування. Крім чіткої страхової політики, що є основним елементом стратегії розвитку українського ринку і стратегії впливу України на регіональний фінансово-страховий ринок Центральної і Східної Європи, до головних чинників, які стимулюють розвиток цих ринків, безсумнівно слід віднести:

• Макроекономічні параметри української (європейської, світової) економіки, оскільки саме вони визначають не лише пропозицію ризику для страхування, а також обсяг коштів, що виділяються для його страхування;
• Правову систему, що супроводжує ринок страхових інститутів і підприємств (зокрема тих, що створюють інфраструктуру ринку), а також страхових компаній;
• Вплив норм і положень Євросоюзу на форму та функціонування локальних ринків центральної і Східної Європи.[2;280-284]

3. Напрями підвищення ефективності страхової діяльності

              в ринковому середовищі 

      Досвід  роботи  страхових  організацій  показує,  що  показник   рівня рентабельності страхових операцій не повинен бути високим, оскільки в  цьому випадку завищується ціна на страхові послуги і зменшується на  неї  попит  з боку страхувальників.  При  низьких  же  показниках  обмежуються  можливості самоокупності витрат на страхування  у  страховиків.  Становище  регулюється двома шляхами: приведенням  тарифів  у  відповідність  до  фактичного  рівня збитковості страхової суми або зміною обсягів  відповідальності  по  окремих видах страхування.

      У страхуванні визначення  собівартості страхових послуг  — одне  з досить складних і найменше  висвітлених  в  економічній  літературі  питань. Зумовлюється це перш за  все  ризиковим  (імовірнісним)  характером  руху  і

формування  страхового грошового фонду. Наприклад, якщо підприємства  сервісу заздалегідь знають розмір необхідних витрат, то  страхові  компанії,  беручи на себе відповідальність  згідно  з  договором,  досить  орієнтовно  знають, скільки в кінцевому результаті обійдеться йому страхова послуга,  тобто  або в суму витрат на ведення справи, або  набагато  більшу  суму  з  урахуванням обсягів виплат страхового відшкодування. При  цьому  собівартість  страхових операцій  являє  собою  сукупність   всіх   витрат   страховика   (включаючи відрахування в резервні фонди), які необхідні  для  забезпечення  фінансової стійкості  страхових  операцій  і  гарантії  виконання   зобов’язань   перед страхувальниками.

      Досвід  зарубіжних країн показує, що диференціація  ризиків  забезпечує більш стабільну ринкову позицію страховика за рахунок  комбінування  ризиків і  стимулювання  страхувальників  до  укладання  комплексних  договорів   за рахунок деякого зниження тарифів.  Відповідно  при  цьому  тариф  може  бути нижчим, ніж при укладанні декількох договорів по одному ризику  кожний.  При укладанні цього договору  економляться і витрати на  ведення  справи,  тобто це взаємовигідна справа. Разом  з  тим  зарубіжний  досвід  підтверджує,  що реальну можливість зменшення ціни на страхові послуги дає участь  страховика в комерційній діяльності, яка базується на  характері кругообігу  коштів  в процесі страхової діяльності,  оскільки  від  моменту  надходження  платежів страховиків на рахунок страховика до їх виплати як страхового  відшкодування проходить певний час, який визначається строком дії договору.

      Крім того, страховик формує резервні  фонди,  кошти  яких  довгий  час можуть не використовуватися. Це дає можливість страховику  брати  участь  не тільки в комерційних операціях, а й у прямому інвестуванні,  враховуючи  при цьому мобільність наявних у нього коштів і кон’юнктури ринку.

      Як відомо, під фінансовою  стійкістю   страхових  операцій  розуміється постійна збалансованість або перевищення доходів над витратами страховика  в цілому по страховому фонду.  При  цьому  в  основі  забезпечення  фінансової стійкості лежать перш за все оптимальні розміри  тарифних  ставок,  а  також достатня  концентрація  коштів   страхового   фонду,   що   дає   можливість територіальної і часової розкладки збитку.  Концентрація  коштів  страхового фонду  досягається при неухильному зростанні числа   страхувальників   і застрахованих об’єктів.

      У розвинутих країнах велика  увага приділяється страховому  маркетингу,

який  включає:  вивчення  ринку  з  метою   визначення   страхових   потреб; формування   на  основі  останніх  страхових  послуг;  визначення  ціни   на страхову послугу (страхового тарифу) по кожному виду страхування та  способи її виплати; роз’яснювальну роботу по діючих договорах і  видах  страхування; рекламу нових послуг, вибір конкретних  страхувальників  та  організацію  їх обслуговування.

      Розвиток  українського страхового ринку об’єктивно супроводжуватиметься хворобами  росту,  які  на  різних  етапах  були  характерні  для  провідних страхових ринків зарубіжних країн. Це в першу чергу недостатній фінансовий потенціал  українських  страховиків,   низька   технологічність   здійснення страхових операцій,  відсутність  нормального  конкурентного  середовища  як фактора постійного підвищення якості страхових послуг.

      Позитивним  прикладом  цього  може  бути  досвід  роботи  Національної акціонерної  страхової  компанії  «Оранта»,  яка  розширює  географію  своєї діяльності і зміцнює зв’язки  з  великими  страховими  фірмами-партнерами  з Великобританії, Франції, Німеччини, Швейцарії,  Польщі,  Росії,  Молдови та інших держав. У процесі  становлення  до  ринкових  відносин  НАСК  «Оранта» враховує досвід європейських країн  по  страхуванню  і  визначила  для  себе чіткі стратегічні цілі, такі як:

. розвиток  та розширення всіх видів страхування завдяки впровадженню

   європейських та світових технологій;

. реалізація  страхових продуктів у прямій  залежності від потреб ринку;

. максимальний  обсяг охоплення ринку, повне  обслуговування потреб клієнтів,