Напрями підвищення ефективності страхової діяльності в ринковому середовищ

ЗМІСТ                                                                                 

                                                                            Стор.

                                                       

    ВСТУП……………………………………………………………………….…..4 
 

І. Загальна характеристика страхового ринку

1.1. Структура страхового ринку………………………………………………6

1.2 Правові засади регулювання страхового ринку…………………………..9 

ІІ. Фінансові відносини у сфері страхування 

2.1. Особливості фінансових відносин у сфері страхування……………….14

2.2. Розвиток страхових послуг в Україні………………………...................17 

III. Напрями підвищення ефективності страхової діяльності

          в ринковому середовищі…………………………………………………...22 
 

     ВИСНОВКИ…………………………………………………………………...25 

     ДОДАТОК  А…………………………………………………………………..27 

     Список використаної літератури………………………………………..........28 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 

      Діяльність  в  умовах  ринку  супроводжується  різного  роду  ризиками.  Тому принципово міняються характер і функції страхування в Україні, зростає  його значення як ефективного, раціонального,  економічного  і  доступного  засобу захисту майнових інтересів суб'єктів, що господарюють, виробників товарів  і послуг, а також громадян.

      Ринок  страхових  послуг  є  одним  з  необхідних  елементів   ринкової інфраструктури, тісно пов'язаним з  ринком  засобів  виробництва,  споживчих товарів, ринком капіталу і цінних паперів, праці і робочої сили.  У  країнах розвиненої економіки страхова  справа  має  найширший  розмах  і  забезпечує підприємцям надійну охорону  їхніх  інтересів  від  несприятливих  наслідків.

      Перехід  до  ринкових  відносин,  формування   багатоукладної   системи господарювання, заснованої  на  різноманітних  формах  власності,  створюють об'єктивні  передумови  для  активного  впровадження   в   сферу   економіки страхування  як  одного  з  гарантів   забезпечення   фінансової   стійкості суб'єктів, що господарюють. Тепер вони самі повинні піклуватися  про  власне економічно стійке положення, схоронності матеріальних  об'єктів,  кредито-  і платоспроможності. Збитки від  стихійних  лих,  техногенних  аварій  та  ін. повинні мати надійне і гарантоване фінансове джерело покриття.

      В  умовах  ринку,  що  супроводжується  різноманітними  ризиками, зростає значення страхування як важливого засобу захисту майнових  інтересів юридичних і фізичних осіб. У сферу страхування утягуються нові  суб'єкти  як з боку осіб, які пропонують страхові послуги, так і з боку одержувачів   цих послуг. Гармонізація їхніх інтересів, а також належна організація  страхової справи в країні, дієвість і  розвиток  страхування  неможливі  без  належної правової бази, основу якої складає Закон України "Про страхування". В курсовій роботі розглядатимуться основні проблеми та перспективи розвитку страхового ринку України.

      Об’єкт дослідження –страховий ринок.

      Предмет дослідження – сучасний стан і перспективи розвитку страхового ринку.

      Мета  дослідження полягає у розкритті питання про сучасний стан та перспективи розвитку страхового ринку України.

           Для досягнення поставленої  мети потрібно вирішити наступні завдання: 

1. Дати загальну характеристику страхового ринку, вивчити  його структуру та правові засади регулювання.
2. Розглянути особливості фінансових відносин у сфері страхування та розвиток страхових послуг в Україні.
3. Розробити основні напрями підвищення ефективності страхової діяльності в ринковому середовищі.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Загальна  характеристика страхового ринку, його структура та правові засади регулювання

1.1.   Структура страхового ринку  

      Страховий ринок – це сфера економічних  відносин, у процесі яких формуються попит і пропозиція та страхові послуги та здійснюється акт їх купівлі-продажу.

      У деяких публікаціях наводиться ширше  поняття страхового ринку. Іноді  від цим поняттям розуміють усі  форми надання страхового захисту. Це твердження є суперечним. Адже коли збитки відшкодовуються за рахунок централізованих фондів, відносин купівлі-продажу не виникають. Немає їх і тоді, коли з цією метою формуються та використовуються кошти з фондів самострахування.

      Існує також думка, що під страховим  ринком слід розуміти сукупність його суб’єктів і страхових послуг, які є предметом купівлі-продажу. Можливо, з теоретичного погляду таке визначення не досить коректне, проте воно набуло певного визначення, особливо серед практиків.

      Ринкова економіка характеризується свободою і різноманітними формами підприємницької діяльності при збереженні за державою права на встановлення найважливіших загальних правил ринкового господарювання та особливих правил в окремих галузях, це відображається в законодавстві щодо окремих видів діяльності зокрема страхування. Отже, страхування як фінансова категорія є інструментом регулювання ринкової економіки й водночас як вид діяльності – є об’єктом регулювання з боку держави, що сприяє створенню упорядкованої структури страхового ринку (рис. 1). 

 
 
 
 

Страховики

 
 

Страхувальники

 
 
 

      Рис. 1- Органзаційна структура  страхового ринку 

      Український страховий ринок порівняно з  провідними країнами, де він розвивається протягом кількох століть, ще молодий  і перебуває у стадії формування. Тому його частка у вітчизняній економіці ще доволі мала.

      Страховий посередник – страховий брокер чи агент, через якого укладається договір страхування і вирішуються окремі питання щодо врегулювання претензій.

      Страхові  брокери – це особи або громадяни, які зареєстровані у встановленому порядку як суб’єкти підприємницької діяльності та здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник.

      Страхові  брокери – громадяни, які зареєстровані у встановленому порядку як суб’єкти підприємницької діяльності, не мають права отримувати та перераховувати страхові платежі, страхові виплати та виплати страхового відшкодування.

      Страхові  агенти – громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов’язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком.

      Сюрвеєер  – експерт чи агент, який здійснює огляд застрахованого майна (суден, вантажів) і робить висновок щодо його стану, розміру пошкоджень в разі аварії тощо.

      Аджастер (диспашер) – спеціаліст з розрахунків аварій та розподілу загальної аварії між учасниками морського перевезення.

      В Україні періодом створення страхового ринку вважають початок 90-их років. Саме тоді виникли перші приватні страхові компанії, які поклали край тотальній монополії Держстраху. Серед них : «омета-Інстер», «Ризик», «Скайд», «Саламандра», «Аско-Прометей» та інші.

      На  український ринок починають проходити провідні та досить відомі іноземні компанії, що діють переважно через спільну страхову діяльність. Так, з’явився альянс «Омета-Інстер» - «Ллойд» (Англія), Українсько-ізраїльське товариство «Страхова компанія «Система резервних фондів», пряме представництво відкрила австрійська форма «Safe invest».

      Зародження й розвиток страхового ринку України має багато спільного з аналогічними процесами в інших постсоціалістичних країнах. Проте нашій країні притаманні ї деякі специфічні риси. 
 
 
 
 
 
 

2. Правові засади регулювання страхового ринку 

 

      Із  законодавчим упровадженням у колишньому Радянському Союзі деяких елементів  ринкової економіки (особливо з появою у 1988 році Закону «про кооперацію») почали створюватися перші страхові кооперативи, їхня частка в загальних обсягах  страхування була незначною – не більше 1%. Проте існування кооперативів протягом 1988-1989 років мало велике значення, оскільки дало змогу набути першого досвіду роботи в ринкових умовах, посприяло підвищенню кваліфікації кадрів. Під страховий захист почали брати «нетрадиційні» для Держстраху СРСР ризики, зокрема вантажі, відповідальність за невиконання угод третіми особами тощо. З моменту зародження страхового ринку альтернативні страховики починають ретельно ставитися до змісту страхових продуктів (послуг), що пропонуються в розвинених країна Заходу. Завдяки цьому і в Україні почав зростати асортимент страхових послуг, виник інститут перестрахування. Коли 1990 року рамки законодавства в напрямку розвитку ринкових відносин було розширено, почали створюватися перші комерційні страхові компанії.

      Згідно  до останньої редакції Закону від 4.10.2001р., страховики, які займаються страхуванням життя, можуть надавати кредити страхувальникам, які уклали договори страхування  життя. Причому порядок, умови та розміри кредитів і порядок формування резерву для покриття можливих витрат встановлюються Уповноваженим органом за погодженням з Національним банком України. [4]

      Як  свідчить статистика, страхування –  чи не єдина галузь економіки України, яка протягом останніх років має  стабільний значний щорічний приріст обсягів наданих послуг. За 2001 рік страховики України зібрали 3031 млн. грн.. страхових премій з добровільних і обов’язкових видів страхування, що у 1.4 раза перевищує показники 2000 року. З урахуванням офіційного рівня інфляції обсяги ринку страхових послуг зросли цілком реально. Проте питома вага страхових платежів у всьому ВВП ще невелика (1.3%), що значно менше не лише, ніж у розвинених країнах Європи, а й у Росії, Польщі, Угорщини. Із загальної суми страхових премій, отриманих українськими страховиками протягом 2001 року, на добровільні види страхування припадало 88.4% а питома вага, страхових надходжень за окремими галузями страхування розподілилася так: майнове страхування – 73.3%; страхування відповідальності – 2.0%; особисте страхування – 7.1%, зокрема 0.5% зі страхування життя.

      Майже 90% загального обсягу страхових послуг припадає на юридичні особи. Решту становлять послуги, надані за договорами, укладеними безпосередньо з громадянами. Проте  спостерігається швидке нарощування  страхових операцій з фізичними особами.

      Обсяг виплат страхових сум та страхових  відшкодувань за 2001 рік досяг 402,2 млн., або 13.9%. Найбільший рівень виплат припадає на особисті види страхування.

      Позитивним  є зміна тенденції у сфері  страхування життя, де зараз відбувається значний підйом.

      Останнім  часом також значно поширилися зв’язки українських страхових компаній із зарубіжними партнерами, особливо із країнами СНД. Завдяки цьому збагатився вітчизняний досвід у страховій справі, зокрема в організації підприємницької діяльності страховиків.

      Відповідно  до Програми розвитку страхового ринку  України на 2001-2004 роки, затвердженої Постановкою Кабінету Міністрів  України від 02.02.2001р. №98, в основу розвитку страхового ринку України  покладаються такі принципи:

- верховенство права – правове регулювання страхової діяльності;