Механізм зростання в ринковій економіці

Більш реалістичний мультиплікатор, якого отримують з урахуванням всіх цих вилучень – заощаджень, податків і імпорту, називається складним мультиплікатором.

 

5. ЕФЕКТ АКСЕЛЕРАТОРА

 

З поняттям мультиплікатора тісно пов'язана категорія «акселератора» або принцип акселерації.

Акселератор показує відносини  між приростом попиту як на споживчі товари, так і на товари проміжного попиту (обладнання, сировина і т.п.), і приростом інвестицій, що збільшують потужності виробництва цих товарів [9, стор. 329].

Зміна попиту викликає різкі зміни в капіталовкладеннях, оскільки необхідно брати до уваги різні терміни, які потрібні для збільшення запасів капітального майна і зміни технічного коефіцієнта капітал – продукт, який показує приріст продукту при даному прирості капіталу.

Приріст доходу стимулює приріст чистих капіталовкладень, тобто збільшення попиту на інвестиційні товари в розмірі більш ніж пропорційному.

Згідно з принципом акселерації  в загальному аспекті розмір капіталовкладень I є функція від зменшення доходу (сукупного попиту):

 

I = f (

).

 

Якщо прибуток і попит залишаються постійними, то чисті інвестиції відсутні. Якщо прибуток і попит збільшуються, то виникає необхідність в збільшенні виробничих потужностей.

Приріст капіталовкладень повинен  бути значно вище за приріст прибутків, оскільки час амортизації обладнання перевищує річний термін і вартість його більше річного доходу, що ним приноситься.  Нові інвестиції повинні бути в декілька разів більше величини, на яку зміниться прибуток. Ця кількість разів і називається «коефіцієнтом акселерації».

 

I = α

,

 

де α  – коефіцієнт акселерації, який залежить від відношення капітал – продукт.

Передбачається, що потреба в нових  капіталовкладеннях виникає в тому випадку, якщо всі потужності що є, вже використані.

 

 

6. НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ПРОГРЕС – ОСНОВА ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ

Використання людського  інтелекту, що винаходить нові товари або більш ефективні технології виробництва - найважливіше джерело  економічного зростання. [5]

За останні 250 років  розвиток техніки буквально перетворив наше життя. Спочатку парова машина, потім - двигун внутрішнього згоряння, електрика і ядерний реактор замінили мускули людини і тварин як основне джерело енергії. Автомобілі, автобуси, поїзди і літаки витіснили коня і віз як основні способи пересування. Технічний прогрес продовжує змінювати наше життя і сьогодні. Лазерні програвачі, мікрокомп'ютери, текстові редактори, мікрохвильове печення, відеокамери, магнітофони, автомобільні кондиціонери істотно змінили характер нашої роботи і дозвілля протягом останніх двадцяти років

Науково-технічний прогрес, визнаний у всьому світі як найважливіший чинник економічного зростання, все частіше і в західній, і в вітчизняній літературі зв'язується з поняттям інноваційного процесу.

Це, як справедливо відмітив американський економіст Джеймс Брайт, єдиний в своєму роді процес, об'єднуючий науку, техніку, економіку, підприємництво і управління. Він перебуває в отриманні нового продукту і тягнеться від зародження ідеї до її комерційної реалізації, охоплюючи таким чином весь комплекс відносин: виробництва, обміну, споживання.

У цих обставинах інновація  спочатку націлена на практичний комерційний  результат. Сама ідея, що дає поштовх, має меркантильний зміст: це вже не результат “чистої науки”, отриманий університетським вченим у вільному, нічим не обмеженому творчому пошуку. У практичній спрямованості інноваційної ідеї і перебуває її приваблива сила для підприємств, що працюють у ринковій економіці.

Заходи впливу держави  в області інновацій можна  поділити на прямі і непрямі. Співвідношення їх визначається економічною ситуацією в країні і вибраною в зв'язку з цим концепцією державного регулювання - з упором на ринок або на централізований вплив.

Як правило, в період економічного спаду характерно переважання  “кейнсианського” підходу до державної економічної політики, що передбачає надзвичайно активне втручання держави в економічне життя суспільства; в період підйому економіки бере верх філософія консерватизму, що віддає перевагу грі ринкових сил.

У цей час економісти по мірі активності втручання держави в економіку виділяють три групи країн: в першій домінує концепція необхідності активного втручання держави в управління економікою (Японія і Франція); друга характеризується переважаючим упором на ринкові відносини (США, Великобританія); третя дотримується “проміжного” варіанта в економічній, в тому числі і інноваційній, політиці: державне регулювання поєднується з низкою заходів централізації державного апарату, використовуються непрямі методи впливу при розвиненій системі узгодження інтересів уряду і бізнесу.

 Прямі методи державного  регулювання інноваційних процесів  здійснюються переважно в двох  формах: адміністративно-відомчої і  програмно-цільової.

 Адміністративно-відомча форма виявляється у вигляді прямого дотаційного фінансування, здійснюваного у відповідності із спеціальними законами, що приймаються з метою безпосереднього сприяння інноваціям.

Так, в США в 1980 р. був  ухвалений закон Стівенсона-Вайдлера “Про технологічні нововведення”, передбачаючий ряд заходів стимулювання промислових інновацій; створення для їх вивчення і стимулювання спеціальних організацій в рамках апарату виконавчої влади; сприяння в обміні науковим і технічним персоналом між університетами, промисловістю і федеральними лабораторіями; заохочення приватних осіб і корпорацій, що вносять великий внесок в розвиток науки і техніки. Яскравим прикладом дотаційного державного фінансування може служити відкриття в США в 1985 р. інституту промислової технології при Мічиганськом університеті. На організацію цього інституту місцевою і федеральною владою було виділено $ 17 млн. Основна його задача - розробка і досвідчена експлуатація гнучких інтегрованих виробничих систем і інших коштів автоматизації виробництва. Усього з $ 133 млрд., що було витрачено у США на НІДКР в 1988 р. на частку федерального уряду доводилася майже половина - 49,3%. [6]

Програмно-цільова форма державного регулювання інновацій передбачає конкретне фінансування останніх за допомогою державних цільових програм підтримки нововведень, в тому числі і в малих наукоємких фірмах; створюється система державних контрактів на придбання тих або інших товарів і послуг, фірмам надаються кредитні пільги для здійснення нововведень і т.д.

Контрактне фінансування являє собою один з елементів поширеної в цей час системи контрактних відносин - договорів між замовниками і підрядчиками (в цьому випадку держава виступає в ролі замовника-споживача НІДКР - наприклад, в аерокосмічній області, - а фірма-виконавець НІДКР є підрядчиком). У договорі чітко передбачаються терміни завершення робіт, конкретний розподіл праці між виконавцями, характер матеріальної винагороди. Суворо обмовляються взаємні зобов'язання і економічні санкції. У США таким чином фінансується 77% федеральних витрат на НІДКР.

Національні орієнтири  інноваційної політики виявляються в конкретних моделях, що використовуються різними країнами. Тут позначається нерівномірність економічного розвитку країн, що виявляється і в сфері інновацій. Внаслідок цього виникає необхідність зосереджувати національні зусилля на ключових областях науки і техніки, - тих, в яких країна може досягти лідируючого положення на світовому ринку. Зокрема, виділяють американську і японську моделі інноваційної політики.

 Американська модель відрізняється найбільш повною автономією підприємництва. Орієнтування економічного розвитку здійснюється шляхом виділення особливої області, останнім часом це інформаційна технологія, куди держава вкладає кошти і тим самим забезпечує її пріоритет. Результати і побічні продукти інформаційних інновацій стають важливим джерелом інновацій інших.

Японська модель також передбачає створення технологічного пріоритету, але при цьому упор робиться на конкретні технології. За останні 10-12 років технологія будівництва великих танкерів була замінена в ролі ведучій технологій виготовлення роботів.

Іншими словами, на державному рівні визначаються технологічні переваги, які повинні бути досягнуті, і стимулюється їх розвиток з тим, щоб потім перекладати на нові технології все народне господарство.

 

Успіхи НТП залежать від того, яке місце наука займає в суспільстві. Світовий досвід показує, що необхідною і достатньою умовою прогресу в розвитку науки і техніки є свобода творчості.

 

Досвід цих країн є дуже важливим для України, котра має величезні проблеми із залученням у виробництво нових технологій.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Динаміка зростання валового внутрішнього продукту за 2009-2011рр

 

 

ВВП в 2011 році значно буде вищим показника 2010 року. Зокрема  в першому кварталі 2011 року ми бачимо темп приросту ВВП в порівнянні із показником за 2010 рік на 20,11%, в другому кварталі на 21,65%, в третьому кварталі на 27,32%. Очікуване зростання в четвертому кварталі також не менше 20%. Зростання ВВП в 2011 році свідчить про відновлення економіки після кризового періоду.

Другим показником, що характеризує рівень економічного зростання є індекс споживчих цін. Проаналізуємо даний показник в таблиці 2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Динаміка зміни індексу цін  за 2009-2011 рр

 

 

За даними таблиці  та графіку, індекс споживчих цін  в 2011 році коливався. Найбільше його значення зафіксоване в березні 2011 року - 101,4, а найменше в липні - 98,7%.

Про економічне зростання  свідчить також обсяги виробництва  та реалізації продукції. Проведемо  аналіз обсягів реалізованої продукції  за 2008-2010 рр (за 2011 Державний комітет  статистики інформації не підготував).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 3. Обсяги реалізованої продукції за 2008-2010 рр

	2008		2009		2010
	млн.грн.	у
% до підсумку	млн.грн.	у % до підсумку	млн.грн.	у % до підсумку
Промисловість	917036	100	806551	100	1065108	100
Добувна промисловість	85755,4	9,3	67242,6	8,3	106933,7	10
добування паливно-енергетичних корисних копалин	42777,8	4,6	36389,9	4,5	52651,9	4,9
добування корисних копалин, крім паливно-енергетичних	42977,6	4,7	30852,7	3,8	54281,8	5,1
Переробна промисловість	668466,4	72,9	559266,5	69,4	730544,1	68,6
з неї:
виробництво харчових продуктів, напоїв та
тютюнових виробів	139892,4	15,2	159550,1	19,8	192154,1	18
легка
промисловість	8201,5	0,9	7511,9	0,9	8529,7	0,8
текстильне виробництво; виробництво
одягу, хутра та виробів  з хутра	5655,7	0,6	5297,3	0,6	6039,1	0,6
виробництво шкіри, виробів  зі шкіри та інших матеріалів	2545,8	0,3	2214,6	0,3	2490,6	0,2
оброблення деревини та виробництво виробів з деревини, крім меблів	6786,6	0,7	6357,3	0,8	7384,8	0,7
целюлозно-паперове виробництво; видавнича
діяльність	20539,3	2,2	22126,3	2,7	26004	2,4
виробництво коксу, продуктів
нафтоперероблення	66135,2	7,2	53746,4	6,7	73003	6,9
хімічна та нафтохімічна
промисловість	55576,4	6,1	48473,6	6	62303,9	5,9
хімічне виробництво	40323	4,4	33318	4,1	44133	4,2
виробництво гумових  та пластмасових виробів	15253,4	1,7	15155,6	1,9	18170,9	1,7
виробництво іншої неметалевої  мінеральної
продукції	34314,6	3,8	23987,4	3	27967,3	2,6
металургійне виробництво та
виробництво готових  металевих виробів	202034,6	22	141498	17,6	199901,3	18,8
машинобудування	121780,4	13,3	85833	10,6	116348,5	10,9
виробництво машин
та устаткування	37271,5	4,1	34245,7	4,2	39778,4	3,7
виробництво електричного,
електронного та оптичного  устаткування	25580,5	2,8	24504,7	3	27708,9	2,6
виробництво транспортних засобів та устаткування	58928,4	6,4	27082,6	3,4	48861,2	4,6
Виробництво та розподілення електроенергії, газу та води	162813,7	17,8	180041,5	22,3	227630,4	21,4
% до підсумку
Промисловість	917036	100	806551	100	1065108	100
Добувна промисловість	85755,4	9,3	67242,6	8,3	106933,7	10
добування паливно-енергетичних корисних копалин	42777,8	4,6	36389,9	4,5	52651,9	4,9
добування корисних копалин, крім паливно-енергетичних	42977,6	4,7	30852,7	3,8	54281,8	5,1

 

Загальний обсяг реалізації по всій промисловості збільшився за 2 останні року. Якщо в 2009 році спостерігався  спад обсягу реалізації, то в 2010 показники  були вищими до кризових, що ми бачимо з рисунку.

 

 

 

 

Обсяги реалізованої продукції  в 2008-2010 рр

 

В 2010 році найбільший обсяг  реалізації в переробній промисловості, зокрема виробництві харчових продуктів  – 18% загального обсягу реалізації.

Збут металургійної  продукції також становить на рівні 18,8%, машинобудування – 10%.

Про ефективність економічного зростання свідчать фінансові результати підприємств України, які можна  побачити в таблиці 4

 

 

Таблиця 4. Фінансові  результати підприємств в 2009-2011 роках

 

Показники	2009	2010	січень-вересень 2011
Підприємства, що отримали прибуток, %	58,9	57,3	57,4
Підприємства, що отримали збиток, %	41,1	42,7	42,6
Чистий прибуток (збиток)	-37131,1	13906,1	55065,6

 

 

 

Як бачимо із таблиці 2.4 в 2011 році 57,4% отримали прибуток. Загальна сума чистого прибутку становить в 2011 році 55065,6 млн.грн., що на 41159,5 млн.грн. більше минулорічного показника.

 

 

 

 

 

 

Структура підприємств по фінансових результатах в 2009-2011 рр.

 

Ще одним якісним  показником ефективності економічної  діяльності є показник рентабельності діяльності.

Проаналізуємо даний  показник в розрізі за 2009-2011 роки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 5. Рентабельність операційної діяльності підприємств  в 2009-2011 роках

Показники	2009	2010	2011
Всього	3,3	4	5,2
сільське господарство, мисливство, лісове господарство	14,7	23,2	3,5
промисловість	1,8	3,6	6
будівництво	-0,9	-1,2	–0,3
торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку	4,5	9,8	10,9
торгівля автомобілями та мотоциклами, їх технічне обслуговування та ремонт	-2,4	12,6	24,8
оптова торгівля посередництво  в оптовій торгівлі	5,5	10,3	10,1
роздрібна торгівля; ремонт побутових виробів та предметів особистого вжитку	3,3	5,8	9,3
діяльність готелів  та ресторанів	-3,3	-1,8	4,3
діяльність транспорту та зв’язку	8,5	7,2	3,3
фінансова діяльність	1,5	3,2	2
операції з нерухомим  майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям	5,1	-4,2	4,6
освіта	6	6,7	5,9
охорона здоров’я та надання  соціальної допомоги	3,1	3,9	4
надання комунальних  та індивідуальних послуг; діяльність у сфері культури та спорту	-13,7	-14,8	–16,7
Показники	2009	2010	2011
Всього	3,3	4	5,2
сільське господарство, мисливство, лісове господарство	14,7	23,2	3,5
промисловість	1,8	3,6	6
будівництво	-0,9	-1,2	–0,3
торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів  особистого вжитку	4,5	9,8	10,9
торгівля автомобілями та мотоциклами, їх технічне обслуговування та ремонт	-2,4	12,6	24,8