Корпоративні механізми досягнення конкурентоспроможності ТНК

Міністерство  освіти та науки України

Державний вищий  навчальний заклад “Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана” 

Кафедра  міжнародної еконгоміки 

Доповідь 
 
 
 
 
 

«Корпоративні механізми досягнення конкурентоспроможності ТНК» 
 

                                                                                                                                                           Виконала студентки:

5 курсу

МеіМ 8103

517 групи

Пержар  Анастасія

Тимощук Христина 

                                                                       Київ 2011 
 

ПЛАН 

1.Глобальне  конкурентне лідерство ТНК

2. Фактори  досягнення ТНК глобального конкурентного  лідерства 

3. Стратегії  та інструменти  ТНК  досягнення  конкурентоспроможності  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Глобальне конкурентне лідерство ТНК

        В останні десятиліття увагу численних дослідників привертає проблема глобалізації, а разом з нею і проблема транснаціональних корпорацій як одного з найважливіших суб'єктів цього процесу.  
Міжнародні корпорації - рушійна сила глобальної економіки, що має всебічний вплив на життя сучасного суспільства: на економіку, політику, соціальні процеси, науку і техніку, а також культуру в самому широкому значенні.  
           З періоду зародження в кінці XIX століття діяльність міжнародних корпорацій (МНК і ТНК) зазнала значної трансформації. Перші були пов'язані з розробкою сировинних ресурсів колишніх колоній. Потім з'явилися трести, орієнтовані на випуск військово-технічної продукції. У 60-і роки міжнародні корпорації починають активно використовувати досягнення науково-технічної революції, а в наступні два десятиліття з'єднують елементи національного і зарубіжного виробництва, переводячи механізми відтворювального процесу на загальні для відповідних країн стандарти і принципи. З початком 80-х років з'являються глобальні корпорації сучасного типу.  
Їх відрізняє глобальне бачення ринків, здійснення конкуренції і кооперації в світовому масштабі, зростаючий економічний і політичний вплив на держави, країни базування і в цілому на світовий економічний лад. Вони контролюють до 1 / 2 світового промислового виробництва, близько 70% зовнішньої торгівлі (близько третини світової торгівлі становить внутрішньокорпоративний оборот), 4 / 5 патентів і ліцензій на готову техніку, технології і "ноу-хау". Ядро цієї системи складають близько 500 компаній, що володіють величезною економічною владою.

        Саме ТНК відіграють провідну роль у розвитку світогосподарських зв'язків шляхом реалізації глобальних стратегій, які об'єднують національні, регіональні та світові ринки. При цьому глобалізація світової економіки, політичні, технологічні і демографічні трансформації формують зовнішні умови діяльності міжнародних фірм, об'єктивно впливають на всі рівні й сфери їх взаємодії з навколишнім середовищем. Змінилася роль і порядок державного та наддержавного регулювання, з'явилися абсолютно нові технології, суттєві зміни відбулися в глобальній фінансовій системі.  
   В останні роки під впливом наростаючої глобалізації світової економіки та посилення конкуренції різні аспекти проблематики конкурентоспроможності господарюючих суб'єктів і національних економік стали об'єктами наукових досліджень і потребують переосмислення.  
     Конкурентоспроможність ТНК - це поняття, яке відображає здатність транснаціональної фірми  завойовувати ринкові позиції в глобальному масштабі, їх утримувати, зміцнювати і розширювати в порівнянні з конкурентами.  
     Конкурентоспроможність ТНК - більш широка категорія, ніж ефективність або продуктивність. Конкурентоспроможність ТНК - поняття відносне, тому що конкурентоспроможність може досягатися не тільки шляхом поліпшення діяльності своїх компаній, а й шляхом використання різного роду заходів по придавлення конкурентів, що практикується в конкурентній боротьбі дуже широко.  
     Конкурентоспроможність ТНК в порівнянні з конкурентоспроможністю національних фірм володіє великою специфікою, пов'язаною з інтернаціональним характером виробництва і збуту ТНК; специфікою роботи на різних національних ринках; використанням конкурентних переваг різних країн і галузей. Високий ступінь транснаціоналізації виробництва і капіталу найбільших ТНК та наявність дочірніх компаній у багатьох країнах виступає важливою конкурентною перевагою ТНК.  
 
Основні сучасні теорії конкурентоспроможності фірми пов'язані з різними підходами до аналізу. У першому підході дослідники пов'язують конкурентоспроможність фірми з зовнішніми по відношенню до фірми факторами, пов'язаними з галуззю і країною базування. Глибокий аналіз зовнішніх по відношенню до фірми факторів конкуренції зробив у своїх дослідженнях М. Портер. Серйозне дослідження міжнародної конкурентоспроможності компаній у своїх роботах провів А. Ругман. Автор поділяє висновки А. Ругмана, що при оцінці конкуренції міжнародних фірм, що базуються в невеликих країнах, необхідне застосування відкоригованого подвійного ромба сил конкуренції.  
     Інший напрямок наукової думки охоплює теорії конкурентоспроможності фірми, погоджує її конкурентоспроможність з внутрішніми, властивими фірмі, факторами.  
    Третій напрям наукової думки пов'язує конкурентоспроможність фірм з наявними і що розвиваються здібностями, навичками та компетенціями. Ці теорії пов'язані з динамічним поглядом на конкуренцію і поведінку фірми. Цікаву концепцію «блакитних океанів» висунули в 1994 р. У.Ч. Кім і Р. Моборн.  
     Більш широкий підхід до оцінки дій компаній, в яких однаково важливими є як конкуренція, так і співпраця, характерний для теорії підприємницьких екосистем Дж.Ф. Мура. Спробу пояснити явище одночасного суперництва і співробітництва фірм зробили А.М. Бранденбургер і Б.Дж. Нейлбафф, які висунули теорію "соконкуренціі" на основі теорії ігор.  
     На основі аналізу сучасних тенденцій діяльності найбільших нефінансових ТНК за останні 15-20 років вчені сформульовали концепцію зміни конкурентоспроможності ТНК під впливом динамічних змін у зовнішньому середовищі.  
     Країна походження ТНК виступає як джерело конкурентоспроможності, особливо для материнської виробничої компанії на початковому етапі розвитку компанії. У міру інтернаціоналізації діяльності фірми на конкурентоспроможність ТНК впливають такі конкурентні умови країни базування або приймаючої країни, як наявність ресурсів, кваліфікація і вартість робочої сили, умови виробництва, фінансова та технологічна інфраструктура, доступ до ринків, інституційні та регулюючі моменти.  
В даний час нові характеристики конкуренції ТНК під впливом змін ринкового середовища, під впливом процесів глобалізації та інформаційної революції в останні роки, ще не стали окремим предметом наукового аналізу. Відсутнє системне вивчення специфіки діяльності великих ТНК з досягненням та утриманням стійких домінуючих позицій в динамічному і нестійкому міжнародному підприємницькому середовищі. Практично не досліджена тема впливу глобальної фінансово-економічної кризи на конкурентоспроможність міжнародних компаній.  
                  Глобалізація діяльності провідних нефінансових ТНК як найважливіший фактор зовнішнього середовища, що визначає стан і тенденції конкуренції найбільших компаній, зміна розстановки сил і складні процеси, що відбуваються у світовій економіці на мікрорівні, сукупність факторів та інструментів формування конкурентоспроможності найбільших міжнародних фірм, зміна характеру і природи сучасної конкуренції, питання взаємодії ТНК і мінливого зовнішнього середовища під впливом глобалізації та інформаційної революції ще не розглядалися ні у вітчизняних, ні в зарубіжних дослідженнях як предмет самостійного дослідження.  
              Конкурентоспроможність ТНК є складним об'єктом дослідження і з цієї проблеми є мало систематизованої інформації в силу цілого ряду причин. По-перше, компанії не зацікавлені в розкритті секретів своїх успіхів. По-друге, ТНК є надзвичайно складними багатогалузевими структурами, які оперують на десятках і сотнях різних товарних і географічних ринків. У зв'язку з цим аналіз відносин материнської і дочірніх компаній і філій представляє велику складність. І, нарешті, діяльність ТНК здійснюється одночасно в кількох регіонах і країнах, де існують різні фактори зовнішнього середовища, ступінь впливу яких часто складно визначити через розрізненість інформації. ТНК фактично беруть участь як у внутрішньогалузевій, так і міжгалузевій конкуренції із великої кількості товарів, причому на різних ринках.  
    Відсутність детальної статистичної бази, що свідчить про вплив різних чинників і застосованих інструментах на конкурентоспроможність найбільших міжнародних компаній в сучасних умовах, прагнення найбільших компаній максимально приховати від конкурентів підходи і прийоми досягнення конкурентних переваг визначили складність і новизну дослідження.  
     Фактологічний аналіз співвідношення конкурентних сил провідних ТНК основних секторів економіки за останні 15-20 років дозволяє зробити висновок, що конкурентоспроможність пов'язана, перш за все, з внутрішніми властивостями функціонування ТНК і реалізованими ними стратегіями.  
 
             Головна особливість нового етапу розвитку ТНК складається із поступової трансформації їх у глобально функціонуючі компанії, що намагаються подолати зростаючий ступінь невизначеності і турбулентний характер міжнародного підприємницького середовища. На межі ХХ-XXI ст. відбулися певні технологічні зміни й організаційні нововведення в діяльності ТНК. ТНК стають менш громіздкими, більш гнучкими.  
     Більшість найбільших світових корпорацій базуються в США, країнах Євросоюзу і Японії, але традиційні компанії-лідери поступово здають свої позиції, в ряді галузей швидко зростає роль транс-національних компаній з Китаю, Індії, Бразилії, Росії, Республіки Корея і ряду країн, що розвиваються. Дана тенденція супроводжується ускладненням відносин національних держав і ТНК.  
     Найбільші 100 ТНК (менше 0,2% від їх загального числа) контролюють 12% сукупних закордонних активів, 16% від сукупного обсягу закордонних продажів і 14% персоналу.¹ 

                                                                                                               Таблиця 1

Деякі показники 100 найбільших світових ТНК, 2008-2009 рр.

(в  млрд. дол.)

Джерело: база даних по найбільшим ТНК UNCTAD/Erasmus University; World Investment Report 2010: Transnational Corporations and the Infrastructure Challenge/ UNCTAD, UN.- New York, Geneva, 2008. P.27. 

          У результаті значних змін міжнародного підприємницького середовища конкурентні позиції ТНК стають менш стійкими і стабільними. Конкуренція стала набагато жорсткішою і динамічнішою, практично повсюдно вона набула глобального характеру, центр ваги конкурентної боротьби перенесений з національного на міжнародний рівень. Глобалізація, швидке впровадження нових технологій, зміни у способі життя, поведінці і мотивації споживачів призводять до формування нових ринків, загострення конкуренції між найбільшими компаніями за сфери впливу і спроб найбільших ТНК обмежити конкуренцію, а також до посилення регулювання міжнародної конкуренції на державному та міждержавному рівні.  
        Глобалізація конкуренції призводить до зменшення значення економії на масштабах діяльності ТНК, змінює значення ринків окремих країн (зокрема, США) в пріоритетних напрямках розвитку фірм, підсилює їх взаємозв'язок зі світовим фінансовим ринком, обумовлює негласний розділ ринків між ТНК, координацію їх інвестиційних програм і планів .  
        Глобалізація конкуренції у сфері попиту виражається в його стандартизації. В умовах поступового формування єдиної світової культури споживання, єдиних стереотипів поведінки, безперервно зростає кількість глобально діючих споживачів і збутових посередників. Стандартизація умов роботи на різних ринках і глобалізація каналів товароруху прискорюють процес галузевої консолідації на національному та регіональному рівнях і приводять до загострення конкуренції.  
      Провідні світові компанії, серед яких слід виділити високотехнологічні Hewlett-Packard, Apple, Nokia, Dell, Intel, Cisco Systems, Lenovo, Acer, Huawei, Hong Hai, IBM, Sony, Flextronics, Canon, Microsoft, Samsung, General Electric, Boeing, EADS, Embraer, автомобільні Toyota Motor, Honda Motor, Renault-Nissan, Volkswagen вміло використовують можливості, які надає глобалізація, домагаються високої частки глобального ринку по найважливішим і високоприбутковим товарам, мають велику ринкову капіталізацію, отримують значні обсяги прибутку і домагаються найвищого для своїх галузей показника прибутку в розрахунку на одного працівника компанії.  

2. Фактори досягнення ТНК глобального конкурентного лідерства  
     Ключові фактори конкурентоспроможності (ключові компетенції) ТНК - це головні здібності, навички, ресурси, прийоми, ділова культура та інші характеристики компанії, які впливають на її конкурентоспроможність. Ці фактори для  різних галузей ТНК можуть відрізнятися.  
     Визнаючи великий внесок М. Портера у розуміння проблем конкурентоспроможності, слід відзначити, що, на думку автора, ромб детермінант конкурентоспроможності для аналізу конкурентних позицій ТНК в чистому вигляді не застосовують. Це пояснюється тим, що М. Портер розглядав монотоварні компанії, що діють в одній галузі, і обмежував розгляд конкурентоспроможності межами однієї країни. М. Портер не аналізував динамічні здатності компаній, все більш важливі для високотехнологічних галузей, ігнорував регулюючу роль держави та наднаціональних органів, які все частіше міняють зовнішні умови конкуренції. Викликає критику і класифікація М. Портером етапів економічного розвитку і відповідної поведінки компаній.  
     Важливою особливістю конкурентної боротьби ТНК є те, що за останні 15-20 років активізувався процес міжгалузевого переливу капіталу, в тому числі в сферу послуг. Конкурентоспроможність ТНК забезпечується оптимізацією окремих видів діяльності та управлінням всім ланцюжком створення вартості, що виходить далеко за рамки самої ТНК, але жорстко нею контрольованою. Сама диверсифікація діяльності ТНК, якщо вона виправдана і оптимальна, породжує ефект синергії і веде до зростання конкурентоспроможності ТНК.  
     Існує зв'язок між конкурентоспроможністю ТНК, життєвим циклом товару і життєвим циклом самої ТНК. Конкурентоспроможність ТНК також циклічна й переживає свої фази підйому, зростання, зрілості, зниження та занепаду.  
     Основними критеріями конкурентоспроможності ТНК автор вважає частку глобального ринку, динаміку обсягів продажу, обсяг і норму чистого прибутку на одного працівника компанії, ступінь фінансової стійкості, ринкову капіталізацію.  
     Автор вважає, що існує тісний зв'язок між конкурентоспроможністю ТНК і конкретними умовами кластера або галузі, в яких компанія здійснює діяльність.  
     В умовах динамічного і нестійкого зовнішнього середовища для забезпечення конкурентоспроможності ТНК все більше значення мають лідерські якості і талант вищого керівництва. Роль керівника у забезпеченні високої конкурентоспроможності компанії, наочно демонструють такі відомі особистості як Джек Уелч з General Electric, Білл Гейтс з Microsoft, Майкл Делл - лідер комп'ютерної корпорації Dell, Стів Джобс з комп'ютерної ТНК Apple, Карлос Гон, який зумів врятувати японський автомобілебудівний концерн Nissan, Енді Гроув з Intel, Йорма Олліла з Nokia. Існує безліч прикладів різних галузей ТНК, коли талановиті менеджери швидко домагалися значного поліпшення конкурентних позицій компаній, так само як і зворотних прикладів, коли посереднє керівництво призводило до стагнації і краху дуже великих і успішних міжнародних фірм, таких як колись могутні американські ТНК General Motors, Chrysler, Polaroid, Eastman Kodak, Motorola і т.д. 

         Конкурентні позиції ТНК пов'язані з економічними циклами. Світова фінансово-економічна криза виявила зміну характеру конкуренції та механізму функціонування ринку в постіндустріальній економіці, приводячи до банкрутства, перерозподілу часток ринку і прискореного скорочення менш успішних компаній багатьох галузей, виявила проблеми фінансової стійкості ряду найбільших міжнародних компаній. Гострота конкуренції під час кризи загострюється; ТНК. які мали проблеми розоряються або поглинаються конкурентами. Так, в 2009 р. збанкрутували автомобілебудівний концерн General Motors, нафтохімічна компанія LyondellBasel і виробник телекомунікаційного устаткування Nortel. Американська ТНК Motorola, колишній лідер з виробництва стільникових телефонів наприкінці 1990-х рр.., стрімко втрачає частку ринку, істотно поступаючись конкуруючим компаніям Nokia, Samsung, SonyEriccson. У ряді галузей загострюється конкурентна боротьба між ТНК розвинених країн і ТНК БРІК, насамперед в енергетичній сфері, виробництві чорних і кольорових металів, споживчих товарів тривалого користування. Зростання конкурентоспроможності ТНК в умовах кризи пов'язане з мінімізацією витрат, оптимізацією обсягів виробництва, підвищенням продуктивності та реструктуризацією діяльності перш за все за рахунок аутсорсингу, консолідації активів і використання нових технологій.  
          Порівняння кількісних індикаторів за різними показниками американських ТНК дозволяє зробити висновок про те, що вони ефективно використовують комбінацію ресурсних, технологічних, інноваційних та глобальних конкурентних переваг. Впровадження нововведень стало ключовим фактором конкурентоспроможності високотехнологічних ТНК США, дозволяючи фірмам-лідерам домагатися надприбутків за рахунок присвоєння інтелектуальної ренти, що утворюється при монопольному використанні більш ефективних продуктів і технологій. Провідні високотехнологічні ТНК США в останні роки реалізовували інноваційно-технологічну комбінацію конкурентних переваг: на зростання цінової конкурентоспроможності позитивно впливали глобальні злиття і перенесення виробництв за межі США, на інноваційні - успішні НДДКР і значний попит на внутрішньому ринку США.  
     При цьому важливо відзначити, що за останні 5-7 років ряд великих і технологічно сильних ТНК США (наприклад, General Motors, Motorola, Eastman Kodak, Delphi, Shering-Plough, VF, Mattel, Micron), що входили тривалий час до числа світових лідерів , в ряді галузей зіткнулися з досить гострою глобальною конкуренцією і втратили свої лідируючі позиції. Ці ТНК відносяться до різних галузей промисловості, і аналіз їхньої діяльності дає підставу відзначити, що об'єктивних підстав для поразки в конкурентній боротьбі не було. Головні причини втрати конкурентоспроможності полягають у відсутності реальних лідерів, невірній оцінці розвитку ринку, слабкій розробці конкурентних стратегій і непослідовності в її реалізації.  
   Можна зробити висновок, що до основних факторів забезпечення конкурентоспроможності ТНК відносяться інноваційність і адаптивність компаній, технологічне лідерство на основі ефективного функціонування глобальних виробничих систем, всебічне підвищення якості, людський капітал і активне використання нематеріальних активів.  
     В даний час надзвичайно велике значення для конкурентоспроможності промислових ТНК має розробка і виведення на ринок нових товарів та послуг. Нововведення і здатність до їх впровадження стають найважливішою умовою довгострокової конкурентоспроможності міжнародних компаній. У  глобальній економіці формується дуже важливий для міжнародної конкурентоспроможності компаній  доступ до глобальних джерел знань та інновацій.  
     Серед успішних конкурентоспроможних глобальних інноваційних компаній є такі ТНК, як американські Apple, Google 3M Corporation, Microsoft, IBM, Cisco, Intel і Boeing, японські Sony Corporation, Toyota Motor і Honda, німецькі BMW і Siemens, південнокорейська Samsung і фінська Nokia. Конкурентоспроможні міжнародні компанії володіють високим інноваційним потенціалом у найважливіших сферах діяльності: в маркетингу, у розробці продуктів, в управлінні взаємовідносинами з клієнтами, у виробництві, логістиці, управлінні персоналом і т.д.  
     Найважливішим для конкурентоспроможності ТНК є напрямок інноваційної діяльності та проведення НДДКР, на які фірми виділяють значні кошти. (Табл.2)