Контрольна робота по "Економіці"

Важливий напрям сучасної економічної політики України пов'язаний із переглядом податкової системи з  метою зменшити тягар податків на економічну діяльність і забезпечити  рівність юридичних і фізичних осіб усіх форм власності. З початку 1995 р. здійснено перехід до оподаткування  прибутків підприємств та організацій  за ставкою ЗО %, скорочено податкові  пільги. Ставку податку на добавлену  вартість зменшено з 28 до 20 %.

Однак бюджетно-податкова  система України поки що продовжує  зберігати репресивну спрямованість, не створюючи потрібних мотивацій  для суб'єктів у підвищенні результатів  їхньої діяльності насамперед у виробничій сфері, а навпаки — спонукає до приховування прибутку від оподаткування. Нині на "тіньовій" сектор економіки  України припадає близько 50 % від  усіх економічних операцій. Реальний ВВП приблизно удвічі більший  від офіційного.

Вагомим кроком у напрямку аграрних перетворень став Указ президента України "Про приватизацію та оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької  діяльності", підписаний 12 липня 1995 p. Він має неабияке значення для  реалізації всього комплексу завдань  ринкових перетворень.

Основний фактор, який у 1997 p. впливав на величину дефіциту бюджету, — угода з МВФ про неперевищення  рівня в 5 % від ВНП. Реально цього  показника не вдалося досягнути: доходи бюджету 26 620 млн грн.; видатки  — 31 134 млн грн.; дефіцит — 4514 млн  грн. (5,1 % від ВВП). У зв'язку з цим  МВФ відмовився надати Україні чергові  транші кредиту стенд бай, і Мінфін мусив залучити кошти через ринок державних облігацій. В цілому досвід інших країн свідчить, що такий темп зменшення бюджетного дефіциту, як в Україні, найбільш оптимальний.

 Здійснено цілу систему  заходів, спрямованих на утвердження  в Україні ринку державних  цінних паперів, що в перспективі  служитиме безінфляційному обслуговуванню  бюджетного дефіциту. З'явилися нові  організаційні форми оптової  торгівлі — товарні та універсальні  біржі, ярмарки, аукціони, товаророзподільні  бази. Створено фондовий ринок  як головний інструмент успішного  розв'язання комплексу проблем  у процесі роздержавлення, корпоратизації  та приватизації, цивілізованого  функціонування первинного та  вторинного ринків капіталів.

 Важливою подією стала  грошова реформа. Протягом 2—16 вересня  1996 p. введено в дію повноцінну  національну грошову одиницю  України — гривню.

 Одним із проявів  фінансової стабілізації в Україні  є те, що практично незмінним впродовж тривалого часу залишався валютний курс гривні. Це створило умови для швидкого зниження облікової ставки Національного банку України. Від'рівня 300 % у жовтні 1994 p. облікова ставка знизилась до 21 % у 1997 p.

 З'явилися позитивні  тенденції у зовнішній торгівлі. Її обсяг за 1997 p. становив приблизно  30,5 млрд дол., із яких біля 14 млрд  припадає на експорт. Це приблизно  відповідає рівню 1996 p. Негативне  сальдо торгового балансу значно  зменшилося порівняно з 1996 p. (з  3 млрд до приблизно до 2,5 млрд  дол.).

 Основним торговим  партнером України залишається  Росія, на яку за підсумками 11 місяців 1997 p. припадало 26 % українського  експорту і 46,7% імпорту (товарообіг  за 11 місяців становив 10,45 млрд дол.). Крупними торговими партнерами  України є також Німеччина  (товарообіг 1,63 млрд дол.), Китай (1,13 млрд дол.), Білорусь (1,11 млрд дол.), Туркменія, США, Польща, Туреччина та Італія.

 Україна експортує  понад половину продукції чорної  металургії, більше двох третин  виробництва кольорових металів,  хімії та нафтохімії, біля трьох  четвертин товарів легкої промисловості.  Всього ж доля експорту товарів  у ВВП становить для України  біля 25 %. Українські нафтопереробні  заводи працюють в основному  на іноземній давальницькій сировині, а природний газ, який спалюється  в топках котелень і газових  плитах, в основному російського  або туркменського походження.

 З імпортних статей  традиційно перше місце належить  енергоносіям — газу, нафті та  продуктам її переробки, які  становлять половину українського  імпорту. Ще близько 20 % припадає  на імпорт машин та обладнання.

 Що ж до забезпечення  нафтою і нафтопродуктами, то  починаючи з 1993 p. їх поставки  були повністю децентралізовані. Внаслідок цього Україна позбулася  нафтового голоду й зростання  заборгованості.

 Нинішня економічна  політика України знайшла підтримку  світового співтовариства. Країни "Великої  сімки" та найбільш впливові  міжнародні фінансові організації  — МВФ, Світовий банк. Європейський  банк реконструкції та розвитку  наприкінці 1994 p. і на початку 1995 p. надали Україні вкрай необхідну  їй кредитну підтримку обсягом  майже 4 млрд дол.

 На жаль, ці чинники  в Україні поки що відсутні. Постійно змінюється податкове  і митне законодавство. Це не  сприяє розвитку іноземних інвестицій.

 Економічна ситуація  в Україні залишається складною  і неоднозначною. У 1997 p. виробництво  промислової продукції порівняно  з Попереднім роком зменшилося  на 1,8 % . Це зниження майже в  три рази менше, ніж в 1996 p. Правда, таке становище спостерігалося  не в усіх галузях промисловості.  Так, спад у харчовій промисловості  порівняно з 1996 p. збільшився вдвоє.

 Збереглася тенденція  до ефективнішого функціонування  експортне орієнтованих галузей  — паливної промисловості, чорної  та кольорової металургії. У цих  галузях економіки за 1997 p. отримано  приріст виробництва продукції  відповідно 4,5, 7,7 і 2,7 %.

 Валова продукція сільського  господарства зросла за 1997 p. на 1,9 % проти 10 % зниження в 1996 p. Протягом  минулого року виробництво продукції  рослинництва збільшилося порівняно  з попереднім періодом на 7% (в  1996 p. порівняно з 1995 p. виробництво  продукції цієї галузі знизилося  на 9 %), виробництво продукції тваринництва  скоротилося на 13 % в порівнянні  з 1996 p. Це зниження значніше, ніж  в 1996 p., коли виробництво тваринницької  продукції порівняно з 1995 p. становило  11 %.

 За підсумками 1997 p. тваринництво  було збитковим більше ніж  на 5 %, сума збитків становила  більше 2,5 млрд грн. Ситуація в  цій галузі приватного сектора  характеризується відносною стабільністю. Можна констатувати той факт, що доля тваринницької продукції  приватних господарств неухильно  зростає (з 47 % в 1995 p. до 62 % в  1997 p.).

 Критичний стан сільського  господарства України значною  мірою обумовлений відсутністю  чіткої державної програми підтримки  цієї галузі економіки. Незважаючи  на зростання виробництва сільськогосподарської  техніки, вона недоступна для  абсолютної більшості підприємств  — як щодо цін, так і щодо  якості. Дальший розвиток нових,  високоефективних форм господарювання  гальмує відсутність ефективного  земельного законодавства. На  практиці підтвердилася відома  істина: досягнення низьких параметрів  інфляції суто монетаристськими  інструментами не може забезпечити  стійких стабілізаційних процесів, необхідні глибинні базисні перетворення, покликані забезпечити реальні  зрушення у виробничому процесі,  перебудові його структури, підвищенні  ефективності та соціальній зорієнтованості.

 Деякі позитивні тенденції  в розвитку господарства сучасної  України не набули стійкого  характеру, не забезпечили загальноекономічного  оздоровлення.

 Корекція економічної  політики не торкається її  стратегічних установок. Незмінними  залишаються її базові позиції:  трансформація економіки і здійснення  цього процесу прискореними темпами  попри всі протидії консервативних  та ворожих сил.

 Перед молодою Українською  державою стоять надзвичайно  складні та важливі завдання  в сфері економіки. Від їх  розв'язання у вирішальній мірі  залежить наш поступ до цивілізованого  життя. Тому реалізація економічної  програми новітньої української  держави повинна стати кровною  справою кожного її громадянина.

 Ніякі "постанови"  і "рішення" не вивели  із стану застою сільське господарство. В управлінні колгоспами, як і  в промисловості, панували не  економічні, а адміністративні фактори.  Чорноземні грунти затоплювали  "рукотворними морями", злочинно  проводилася ме люрація. Слабкою  була матеріальна зацікавленість  робітників та колгоспників у  результатах своєї праці. Рівень  життя народу знижувався, загострювалися  соціальні суперечності. Спроби  правителів реанімувати економіку  України не дали позитивних  наслідків.

 Тільки в умовах  незалежності Україна дістала  шанс подолати наслідки господарської  кризи, вийти на рівень цивілізованих  європейських країн. Попри всі  економічні та соціальні негаразди  за роки незалежності в розвитку  нашої держави виявляються певні  позитивні тенденції.

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

1. Безкровний А.В. Розвиток інфляційного процесу в Україні / Безкровний А.В. // Економіка АПК. – 2009.- №1 – с.77-79.

2. Береславська О. Особливості  впливу валютного курсу на  внутрішні ціни в Україні /  Береславська О. // Вісник Національного  банку України. – 2007. – №3. –  c. 9-13.

3. Державний комітет  статистики України: Індекси цін  // Економіст. – 2009. -№8. – с.11.

4. Литвицький В. Дивергенція  трендів / Литвицький В. // Вісник  Національного банку України.  – 2009. - №1. – с. 10.

5. Марцин В.С. Міркування  щодо особливості антиінфляційної  політики в Україні /Марцин  В.С. // Актуальні проблеми економіки. - 2010. - №1(103). – с.93-102.

6. Петрик О.  Інфляція  в Україні: проблеми, ризики, перспективи  / Петрик О. // Вісник Національного  банку України. - 2007. - №3. – с.2-8

7. Ревенко А. Інфляція: сумні підсумки, оманливі перспективи  / Ревенко А.  // Дзеркало тижня.  – 2009. - №1(729) – с.7

8. Шаповалов А. Системні  особливості розвитку інфляційних  процесів Україні / Шаповалов  А. // Вісник Національного банку  України. – 2007. - №12. – с.3-7.

9. Щербак А. Як приборкати  інфляцію в Україні / Щербак  А. // Економіст.-2009. - №9. - с.43-45

10. Державний комітет  статистики України: [Електронний  ресурс]. -  Режим доступу : http: // www.ukrstat.gov.ua