Конюнктурне дослідження світового ринку діамантів

                               Ювелірні вироби з діамантами

У свій час маркетингові зусилля De Beers кардинально змінили коло споживачів ювелірних виробів з діамантами: діаманти стали бажані і доступні багатомільйонним шарам середнього класу, що інтенсивно формувався після другої світової війни. Та все ж ювелірні вироби з діамантами не є товаром у загальноприйнятому значенні цього слова, а служать упредметненим символом любові, вірності, сімейних цінностей, життєвого успіху.

Ринок ювелірних виробів  з діамантами поділяється на два  непересічних сегменти:

1. Перший сегмент, що  структурно входить у ринок  предметів розкоші, це ринок  елітних і дорогих ювелірних  виробів класу преміум, що продаються  під відомими усьому світу  брендами. При цьому виробництвом  і реалізацією цих виробів  займається усього кілька великих  компаній, кожна з який має  розгалужену по усьому світі  могутню збутову мережу. Сумарний  обсяг світового ринку ювелірних виробів як частини ринку предметів розкоші, за нашими оцінками, складає приблизно 9,5 - 10 млрд. дол. США. Іншими словами, ринок елітних ювелірних прикрас класу преміум складає приблизно шосту частину світового ринку ювелірних виробів з діамантами.

2. Інша частина цього  ринку заповнюється продажами  дешевих ювелірних виробів без  брендів і торгових марок. Сьогодні  їх можна купити в супермаркетах,  по Інтернету, по каталогах,  на складах і поштою. Така торгівля  робить покупку ювелірного виробу  з діамантом справою повсякденним. Позбавляє ця подія зв'язаного  з ним раніш ореола урочистості.  Ці види торгівлі бурхливо  розвиваються. У США на них  приходиться вже понад 50% усіх  покупок.

До недавнього минулого існувала "пропорційна система" розподілу  виробничих ювелірних потужностей  на основних ринках збуту (США, Європа, Японія). Тобто виробництво розташовувалося  в регіонах з високим споживанням.

Однак в останні 10-15 років  відбуваються географічні і корпоративні зміни, що призвели до порушення сформований  пропорційності.

По-перше, високі зарплати і  накладні витрати привели до стійкої  тенденції "перетікання" виробництва  серійної недорогої продукції в  країни Далекого Сходу (Таїланд, Китай, Малайзия, Індонезія, Філіппіни, Тайвань) і Латинську Америку (Домініканська  Республіка, Мексика). Власниками капіталу й організаторами виробництва в цих країнах стали великі ювелірні будинки розвинених країн. Материнські фірми в основному переключилися на "щільну" роботу з покупцями, зайнявшись передпродажною підготовкою, консультаційним обслуговуванням, упровадженням технологічних інновацій. З іншого боку, фірми з третього світу, перейнявши деякий досвід сучасного маркетингу, сміливо вторгаються на традиційні ринки як у дешевому, так і в дорогому його секторах. Це підсилює конкуренцію і веде до "видавлювання" виробництва алмазних виробів з багатих країн-споживачів.

По-друге, в останні роки відбуваються істотні корпоративні зміни. Багато дрібних виробників не витримують конкуренції у мінливих умовах. Йдуть процеси злиття й  укрупнення фірм. При цьому або  сильна фірма поглинає слабкі і "добудовує" відсутні ланки, або реалізуються схеми  стратегічного чи партнерства кооперації. Великі ювелірні утворення підключають  до себе гранувальні підприємства і  постачальників алмазної сировини.

1. 3. Сегменти світового ринку алмазів, найбільші виробники, експортери та імпортери

Щорічно у світі видобувається  понад 30 тонн технічних іювелірних діамантів. 65% світового обсягу діамантів мають за своє походження Африку. Найбільшими африканськими видобувниками діамантів є Ботсвана і Південно-Африканська Республіка. До ряду інших видобув-ників належать: Лесото, Намібія, Ангола, Зімбабве, Танзанія, Конго(Браззавіль), Габон, Центрально — Африканська Республіка, Того,Гана, Кот-де-Івуар, Ліберія, Сьєра-Леоне, Гвінея.

Алмази є найцікавішим та надзвичайнішим мінеральним ресурсом. Раніше, аж до XV ст., людство знало  лише один бік цього дивного мінералу: те, що вони є надзвичайно твердими. До середніх століть алмази цінувалися нижче смарагда або рубіна. І тільки у XVII ст. гранильники винайшли спеціальне огранювання мінералу: діамантове, яке максимально підкреслювало його принади.

Нині загальний видобуток  алмазів у світі становить 100–120 млн. карат, загальною вартістю близько 6–8 млрд. дол. (2003 р.). Видобуток алмазів  ведеться в 26 країнах світу. Найбільшими  алмазовидобувними країнами є: Австралія, ПАР, Ботсвана, Канада, Бразилія й Росія. Незважаючи на чималу кількість країн, що займаються видобутком дорогоцінних каменів, алмазний ринок строго поділений  на три сегменти, що між собою  не перетинаються. Це дозволяє контролювати світове виробництво й споживання, а також підтримувати високу ціну на алмази і діаманти.

Так, до першого сегмента належить алмазовидобувний ринок Австралії. Країна займає друге місце за видобутком алмазів. На найбільшій кімберлітовій  трубці «Аргайл» видобутком алмазів  займається однойменна компанія. Незважаючи на великі обсяги видобутку алмазів, за якістю вони є одними з найгірших, дрібними та нечистими. Через це вони дешеві. Практично всі алмази, що видобуваються в країні, експортуються  до Індії, так як там існує дуже високий попит, але через низький  рівень життя індійські підприємства можуть дозволити закуповувати тільки недорогі австралійські алмази. Тому ці алмази отримали назву «індійський  товар».

Другим сегментом світового  ринку є нелегальний «чорний  ринок» видобутку і продажу алмазів. Особливо він розвинутий у бідних африканських країнах, зокрема Сьєрра-Леоне, ДРК, Ангола тощо. Через військові  міжусобиці, що не припиняються й досі, продаж алмазів став великим джерелом засобів для закупівлі зброї. Світова громадськість виступає проти придбання алмазів у  цих країн, та проти того щоб кошти  від алмазів надходили на закупівлю  зброї. Тому алмазам стали надавати сертифікати, де вказується їх джерело  походження. У 2003 р. чорний ринок торгівлі алмазами оцінювався від 4 до 20%. Торгівля алмазами ведеться з країнами, де дуже розвинута торгівля зброєю та наркотиками.

Третім великим сегментом  світового ринку алмазів виступають такі країни як ПАР, Ботсвана, Росія, Канада й Бразилія. Вони займаються видобутком алмазів і продають понад 70–90% видобутих  каменів за згодою компанії De Beers (світовий лідер з реалізації алмазів). Таким чином, алмазний ринок строго поділений, що допомагає підтримувати на ньому стабільність. Аналіз динаміки розвитку галузі у 1997–2003 рр. свідчить про зменшення об’ємів видобутку за масою через виснаження родовищ в Австралії, Демократичній Республіці Конго, Кот-д'Івуарі, Лесото, Ліберії, Сьєрра-Леоне, Танзанії, Венесуелі. Прагнення збільшити обсяги виробництва галузі постійно призводять до збільшення кількості компаній, що працюють у цій сфері. Найбільш активними учасниками цього процесу виступають De Beers (ПАР), АЛРОСА (Росія), Leviev Group (Ізраїль), BHP Billiton (Австралія, Велика Британія), Rio-Tinto (Велика Британія), Trans Hex International (ПАР), Dia Met (Канада), Dia Bras Exploration (Канада), Astro Mining NL (Австралія), Diamonds Works LTD (Канада), Southen Era Resources LTD (ПАР). Найбільша кількість компаній належить Канаді, ПАР, Австралії. Це пов'язано з традиційно великою часткою гірничовидобувної промисловості у галузевій структурі економіки цих країн (до 21%), що сформувалося ще у часи колоніального панування Великої Британії (вона не дозволяла своїм залежним територіям розвивати конкурентноспроможні галузі обробної промисловості).

Незважаючи на велику кількість  компаній, що працюють в алмазовидобувній галузі, тільки деякі формують їх світове  виробництво. Найбільшими з них є De Beers (обсяги виробництва – 2924 млн. дол.), АЛРОСА (1600 млн. дол.), Rio-Tinto (326 млн. дол.), BHP Billiton (280 млн. дол.), Trans Hex International (104 млн. дол.). Такі великі обсяги виробництва характерні для тих виробників, що працюють на територіях кількох країн, зокрема для ТНК.

Традиційні експортери алмазів  – це головні їх виробники: Австралія, Ботсвана, ДР Конго, ПАР, Ангола, Канада, Намібія (на частку яких припадає близько 79% світового «первинного» експорту) й Росія. Головні імпортери алмазів – Бельгія, Ізраїль, Індія, Китай, США, Велика Британія та інші, в яких здійснюються міжнародні оптові торгові операції з алмазами та переробка їх у діаманти. На їх частку випадає 90% обсягу світового імпорту, що у 2003 р. становило 21,4 млрд. дол. загальних обсягів імпорту.

Головна особливість сучасного  ринку алмазів полягає у тому, що на ньому припиняє діяти найважливіший  фактор пропозиції – продаж з запасів De Beers. Світова пропозиція алмазів  тепер буде визначатися тільки рівнем їх поточного видобутку.

  Нижче подані таблиці розподілу праці в алмазно-діамантовому комплексі (АДК) між країнами з різним рівнем попиту, регіональні особливості діяльності АДК та «алмазний трубопровід».