Конюнктурне дослідження світового ринку діамантів

                                                                                                                Таблиця 1.1.

                Середня вартість алмазів у  головних родовищах

Тим часом, за результатами 2003 року, видобуток алмазів у світі  склав 140 мільйонів каратов, що на 11 відсотків більше показників попереднього року. Обсяг ринку досяг 8,8 мільярда доларів (приріст 12 відсотків).

                                                                                                                Таблиця 1.2.

Макроекономічні показники світового алмазного  ринку за De Beers

У 2005 р. Ботсвана виробила 31,9 млн кар. алмазів проти 31,1 млн  кар. у 2004 р. Про це у своїй доповіді про бюджет заявив міністр фінансів і планування Ботсвани Баледзи Гаолате (Baledzі Gaolathe). За нею йде Росія з $ 2 млрд чи 22% світового видобутку. На третьому місці Канада, що потрапила в п'ятірку лідерів лише за кілька останнього років, - більш $1 млрд, за нею - ПАР і Ангола. Росія і ПАР є основними постачальниками алмазів ювелірної якості. В даний час Китай є другою найкрупнішою у світі базою по обробці алмазів: річний обсяг оброблених алмазів, що йдуть на експорт, перевищує 3 млн. каратів; вартість експортованої продукції - більш 800 млн. дол. США. Найбільшими продуцентами алмазів є також Намібія, Австралія, Заїр. Алмази також добуваються в Бразилії, Гвінеї, Венесуелі, Демократичній Республіці Конго, Гані, Сьерра-Леоне, Ліберії, Центральній Африканській Республіці, Індонезії, Індії, Зімбабве.

Прояви алмазів відомі в 43 країнах світу. У 26 з них, що володіють  промислово значимими скупченнями  алмазів, виявлені ресурси, що складають  більш 5 млрд. каратов. Близько 62% ресурсів алмазів зосереджене в Африці, більше 15% в Америці, близько 10% - в  Австралії, і тільки 1.5% - в Азії. У  цих регіонах вони розподілені також  дуже нерівномірно. У світі нараховується  близько 3 тисяч алмазосодержащих родовищ, з них розробляється близько 40. Експерти прогнозують, що в найближчі 5 років видобуток алмазів у  світі буде стабільно рости. Річний приріст ринку в середньому буде складати від 3 до 5%. У Намібії і  Канаді ці показники будуть трохи  вище.

Постачання алмазної сировини на світовий ринок контролює транснаціональна корпорація DeBeers, через яку реалізується більш 64 відсотків алмазів, що добуваються у світі. Монополія на світовому алмазному ринку, що ця корпорація утримує понад 60 років, допомагає вберегти алмазний ринок від сильних коливань цін і зберегти високі прибутки. Практично одноосібно скуповуючи алмази, що добуваються у всьому світі, проводячи їхнє пересортовування і перепродаж через ЦСО вузькому колу оптових покупців (сайтхолдерів), DeBeers здійснює поділ виробників алмазної сировини і діамантів. Сьогодні цей список складається з 110 компаній. Скорочення пройде в рамках програми реструктуризації "Обраний постачальник". Більше всього програма скорочення торкнеться клієнтів De Beers - дистрибьюторів і гранильників алмазів з Антверпена, Тель-Авіва і Нью-Йорка. Дилери, що випали з обойми, змушені будуть шукати альтернативні джерела неогранених алмазів, що повинно підвищити світовий попит на них. Концерн зможе активізувати співробітництво з тими клієнтами, що найбільше успішно стимулюють попит і працюють з роздрібним бізнесом. У такий спосіб De Beers планує збільшити продажу діамантів виробникам елітних прикрас. Права клієнтів буде захищати омбудсмен. Крім того, De Beers зобов'язується надавати їм повну інформацію про алмази, що виставляються на продаж. Керуючий директор De Beers Гару Ральф поки не береться прогнозувати, як буде виглядати список клієнтів компанії через кілька років. Однак він упевнений, що нова модель роботи з дистрибьюторами й гранильниками "динамічна" і її впровадження принесе позитивні результати. У зв'язку з заявою De Beers про відмовлення від монополії Росія має намір змінити свою торгову угоду з цією компанією і самостійно вийти на світовий ринок. Про це заявив глава Гохрану Валерій Рудаков. Остання угода, укладена в 1997 році, за його словами, "була для Росії тягарем". "Ми - єдина у світі країна з виробників алмазів, що має власну розвинену гранильну промисловість, і сьогодні ця угода є гальмом для її розвитку. Ми, по суті, віддаємо третину видобутку De Beers, а свої заводи в середньому на 30% не завантажені" - заявив Рудаков. Нова угода з De Beers, що була укладена восени 2001 року, "не носить твердого характеру взаємних зобов'язань по обсягах продажів", сказав він. В даний час обсяг обов'язкових закупівель De Beers у Росії складає не менш 550 млн. дол.

1 січня 2003 року близько  50 країн домовилися ввести глобальну  систему контролю за торгівлею  алмазами. Кімберлийский процес - міжнародна  ініціатива, що перешкоджає залученню  до легального обороту алмазів  з конфліктних зон (їхній оборот  оцінюється в 1-1,5% ринку). Кімберлийский  процес одержав свою назву  на честь містечка в ПАР,  де пройшла перша конференція  по конфліктним, або "кривавим", алмазам (ті, що добуваються в  гарячих точках Африки, фінансуючи  локальні війни на даному континенті). Одним з найважливіших аспектів  Кімберлийского процесу є підвищення  транспарентності в міжнародній  алмазній торгівлі. Сертифікат буде  супроводжувати кожну партію  алмазів, що йде на чи експорт  імпорт і підтверджувати, що дана  партія має легальне походження. Видавати його будуть країни-учасниці "Кімберлийского процесу".

Процес уже частково завершений, близько 60 країн оголосило про  приєднання до договору. У їхньому  числі й Україна. Це означає, що тепер  всі алмази, що ввозяться і вивозяться з нашої країни, повинні мати відповідний  сертифікат Кімберлийского процесу. 2003 року уряд України прийняв з цього  приводу спеціальну постанову .

                                       Виробники діамантів

Незважаючи на високу вартість світового виробництва діамантів, гранувальна індустрія невелика в порівнянні, наприклад, з харчовою чи автомобільною. Багато десятиліть світ взагалі обходився одним-двома  гранувальними центрами. З початку XX століття з всім африканським і  бразильським видобутком алмазів справлялися  Амстердам і Антверпен, де вироблялося  близько 90% усіх діамантів. Після першої світової війни з'явилися гранувальні  фабрики в США, ПАР, Франції й  Англії, однак обсяги виробництва  були невеликі. Конкурували два основних центри: Антверпен і Амстердам. І  от у 1925-1926 р. Голландський уряд увів ряд  обмежень на гранувальні фірми щодо податків і митних зборів і за кілька днів відбувся перехід гранильників з Амстердаму в Антверпен - останній до 1930 р. став головним виробником діамантів  і зберіг своє положення до 50-х  років. У 1960-х рр. одержала розвиток гранувальна промисловість Ізраїлю, а в 80-х - гранувальна справа в  Індії.

Як повідомляє газета "Чжунго цинняньбао" ("Китайська молодь"), у міру швидкого удосконалювання  технології обробки алмазів і  підвищення рівня життя населення  Китай стає найбільшим в Азії споживачем діамантів і 5-м найбільшим у світі  ринком діамантової продукції. У 2003 році Китай імпортував неопрацьовані алмази загальною вагою в 11,44 млн. каратов. У січні-вересні 2004 року китайський експорт оброблених алмазів досяг 788 млн. дол. США. В 2005 р. цей показник перевищив 1 млрд. дол. США, повідомляє Агентство Синьхуа.

Найбільшої країною-імпортером діамантів і ювелірних виробів  з ними для Ізраїлю за період січень-травень 2003 року були США, у які направлялося 58,1 відсотка від загального обсягу експорту. На другому місці була Великобританія - 12,7 відсотка, на третьому - Швейцарія (9,7 відсотка).

У Бельгії не дуже багато гранильників, там в основному  займаються торгівлею алмазами, а  от в Ізраїлі їх 20 000, в Індії - цілий  мільйон. Але при цьому загальний  обсяг робіт у сумарному вираженні  в Ізраїлі й Індії приблизно  той самий. Тобто висококваліфіковані  гранильники-ізраїльтяни в сукупності видають продукцію на ту ж суму, що і їхні індійські колеги, яких у п'ятдесят разів більше і  кваліфікація яких значно нижче.

В даний час найбільшими  центрами виробництва діамантів  є Бомбей (Індія), Раман Ган (пригород Тель-Авіва, Ізраїль), Нью-Йорк (США), Москва і Смоленськ (Росія), Антверпен (Бельгія). Усі вони дотримують визначеної спеціалізації. Крім того, в останні роки склалися другорядні центри огранювання в Таїланду, Китаї, Малайзии, В'єтнаму. По спеціалізації гранувальні центри можна розділити на дві групи. До першої відносяться центри в США й Індії, що не мають конкурентів. До другої групи відносяться Ізраїль, Росія, Таїланд, Бельгія, ПАР. Їхній продукти перекриваються в більшому чи меншому ступені, тому тут існує тверда конкуренція за сировину і ринки збуту.

Коротко розглянемо особливості  гранувальних центрів. Нью-Йорк виробляє особливо великі діаманти (2-10 карат) високої  вартості. Робітників тут небагато - близько 350, але висока вартість сировини забезпечує високий річний оборот. Ряд фірм, наприклад Lazare Kaplan International та Hafsen Stein мають філії в "дешевому" штаті Пуерто-Ріко.

Нью-Йорк - найдорожче місце  в світі по виробничих витратах. Вартість обробки (від $50 до $100 за карат  алмаза) викликана високими зарплатами - у середньому $12000 на місяць. До найбільших гранувальних фірм США належать, крім двох згаданих, також RDT(Laub), Schachter Leo, Star, Goldberg Glick.

Антверпен спеціалізується  на великих високоякісних діамантах (від 0,5 до 3 каратів). Раніш вироблялася  більш широка гамма діамантів, однак  конкуренція з боку Ізраїлю, Росії, Таіланду привела до того, що за 20 років виробництво діамантів в Антверпені скоротилося в 4 рази. Зараз там трудиться близько 500 чоловік, зарплата - біля $2000 на місяць. Вартість обробки складає $25-50 за карат алмаза. Роль Антверпена як виробничого центра скоротилася, зате зросла як координатора виробництва (багато бельгійських підприємців організували фабрики в інших країнах, наприклад, в Росії, Таїланді, В'єтнамі) і торгові центри. Найбільші гранувальні фірми Антверпена - Steinmets (Benny and Danny), Rosy Blue, Star Diamond Wechsler, Eurostar, Pluchenik, Arslanian,Evens, Jayam.

Ізраїльський гранувальний центр Рамат-Ган спеціалізується  на середніх і дрібних діамантах  гарної якості: при 8 тис. робітниках і  зарплаті $1-2 тис. на місяць виробляється продукції на $3 млрд. у рік. Вартість обробки складає до $30 за карат алмаза. Останнім часом місцеві підприємства відчувають конкурентний тиск з боку виробників Росії й Індії. Найбільшими ізраїльськими гранувальними фірмами є L.I.D, Schachter & Namdar, Alpha Diamond, Lorenzi Diamond, M. Schnitzer.

Після розпаду СРСР на території  Росії залишилося тільки 3 з 7 гранувальних заводів системи "Кристал". З  тих пір число реальне працюючих  підприємств за рахунок створення  фірм зі змішаним капіталом збільшилося  до 45.

В Індії від 500 тис. до 750 тис. робітників переробляють найбільшу  кількість сирих алмазів - близько 90 млн.карат у рік, що складає більш  половини світового виробництва  по вартості і 70% по масі. Великі трудові резерви при низькій зарплаті біля $50 на місяць і вартості обробки біля $10 за карат обумовили спеціалізацію індійських гранильників на дрібних і дешевих діамантах. Індійська гранувальна промисловість пережила свого роду бум на початку 80-х років. Основними факторами цього виявилися: незначні інвестиції (більшість гранильників працює вдома чи в примітивних майстернях), інтенсивний характер праці (10-12 годин на добу), використання дитячої праці, традиційні навички в обробці самоцвітів. Найбільш великі фірми: Suraj Diamonds, B.Vijay Kumar, Suashish Diamonds, Everest Gems. Тенденцією останнього років стало швидке нарощування виробничого потенціалу в секторі середніх діамантів на сучасних підприємствах у містечку Сурат.

Крім того, виробництво  діамантів налагоджене в Таїланді, ПАР, Бразилії, Ботсвані, Гонконгові й  інших дрібних центрах огранювання.

Міжнародні експерти думають, що у виробництві діамантів спостерігається  загальносвітова тенденція переливу виробничих потужностей з північно-заходу (европейско-североамериканкая зона) через стик Європи й Азії (Ізраїль, СНД) на південний схід, у країни з дешевою робочою силою (Індія, Таїланд, Філіппіни, Малайзия, В'єтнам). При цьому історичні центри виробництва діамантів набувають нового значення як організатори виробничо-збутового комплексу.

Так, у листопаді 1994 року в 15-ти км від Банкока з ініціативи ведучих представників ювелірної  галузі країни був створений Гемополис (Gemopolіs) - місто кольорових дорогоцінних каменів. Для Таїланду він став символом необмежених можливостей своїх ювелірів. Журналісти негайно стали порівнювати його з "алмазною милею" Антверпена. Навряд чи таке порівняння можна вважати правомірним. Гемополіс - це велике місто з розвитий інфраструктурою, де продаються "тайський эксклюзив" - сапфіри і рубіни. Цей величезний ювелірний центр був створений з метою перетворення Таїланду в одноособового регіонального лідера в області ювелірного виробництва і торгівлі. Подібний центр - єдиний не тільки в Південно-Східній Азії, але й у світі. Власне кажучи Гемополіс - це вільна економічна зона, подібна тим, що створюються зараз в Індії і Китаї. Як показує практика, створення таких зон є могутнім стимулом для розвитку ювелірної галузі. Крім експортно-імпортних компаній у Гемополісі працюють 20 великих фабрик, що забезпечують близько 30% експорту. Ще 40 будуть введені в дію у найближчому майбутньому. На території Гемополіса знаходяться новий торговий і виставковий центр (Exhіbіtіon and Trade Center), Біржа кольорових дорогоцінних каменів і Алмазна біржа. Друга стадія розвитку Гемополіса передбачає відкриття 240 більш дрібних підприємств, що крім ювелірних виробів будуть робити устаткування для ювелірної промисловості й устакування. При остаточному введенні в лад на території міста будуть працювати більш 300 великих виробників, 5 тис. ремісників, 700 тис. гранильників, що, за попередніми оцінками фахівців, забезпечать проведення експортних операцій на суму більш $ 1,5 млрд.

Компактність гранувального  виробництва дозволяє досить швидко впроваджувати виробничі інновації. Так, за останнє п'ятиліття знайшли  широке застосування комп'ютерні системи  оптимізації виходу придатного продукту, оптоелектронні системи контролю за обробкою, лазерні розпилювальні  машини, роботи для огранювання дрібних  алмазів. Оскільки вартість робочої  сили росте по усьому світі (особливо в Росії й Індії), починаються  зусилля знизити витрати виробництва  за допомогою нових розробок.