Кейнсіанство та його еволюція

Отже, процент у  Кейнса — багато в чому явище  психологічне. Водночас - це та ланка  ринкової економічної системи, яка  в кейнсіанській теорії пов'язує грошову сферу із сферою виробництва  і визначає специфіку впливу грошово-кредитного регулювання на хід ринкового  відтворення.

Проблеми  ціноутворення і інфляції

Як правило, коли визначають відношення Кейнса до інфляції, наводять таку його думку: «Поки є  повна зайнятість факторів виробництва, ступінь їх використання буде змінюватись  в тій же пропорції, що й кількість  грошей; якщо ж існує їх повна  зайнятість, то ціни будуть змінюватись  в тій же пропорції, що й кількість  грошей». Однак ця думка, як зазначав сам великий англійський вчений, справедлива лише почасти, за деяких вкрай спрощених умов. Якщо їх усунути, то ситуація значно зміниться.

Йдеться про те, що навіть за неповної зайнятості ефективний попит не буде в своїх змінах повторювати  пропорції зміни грошової маси, на його динаміку великий вплив має процентна ставка, яка змінює обсяг інвестицій, і мультиплікатор інвестицій, що змінює споживання. Крім того, при зростанні кількості ресурсів буде знижуватись їх ефективність, а сукупні витрати зростатимуть. Варто також враховувати різну еластичність попиту на товари в його реакції на зміну цін, а також те, що номінальна заробітна плата почне зростати ще до досягнення повної зайнятості і для різних категорій працюючих вона буде змінюватись в різних пропорціях. Отже, робить висновок Кейнс, замість постійних цін практично існуватимуть ціни, які поступово зростають разом із зростанням зайнятості. Тому теорія цін, тобто аналіз співвідношення між змінами кількості грошей і змінами рівня цін, повинна розглядати дію всіх перерахованих і ускладнюючих факторів.

Кейнс прийшов до висновку, що збільшення грошової пропозиції буде розподілятись між зростанням цін (інфляцією), збільшенням номінальної (грошової) заробітної плати і зростанням інвестицій, виробництва і зайнятості. Виходячи з цього, він розглядав  різні стани інфляції: абсолютну інфляцію, яка розгортається при зростанні ефективного попиту за умов повної зайнятості, і так звану напівінфляцію, коли зростання цін відбувається у відповідь на збільшення сукупного попиту ще за умов неповної зайнятості. Враховуючи фактор часу, Кейнс припускав, що існує довготривала тенденція до зростання цін. З цього приводу він писав, що «протягом дуже тривалих періодів зміна цін майже завжди йде в бік підвищення». Стійкість або нестійкість цін в довготривалому аспекті Кейнс пов'язував з тенденціями змін заробітної плати в їх порівнянні з темпами зростання ефективності виробництва.

Це вказує на те, що англійський економіст заклав основи теорії інфляції витрат, яка зумовлюється зростанням споживчих цін, пов'язаного насамперед із зростанням номінальної (грошової) заробітної плати ще до досягнення повної зайнятості. Стає зрозумілим, чому ефективний попит Кейнс вимірював в одиницях заробітної плати, відділяючи таким чином її реальний ефект від номінального (грошового).

Отже, Кейнс вказував на альтернативність неповної зайнятості і інфляції, тобто виявив те, що за умов неповної зайнятості інфляція сприяє зменшенню безробіття, а тому може використовуватись інструментом регулювання зайнятості.

Теорія  заробітної плати

Заробітну плату  Кейнс включав до «кінцевих змінних» своєї теоретичної системи, розглядаючи її одним із важелів регулювання ефективного попиту. В трактуванні суті заробітної плати він стояв на позиціях концепції «граничної продуктивності». Кейнс був прихильником встановлення «мінімальної» заробітна плати, оскільки її надмірне зростання збільшує схильність до заощаджень, не сприяючи процесові мультиплікації інвестицій і зайнятості.

Проте потрібно розмежувати  кейнсіанську позицію і позицію  неокласичної теорії стосовно цього  питання. В неокласиків все просто: скорочення заробітної плати знижує ціни, що автоматично розширює попит і зайнятість. Тому вони стверджували, що головними «ліками» від безробіття є зниження заробітної плати.

Кейнс розглядає  проблему інакше. Він згоджується, що ефект зростання зайнятості внаслідок  зниження заробітної плати міг би виникнути, якби це зниження не змінювало обсягу сукупного попиту, виміряного в одиницях заробітної плати. Зниження заробітної плати може дати позитивний ефект тільки тоді, коли воно в змозі розширити сукупний попит. Кейнс підкреслював, що така можливість виникає в тому випадку і в тому обсязі, в яких це зниження зачіпає три основних параметри сукупного попиту — граничну схильність до споживання, граничну ефективність капіталу чи норму процента.

Послідовно розглядаючи зміну всіх трьох вказаних параметрів під впливом зниження номінальної заробітної плати, Кейнс прийшов до висновку, що це зниження призведе до зростання ефективного попиту тільки за умови зниження норми процента внаслідок збільшення грошової пропозиції, вираженої в одиницях заробітної плати.

Але в цьому випадку  ефект такого зниження рівноцінний банківській політиці по збільшенню грошової пропозиції. Тоді виникає питання: для чого знижувати заробітну плату, якщо це пов'язано з величезними соціальними втратами і якщо того ж результату можна досягти через політику збільшення грошової пропозиції? Тому Кейнс віддавав перевагу збереженню досягнутого рівня заробітної плати.

Концепція регулювання сукупного попиту

«Загальна теорія зайнятості»  Дж.М.Кейнса містить в собі і основні ідеї стосовно регулювання сукупного попиту. При цьому розглядаються два основних інструменти цього регулювання — грошово-кредитна і фінансово-бюджетна політика держави.

Можливість грошово-кредитного регулювання безпосередньо випливає із кейнсіанської теорії процента. Вважаючи процент найважливішим  параметром, від якого залежить гранична ефективність інвестицій, Кейнс припускав, що через банківську систему можна регулювати (знижувати) процентну ставку в довготривалій перспективі.

Водночас він  вважав, що грошово-кредитне регулювання  ефективне лише тоді, коли воно через  зміну грошової пропозиції може змінити  психологічну ситуацію на грошовому ринку, знизивши норму процента. Якщо ж зростання грошової пропозиції не веде до зниження процентної ставки, тобто виникає так звана «пастка ліквідності», то грошово-кредитне регулювання виявиться безсилим в стимулюванні сукупного попиту і тому є неефективним інструментом подолання депресії в економіці.

Отже, грошово-кредитне регулювання, на думку Кейнса, є ненадійним інструментом досягнення економічної  рівноваги, тому свої надії на рівноважне економічне зростання і досягнення повної зайнятості він пов'язував передусім з фінансово-бюджетним регулюванням. «Регулювання обсягу поточних інвестицій, — наголошував видатний теоретик, — небезпечно залишати в приватних руках», тому держава, «яка в змозі зважити граничну ефективність капітальних благ з точки зору тривалих перспектив і на грунті майбутніх соціальних вигод, буде брати на себе все більшу відповідальність за пряму організацію інвестицій».

Проте Кейнс, звичайно, не був прихильником такої форми  «прямої організації інвестицій», як державна власність, тому відзначав, що «не власність на знаряддя виробництва  суттєва для держави, а можливість винагородити власників виробничих ресурсів за ризик вкладення інвестицій».

Методами фінансово-бюджетного регулювання долаються так звані  рецесійний (дефляційний) та інфляційний  «розриви» в економіці. Реце-сійний розрив — величина, на яку повинен  зрости сукупний попит (сукупні витрати), щоб збільшити національний дохід  до неінфляційного рівня повної зайнятості. Інфляційний розрив — величина, на яку повинен скоротитись сукупний попит, щоб зменшити національний дохід до неінфляційного рівня повної зайнятості. Отже, щоб подолати рецесійний розрив і забезпечити повну зайнятість, потрібно стимулювати сукупний попит через зростання державних витрат і зменшення податків, а щоб подолати інфляційний розрив і також досягти повної зайнятості, треба стримувати сукупний попит шляхом зменшення державних витрат і зростання податків. Такими в цілому були кейнсіанські рекомендації стосовно проведення державної економічної політики за умов недосконалої ринкової конкуренції.

ВИСНОВКИ. ЗНАЧЕННЯ КЕЙСІАНСЬКОЇ ТЕОРІЇ

Теорія Дж. М. Кейнса озброїла економічну науку новим  теоретичним інструментарієм аналізу  проблем ринкового відтворення. Вона визнала, що ринкові відносини  значно модифікувались, вільна конкуренція поступилась монополіям і конкуренції недосконалій, а разом з обмеженням дії ринкового механізму вільної конкуренції втратилась гнучкість і динаміка цін. Водночас кейнсіанська теорія визнала і зростання сили профспілок, які стали серйозною перешкодою для стихійного коливання заробітної плати.

Кейнсіанську теорію часто називають «теорією депресивної  економіки», адже вона несе на собі глибокий відбиток ситуації 30-х років, тобто  так званої «Великої депресії». Це проявилось в перебільшенні значення умов реалізації продукту, в негативному відношенні до заощаджень, недооцінці зовнішніх  стимулів до інвестування. Для депресивної економіки вкрай важлива проблема реалізації, яка для Кейнса стала першорядною.

Саме тому в центр  досліджень він поставив проблему ефективного сукупного попиту — основної умови, що визначає рівень національного доходу і зайнятості. Кейнс припускав, що зріла ринкова економіка схильна до перенагромадження капіталу і недовикористання трудових ресурсів, а тому й запропонував свої рецепти виходу із ситуації стагнації, які вважав єдино вірними. Втручання держави в процеси відтворення Кейнс визнавав «єдино практично можливим засобом уникнення повної руйнації існуючих економічних форм і умовою для успішного функціонування приватної ініціативи».

Водночас Кейнс  ніколи не закликав повністю відмовитись  від ринкового механізму саморегулювання, але вважав за потрібне доповнити  і підсилити його державним впливом, щоб уникнути повного знищення цього механізму.

Основні положення  кейнсіанської теорії не лише залишаються  в арсеналі сучасної економічної  науки, але й багато в чому визначають її нинішню спрямованість, хоча й відбулась їх певна еволюція в розробках сучасних кейнсіанців, які враховують економічні реалії сьогодення.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Юхименко П.І. Історія економічних вчень: Навч. посібник для студ. вузів. - К.: Знання-Пресс, 2000
2. Царенко О.М. Економічна історія України і світу: Навчальний посібник.- Суми, 2001
3. Лановик Б.Д. Економічна історія світу: Курс лекцій. – К.: Вікар, 2000