Ціни і їх вплив на фінансовий результат господарювання та рентабельність виробництва сільськогосподарської продукції

План 

 

Вступ

Розділ 1. Наукові основи ціноутворення та рентабельності виробництва сільськогосподарської продукції.

1.1 Суть цін та їх  система в аграрному виробництві.

1.2 Рентабельність сільськогосподарського  виробництва і визначення Ті  рівня.

Розділ 2. Рівень виробництва сільськогосподарської продукції та його рентабельність.

2.1 Виробничі ресурси підприємства та їх використання.

2.2 Динаміка виробництва  валової та товарної  продукції  грошових надходжень і прибутку.

2.3 Ціни та їх вплив на розміри грошових надходжень і прибутку.

2.4 Рентабельність виробництва  сільськогосподарської продукції.

Розділ 3. Результати господарювання та їх вплив на фінансовий стан.

3.1 Оцінка фінансових результатів  діяльності підприємства

3.2 Фінансовий стан та  фактори, що його визначають

3.3 Пропозиції по покращенню фінансових показників діяльності підприємств.

Висновок

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

Вступ

Актуальність теми. Центральним елементом, серцевиною ринкового механізму, найважливішою складовою практики управління сучасною ринковою економікою є ціна.

Ціна є "нервом" економіки , найважливішою ланкою ринкового  механізму і елементом програми маркетингу.

Без її економічного обґрунтування  неможливе нормальне функціонування суб'єктів господарювання і цілих  галузей економіки та забезпечення матеріального добробуту населення.

Процес формування ціни досить складний, і розуміння взаємозв'язку цих чинників і їх суті дає відповідь  на питання, що ж таке ціна, яке визначення їй можна дати. Для цього необхідно  розглянути ціну як економічну категорію.

Ціна – елемент, властивий  економіці будь-якого типу, заснованій на товарно-грошових стосунках, оскільки опосередковує їх, але формуються і діють ціни в різних системах по-різному. Оскільки ціна є одним  з важелів управління процесами, що протікають в економіці, то вона тісним чином пов'язана з типом  господарювання – методологія ціноутворення, властивості, функції і види цін  відповідають механізму функціонування системи управління.

У ринковій системі господарювання кожне підприємство і його власники самостійно приймають всі виробничі  і економічні рішення: що, де, коли і  скільки виробляти, кому, за якою ціною  і на яких умовах продавати. Зв'язки між підприємствами вільні, тому трудові, матеріальні і фінансові ресурси включаються у виробничий процес власниками підприємств, відповідно вони самі несуть відповідальність за всі рішення, що приймаються, і дії. Механізм регулювання діяльності підприємств базується на використанні економічних методів, таких, як фінансово-кредитна система, податкова, митна, інвестиційна і бюджетна політика, тому ринкова економіка вимагає абсолютно іншого ціноутворення: принципи і моделі цін тут якісно інші – ціна грає головну структуровизначальну роль, є основною ланкою системи ринкового саморегулювання і характеризується наступними моментами.

Ціни на продукцію, товари, послуги визначаються власниками, суб'єктами господарювання, в результаті цього  немає відчуження товаровиробників від результатів праці.

Ціни виявляють диспропорції між пропозицією (виробництвом) і  попитом (споживанням) і миттєво  реагують – включається механізм ринкового ціноутворення, тому ціна є рівноважною величиною, що балансує попит і пропозиція.

Ціна несе в собі властивість  конкурентності, виступаючи інструментом конкурентної боротьби, перерозподілу ресурсів, переливу капіталів. Взагалі в основі ринкового господарства лежать конкуренція, змагальність і суперництво, оскільки існує безліч власників, між якими йде постійна боротьба за виживаність. З одного боку, конкуренція перевіряє кожного підприємця (підприємство) на відповідність виробництва і його структури вимогам ринку, характеризує здатність пристосовуватися до змінних умов. З іншого боку, конкуренція є механізмом стимулювання постійного вдосконалення виробництва і управління. Тому ринкове господарство здатне ефективно функціонувати лише при вільних конкурентних цінах, і це примушує кожного підприємця використовувати гнучкі методи ціноутворення.

Роль держави в ціноутворенні  обмежена – вона визначає загальні правила формування цін, а фіксує або регулює ціни лише на обмежений  круг продукції, товарів, сировини, послуг, що мають значення для забезпечення і підтримки життєвого рівня  населення. У ринковій системі механізм вільного ціноутворення поєднується  з державним регулюванням.

Ціна – найважливіший  економічний параметр будь-якого  підприємства, саме рівень цін впливає  на його фінансове положення, оскільки зумовлює розмір отримуваного прибутку і відповідно можливості його виробничого  і соціального розвитку, а також  розмір особистого доходу власника, що є дуже важливим в діяльності кожного підприємства.

Мета курсової роботи полягає  у визначенні напрямків вдосконалення  фінансово-економічного стану підприємства та визначення впливу ціни на фінансовий результат господарювання та рентабельність виробництва сільськогосподарської продукції.

Об’єктом дослідження є господарська діяльність СГТОВ «Ставинська птахофабрика» та особливості впливу ціни на їх фінансові результати.

СГТОВ «Ставинська птахофабрика» - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю, яке знаходиться в с. Мирне, вул. Леніна 1, Бориспільського району, Київської області. Ідентифікаційний код №30925770.

При написані даної курсової роботи використовуються дані фінансової звітності такі, як форма №1 «Баланс», форма №2 «Звіт про фінансові результати», форма №3 «Звіт про рух грошових коштів», форма №4 «Звіт про власний капітал», форма №5 «Примітки до фінансової звітності» і форма №50 «Основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств». Дані дослідження для порівняння беруться за три роки: 2008, 2009 і 2010рр.

Розділ 1. Наукові  основи ціноутворення та рентабельності виробництва сільськогосподарської  продукції

1.1 Суть цін  та їх система в аграрному  виробництві

У ринковій економіці практично  всі витрати підприємства-виробника  мають бути відшкодовані грошовими надходженнями, забезпечуючи економічну самостійність, самоокупність та самофінансування нормального процесу нагромадження і споживання. При ринкових відносинах усі процеси, що відбуваються у виробництві й обміні, безпосередньо пов'язані з ціною. Вона формується під впливом попиту та пропозиції на певний вид продукції, робіт чи послуг, і тільки точка, де попит і пропозиція перетинаються, визначає рівень ціни. Однак це не вичерпує процесу ціноутворення. В умовах ринку діє чіткий механізм, що регулює рівень і ефективність виробничих витрат і де відбувається взаємодія між ціною та рівнем витрат. [12, ст.219]

Ціна – це грошовий вираз  вартості, кількість грошей, що сплачується  або одержується за одиницю товару або послугу. Одночасно ціна відображає споживчі властивості (корисність товару) купівельну спроможність грошової одиниці, ступінь рідкості товару, силу конкуренції, держаного контролю, економічну поведінку  ринкових суб’єктів та інші суб’єктивні  моменти. [10, ст. 152]

Ціни, що функціонують у ринковому  механізмі, являють собою складну  систему, яка покликана обслуговувати  всі аспекти товарно-грошових відносин. За допомогою цін вирішуються  такі важливі завдання, як створення  економічних передумов для рентабельного  функціонування підприємств, стимулювання виробництва та споживання якісної  продукції, регулювання обсягів і структури виробництва залежно від суспільних потреб, створення сприятливих економічних умов для вирішення соціальних проблем тощо.

Щоб вирішувати ці завдання, система цін має бути гнучкою  і відображати всю різноманітність  сфер їхнього застосування. Перш за все ціна — це ринкова категорія. Тому всю систему цін слід поділити на ціни внутрішнього та світового  ринків. Різниця між такими цінами досить суттєва. Якщо в основі світових цін лежить інтернаціональна вартість, то ціни внутрішнього ринку спираються на величину національної вартості товарів. Остання залежить від трьох чинників: рівня продуктивності праці в  країні, структури національного  виробництва і рівня інфляції.

Внутрішні ціни можна класифікувати  за рядом ознак: рівнем свободи, сферою обігу, стадіями товаропросування, територіальним поширенням, видами франко та ін.(Рис.1). Залежно від рівня свободи (лібералізації) розрізняють фіксовані, регульовані та вільні ціни. Фіксовані — це ціни, які встановлюються державою через систему органів влади та управління (наприклад, управліннями цінової політики обласних державних адміністрації). Такі ціни встановлюються шляхом введення державних прейскурантів, тобто офіційних збірників цін і тарифів на товари та послуги, що затверджуються відповідними державними органами. Фіксовані ціни встановлюються на окремі види продукції базових галузей (вугілля, електроенергія) та на деякі найважливіші товари та послуги, які мають важливе значення для життєзабезпечення населення (квартирна плата, сітьовий газ, тарифи на міський електротранспорт). Такі ціни, як правило, вводяться на невизначений термін і можуть бути скасовані тільки спеціальним розпорядженням.

Рис.1 Класифікація цін

До регульованих належать ціни, межі змін яких прямо встановлює держава, або опосередкованими методами робить невигідним для продавця їхнє надмірне зростання. Такі ціни встановлюються на продукцію монопольних підприємств  або у випадках, коли необхідно  тимчасово стримати зростання цін  на дефіцитні товари. Виходячи з  політики у сфері цін, держава  визначає перелік товарів та послуг, на які встановлюються регульовані  ціни.

Вільні ціни визначаються підприємствами самостійно з урахуванням  своїх витрат і співвідношення попиту та пропозиції. Вони можуть збільшуватись  або зменшуватись будь-коли і в  будь-яких межах, як того потребує ринок. Різновидом вільних цін є договірні ціни, які формуються на підставі домовленості між покупцем і продавцем. Вони закріплюються в договорах на постачання продукції, як правило, великими партіями і є незмінними на термін дії угоди. Вільні ціни за погодженням сторін можуть бути переглянуті, якщо змінилися ціни на ресурси, швидко росте інфляція, вводяться нові податкові ставки чи з інших причин, які впливають на формування цін.

Залежно від сфери обігу  або галузевої форми продукції  розрізняють:

• оптові ціни на продукцію промисловості;
• закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію;
• ціни на продукцію будівництва;
• тарифи на транспорті та у сфері послуг;
• роздрібні ціни.

За оптовими цінами продукція  здійснює обіг між промисловими підприємствами, або між ними і підприємствами, фірмами та організаціями інших  галузей (транспорт, сільське господарство, торгівля) незалежно від форм власності, при цьому продукція продається і купується великими (оптовими) партіями.

Закупівельні ціни — це ціни, за якими сільськогосподарська продукція великими партіями реалізується державними, кооперативними та фермерськими господарствами для подальшої переробки. За такими цінами продукція закуповується, головним чином, державними органами для створення спеціальних фондів (зерно), а також недержавними підприємствами (наприклад, м’ясокомбінатами, цукровими заводами).

Ціна на продукцію будівництва, як правило, виступає у формі кошторисної  вартості, тобто ціни будівництва (будівельно-монтажних  робіт) конкретного об’єкта. Крім того, у цій сфері діють ціни, які  визначають середню кошторисну вартість одиниці будівельних робіт (1 кв. м загальної площі, 1 куб. м кладки цегли тощо).

Тарифами називаються  ціни на послуги вантажного і пасажирського  транспорту, а також на послуги, що надаються населенню підприємствами побутових та комунальних служб. До останніх належать тарифи на послуги  перукарень, хімчисток, прокату, з пошиття  та ремонту одягу, а також плата  за квартиру, телефон, водопостачання та ін.

Роздрібними називаються  ціни, за якими споживчі товари через  роздрібну торговельну мережу реалізуються населенню. Вони є цінами кінцевої реалізації товарів.

За стадіями товаропросування продукції ціни можна поділити на два види: ціну підприємства та ціну реалізації. На підставі ціни підприємства виробники визначають вартісні результати своєї безпосередньої роботи. Основна функція такої ціни — це відшкодування витрат та отримання певного прибутку.

Різновидом оптової ціни підприємства є трансфертна ціна. Вона застосовується всередині підприємства при здійсненні операцій між його підрозділами. Трансфертні ціни можуть встановлюватись як на сировину, напівфабрикати, готові вироби, так і на послуги (роботи), зокрема управлінського характеру.

Ціна реалізації — це ціна, за якою продукція надходить  до покупців. Така ціна, крім витрат та прибутку, містить у собі товарні  податки та надбавки. Ціна реалізації, за якою продукція надходить до виробничого  споживача (крім населення), називається  відпускною.

Залежно від територіального  поширення ціни поділяються на загальнодержавні, місцеві та зональні.

Загальнодержавні — це ціни, які встановлюються однаковими на всій території країни і можуть бути змінені тільки спеціальними постановами  уряду. Таких цін небагато і до них, зокрема, належать квартирна плата  за один квадратний метр загальної  площі; тарифи на електроенергію, що відпускається  населенню на комунально-побутові потреби; тарифи на послуги поштово-телеграфного зв’язку та деякі інші.

До місцевих належать ціни, встановлення яких входить до компетенції  Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних та міських рад. Такі ціни встановлюються з урахуванням  витрат виробництва і реалізації у відповідному регіоні (області, місті) і є єдиними на його території. До них, зокрема, відносять ціни на окремі види хлібобулочних виробів, тарифи для населення на послуги з  постачання води і теплової енергії, тарифи на перевезення пасажирів  та вартість проїзних квитків у міському електротранспорті тощо.

Особливим різновидом територіальних цін є зональні ціни, які можна  поділити на два види. До першого  належать ціни, що встановлюються на деякі  види продукції добувних галузей  промисловості (наприклад, вугільної). Їхнє застосування зумовлене значною диференціацією витрат на виробництво аналогічної продукції в окремих регіонах, яка, у свою чергу, викликана різними природними умовами її добування. Другий вид охоплює єдині ціни, за якими постачальник реалізує продукцію всім споживачам певної території (географічної зони). До ціни конкретної зони транспортні витрати включаються за усередненою ставкою, але для кожної зони такі ціни є різними.