Бюджетное планирование

    Відповідальність  за виконання бюджету покладається на фінансові органи, які і розробляють розпису. Розпис доходів і видатків - це основний оперативний план, на основі якого розподіляються доходи і витрати бюджету по підрозділах бюджетної класифікації - розділам, главам, параграфами і статтями. У ній передбачаються терміни надходження доходів та витрачання бюджетних коштів протягом року. Кожен фінансовий орган складає таку розпис за відповідним бюджету після його затвердження, забезпечуючи дотримання необхідного балансу протягом бюджетного року.

    Розпис  Державного бюджету затверджується Міністром фінансів України, розпису обласних, міських (крім міст районного підпорядкування), районних бюджетів - завідувачами відповідних фінансових відділів (Управлінь). По міських (районного підпорядкування), сільським, селищним бюджетам розпис доходів і витрат окремо не складається.

    Розпис  доходів і витрат є оперативним  документом для керівництва виконанням бюджету. За допомогою їх фінансові органи перевіряють виконання юридичними особами зобов'язань перед державою.

    Несвоєчасне або неповне виконання таких  зобов'язань є грубим

    порушенням  фінансової дисципліни. Платежі та податки, не внесені в строк,

    стягуються  у примусовому порядку.

    Розпис  доходів і витрат (річна з поквартальним розподілом) складається на підставі зведених балансів доходів і видатків та зведених кошторисів витрат по розділам, главам пунктам і статтями бюджетної класифікації. Підсумкові дані цих матеріалів повинні відповідати затвердженим річному бюджету.

    Річна з поквартальним розподілом розпис доходів і витрат бюджету складається по кожному головному розпоряднику кредитів в відповідно з підрозділами бюджетної класифікації.

    Звід  витрат, включених в розпис доходів  і витрат, є документом, що засвідчує право керівників міністерств, відомств, управлінь виконавчих комітетів місцевих органів влади на використання бюджетних коштів протягом року. Затверджена розпис доходів і витрат бюджету є документом, на підставі якого провадиться стягнення платежів з конкретних платників та відкриття кредитів для фінансування передбачених у бюджеті заходів по міністерствах, управлінням виконавчих комітетів місцевих органів влади.

    Найважливішим кроком у виконанні бюджету є  відкриття бюджетних кредитів. Воно зумовлює напрям і обумовлює ефективність всієї подальшої роботи, пов'язаної з бюджетним фінансуванням заходів, передбачених планом соціально-економічного розвитку України з підйому економіки народного господарства, інвестуванню найбільш пріоритетних галузей, Забезпечення соціального захисту, поліпшення соціально-культурного обслуговування населення, підвищенню якості відтворення робочої сили, розвитку ринку праці, зміцненню обороноздатності країни і здійсненню інших функцій, покладених на державу.

    Планом  соціально-економічного розвитку та бюджетом як основним фінансовим планом передбачаються конкретні завдання по господарському будівництва, розміщення капітальних вкладень, структурної перебудови економіки, утримання органів управління та ін, кожен з яких має самостійне значення. Усі напрями й види витрачання бюджету забезпечуються необхідними джерелами фінансування, якими можуть бути власні спорідненості суб'єктів господарювання, кредити банків, державні або приватні інвестиції, бюджетні асигнування. Визначення конкретних джерел фінансування (власні, позикові або бюджетні) повинно здійснюватися у процесі бюджетного планування.

    Важливою  особливістю бюджетного процесу  є те, що бюджетне планування завжди буває конкретною і адресним і має в своїй основі конкретних виконавців (юридичних осіб). Тому видаткова частина бюджету є зведенням бюджетних призначень конкретним міністерствам, відомствам, управлінням (відділам) виконавчих комітетів місцевих органів влади. Ці призначення носять назву бюджетних кредитів. Іншими словами, бюджетний кредит - це кошти, що надаються міністерствам, відомствам, об'єднанням, відділам виконкомів місцевих Рад, підприємствам і установам у поточному році з бюджету на цілі, передбачені фінансовим планом або кошторисом. Він має строго цільове призначення і надається в залежно від наявності коштів на поточному рахунку відповідного бюджету, з урахуванням дійсних потреб у бюджетних асигнуваннях і освоєння раніше відпущених коштів. Відкриття бюджетних кредитів фінансовими органами відбувається шляхом перерахування бюджетних асигнувань, прийнятих на рік, на рахунки головних і нижчестоящих розпорядників кредитів.

    Головні розпорядники кредитів - керівники  міністерств, відомств, об'єднань, відділів виконкомів місцевих Рад, що розподіляють бюджетні асигнування між нижчестоящими розпорядниками кредитів. Нижчестоящі розпорядники кредитів - керівники підпорядкованих органів і підвідомчих підприємств, організацій та установ.

    Головні і нижчих розпорядники кредитів наділені різними правами в галузі використання кредитів. Головні розпорядники кредитів мають право витрачати бюджетні кошти на утримання очолюваного ними установи, на централізовані заходи, здійснювані безпосередньо цим установою, а також розподіляти надані їм бюджетні асигнування між нижчестоящими розпорядниками кредитів.

    Нижчестоящі розпорядники кредитів можуть використовувати  виділені їм кредити для потреб власних (підлеглих їм) установ і перерозподіляти кредити між керовані ними установами. Керівники окремих підприємств, об'єднань і організацій отримують бюджетні кредити тільки для безпосереднього використання.

    Відкриття кредитів являє собою документальне  оформлення фактичного права головних розпорядників кредитів витрачати з бюджетних рахунків в установах банків кошти, виділені за відповідним бюджетам. Безкредитні витрати можуть вироблятися в особливих випадках, спеціально обумовлених чинним законодавством України. Кожний бюджетний кредит має строго цільове призначення.

    Кредити надаються розпорядникам кредитів не автоматично під річний план, а відповідно до квартальними розподілами, в міру виконання виробничих планів, завдань і при дотриманні заздалегідь обговорених умов. Обов'язковою умовою відкриття кредиту є наявність затверджених фінансових планів для господарюючих суб'єктів і кошторисів витрат для бюджетних установ.

    Бюджетні  кредити відкриваються, як правило, на квартал в межах передбачених фінансових асигнувань. Кредити відкривають окремо на кожний розділ, що характеризує ту чи іншу галузь (охорона здоров'я, просвіта, управління, прокуратура і суд та ін.)

    Відкриття кредитів здійснюється за спеціальним формам – витратним розкладів.

    У практичній діяльності є три типи видаткових розкладів:

    1. Видатковою розклад по фінансуванню  установ, що перебувають на бюджеті.

    2. Видатковою розклад по фінансуванню  господарюючих суб'єктів.

    3. План фінансування (для фінансування  капітальних вкладень або геологорозвідувальних робіт).

    При відкритті кредитів бюджетним організаціям у видатковому розклад здійснюється розподіл кредитів за параграфами (характеризує типии установ), а також за деякими статтями витрат (заробітна плата, стипендії, придбання медикаментів, Придбання обладнання) у Відповідно до бюджетної класифікації.

    Для підприємств і господарських організацій кредити відкриваються окремо видатковим розкладом по кожній статті витрат – цільовим призначенням коштів.

    Переклад  відкритих бюджетних кредитів підвідомчим установам здійснюється головними розпорядниками кредитів за бюджетними дорученнями. Відкриття кредитів здійснюється в суворій відповідності з планом: річним бюджетом, затвердженим квартальним розподілом бюджету, бюджетної розписом. Тим часом відкриття кредитів здійснюється не автоматично, а в міру виконання плану по витрачанню кредитів, з урахуванням фактичної потреби в бюджетних асигнуваннях.

    Характерно, що відкриваються кредити не можуть перевищувати затверджені суми бюджетних призначень. Збільшення кредитів у кожному випадку проводиться тільки за рішенням відповідних органів влади або ж виходячи з бюджетних прав, наданих чинним законодавством України фінансовим органам та головним розпорядникам кредитів (переміщення кредитів у визначених розмірах з кварталу в квартал, Або з одного параграфа на другий). Уточнення потреби в кредитах проводиться з урахуванням ходу виконання плану за відповідними показниками за наявності бюджетних резервів і невикористаних кредитів, а також наявних можливостей для мобілізації внутрішніх ресурсів. З урахуванням цих факторів визначається фактична потреба в кредитах, які належить відкрити їх головним розпорядникам.

    Фінансові органи мають право зменшити в  порівнянні з планом розміри відкриваються кредитів у випадках: Неукомплектованість чисельності працівників бюджетних установ у порівнянні із затвердженою за штатом; невиконання плану по мережі, по контингентам бюджетних установ, перевиконання плану надходження коштів батьків за утримання дітей у дитячих дошкільних установах, Наявності в бюджетних установах наднормативних запасів матеріальних цінностей на початок року та ін Для правильної організації роботи з відкриття кредитів велике значення мають її строки. Бюджетний період (час здійснення процесу виконання бюджету) встановлено в Україні з 1 січня по 31 грудня, тобто. Повністю охоплює календарний рік.

    При здійсненні бюджетного фінансування допускається пересування кредитів. Воно означає зміну цільового призначення бюджетних коштів шляхом збільшення асигнувань за одними видами витрат або розпорядникам кредитів за рахунок зменшення за іншими видами витрат або розпорядникам кредитів. Правом пересувати кредити наділяються розпорядники кредитів у межах, встановлених чинним законодавством України.

    Виконання бюджету передбачає створення резервних  фондів. Ці фонди утворюються в Державному бюджеті і в бюджетах місцевих Рад народних депутатів для невідкладних витрат по народному господарству, соціально- культурних та інших заходів, не передбачених бюджетом. Розміри цих фондів визначаються при затвердженні бюджетів. Так, в Державному бюджет України на 1994 р. розмір резервного фонду становив 0,3%, а на 1997 р. - 0,9% всіх видатків Державного бюджету.

    За  наявності дефіциту бюджету першочерговому фінансуванню підлягають витрати, включені до бюджету поточних витрат. Ради народних депутатів, Верховна Рада України встановлюють граничні розміри дефіциту бюджету. Якщо в процесі виконання бюджету відбувається перевищення граничного рівня дефіциту або значне зниження надходжень доходів бюджету, то може вводитися механізм секвестру видатків.

    Секвестр  полягає в пропорційному зниженні державних витрат (на 5, 10, 15 і більше відсотків) щомісячно за всіма статями бюджету протягом часу, що залишився поточного року. Секвестру не підлягають захищені статті (витрати на заробітну плату, стипендії і т. д.), Склад яких визначається Верховною Радою України.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    ВИСНОВОК

      Державний бюджет, будучи основним  фінансовим планом держави, головним засобом акумулювання фінансових коштів, дає політичної влади реальну можливість здійснення владних повноважень, дає державі реальну економічну і політичну владу. З одного боку, бюджет, будучи всього лише комплексом документів, що розробляються однієї гілкою влади і затверджуються другий, виконує досить утилітарну функцію

    - Фіксує обраний державою стиль  здійснення управління країною. Бюджет по відношенню до здійснюваної владою економічної політики є похідним продуктом, він повністю залежить від обраного варіанту розвитку суспільства і самостійної ролі не грає. Однак саме бюджет, показуючи розміри необхідних державі фінансових ресурсів і реально наявних резервів, визначає податковий клімат країни, саме бюджет, фіксуючи конкретні напрями витрачання коштів, процентне співвідношення витрат по галузях і територіям, є конкретним виразом економічної політики держави. Через бюджет відбувається перерозподіл національного доходу і внутрішнього валового продукту. Бюджет виступає інструментом регулювання і стимулювання економіки, інвестиційної активності, підвищення ефективності виробництва, саме через бюджет здійснюється соціальна політика.

    Таким чином, бюджет, об'єднуючи в собі основні фінансові категорії (Податки, державний кредит, державні витрати), є провідним ланкою фінансової системи будь-якої держави і грає як важливу економічну, так і політичну роль в будь-якому сучасному суспільстві. 
 
 
 
 
 
 
 
 

    ЛІТЕРАТУРА:  

     1. Деркач М.І., Гордєєва Л.П. «Гроші, фінанси і фінансові ринки»,

    Дніпропетровськ, Наука і освіта, 1998

1. Білоцерківець В.В. Національна фіскальна політика як складова частина світової фіскальної політики // Збірник праць вчених. Вип. 27. - Київ: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 2000. - № 27
2. "Вісник Київського національного університету ім.Т.Шевченка. Економіка", 2003, №66-67 (с.109-112)