Атестація робочих місць

Атестація робочих місць передбачає:

• виявлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці;
• санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, визначення ступеня важкості і напруженості трудового процесу на робочому місці;
• комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці та відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам в правилам;
• установлення ступеня шкідливості і небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією;
• обгрунтування  віднесення робочого місця до категорії із шкідливими (особливо шкідливими) умовами праці
• визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення;

аналіз реалізації технічних  і організаційних заходів, спрямованих  на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.    Робоче місце з умов працi оцінюється з урахуванням впливу всіх факторів виробничого середовища i трудового процесу на працiвникiв, передбачених гігієнічною класифікацією працi (розділ I Карти), сукупних технічного i органiзацiйного рівня умов працi (роздiл II Карти), ступеня ризику пошкодження здоров'я.        

На основі комплексної  оцінки робочі місця відносяться  до трьох видів умов праці:          

• з особливо шкідливими та особливо важкими умовами працi;
• зі шкiдливими та важкими умовами працi;
• зі шкiдливими умовами працi та заносяться до розділу III Карти. Право на пенсію на пільгових умовах визначається за показниками, що наведені в додатку 5, інші пільги i компенсації залежно від умов працi визначаються за діючими нині законодавчими актами.    За оцінку умов працi керівників та спеціалістів приймається оцінка умов працi керівних працівників, якщо вони зайняті виконанням робіт в умовах, передбачених списками № 1 i 2 їх підлеглих протягом робочого дня. Під повним робочим днем слід розуміти виконання робiт , передбачених списками , не менше 80% робочого часу , що має підтверджуватись відповідними документами. За документами атестації визначаються невідкладні заходи щодо покращання умов i безпеки праці, які не потребують для їх розробки i впровадження залучення сторонніх організацій i фахівців (розділ IV Карти).            

За результатами атестацiї складається перелік:     1. Робочих місць, виробництв, робiт, професій i посад, працівникам яких підтверджене право на пільги i компенсації, передбачені законодавством, а також за рахунок коштів підприємства згідно зі статтею 26 Закону України "Про пiдприємства" i статтею із Закону України "Про пенсійне забезпечення ";         2. Робочих мiсць з несприятливими умовами працi, на яких необхідно здійснити першочергові заходи щодо їх покращання. 
Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії i посади яких внесені до переліку.       Матеріали атестації робочих мiсць є документами суворої звітності i зберігаються на підприємстві протягом 50 років.

4. ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОВЕДЕННЯ АТЕСТАЦІЇ РОБОЧИХ МІСЦЬ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Процес атестації робочих  місць здійснюється в три етапи. На першому етапі проводиться  облік робочих місць: визначається кількість робочих місць, здійснюється кваліфікація і групування за видами та характером використання , за категоріями  на робочих місцях.  

Кількість робочих місць  визначається :

• прямим розрахунком верстатів, агрегатів, машин, механізмів, компонентів технологічного і організаційного оснащення за нормою обслуговування кожної одиниці одним працівником»
• за встановленими нормами обслуговування;
• за робочими постами.

Обліку підлягають всі  робочі місця всіх категорій працівників. Для забезпечення повноти і достовірності  даних на кожне робоче місце заводиться Паспорт робочого місця, який включає  наступні розділи:

• призначення і загальні  характеристики;
• план робочого місця;
• меблі, обладнання і технічні засоби;
• умови праці;
• оплата праці;
• організація обслуговування;
• регламентуюча документація;
• завантаження робочого місця ( нормування);
• охорона праці і техніка безпеки.

Порядок роботи з обліку робочих місць, їх паспортизація  й атестація визначається наказом  по підприємству, в якому встановлюються терміни проведення цієї роботи в  підрозділах і по підприємству в  цілому, склад комісії в розділі цехів, підрозділів і конкретних посадових осіб.

Для проведення обліку проводиться попередня робота технологом і економістом з праці, а саме:

• уточнюються назви, межі, підпорядкованість цехів, дільниць і оперативних робочих місць;
• уточнюються і приводяться у відповідність з фактичним станом плани цехів і дільниць;
• здійснюються навчання людей, які будуть проводити атестацію;
• уточнюються і розробляються нормативи, які потрібні для атестації, та виготовляються паспорти робочих місць.

Кожному робочому місцю як індивідуальному, так і колективному присвоюється порядковий номер, після  чого, незалежно від того чи є  аналогічні місця, працюють вони на момент обліку чи ні, заповнюється Паспорт  робочого місця. В Паспорті записується  кількісна та якісна характеристика робочого місця і зайнятих на ньому  працівників.

Вихідними даними для розробки паспортів робочих місць є: 

• типові паспорти робочих місць;
• моделі робочих місць співробітників;
• штатний розпис підприємства;
• положення про оплату праці;
• схема монтажу технічних засобів;
• інструкції з експлуатації;
• нормативи праці управлінців;
• інструкції з техніки безпеки;
• робочий проект будівлі;
• специфікація на меблі та обладнання;
• положення про підрозділи;
• посадові інструкції;
• контракти працівників;
• нормативи площі на одного співробітника.

В окремих виробництвах кількість  робочих місць визначається на основі нормальної трудомісткості за видами робіт, виробничим процесом.

Кожне робоче місце враховується як одне, незалежно від того, працює там один чи більше працівників. Облік робочих місць ведеться в спеціальній відомості.

Другий етап – це сама атестація робочих місць, тобто  комплексна оцінка за трьома рівнями:

1. технічним;
2. організаційним;
3. умовами праці і техніки безпеки.

Для оцінки технічного рівня  використовують наступні показники:

• відповідність технологічного процесу, обладнання, устаткування, інструментів і засобів контролю вимогам забезпечення високої якості продукції;
• рівень продуктивності обладнання;
• співвідношення фактичної і проективної продуктивності обладнання;
• технологічна оснащеність робочого місця;
• обґрунтованість рівня механізації праці.

При оцінці організаційного  рівня робочого місця аналізують наступні показники:

• раціональність планування;
• кількість і комплектність оргоснащення, прогресивність конструкції і технічного стану;
• застосування багатоверстатного обслуговування;
• раціональність обслуговування робочих місць;
• відповідність форм організації праці технологічному процесу, характеру й обсягу робіт, що виконуються;
• застосування раціональних прийомів і методів праці;
• кваліфікація працівників, її відповідність складності та якості робіт, що виконуються;
• якість діючих норм праці;
• ефективність використання робочого місця: рівень використання обладнання в часі, коефіцієнт змінності, зайнятість працівника протягом зміни.

За оцінкою умов праці  і техніки безпеки аналізують:

• відповідність санітарно-гігієнічних умов нормативним вимогам;
• відповідність виробничого процесу, обладнання, організації робочого місця стандартам безпеки і норм охорони праці;
• обсяг ручної і важкої фізичної праці;
• забезпечення працюючих спецодягом, взуттям, засобами захисту і їх відповідність стандартам безпеки праці.

За результатами атестації  кожне робоче місце відносять  до однієї з трьох груп:

1. Атестовані – це ті робочі місця, показники яких повністю відповідають вимогам.
2. Неатестовані і підлягають раціоналізації – робочі місця , окремі показники яких не відповідають встановленим вимогам, але можуть бути доведені до цих вимог в процесі раціоналізації.
3. Неатестовані і підлягають скороченню – робочі місця, показники яких не відповідають встановленим вимогам і не можуть бути доведені до цих вимог в процесі раціоналізації.

Третій етап – раціоналізація робочих місць. Раціоналізація –  це сукупність організаційно-технічних  заходів, які розроблені на основі даних  атестації та спрямовані на удосконалення  діючих робочих місць і покращення їх використання.

Метою раціоналізації робочих  місць є: зменшення затрат робочого часу на його обслуговування; забезпечення нормальних умов праці, зменшення втоми  та напруження працівників; найбільш економне використання площі та підвищення продуктивності праці персоналу. Продуктивність праці  прямо пропорційно залежить  від  організації робочих місць.

Розроблені заходи мають  бути зорієнтовані на:

• виявлення резервів і зростання продуктивності праці на кожному робочому місці та в кожному виробничому підрозділі;
• вибір ефективних інвестицій на раціоналізацію, переобладнання, переозброєння робочих місць, їх  реконструкцію.

Раціоналізація робочих  місць здійснюється за такими напрямками:

• модернізація обладнання, введення автоматизованого контролю, високопродуктивного інвентарю, засобів малої механізації;
• покращення якості і надійності ремонту;
• впровадження прогресивних, малоопераційних, маловідходних технологічних процесів;
• застосування новітніх матеріалів, деталей і конструкцій;
• створення оптимального температурного та світлового режимів;
• ліквідація вібрації, шуму і джерел випромінювання.

Раціоналізація робочих  місць відбувається в певній послідовності основних етапів:

• розробка заходів по раціоналізації робочих місць в окремих підрозділах і в цілому по підприємству;
• організація виконання розроблених заходів;

• приймання виконання робіт і розрахунок економічної ефективності.

Для розробки заходів по раціоналізації робочих місць служать  матеріали обстеження та аналізу  атестації; пропозиції працівників, зайнятих на конкретних робочих місцях; результати оглядів-конкурсів; інформація про  передовий вітчизняний і закордонний  досвід. Раціоналізація системи робочих  місць є комплексним процесом. Проект повинен відображати підвищення технічного і організаційного рівня  робочих місць, поліпшення умов праці  та техніки безпеки на робочих  місцях, ліквідацію зайвих і малоефективних робочих місць.

Атестація робочих місць  на виробництві ґрунтується на принципах  диференціації умов праці за показниками  відхилення параметрів трудового процесу  та виробничої сфери від загальноприйнятих  норм.

При цьому всі робочі місця  класифікуються за трьома групами:

• оптимальні умови праці (несприятливий вплив на здоров'я робітників виключено, шкідливі виробничі фактори відсутні);
• допустимі умови праці (рівень шкідливих факторів не перевищує прийнятих норм, а можливі негативні прояви несприятливого впливу умов праці на здоров'я працівників не мають короткострокових або довгострокових наслідків);
• шкідливі і небезпечні умови праці (рівень шкідливих факторів виробничої сфери перевищує прийняті норми і може викликати функціональні порушення в організмі робітників).

      Невідповідності  умов праці на кожному конкретному  робочому місці нормам безпеки,  затверджених законодавством, визначаються  атестаційною комісією в результаті  проведення цілого комплексу  перевірок, в тому числі, лабораторних випробувань, шляхом зіставлення отриманих показників з нормативами.

      У результаті  проведення атестації на підприємстві  формується перелік робочих місць,  для яких слід розробити заходи  щодо поліпшення умов праці,  а також складається список  посад і професій, працівники  яких мають право на пільги  і компенсації.

      Своєчасне  проведення атестації робочих  місць дозволяє роботодавцям  уникнути можливих конфліктів  з працівниками щодо права  на пільги і компенсації, а  самим працівникам - захистити  своє право на безпечні умови  праці.