Аналіз джерел формування фінансових ресурсів підприємства

  ,  
де V – вартість авансованого капіталу;

k_i – ціна і-того джерела коштів;

d_i – питома вага і-того джерела коштів у загальній структурі.

Цей показник розраховується для визначення мінімуму повернення вкладених у діяльність підприємства фінансових ресурсів і може використовуватися  для визначення вартості підприємства в цілому. Оскільки статистики з  українських підприємств немає, вдамося до прикладу із зарубіжної практики (табл.3.1).

Таблиця 3.1

Вартість фінансових ресурсів на прикладі International Business Machines Corporation and Subsidiary Companies.

Джерела фінансових ресурсів	Сума,  дол. США	Питома вага,  %	Цінова ставка,  %	Вартість джерел,  %
Залучені:  короткострокові  довгострокові	33951  55794	27.54  45.27	8.5  5.2	2.34   2.35
Звичайні акції	6531	5.30	16.5	0.87
Нерозподілений прибуток	26983	21.89	15.2	3.32
Разом	123259	100.00	-	8.88

 

   
         Отже, рівень затрат для підтримання економічного потенціалу підприємства при структурі фінансових ресурсів, наведених у табл.3.1, становить 8,8%. Це означає, що підприємство може приймати рішення будь-якого інвестиційного характеру, рівень рентабельності яких буде не нижче від 8,8%. Для інвестування коштів у конкретний проект дане підприємство повинне порівняти значення норми рентабельності інвестицій (IRR) із вартістю джерел авансованих фінансових ресурсів, при цьому зв’язок між ними має бути таким: якщо IRR > 8,8%, інвестиційний проект приймається, якщо IRR < 8,8%, інвестиційний проект відхиляється, якщо IRR = 8,8%, інвестиційний проект не буде ні прибутковим, ні збитковим, тобто доходи, отримані від інвестицій, дорівнюватимуть інвестиційним затратам.

У зарубіжній практиці функціонування підприємницьких структур пов’язане  передусім із фінансуванням коштів на довгостроковій основі для отримання  прибутку. Управління активами, пов’язане  з отриманням прибутку, характеризується такою величиною, як фінансовий ліверидж. За визначенням Джеймса К. Ван  Хорна, “фінансовий ліверидж – це використання залучених коштів із фіксованим процентом для зростання прибутку власників звичайних акцій”.

Розрізняють три види лівериджу: виробничий (операційний), фінансовий та виробничо-фінансовий. Розподіл лівериджу  на фінансовий та виробничий пов’язаний з існуванням двох видів підприємницьких  ризиків. Дія підприємницького ризику пов’язується із силою виробничого (операційного) важеля, який, у свою чергу, залежить від питомої ваги постійних витрат у їх загальній  структурі та змін попиту й пропозиції на сировину й матеріали.

Одночасна дія виробничого (оперативного) та фінансового лівериджу, для якого властивим є вплив  одночасно трьох факторів: виручки  від реалізації, витрат виробничого  та чисто фінансового характеру  і чистого прибутку як результативного  показника. Аналіз одночасного впливу цих факторів, тобто кількісна  оцінка, можлива при застосуванні спеціального методу, відомого в економічній  літературі під назвою методу “мертвої точки” або беззбитковості. Метод  беззбитковості полягає у визначенні для кожної конкретної ситуації обсягу випущеної продукції, що забезпечував би покриття всіх видів витрат та беззбиткову діяльність.

При вирішенні питання  оптимізації структури капіталу використовують два важливих поняття: фінансова структура і капіталізована структура підприємства. Під першим терміном, як правило, розуміють спосіб фінансування активів підприємства взагалі, тобто за рахунок усіх джерел фінансових ресурсів, а другий термін має вужче значення, що обмежується лише довгостроковими пасивами. Для побудови табл.3.2 використані дані зарубіжних підприємств.

Таблиця 3.2

 

      Розрахунок  оптимальної структури капіталу

Показники	Варіанти структури капіталу
		2	3	4	5	6	7
Питома вага власних фінансових ресурсів	100.0	90.0	80.0	70.0	60.0	50.0	40.0
Питома вага залучених  фінансових ресурсів	00.0	10.0	20.0	30.0	40.0	50.0	60.0
Ціна власних фінансових ресурсів	13.0	13.3	14.0	15.0	17.0	19.5	25.0
Ціна залучених фінансових ресурсів	7.0	70.0	7.1	7.5	8.0	12.0	17.0
Ціна авансованих коштів	13.0	12.67	12.64	12.75	13.4	15.75	20.2

 

   
       Таким чином, оптимальна структура капіталу, як свідчать дані наведеної таблиці, досягається за умови, коли питома вага залучених фінансових ресурсів сягає 20%, оскільки вартість авансованих коштів у розвиток підприємства найнижча – 12,64%. Це означає, що застосування методики оптимізації фінансових ресурсів в умовах функціонування українських підприємств стане можливим лише з розвитком ринку цінних паперів і ринку капіталу, де визначатиметься ринкова ціна ресурсів, спрямованих на фінансування підприємства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

 

У сучасних умовах становлення  економіки України розвиток вітчизняного бізнесу набуває особливої динамічності. Вона пояснюється наявністю досить жорсткої конкуренції як із боку українських, так і зарубіжних компаній, підвищенням  вимог споживачів до товарів і  послуг, що пропонуються на ринку. З  іншого боку, підприємство є також  споживачем різного роду ресурсів.

Отже, воно у процесі своєї  господарської діяльності стикається з багатьма контрагентами (кредиторами, дебіторами). Тому, аби посісти своє місце на ринку й успішно працювати, підприємство має враховувати багато чинників, що впливають на його діяльність, планувати й прогнозувати власні кроки. Звичайно, досить важливе значення має професійна робота маркетингової  служби підприємства. Однак на сучасному  етапі розвитку дедалі вагомішого значення набуває саме управління фінансовою системою підприємства, оскільки фінансові  ресурси є базисним ресурсом, без  якого неможливе функціонування й розвиток підприємства.

Рух коштів, його швидкість  і масштаби визначають працездатність фінансової системи компанії. З руху коштів розпочинається і ним же завершується грошовий кругообіг підприємства, оборот усього капіталу. Саме тому рух коштів, грошовий обіг на підприємстві є основною ланкою в процесі обороту капіталу.

Як інформаційна база аналізу  фінансових ресурсів підприємства повинні  виступати звітні дані підприємства, деякі задані економічні параметри, зовнішні умови його діяльності, які  варіантно змінюються, що необхідно  враховувати при аналітичних  оцінках і прийнятті управлінських  рішень.

Поряд з надійними і  перевіреними аналітичними методами дослідження  формування і використання фінансових ресурсів можливе впровадження запозичених  із практики країн з розвинутою ринковою економікою, зокрема використання спрощеної схеми балансу підприємства, системи показників для аналізу, розрахунку впливу факторів та інше.

Як показав аналіз формування фінансових ресурсів та структури капіталу підприємства ТОВ “Імпеданс”, фінансовий стан підприємства перебуває у стані, близькому до критичного.

На даний момент   відбувається згортання ринкової діяльності підприємства, про що свідчить скорочення фінансового капіталу підприємства. Через нераціональне формування активів, що проявляється в майже  повній відсутності грошових коштів та значною часткою дебіторської заборгованості,  платоспроможність  підприємства можна оцінити як низьку, через що підприємство має значні труднощі у залучені для свого  фінансування зовнішніх джерел, серед  яких банківські кредити відсутні зовсім. В силу цього в структурі джерел фінансового капіталу основна частка припадає на внутрішні джерела. Присутня також кредиторська заборгованість і повністю відсутні банківські кредити.

В той же час, слід відмітити  досить ліберальну політику підприємства у розрахунках з покупцями, про  що свідчить зменшення оборотності  дебіторської заборгованості при одночасному  зростанню її частки в обсягах  реалізованої продукції. Ще більше погіршує ситуацію паралельна тенденція до більш  жорсткої політики у розрахунках  з досліджуваним підприємством  його постачальників, що призводить до зменшення у фінансовій структурі  капіталу кредиторської заборгованості. Внаслідок цього воно вимушене значну частину поставок отримувати по передоплаті  і постійно збільшувати оборотність  кредиторської заборгованості. Все  це викликає гостру нестачу грошових коштів для фінансування діяльності підприємства.

Тому для підприємства необхідним являється проведення комплексу  заходів (і не лише фінансового характеру) по стабілізації ситуації.

Робота має провадитися  по кільком напрямкам:

– зниження собівартості і інших витрат підприємства з метою підвищення рентабельності і прибутковості (це дасть змогу задіяти внутрішні джерела формування капіталу підприємства);

– проведення комплексу заходів, направлених на прискорення інкасації дебіторської заборгованості з метою вивільнення частини своїх ресурсів і направлення їх на фінансування своєї діяльності, а не на кредитування покупців;

– проведення заходів по реалізації частини виробничих приміщень (необоротних активів), з метою направлення виручених коштів на збільшення оборотного капіталу. Це дозволить ліквідувати диспропорцію між необоротними і оборотними активами і сприяти більш ефективному використанню останніх;

– формування строкового депозиту з частини виручених коштів, що дасть можливість використовувати його у якості високоліквідної застави і   отримати таким чином доступ до банківських кредитів і перейти від схеми самофінансування до змішаної структури джерел фінансових ресурсів.

Паралельно мають бути проведені заходи по реструктуризації системи організації виробництва  та управління підприємством. Без цього  заходи лише у фінансові сфері  не призведуть до поліпшення ефективності використання фінансових ресурсів та поліпшення фінансового стану.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Андрущак Є. Управління  фінансовими ресурсами у процесі  реструктуризації підприємств //Фінанси України. – 2002. – № 7. – C. 30-38

2. Ареф'єва О. Реструктуризація  системи управління фінансовими  ресурсами підприємства //Актуальні проблеми економіки. – 2001. – № 11-12. – C. 17-26

3. Буряк П. Ю. Формування  і надання інформації про фінансові  ресурси підприємства //Фінанси України. – 2006. – № 10 . – С.123-128.

4. Ванькович Д. Удосконалення  системи управління фінансовими  ресурсами промислових підприємств //Фінанси України. – 2002. – № 7. – C. 44-50

5. Виговська В. В. Вдосконалення  системи управління фінансовими  ресурсами малих підприємств//Актуальні проблеми економіки. – 2004. – № 8. – C. 35 - 40.

6. Гуляєва Н. Фінансові  ресурси підприємств //Фінанси України. – 2003. – № 12. – С.58-62

7. Зятковський І. Бюджет  підприємства як інструмент управління  фінансовими ресурсами //Фінанси України. – 2001. – № 7. – C. 75-79

8. Казакова В.І. Концептуальні  основи управління фінансовими  ресурсами підприємствами //Економіка АПК. – 2004. – № 1. – С.109-113

9. Качмарик Я. Ефективність  формування фінансових ресурсів  підприємст//Фінанси України. – 2000. – № 10. – C. 138-144

10. Марченко А. Аналіз  джерел формування фінансових ресурсів //Фінанси України. – 2002. – № 9. – C. 102-108

11. Опарін В. Фінансові  ресурси: проблеми визначення  та розміщення //Вісник Національного  банку України. – 2000. – № 5. – C. 10-11.

12. Партин Г.Фінанси підприємств:  Навчальний посібник / Галина Партин, Анатолій Загородній, ; М-во освіти  і науки України, Нац. банк України, ЛБІ. – Львів : ЛБІ НБУ, 2003. – 265 с.

13. Петленко Ю. Оптимізація  джерел фінансових ресурсів підприємств //Фінанси України. – 2000. – № 6. – C. 91-95

14. Пойда-Носик Н. Фінансові  ресурси підприємства //Фінанси України. – 2003. – № 1. – С.96-103

15. Слав’юк Р.  Фінанси підприємств: Навчальний посібник  / Ростислав Слав’юк, ; М-во освіти і науки України. – 3-є вид., переробл. і доп. – К. : Центр навчальної літератури, 2004. – 459 с.

16. Стефанюк Ш. Державне  управління фінансовими ресурсами  у сфері підприємництва //Економіка. Фінанси. Право. – 2001. – № 7. – C. 3-17