Чорнобильська катастрофа як руйнівна антропогенна катастрофа

   За  минуле десятиліття були пророблені значні робота з захисту населення і відновленню постраждалих територій. Такі зусилля по відновленню, здійснювані за підтримкою міжнародного співтовариства, були спрямовані на досягнення цілей в області економіки, екології й охорони здоров'я:

   - в області радіаційного захисту:  продовжується робота, зв'язана з  уживанням заходів в області  радіаційного захисту для скорочення  доз опромінення, одержуваних  у даний час жителями забруднених  територій. 

   - У сільському господарстві й  в області виробництва харчових продуктів: проводиться робота зі зміни технології оброблення сільськогосподарських культур з метою зниження змісту радіоактивних речовин у харчових продуктах до прийнятних рівнів. Зусилля по скороченню забруднення молочних і м'ясних продуктів увінчалися успіхом завдяки додаванню в корми жуйних тварин складу, що очищає, берлінської лазурі. Проводяться також досвіди з метою іспиту і впровадження альтернативних сільськогосподарських культур (таких, як рапс), що можуть використовуватися для виробництва промислової продукції замість харчових продуктів.

   - В області охорони здоров'я:  у зазначених країнах були  створені системи медичного моніторингу  з метою полегшення ранньої  діагностики і лікування раку  щитовидної залози, лейкемії й  інших злоякісних новотворів серед постраждалого населення.

   Група лікарів, спрямованих МАГАТЕ, провела  обстеження дітей у міській поліклініці. Була організована реєстрація медичних і дозиметричних даних, необхідних для проведення епідеміологічних досліджень, з метою надання директивним органам інформації, необхідної для розробки структур по наданню медичної допомоги на забруднених територіях. Для реабілітації постраждалих груп населення в багатьох місцях у всіх трьох країнах були створені центри для проведення роз'яснювальної роботи в соціальній і психологічній сферах.

   - В енергетичному секторі: були  надані великі дотації і кредити  для підвищення ядерної безпеки,  вивчення питання про зняття  з експлуатації Чорнобильської  АЕС і відновлення енергетичного  сектора. 

    Висновок

   Розвиток екологічної кризи прискорюють антропогенні катастрофи, передусім — техногенні аварії. Вони відбуваються в усіх галузях економіки, й кількість їх із року в рік зростає.

   У XX ст., як і нині, виникнення більшості  надзвичайних екологічних ситуацій — катастроф — пов'язане з людською діяльністю й, на жаль, вони дедалі частішають. Умовно їх поділяють на катастрофи хімічного, фізичного, інженерно-геологічного, мілітаристичного та комплексного характеру.

   Зросла  кількість катастроф, пов'язаних із розвитком нафтовидобувної, нафтопереробної промисловості та атомної енергетики. Райони інтенсивного видобування нафти й газу (Перська та Мексиканська затоки, Північне море, Тюменський край, Каспійське море, інші регіони) сьогодні стали зонами екологічного лиха.

   Не  можна не нагадати й про тяжкі екологічні наслідки, пов'язані з випробуванням ядерної зброї та похованнями радіоактивних відходів. Випробування атомних боєзарядів на Новій Землі, в Казахстані, в пустелі Гобі, в штаті Аризона, на Тихоокеанських островах Муруроа, Бікіні, Еніветок, поховання залишків відпрацьованих атомних реакторів в Охотському морі — все це не лише спричинило значне підвищення загального радіоактивного фону на планеті, в атмосфері та водах Світового океану, а й також призвело до масових отруєнь риби, тюленів, захворювань та загибелі людей і тварин у цих районах.

   Потенційну  загрозу виникнення надзвичайних екологічних  ситуацій становлять усі великі нафто- й газосховища, трубопроводи, склади всіляких хімічних речовин, особливо —  отруйних (пестициди, кислоти, аміак тощо). Людство вже відчуло на собі наслідки аварій на таких об'єктах.

   Катастрофічно впливає на природні ландшафти будівництво  великих шахт, відкритих кар'єрів, автомагістралей, летовищ, потужних ліній  електропередач, каналів, тунелів, великих  сміттєзвалищ і шламосховищ.

   Зазначені вище екологічні катастрофи, пов'язані  з широкомасштабною людською діяльністю, мають локальний, іноді — регіональний характер.

   Ураховуючи  гіркий досвід недбалого природокористування, люди повинні у своїй майбутній  діяльності зважати на Закони Природи, чітко уявляти наслідки свою втручання в життя біосфери, що проявляться як найближчим часом, гак і пізніше, через 50—100 років. Використовуючи весь загальнолюдський інтелект і набуті знання в галузі охорони природи та раціонального споживання її ресурсів, розвиваючи міжнародне співробітництво, обмінюючись інформацією, надаючи наукову, матеріальну й технічну допомогу, необхідно домогтись ефективною вирішення головної проблеми — зберегти сферу життя на Землі.

   Аварія, що трапилася на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції, стала однією з найбільших катастроф в історії людства. Вона вплинула на долі мільйонів людей. У багатьох регіонах України виникли нові соціально-економічні умови, що спричинили кардинальні зміни в людському житті.

   Україну проголошено зоною екологічного лиха. Для ліквідації наслідківаварії  та створення системи надійного  захисту населення від впливу Чорнобильської катастрофи залучено значні фінансові, наукові та людськіресурси.

   Проблема  забруднення грунту радіоізотопами, охорони та раціонального використання земель є однією із найважливіших завдань людства, бо 98 % продуктів харчування, які споживає людина, отримуються за рахунок обробітку землі. 

    СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 

   1. Бачинський Т.О. Соціоекологія. – К.: Вища школа, 1995. – С. 148–163.

   2. Білявський Т.О., Фурдуй Р.С. Основи  екологічних знань. – К.: Либідь, 1995. – 286 с.

   3. Гигиена окружающей cреды /Под ред.  Г.И. Сидоренко. – М., 1985. 

   4. Гродзінський Д.М. Радіобіологія:  Підручник. — 2-ге вид. — К.: Либідь, 2001. — 448 с.

   5. Даниленко В.С., Радионов П.В. Острые  отравления растениями. – К.: Здоровье, 1986.

   6. Даценко І.І. Гігієна і екологія  людини. Навчальний посібник. — Львів,  Афіша, 2000. — 248 с.

   7. Даценко І.І., Мартинюк В.З. Інтоксикація  оксидом вуглецю та шляхи її послаблення. – К.: Наук. думка, 1971. 

   8. Демина Т.А. Экология, природопользование, охрана окружающей среди. –  М.: Аспект Пресс, 1998. – 141 с.

   9. Джигирей В.С. Екологія та охорона  навколишнього природного середовища: Навч. Посіб. – К.: знання, КОО, 2000. – С. 92–98.

   10. Запольський А.К., Салюк А.І. Основи  екології: Підручник / за ред. К.М.  Ситника. — К.: Вища школа, 2001. —  358 с.

   11. Карташова Н.С., Суравегина И.Т.  Город и экологические факторы  (задания по естествознанию для  учащихся 5–7 классов). — М., 1992. — 51 с.

   12. Корсак К.В., Плахотник О.В. Основи  екології. – К.: МАУП, 2000.– 240 с.

   13. Микитюк О.М., Злотін О.З. та  ін.  людини. – Харьків: РВП  “Оригінал”, 1997. – 224 с.

   14. Микитюк О.М., Злотін О.З., Бровдій  В.М. Екологія людини. – Харьків: ХДПУ“ОВС”, 2000. – 207 с.

   15. Никитин Д.П., Новиков Ю.В. Окружающая  середа и человек. – М.: Высшая  школа, 1986. – С. 50–157.

   16. Нікберг І.І., Сергета І.В., Цимбалюк  Л.І. Гігієна з основами екології. Підручник. — К.: Здоров’я, 2001. —  504 с.

   17. Одум Ю. Основы экологии. –  М.: Мир, 1975. – 736 с.

   18. Основы экологии и экологическая  безопасность/ под ред В.В. Шкарина,  И.Ф. Колпащиковой. – Нижний Новгород, 1998. – 167 с.

   19. Реймерс Н.Ф. Экология: теория, законы, принципы, правила и гипотезы. – М.: Мир. – 1994.

   20. Словарь–справочник / отв. Ред. К.М.  Сытник. – К.: Наукова думка, 1994. –  665 с.

   21. Хижняк М.І., Нагорна А.М. Здоров’я  людини та екологія. – К.: Здоров’я, 1995. – 228 с.