Чорнобильська катастрофа як руйнівна антропогенна катастрофа

     Повільні АЕК - обумовлені акумуляцією (накопиченням) шкідливих речовин (ксенобіотиків) в організмі людини внаслідок поступового, часом прихованого їх надходження.

     Наприклад, накопичення у повітрі  пилових частинок та утворення  звичайного і фотохімічного смогу  призводить до загострення хронічних захворювань і закінчується смертю багатьох людей.

     Швидкі АЕК - ті, що розвиваються  впродовж 6 годин.

   Прикладом є аварія на одній із золотодобувних копалень Румунії в лютому 2000 року, що призвела до викиду в навколишнє природне середовище отруйних ціанідів. Були забруднені значні водні площі р. Тиса, нанесені збитки господарству регіону, загинула велика кількість птахів, риби, інших представників фауни.

     Миттєві АЕК - ті, при виникненні  яких люди гинуть за короткий  проміжок часу (до однієї години): зіткнення і загибель літаків, потягів, масові пожежі.

   Наприклад, у грудні 1997 року поблизу Салоників (Греція) при заході на посадку потерпів аварію і розбився український літак  ЯК-42 з 62 пасажирами на борту.

   Такі  аварії не завжди призводять до екологічних наслідків, до порушення екосистем, тобто, до забруднення довкілля.

   Антропогенні  екологічні катастрофи можуть бути ненавмисними (випадковими, спонтанними - такими частіше  за все вони є) і навмисними. До навмисних  належить екоцид, тобто локальне знищення природи з метою позбавити противника свободи пересування, укриття, користування місцевими джерелами їжі та води.

   Такими  прикладами в історії людства  можуть бути войовничі походи гунів  або грабіжницьких і жорстоких  орд Чингізхана, під час яких вони планомірно разом з людьми знищували досягнення їх цивілізації і природу (спалювали врожаї, засипали колодязі, винищували худобу, сади, поля). В ХХ столітті величезної шкоди людству і природі завдали І і ІІ світові війни, а також війни у В’єтнамі, Афганістані, Югославії та інших куточках земної кулі.

   Антропогенною екологічною катастрофою планетарного масштабу вважається аварія на 4 енергоблоці  Чорнобильської атомної станції  в квітні 1986 року. Тільки в Україні  радіоактивного забруднення зазнали 8 млн. га (8% від загальної площі держави) території 12 областей.

     На цій площі розташовані 2218 населених пункти, в яких проживають  майже 2,5 млн. чоловік, з них  - більше 500 тисяч дітей віком до 15 років. Із господарського використання  вилучено 180 тисяч гектарів сільськогосподарських угідь, 157 тисяч гектарів лісу. Крім цього, було обмежено агропромислове і лісогосподарське виробництво на 258 тисячах гектарів землі.

     В ході аварійних і дезактиваційних  робіт у зоні відчуження створено  понад 800 могильників радіаційних відходів.

     З урахуванням розпаду, сумарний  випад радіоактивних речовин  становив 50 млн. кюрі. Це рівнозначно  наслідкам вибуху понад 500 атомних  бомб, подібних до тих, що скинуті  в 1945 році американцями на японське  місто Хіросіму.

     Під час гасіння палаючого реактора на нього скинуто 2400 т свинцю, частково він не долетів до "жерла вулкана", а був рознесений вітром, що "збагатило" великі площі сільськогосподарських угідь ще одним елементом першої категорії небезпечності.

     Аварія на ЧАЕС оцінюється  в 250 млрд. доларів США, а загальні людські жертви вже найближчим часом перевищать 0,5 млн. чоловік. Точно оцінити наслідки впливу аварії на здоров'я населення України ми ще не можемо, але зрозуміло, що вона негативно вплине на здоров'я багатьох поколінь.

     Це проявляється у зниженні колективного імунітету, зростанні кількості онкологічних захворювань, ускладненнях перебігу всіх відомих хвороб.

     З вищеозначеного можна зробити  висновок, що антропогенний вплив  на навколишнє природне середовище  на рубежі тисячоліть різко зріс і прийняв катастрофічний характер.

     Прискорений темп техногенного  перетворення біосфери призвів  до глобального потепління з  усіма відомими і поки що  невідомими людству віддаленими  наслідками.

     Вони можуть проявитися у вигляді  природних і техногенних катастроф, збідненні видової різноманітності природи та захворюванні й вимиранні населення.

     Моделлю екстремального парникового  ефекту може служити Венера, на  поверхні якої зареєстрована  температура 400º С. Це зумовлено,  головним чином, високим тиском  вуглекислого газу, що сягає 100 кг/см2 поверхні.

     В атмосфері Землі вміст вуглекислого  газу за період з 1850 року зріс на 25%. Мабуть, не випадково 7 - 8 років останнього десятиліття виявилися найспекотнішими.

     Підтвердженням потепління є  той факт, що з 1986 року щорічно  від льодового панциру Антарктиди  відколюються величезні айсберги. Найбільший з них має площу майже 4 тисячі км2 (це дорівнює половині площі Кіпру чи Лівану).

     Зафіксовані впродовж останніх  десятиліть глобальні зміни клімату  уже викликають підвищення рівнів  Чорного та Азовського морів.  Середня температура повітря  в Одесі, Очакові, Керчі, Маріуполі збільшилась на 0,1 - 0,4º С. Одночасно забруднення верхнього шару Чорного моря сприяє зниженню випаровуваності води. На думку деяких фахівців, різку активізацію підйому рівня води в геометричній прогресії у найближчі роки можна розцінювати як катастрофу.

     Оскільки причорноморські лимани  віддалені від моря піщаними  пересипами шириною 50 - 250 м і  висотою всього 0,8 - 2,2 м, то, при  зростанні штормової активності  і відносному підвищенні рівня  моря, ці пересипи будуть знищені,  порушиться гідрохімічний і гідробіологічний режим вод лиманів, загинуть цінні породи риб, збідніє видова різноманітність флори і фауни. Звичайно, будуть підтоплені землі, міста і населені пункти, руйнуватимуться господарські і промислові споруди, забрудняться підземні води.

     Як відомо, життя на Землі існує завдяки захисному щиту озонового прошарку атмосфери. Виснаження його впродовж останніх десятиріч - це ще одна глобальна проблема, від вирішення якої залежить майбутнє людства. Визначено, що новими руйнівниками озонового прошарку є фтор, фтормісткі сполуки та інші. Одна активна молекула фреонів може "спалити" до сотні тисяч молекул озону.

     Зменшення товщини озонового  прошарку та поява озонових  дірок над Антарктидою є тривожним  екологічним сигналом. Якщо цей  процес стане незворотнім, то жорстке сонячне випромінювання за короткі строки знищить усе живе на планеті.

     Зміна газопилового складу атмосфери  породила такий феномен як  кислотні дощі. Їх випадання призводить  до підкислення ґрунтів, води  річок і озер, що, в свою чергу,  може викликати катастрофічні зміни в екологічних системах.

     Такий далеко неповний перелік  негативних глобальних наслідків  екологічних криз. Сьогодні нам  усім треба усвідомити величезну  відповідальність за збереження  життя на планеті, щоб прийти  до поступової реалізації науково виважених заходів з охорони, відтворення та раціонального використання природних ресурсів. 

    Розділ 2. Чорнобильська катастрофа як руйнівна антропогенна катастрофа.

   2.1. Причини катастрофи.

   26 квітня 1986 р. - стався вибух на  Чорнобильській атомній станції, яка розташована в 130 км від Києва. В результаті вибуху була зруйнована активна зона реактора блока №4. Загальна площа забруднення сільськогосподарських угідь - 3,5 млн. га, із них рілля - 3,1 млн. га. Радіоактивними елементами забруднено понад 1,5 млн. га лісів України. Наслідки Чорнобиля з роками не зменшуються. Потерпіли ряд районів Росії, України, Білорусі.

   Вибух у Чорнобилі забрав життя людей, багатьох залишив хворими і каліками, приніс глибокі соціальні потрясіння і страшні екологічні наслідки. Дотепер мільйони людей знаходяться під впливом катастрофи, сотні тисяч людей не можуть повернутися до своїх осель, і сотні тисяч гектарів землі покриті радіоактивними "чорнобильськими слідами". В усіх місцях, забруднених радіацією внаслідок аварії чи поганого проектування, спостерігаються наслідки її впливу: збільшення онкологічних захворювань, ушкодження імунної системи, мертвонароджені діти, розумова відсталість та інші вади.

   Ліквідація  наслідків Чорнобильської аварії була першим великомасштабним експериментом з подолання ядерної кризи, який провалився. У катастрофі одразу загинула 31 особа, 130 тисяч отримали великі дози радіації, евакуювали й переселили сотні тисяч людей. Найшкідливішими та тривалими є наслідки, пов’язані з радіоактивним забрудненням ґрунту, посівних площ та водойм. Радіоактивні речовини містяться в харчових продуктах, а також накопичуються в тканинах та кістках людини, створюючи таким чином небезпеку для життя й здоров’я людства і дотепер, хоча минуло вже 18 років після варії. Її соціальні наслідки не мають прецеденту в історії людства.

   Уявлення  людей про ядерну енергію назавжди змінилося.

   Чорнобильська аварія дотепер вважається самою руйнівною в історії ядерної енергетики. Радіоактивні випадання в основному минулому зосереджені на території трьох колишніх радянських республік, найбільше близько розташованої до станції, однак у низьких концентраціях радіоактивність поширилася також на більшій частині всієї північної півкулі.

   Ця аварія дотепер вважається самою руйнівний в історії ядерної енергетики

   Реактор четвертого енергоблоку Чорнобильської АЕС був цілком зруйнований вибухами, що зірвали дах будинку реактора і привели до викиду великого обсягу уранового палива й інших радіоактивних матеріалів у навколишнє середовище. Залишки реактора в даний час знаходяться усередині великої конструкції, відомої як "укриття" чи "саркофаг", побудованої через декілька місяців після аварії. Один з чотирьох колишніх у той час на площадці реакторів знаходиться в експлуатації.

   Великі обсяги радіоактивних матеріалів - 12 трильйонів (1018) міжнародних одиниць радіоактивності, називаних "бекерелями", були викинуті в навколишнє середовище головним чином протягом перших десяти днів. У складі викиду було більш ста, радіоактивних елементів, однак з погляду впливу на здоров'я людей і стан навколишнього середовища основне значення мали ізотопи йоду і цезію. Радіоактивні матеріали дуже низького рівня активності можна було знайти практично по всій північній півкулі.

   Якщо порівнювати з іншими ядерними подіями: у результаті вибуху в Чорнобилі було в атмосферу Землі викинуто в 400 разів більше радіоактивного матеріалу, ніж від атомної бомби, скинутої на Хіросіму; по оцінках, іспиту атомної зброї, проведені в 50-і й у 60-і роки, у сукупності привели до викиду в атмосферу приблизно в 100 - 1 000 разів більшої кількості радіоактивного матеріалу, ніж чорнобильська аварія.

   Приблизно 200 000 працівників (відомих як "ліквідатори") з місцевої міліції і пожежних служб, армії і добровольців були в 1986 і 1987 роках спочатку притягнуті до стримування і ліквідації аварії, знаходячись на передньому краї чи виконуючи адміністративну роботу. Пізніше число людей, зареєстрованих як ліквідатори, збільшилося приблизно до 600 000 - 800 000, хоча багато хто з занесених у списки одержали лише малі дози опромінення.

   Навколо площадки була встановлена "заборонна зона", радіус якої спочатку складав 30 кілометрів, і близько 116 000 чоловік, що проживали в ній, менше евакуйовані в менш забруднені райони протягом декількох місяців після аварії. Заборонна зона була потім розширена і в даний час її площа складає 4 300 квадратних кілометрів, на якій розташовані ділянки з найвищими рівнями радіоактивності.

   Близько 5,3 мільйони людей, у тому числі 1,6 мільйона дітей, як повідомлялося, одержували таблетки йоду чи йоду калію, хоча ефективність цього заходу кількісно не була визначена. Повідомлялося, що першими це профілактичне лікування пройшли ті, хто знаходився в межах 30-кілометрової зони.

   Місто Прип'ять (населення 45 000 чоловік), у якому проживало більшість співробітників станції, був цілком евакуйований, і за межами заборонної зони було побудоване нове місто Славутич.

   Протягом декількох років після аварії ще 200 000 чоловік в Україні, Бєларусі і Росії відповідно до урядових розпоряджень були евакуйовані і переселені в менш забруднені райони.

   Працівники аварійних бригад одержали високі дози опромінення; місцеве населення - набагато більш низькі