Чорнобильська катастрофа як руйнівна антропогенна катастрофа

ПЛАН 

Вступ

Розділ 1. Сутність і класифікування екологічних криз і катастроф.

      1.1. Природні і антропогенні екологічні кризи і катастрофи;

      1.2. Антропогенні екологічні кризи і катастрофи.

Розділ 2. Чорнобильська катастрофа як руйнівна антропогенна катастрофа.

      2.1. Причини катастрофи;

      2.2. Наслідки Чорнобильської аварії.

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 
 
 

 

    Вступ.

   Забруднення природи людиною - одна з давніх проблем  в історії цивілізації.

   Людина  завжди розглядала навколишнє середовище як джерело своїх життєвих ресурсів, за рахунок його прагнула покращити умови свого існування, задовольнити свої життєві потреби. З цією метою вона розширювала територію свого проживання та використовувала її під сільськогосподарські угіддя і пасовища, під будівництво житла та виробничі підприємства.

   При цьому створювалися і освоювалися  все нові і нові джерела енергії  для технічного прогресу.

   Історично так склалося, що, переслідуючи певну  мету (добування корисних копалин, виготовлення продуктів споживання, будівництво  транспортних шляхів, штучних водосховищ для ГЕС), людство не враховувало можливих екологічних наслідків, які можуть виникнути при таких діях на навколишнє середовище.

     Декілька століть тому, коли масштаби  виробництва були не дуже високими, втручання людини в природні процеси суттєво не змінювало екологічного балансу між відновлювальними природними процесами і виробничою діяльністю людини.

     Але, з появою нових виробничих  технологій, екологічний баланс  природних чинників почав різко  змінюватися, і ці зміни ставали  все більш серйозними і загрозливими для нормального функціонування живих організмів.

     Продовжуючи розширювати виробничу  сферу своєї діяльності, людина  за останнє століття створила  штучне середовище проживання - техносферу, чим дуже змінила природне  навколишнє середовище, його біосферу.

     Будь-яка сфера практичної діяльності  людини вимагає знань і розуміння  законів природи, їх безумовного  дотримання. Але при здійсненні  багатьох проектів це не завжди  виконувалось.

     Наприклад, проектувальники гідроелектростанцій зіткнулися з проблемою збереження природних нерестилищ риби, виключенням з господарського користування врожайних сільськогосподарських угідь, із зміною клімату на значних територіях.

     Діяльність по осушенню боліт  заради розширення площ сільськогосподарських угідь у багатьох випадках призвела до зворотнього ефекту - зниження рівня грунтових вод, загибелі пасовищ, лісів.

     Побудовані хімічні, енергетичні,  металургійні підприємства своїми  викидами в атмосферу, скидами  в ріки і водойми почали  знищувати рослинний та тваринний світ, а їх токсичні викиди почали викликати захворювання у людей.

     Бажання отримати більш високі  врожаї обумовило використання  мінеральних добрив, пестицидів  і гербіцидів. Але їх надмірне  застосування призводить до високої  концентрації шкідливих речовин у сільськогосподарській продукції, що також може викликати отруєння людей.

     Відомо, що екологічна система  ( екосистема) нашої планети або  її окремого регіону - це сукупність  сумісно проживаючих різних видів  організмів та умов їх існування,  які знаходяться в закономірному зв'язку один з одним.

     А будь - яка екосистема, її окремий  елемент або популяція, можуть  існувати тільки в певному  діапазоні температур, тиску і  складу повітряного середовища.

     Екосистема і її окремі елементи  мають певну стійкість до впливу негативних чинників на них і здатність до самовідновлення. Ця стійкість залежить від масштабу і швидкості дії на неї негативного впливу.

     Наприклад, початковий скид невеликої  кількості забруднювача в водойму  може не порушити екосистему  водойми, так як очистка води буде проходити за рахунок наявних природних біологічних і хімічних процесів.

     Однак, у зв'язку із швидким  зростанням населення Землі, а,  значить, і об'ємів високотехнологічних  виробництв, швидкість впливу на  екосистему окремих регіонів стає все більш катастрофічною.

     Це призводить до загибелі  окремих екосистем, порушення  природних взаємозв'язків та екологічної  рівноваги.

     Порушення рівноваги в екосистемі, що викликає незворотні зміни  в ній і поступове її руйнування  називається екологічною кризою.

     Некерований розвиток екологічної  кризи може призвести до надзвичайної  екологічної ситуації.

     Її зонами можуть оголошуватися  окремі місцевості України, де  склалися негативні зміни в  даному навколишньому природному  середовищі і це потребує застосування надзвичайних заходів з боку держави.

   Надзвичайна екологічна ситуація може скластися  не тільки в результаті довготривалого негативного впливу на навколишнє середовище, але і в результаті порівняно  швидкого та інтенсивного впливу. В  цьому випадку говорять про екологічну катастрофу.

     В залежності від причин виникнення катастрофи поділяють на природні і антропогенні, а в залежності від заподіяної шкоди та обсягів негативних наслідків, тобто від масштабів скоєного лиха – на катастрофи локального, регіонального чи глобального значення.

     Першою глобальною природною екологічною катастрофою, яку пережило людство, був всесвітній потоп. Ось як про це розповідає перша книга Біблії: “В шестисотий рік життя Ноєвого розверзлись всі джерела великої бездни, і вікна небесні відкрились; і лився на землю дощ сорок днів і сорок ночей. І піднялася вода на землі надзвичайно, так, що покрились всі високі гори, які є під всім небом. На п'ятнадцять ліктів піднялася над ними вода. І лишилась життя всяка плоть, яка рухалася по землі, і птахи, і скотина, і звірі, і всі гади, що повзають по землі, і всі люди. Вода ж піднімалась на землі сто п'ятдесят днів...”

     Подібні розповіді зустрічаються  в легендах і сагах майже  всіх народів Землі. Сьогодні  вже не підлягає сумніву, що  ці розповіді базуються на реальних подіях, на спогадах про небачену повінь, що трапилась, мабуть, у доісторичні часи.

     Особливо природні катастрофічні  явища дають про себе знати  в останні десятиріччя ХХ століття: землетруси, засухи, потужні урагани,  повені тощо забрали життя десятків тисяч людей, принесли матеріальні збитки, які оцінюються мільярдами доларів.

   Це  свідчить про те, що і в вік  науково-технічної революції людина продовжує залежати від природи.

   Виявлення причин антропогенних екологічних катастроф та їх наслідків є основною метою даної курсової роботи.

   Для досягнення визначеної мети були поставлені і виконані такі завдання:

   - розкрити суть понять “криза, катастрофа”;

   - розглянути причини виникнення антропогенних екологічних катастроф;

   - охарактеризувати наслідки антропогенних екологічних катастроф;

   - зробити необхідні висновки. 

 

    Розділ 1. Сутність і класифікування екологічних криз і катастроф.

   Стосунки  біологічної системи і довкілля в процесі еволюції прагнуть оптимальності. Але вони не завжди є гармонійними. Зміни життєвоважливих для біологічної системи параметрів зовнішного середовища, різкі зміни суттєвих характеристик гомеостазису приводять до порушення оптимального відношення біологічної системи і довкілля. Виникає такий стан екологічної системи, який проявляє себе як криза. Екологічні кризи є складними ситуаціями, які загрожують існуванню екологічних систем. Тому, екологічні кризи, їх різноманітні прояви, причини, шляхи розв"язання - певний пласт предмету сучасної екології.

   Осмислення  феномену екологічної кризи потребує пізнання її сутності. А для подолання кризового стану важливо усвідомити - з якого роду кризами людина має справу? Що або хто спричинив стан екологічної кризи? Дуже принциповим є коректне дослідження і визначення феномену негативних змін, бо може скластися ситуація, коли предметом вивчення стають зовнішні прояви кризового стану, а не його сутність.

   За  визначенням, сутність екологічних  криз - це процеси, які відбуваються в екологічних системах і загрожують їх цілісності. Тобто, екологічна криза - це порушення життєвоважливих для системи параметрів її функціонування.

   В сучасній літературі екологічні кризи  розполідяють за такими критеріями:

   - за причиненням

   - за об"єктною визначеністю

   - за ієрархічним статусом

   - за здійснюваним ефектом.

   За  першим означеним критерієм - за причиненням - можна говорити про екологічні кризи природного походження і антропогенного походження. Перші - природні екологічні кризи являють собою ті зміни в екологічних системах, що є наслідком природніх біологічних процесів, самоорганізації систем, таких стосунків систем як конкуренція тощо. Вони також можуть бути наслідком стихійних явищ.

   Екологічні  кризи антропогенного походження є  результатом впливу людської діяльності на природу. Загалом кажучи, це наслідок цивілізаційного прогресу.

   Другий  спосіб типізації екологічних криз - коли вони виділяються за об"єктною визначеністю. Тобто, кваліфікується на підставі виявлення саме того об"єкту, на який впливає дана криза. Наприклад, це ті біологічні види, що зникають в результаті екологічної кризи. В умовах глобальної екологічної кризи таким видом стала людина.

   Третій  підхід до визначення типів екологічних  криз - це їх розподіл відповідно до того, екологічні системи якого рівня  організації живого - від простих  і до глобальної екосистеми - біосфери - охоплені кризовими явищами. Зрозуміло, що системи більш високого ієрархічного статусу більшою мірою або навіть суттєво впливають на все живе, включно і на людину.

   Четверта  можливість кваліфікування і розподілу  екологічних криз - за ефектом їхньої дії на екологічні системи, на людину. За цією ознакою екологічні кризи проявляють себе як:

   1 -локальні - ефект їхньої дії обмежений  певним регіоном, певними спільнотами,

   2 - регіональні - такі, що проявляються  на більших територіях і стосуються  великих екологічних систем,

   3- планетарні - кризові процеси охоплюють  більшість екологічних систем  Землі або біосферу в цілому.

   Треба зауважити, що зв"язок між ієрархічним  статусом екологічної кризи і  спричиненим ефектом не є абсолютно  жорстким. Скажімо, деякі локальні екологічні кризи можуть негативним чином вплинути на світове суспільство. Яскравим прикладом такого впливу може бути виникнення нового штаму вірусу, наприклад, грипу, що призводить до величезних епідемій і навіть пандемій. 
 

   1.1. Природні і антропогенні екологічні кризи і катастрофи. 

   Проаналізуємо детальніше визначені типи екологічних  криз. Перш за все - екологічні кризи  природного походження. Вони викликаються як абіотичними факторами, так і  біогенними.

   Абіотичні чинникі екологічних криз - це процеси і об"єкти неорганічної природи - геологічного, космічного характер тощо.

   Однією  з найвідоміших методологічних концепцій  природознавства, виходячи з якою пояснюється  виникнення природних екологічних  криз, є концепція катастрофізму. Відповідно до неї, в історії Землі, в історії живого було декілька глобальних катастроф, які і спричинили відповідні екологічні кризи. Засновник концепції катастрофізму - великий французький натураліст, еволюціоніст Ж.Кюв"є. В своїй праці "Роздуми про перевороти на поверхні земної кулі" (1821) він застосував принцип катастрофізму до пояснення еволюційних процесів. На думку Ж.Кюв"є, чинниками вимирань видів були глобальні зміни клімату та інших геологічних параметрів.