Зайнятість та безробіття як макроекономічні категорії

Автор: Пользователь скрыл имя, 05 Августа 2013 в 12:57, курсовая работа

Краткое описание

Метою дослідження є розроблення теоретико-методологічних засад подолання безробіття в країни в умовах ринкової економіки й обґрунтування підходів до його стратегічного розвитку. Об’єктом дослідження є зайнятість та безробіття населення України, а предметом – рівень безробіття даного населення. 

Оглавление

Вступ……………………………………………………………………..ст.3
Розділ І. Зайнятість як макроекономічна категорія
Поняття,форми та фактори зайнятості…………………………..ст.5
Державна політика зайнятості…………………………………...ст..11
Розділ ІІ. Безробіття як макроекономічна категорія
2.1. Поняття,причини,форми та визначення рівня безробіття……..ст.17
2.2. Проблеми та перспективи подолання безробіття в Україні…...ст.28
Висновки…………………………………………………………………ст.32
Список використаних джерел…………………………………………ст.34

Файлы: 1 файл

КУРСОВАЯ!(УРРРА!!!).docx

— 247.85 Кб (Скачать)

Розрізняють такі форми зайнятості: повну, неповну, часткову, первинну та вторинну зайнятість. 
Повна зайнятість — це діяльність протягом повного робочого дня (тижня, сезону, року), яка забезпечує дохід у нормальних для даного регіону розмірах. 
Неповна зайнятість характеризує зайнятість конкретної особи або протягом неповного робочого часу або з неповною оплатою чи недостатньою ефективністю. Неповна зайнятість може бути явною або прихованою.

Явна неповна зайнятість зумовлена соціальними причинами, зокрема необхідністю здобути освіту, професію, підвищити кваліфікацію тощо. Неповну зайнятість можна виміряти безпосередньо, використовуючи дані про заробіток, відпрацьований час, або ж за допомогою спеціальних відбіркових обстежень. 
Прихована неповна зайнятість відбиває порушення рівноваги між робочою силою та іншими виробничими факторами. Вона пов'язана, зокрема, зі зменшенням обсягів виробництва, реконструкцією підприємства і виявляється в низьких доходах населення, неповному використанні професійної компетенції або в низькій продуктивності праці. 
В Україні прихована неповна зайнятість поки що не регламентована законом. Водночас прихована неповна зайнятість у нашій країні набула загрозливих розмірів. 
Часткова зайнятість — це добровільна неповна зайнятість. 
Первинна зайнятість характеризує зайнятість за основним місцем роботи. 
Якщо крім основної роботи чи навчання ще є додаткова зайнятість, вона називається вторинною зайнятістю.

 

2.2.Проблеми та  перспективи подолання безробiття  в Українi

 

На нашу думку,потрiбно почати з того,щоУкраїна - світовий боржник із зарплат . Протягом року держава не змогла дати раду заборгованості з виплати зарплат. На 1 квітня 2011 року борг становив 1,3 мільярда гривень. Україна стала однією з семи країн, де є найбільші у світі зарплатні борги. Рекордсмени - три області і Київ. Крім Донеччини, це Харківщина - 158,6 мільйона гривень, Луганщина - 111,3 мільйона гривень та Київ - 139,7 мільйона гривень.

Як і в попередні  роки, у структурі боргу більше половини - 52,5% - припадає на працюючі підприємства. Борги перед працівниками цих  підприємств за січень 2011 року зросли на 9,2% і на 1 лютого становили 706,2 мільйона гривень.

Інша проблема - малі зарплати і незаконне їх зниження державою та роботодавцями. На 1 лютого 2011 року розмір середньомісячної номінальної зарплати штатних працівників підприємств, установ та організацій становив лише 2 300 гривень.

Крім того, широко розповсюджена  практика мінімізації зарплат до розмірів офіційно встановленої у країні мінімальної зарплати. Причини малого розміру виплат - одна з найменших  у світі частка зарплати у вартості кінцевого продукту та послуги, високий  податковий тиск на фонд зарплати, брак у більшості підприємств обігових коштів.Не менш серйозний трудовий конфлікт - порушення умов та безпеки  праці. Насамперед це стосується шахтарів. Кількість травмованих тут становить 36,5% від загальної кількості травмованих  в Україні.

Причини порушення умов та безпеки праці - нехтування створенням належних умов для роботи, відсталі або недосконалі технології та механізми, неефективність засобів захисту, порушення  правил охорони праці та режимів  роботи і відпочинку.

Офіційні дані щодо рівня  безробіття свідчать про його невпинне збільшення. Якщо 1 квітня 2010 року було зареєстровано 518,9 тисячі безробітних, то 1 березня 2011 року їх уже налічувалося 635,6 тисячі.

За визнанням Держкомстату, ця цифра відображає лише третину  безробітних, визначену за розрахунками Міжнародної організації праці. Тобто всього в Україні 1,9 мільйона безробітних осіб. Крім того, в країні 1,5-2 мільйона частково безробітних.Таким  чином, кількість усіх різновидів безробітних  сягає 3,5-4 мільйонів.

Дані профспілок відрізняються  від офіційних, бо враховують і тих  працівників, які перебувають у  примусових безоплатних відпустках, та тих, хто принципово не йде в  службу зайнятості через забюрократизовану  процедуру реєстрації та низький  коефіцієнт корисної дії самої служби.

Якщо аналізувати проблему безробіття у регіональному вимірі, то на 1 березня 2011 року найбільший рівень безробіття за методологію МОТ зафіксований у Рівненській області - 12,4% працездатного населення області, Чернігівській - 11,6%, Сумській - 11,5%, Тернопільській - 11,3%, Вінницькій - 11%, Житомирській - 10,9% [16].

Причини зростання безробіття - відсутність системних економічних  реформ і державної програми створення  робочих місць, а також порушення  трудового законодавства. Це стосується усіх підприємств - і державних, і  приватних. Отже, не дивно, що 2011 року НФПУ не визначав кращого роботодавця, як зазвичай.Єдиним помітним і резонансним  наслідком запровадження єдиного  соціального податку стало зростання  дефіциту Фонду соціального страхування  з тимчасової втрати працездатності і припинення виплати лікарняних.

Подолати ці давні проблеми швидко не вийде. Однак проблема у  тому, що їх ніхто і не намагається  вирішувати. Уряд не має реального  плану подолання безробіття, зменшення  боргів із зарплат, нормалізації трудових відносин. Натомість він пропонує недолугий Трудовий кодекс, який остаточно  закріпить верховенство роботодавця.

Для підвищення напрямів підвищення зайнятості необхідно провести ряд економічних реформ, які дозволяють:

впровадити прогресивні  системи оплати праці;

удосконалити інформаційне й науково-освітнє забезпечення;

оптимізувати системи  оподаткування та кредитування;

удосконалити державну підтримку  розвитку сільського господарства;

стимулювати самозайнятість та розвиток агротуризму та інші [5].

На жаль, захист прав найманих працівників для держави - порожнє  слово. Тому суспільство, зокрема, профспілки повинні зосередитися на розробці цивілізованого Трудового кодексу, в основі якого  лежали б принципи соціального діалогу, рівноправності і непохитності прав найманого працівника, роботодавця  і держави. Слід вимагати від держави прийняття програми із створення робочих місць. Особливий акцент потрібно робити на галузях економіки, які можуть найкраще розкрити трудовий потенціал України.

Також необхідно створювати сприятливі умови для інвестування в економіку, зокрема, шляхом запровадження  податкових пільг для роботодавців, які створюють робочі місця на довгостроковий період.

В цій програмі треба  виписати механізми управління коштами  Фонду обов'язкового державного соціального  страхування на випадок безробіття на двосторонній основі - роботодавцями  та профспілками - з контролюючими  функціями держави[12].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Розглянувши основні питання  з теми нашого дослідження, ми можемо зробити ряд висновків:

1.1. Зайнятість — система соціально-економічних відносин між людьми, що виникає в процесі їх діяльності, зорієнтованої на задоволення своїх потреб, а також при забезпеченні працездатного населення робочими місцями та здійсненні розширеного відтворення робочої сили. Розрізняють такі види зайнятості : повну, раціональну й ефективну; за формами організації робочого часу - повну й неповну;  за стабільністю трудової діяльності -постійну і тимчасову;  за формами правового регулювання використання робочої сили - регламентовану і нерегламентовану. На рівень зайнятості впливають такі фактори,як : демографічні, економічні, техніко-технологічні, організаційні, соціальні.

1.2. Політика зайнятості — сукупність заходів прямого і непрямого впливу на соціально-економічний розвиток суспільства загалом і кожного з його членів зокрема. Вона має декілька рівнів: державний, регіональний і локальний . На сьогоднішній час можливо виділити три основні моделі державної політики зайнятості : європейська, скандинавська, американська. Існують два основних варіанти вибору засобів політики зайнятості: активний і пасивний.Також політика зайнятості має кілька рівнів: загальнодержавний (макрорівень), регіональний і локальний.

Взаємодія суб'єктів соціально-трудових відносин – найманих робітників чи профспілок, роботодавців, об'єднаних у різні асоціації й уряди, дозволяє активно впливати на стан зайнятості, досягати істотного поліпшення всіх її якісних характеристик, таких як освітній і професійно-кваліфікаційний склад зайнятого населення, його галузева й демографічна структура, висока соціально-економічна мобільність і конкурентоздатність.

2.1 Безробіття — такий стан на ринку, коли пропозиція праці перевищує попит на неї.

Основні види зайнятості : фрикційне , структурне , приховане , циклічне , інституціональне , застійне , хронічне , технологічне , конверсійне , молодіжне.

Розрізняють такі форми зайнятості: повну, неповну, часткову, первинну та вторинну зайнятість.

Причини безробіття:

Економічний спад чи депресія;

Економічна конкуренція, зокрема на ринку праці;

Політика уряду в галузі оплати праці;

Зміни в демографічній  структурі населення.

2.2. Отже, Україна опинилася у досить складній ситуації, її ситуація на ринку праці потребує ретельного і негайного опрацювання існуючих проблем. Проаналізувавши існуючі проблеми у цій сфері можна зробити висновок, що вирішення проблеми безробіття на ринку праці України по регулюванню незайнятості населення мають включати заходи, що систематизовані за 7 основними напрямками:

1.Формування нормативно-правової  бази в сфері зайнятості населення;

2.Професійна підготовка  кадрів, підвищення якості робочої  сили;

3.Збереження і створення  робочих місць, сприяння розвитку  підприємництва та самостійної  зайнятості населення;

4.Розв’язання проблеми  зайнятості населення у сільській  місцевості;

5. Сприяння зайнятості  громадян, які потребують соціального  захисту і нездатні на рівних  конкурувати на ринку праці;

6.Регулювання соціально  трудових відносин;

7. Надання соціальних  послуг зареєстрованим безробітним.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

  1. Ажнюк М.О., Передрій О.С.: Основи економічної теорії:/Навч. посіб. Рекомендовано МОН /— К.: Знання, 2008. — 368 ст.
  1. Базилевич В., Базилевич К., Баластрик Л.: Макроекономіка/Підручник. за ред. В. Д. Базилевича. - К.: Знання, 2007. - 703 ст.

  1. Базілінська О. Я. Макроекономіка: Навч. пос. /2-ге видання, випр. К.: Центр учбової літератури, 2009. - 442 ст.
  2. Волкова О. В.: Ринок праці /навч. пос. - К.: Центр учбової літератури.- 2007, – .624 ст.
  3. Гаркавенко Н. О.: Проблеми зайнятості та безробіття на національному ринку праці /Формування ринкових відносин в Україні. – 2008. – 172 ст.
  4. Грішнова О. А., Керб Л. П. : Управління трудовим потенціалом / Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2005. — 403 ст.
  5. Дзюбик С. Ривак О.: Основи економічної теорії/Підручник – К.: Основи 2005. – 361 ст.
  6. Мочерний СВ. : Основи економічний знань/Підручник. —К.: Видавничий центр «Академія», 2004.— 304 ст.
  7. Мочерний С.В. :Політична економія/Навч. посібник. – К.: Знання-Прес, 2006. – 687 с.
  8. Петюх В.М. : Ринок праці та зайнятість / Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2003. — 288 ст.
  9. Солонінко К.С. : Макроекономіка./ Навч. метод. пос. – Житомир : ЖДТУ,2007. – 192 ст.
  10. В.Г.Федоренко, О.М.Діденко, М.М.Руженський, О.Ф.Іткін  :Політична економія/ підручник за ред. В.Г. Федоренка.- К.: Алерта, 2008.- 487ст.
  1. Мирослав Якібчук «Україна без цивілізованих роботодавців», www.epravda.com.ua

  1.  www.dcz.gov.ua – Державна служба зайнятості.
  2. www.c-e-d.info – Центр економічного розвитку.
  3. ukrstat.gov.ua/ -  Держкомстат України

Информация о работе Зайнятість та безробіття як макроекономічні категорії