Вплив міграції на національний ринок праці

Треба буде чимало зробити й усередині  країни. Коли ми говоримо про створення  сприятливого клімату для малих  підприємців, то робимо це не тільки й  не стільки для тих співвітчизників, які нині працюють за кордоном. У сучасному світі в кожного є вибір місця проживання. Якщо умови проживання в Україні є нестерпними, то найбільш економічно активні люди можуть  виїхати за кордон, щоб там робити бізнес. Для нас це те ж саме, що неповернення трудових мігрантів.

Я вважаю, що наступні заходи можуть допомогти з вирішенням проблем трудової міграції в Ураїні:

1. Забезпечення умов для поширення легального працевлаштування, насамперед в тих країнах, куди виїжджає найбільша кількість громадян України. З цією метою слід активізувати підписання відповідних міждержавних угод та удосконалення чинного законодавства в частині ліцензування фірм для проведення працевлаштування за кордоном.

2. Забезпечення прав та соціального захисту працівників-мігрантів.

3. Здійснення постійного аналізу масштабів нелегальної трудової міграції за межі України та проведення всіх можливих, в рамках законодавства,  заходів для попередження цього явища і запобігання торгівлі людьми.   

4. Усунення або мінімізація обставин, що призводять до дискримінаційного, безправного, становища громадян України на ринках праці закордонних країн;

5. Створення дійової альтернативи тим обставинам, що спонукають працездатних українців виїжджати до країн, де їх становище на ринках праці є дискримінаційним;

6. Сприяння проведенню в країнах зосередження української міграції моніторингових досліджень з метою отримання статистичних даних та інформації про динаміку трудової міграції у відповідній країни.

7. Цілеспрямовано створювати робочі місця в таких галузях, як сільське господарство, легка, текстильна і хімічна промисловість, тобто там, де сьогодні використовується праця мігрантів в Європі. Слід радикально переглянути механізм оплати праці усередині країни.

Важливо не забувати, що чим стабільнішим буде національне бізнес-середовище і динамічнішим ринок, тим сильніші будуть мотиви еммігрантів повернутися на батьківщину.

Про трудову міграцію та вирішення цієї проблеми розповів голова комісії Міжнародної організації міграції в Україну Манфред Профазі: «Головне завдання МОМ - допомогти Україні краще зрозуміти як виклики, так і можливості, які приносить міграція, мінімізувати негативні і зміцнювати позитивні наслідки міграційних процесів. Ми прагнемо допомогти українцям використовувати безпечні та легальні канали трудової міграції замість того, щоб відправляючись на заробітки, ризикувати своїм здоров'ям і благополуччям. Представництво МОМ бореться з торгівлею людьми - з 1998 року ми надали допомогу майже 8 тис. постраждалих. МОМ також бореться з ксенофобією в Україні: ми працюємо з молоддю, допомагаючи їй долати стереотипи, страхи і негативне ставлення до мігрантів. Крім того, МОМ сприяє інтеграції національних меншин в українське суспільство і, в цілому, допомагає розвитку ефективної системи державного управління міграцією.

Оскільки відмовляти громадян від  пошуку заробітків за кордоном марно, варто заохочувати українців  до маятникової міграції: тобто створювати можливості для того, щоб громадяни, попрацювавши за кордоном за легальними програмами, поверталися додому і інвестували зароблене в свій особистий розвиток, майбутнє своєї сім'ї та свого регіону . Демографічний спад в будь-якому випадку вплине на Україну. Інша справа, що при ефективному управлінні міграція може стати одним з інструментів пом'якшення цих негативних наслідків і підтримки економічного зростання країни.»[16, с. 34-38]

Найактуальнішою проблемою сучасних міграцій є їх нелегальний характер, який обумовлює незахищеність працюючих  мігрантів і призводить до порушення  трудових прав. Україна належить до країн із змішаними потоками нелегальних мігрантів: вона виступає як країною виїзду, так і країною прийняття нелегальних мігрантів.

Міграційна політика суттєво впливає  на стан трудового потенціалу і є  складовою загальної демографічної політики та виділяється як самостійний елемент лише з метою конкретизації заходів регулювання руху населення. Без глибокого аналізу та з’ясування причинно-наслідкових зв’язків і механізму міграційних процесів удосконалити управління ними практично неможливо. Цей механізм впливає переважно на сфери соціально-економічних відносин, що спонукає до вивчення причин і моментів переміщення людей.

Практика регулювання міграційного руху населення в межах України  та за її межами вимагає нового бачення  становища людини у сфері зайнятості, що пов’язано з конкуренцією, свободою і добровільністю вибору сфери суспільно корисної діяльності та зміною місця проживання і праці, зокрема й з виїздом за кордон. Широкомасштабна еміграція населення найактивнішого репродуктивного віку негативно впливає на шлюбність і народжуваність, що, в свою чергу, відбивається на відтворенні населення країни в цілому, а також її трудового потенціалу. Ось чому тепер украй необхідними є вироблення і реалізація активної міграційної політики.

Міграційна політика — це система правових, фінансових, адміністративних і організаційних заходів держави та недержавних установ щодо регулювання міграційних процесів з позицій міграційних пріоритетів, кількісного та якісного складу міграційних потоків, їх соціальної, демографічної та економічної структури[15, с. 29]. Проте, спираючись на результати дослідження, висновки та рекомендації науковців України щодо розробки Закону «Про основні засади міграційної політики» в законі дано ширше тлумачення державної міграційної політики. Державна міграційна політика — це сукупність заходів, що здійснюються державою з метою регулювання міграційних процесів, створення умов для реалізації інтелектуального і трудового потенціалу мігрантів, побудови демографічного правового суспільства, забезпечення належного соціально-економічного та демографічного розвитку, дотримання принципів захисту національних інтересів, безпеки і територіальної цілісності України.

Державна міграційна політика формується за такими основними принципами:

• забезпечення кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободи пересування, вибору місця проживання, права вільно залишати територію України, за винятком обмежень, встановлених законодавством, а також в’їжджати в Україну громадянам України;
• забезпечення державної безпеки та національних інтересів, а також загальнодержавних підходів у проведенні міграційної політики;
• захист прав і свобод та законних інтересів громадян України, іноземців і осіб без громадянства, недопустимість створення для них безпідставних пільг чи переваг, які б ставили їх у привілейоване становище порівняно з громадянами України;
• недопущення будь-яких проявів дискримінації, забезпечення умов для реалізації мігрантами своїх прав, свобод і законних інтересів, а також виконання обов’язків, передбачених законодавством;
• запобігання масовим стихійним та нерегульованим процесам міграції населення як усередині країни, так і за її межі шляхом створення спеціальних державних соціально-економічних та національно-культурних програм, які базуються на науковому прогнозі міграційного потенціалу, напрямків міграційних потоків з урахуванням сучасної та передбачуваної соціально-економічної і суспільно-політичної ситуації;
• протидія незаконній міграції, працевлаштуванню мігрантів і торгівлі людьми;
• взаємодія та координація діяльності органів виконавчої влади і громадських організацій у сфері міграції на державному та міжнародному рівнях;
• рівноправне співробітництво України з державами-партнерами з питань міграційних процесів шляхом підтримання взаємовигідної співпраці за загальновизнаними принципами та нормами міжнародного права[15, с.29-31].

Зовнішня міграційна політика має  сприяти безпеці країни, нарощуванню  її економічного потенціалу та зростанню  добробуту населення. Її основними  позиціями у сфері праці є: захист національного ринку праці, залучення до країни, за необхідністю, іноземних фахівців і працівників певного професійно-кваліфікаційного спрямування, здійснення соціально-правового захисту трудящих мігрантів.

Основними напрямами внутрішньої міграційної політики є забезпечення свободи територіального пересування населення, в галузі праці — оптимізації міжрегіонального перерозподілу громадян, виходячи з політики, яка склалася у сфері зайнятості, і стану регіональних ринків праці.

Згідно з Концепцією демографічного розвитку України на 2005—2015 рр. головними пріоритетами державної демографічної політики у сфері регулювання міграції є:

• зменшення масштабів зовнішньої трудової міграції українських громадян;
• економічне регулювання внутрішніх міграційних потоків.

Від чіткості та продуманості міграційної  політики залежить подальший розвиток і ефективність трудової міграції в  Україні, визнання та престиж держави  у світі.

//////////////////**************///////////////////****************/////////////////********

Починати з 38 сторінки.

Концепція державної міграційної  політики (схвалена Указом Президента України від 30 травня 2011 року № 622/2011)

Стратегічними напрямами  реалізації   державної   міграційної політики є:

• удосконалення законодавства  щодо  внутрішньої  і  зовнішньої трудової міграції громадян України, в'їзду іноземців та осіб  без громадянства в Україну,  виїзду їх з України і транзитного проїзду через її  територію,  а  також  у  сфері  боротьби  з  нелегальною міграцією;
• запровадження на законодавчому рівні механізму додаткового та тимчасового захисту іноземців та осіб без громадянства;
• визначення квот імміграції в Україну з урахуванням поточної і перспективної  демографічної ситуації та ситуації,  що склалася на ринку праці;
• створення для  громадян  України,  іноземців  та   осіб   без громадянства,  які  на законних підставах проживають або тимчасово перебувають на території України,  умов для  свободи  пересування, вільного  вибору  місця  проживання,  а також вільного залишення території  України  (за  винятком  обмежень,   що   встановлюються законом);
• протидія проявам    расизму,    ксенофобії    та   релігійної нетерпимості,  формування  толерантного  ставлення  населення   до мігрантів;
• стимулювання мігрантів   до   раціонального   територіального розміщення з урахуванням  соціально-економічної  та  демографічної ситуації в регіонах;
• посилення соціального  та правового захисту громадян України, які  працюють  за  кордоном,  у  тому  числі  шляхом   активізації міжнародного співробітництва,  укладення міжнародних договорів, що стосуються питань  захисту  праві  трудових  мігрантів,  створення сприятливих  умов  для  перетинання трудовими мігрантами з України державних  кордонів  та   перебування   таких   осіб   в  державі працевлаштування;
• створенням сприятливих  умов  та  механізмів для повернення в Україну громадян України,  які постійно  проживають  на  території інших держав, з метою зменшення еміграційних потоків;
• посилення взаємодії   і   координації   діяльності  державних органів,   органів   місцевого   самоврядування   та   громадських організацій у сфері реалізації державної міграційної політики;
• вдосконалення системи  оброблення  та  збирання  статистичної інформації про міграційні процеси громадян України, які проживають чи  тимчасово  перебувають за кордоном,  а також іноземців та осіб без  громадянства,  які  на  законних  підставах   проживають   чи тимчасово перебувають на території України;
• протидія торгівлі   людьми,   забезпечення  захисту  громадян України за кордоном,  а також іноземців та осіб без  громадянства, які перебувають на території України,  що постраждали від торгівлі людьми;
• провадження науково-дослідної діяльності у сфері міграції  та використання її результатів для реалізації державної політики;
• активізація зовнішньої  діяльності  держави з метою укладення міжнародних   договорів,   пов'язаних   з   урегулюванням   питань повернення  і  захисту  прав  осіб,  депортованих  за національною ознакою,  та їх нащадків,  розроблення і впровадження  ефективного механізму виконання таких договорів[21].

Висновки

Отже, міграційні рухи є так званим «індикатором» реакції населення на зміни в економічному, політичному, соціальному митті будь-якого суспільства. Розмір, напрямки та масштаби таких процесів певної мірою свідчать про стабільність або навпаки про нестабільність суспільного розвитку. Міграція— це переміщення населення, особливо працездатного. Однак, поряд з працездатним населенням переміщуються їх сім’ї. Міграція робочої сили — переселення працездатного населення з одних держав (регіонів) до інших терміном більше, ніж рік, що викликана економічними та іншими соціально-політичними причинами.

Варто зазначити, що вплив міграції на національний ринок праці неоднозначний. Трудова міграція українців має як позитивні, так і негативні наслідки для нашої держави. До основних негативних наслідків міграції можна віднести такі:

1. Виїжджає частина трудового потенціалу, в тому числі висококваліфіковані працівники, які згодом втрачають свої професійні навики, оскільки за кордоном виконувана ними робота часто носить примітивний та непрестижний характер;

2. Морально-психологічний аспект  має різносторонній вплив: з  одного боку - розпадаються сім’ї,  часто залишаються бездоглядними  діти та люди похилого віку, з іншого - працюючи на чужині, заробітчани втрачають власне здоров’я, не отримуючи при цьому кваліфіковану медичну допомогу, зазнають впливу важкої фізичної і часто ненормованої праці, насильства з боку роботодавців, в тому числі й сексуального, важких побутових умов, а крім цього, вони не мають гарантії щодо отримання зароблених грошей та правового захисту від злочинних елементів;

3. Зниження народжуваності у  молодих сім’ях. Поряд з цим  відомі факти, коли молоді жінки-заробітчанки  незаконно народжують дітей для сімей за кордоном нібито "на замовлення", а в подальшому не можуть забрати їх додому як власних;

4. Зростання цін на товари  і послуги на внутрішньому  ринку, зокрема на житло, при  існуючій низькій купівельній  спроможності основної маси населення. Це, в свою чергу, призводить до нерівномірного розподілу коштів та ще більшого розшарування суспільства, оскільки найбідніші верстви не мають змога виїхати за кордон на заробітки;

5. Загальна зневіра, втрата національної  самосвідомості, набуття чужих звичаїв та невластивого менталітету.

Щодо позитивних наслідків трудової міграції, можна перерахувати такі:

1. Зменшення соціальної напруги  та навантаження на ринок праці,  зокрема зниження рівня безробіття;