Види та організаційно правові форми підприємств в Україні

        Товариство на вірі – фірмове найменування товариства на вірі повинне містити або імена (найменування) всіх повних товаришів і слова "товариство на вірі" або "командитне товариство", або ім'я (найменування) не менш чим одного повного товариша з додаванням слів "і компанія" і слова "товариство на вірі" або "командитне товариство".

         Якщо в фірмове найменування  товариства на вірі включене  ім'я вкладника, такий вкладник  стає повним товаришем. 

          Вкладники не вправі брати  участь в управлінні і веденні  справ товариства на вірі, виступати  від його імені інакше, як за  дорученням. Вони не мають права  заперечувати дії повних товаришів  з управління і ведення справ  товариства.

           При ліквідації товариства на  вірі, у тому числі у разі  банкрутства, вкладники мають  переважне перед повними товаришами  право на отримання вкладів  з майна товариства, що залишилося  після задоволення вимог його  кредиторів.

          Залишилося після цього майно  товариства розподіляється між  повними товаришами і вкладниками  пропорційно до їхніх часток  у складеному капіталі товариства, якщо інший порядок не встановлено  установчим договором або угодою  повних товаришів і вкладників.

          ТОВ (ТДВ) – повне фірмове найменування товариства повинно містити повне найменування суспільства і слова "з обмеженою відповідальністю". Фірмове найменування товариства з додатковою відповідальністю має містити найменування суспільства і слова "з додатковою відповідальністю".

        Управління  суспільством будується на наступних  принципах. Вищий орган - загальні  збори його учасників, виключною  компетенцією якого є вирішення  принципових питань (зміна статуту,  затвердження річних звітів, розподіл  прибутку і збитків, реорганізація  або ліквідація товариства). У  товаристві з обмеженою відповідальністю  створюється виконавчий орган  (колегіальний і (або) одноособовий), який здійснює поточне керівництво  його діяльністю і є підзвітним  загальним зборам його учасників.  Одноосібний орган управління  суспільством може бути обраний  також і не з числа його  учасників. Питання, віднесені  до виключної компетенції загальних  зборів, не можуть бути передані  їм для вирішення виконавчому  органу товариства.

        До  виключної компетенції загальних  зборів учасників товариства  з обмеженою відповідальністю  ставляться:

• зміна статуту товариства, зміна розміру його статутного капіталу;
• утворення виконавчих органів товариства та дострокове припинення їх повноважень;
• затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів товариства і розподіл його прибутків і збитків;
• рішення про реорганізацію або ліквідацію товариства;
• обрання ревізійної комісії (ревізора) товариства.

       Статутом  товариства може бути передбачено  формування ради директорів (наглядової  ради) товариства. Члени колегіального  виконавчого органу товариства  не можуть становити більше  ¼ складу ради директорів товариства.

       Особа,  що здійснює функції одноосібного  виконавчого органу товариства, не може бути одночасно головою  ради директорів (наглядової ради).

        Керівництво  поточною діяльністю товариства  здійснюється одноосібним виконавчим  органом товариства або одноосібним  виконавчим органом товариства  і його колегіальним виконавчим  органом. Виконавчі органи підзвітні  загальним зборам учасників і  раді директорів суспільства. 

         Для перевірки і підтвердження  правильності річної фінансової  звітності товариства з обмеженою  відповідальністю воно вправі  щорічно залучати професійного  аудитора, не пов'язаного майновими  інтересами з товариством чи  його учасниками (зовнішній аудит). Аудиторська перевірка річної  фінансової звітності товариства  може бути також проведена  на вимогу будь-якого з його  учасників. 

        Порядок  проведення аудиторських перевірок  діяльності товариства визначається  законом та статутом товариства.

        Опублікування  суспільством відомостей про  результати ведення його справ  (публічна звітність) не вимагається,  за винятком випадків, передбачених  законом про товариства з обмеженою  відповідальністю.

         АТ – фірмове найменування акціонерного товариства має містити має розрізняти значення найменування і слова "відкрите акціонерне товариство" або "закрите акціонерне товариство".

         В акціонерному товаристві передбачена  трехзвенная система управління: загальні збори, рада директорів (наглядова рада), який в обов'язковому  порядку створюється, якщо в  суспільстві більше 50 учасників,  і виконавчий орган (одноособовий  чи колегіальний). Вищим органом  управління акціонерним товариством  є загальні збори. Проте його  компетенція не поширюється на  питання, які належать до відання  ради директорів або виконавчого  органу.

        До  компетенції загальних зборів  акціонерів належить вирішення  питань:

• реорганізації і ліквідації товариства;
• збільшення та зменшення статутного капіталу;
• освіти виконавчого органу;
• затвердження річних звітів, бухгалтерських балансів, рахунки прибутків і збитків, розподілу прибутків, збитків і т.д.

        Рада  директорів (наглядова рада) вирішує  питання загального керівництва  діяльністю товариства, крім тих,  що віднесені до виключної  компетенції загальних зборів. Рада  директорів (наглядова рада) здійснює  три основні функції: контроль  за діяльністю акціонерного товариства  і насамперед за діяльністю  адміністрації, призначення і  консультування виконавчого органу  АТ; розгляд і прийняття найважливіших  фінансово-економічних рішень.

        Акціонери  не відповідають за зобов'язаннями  товариства і несуть ризик,  пов'язаний з їх діяльністю, в  межах вартості належних їм  акцій. Всі вимоги кредиторів  до суспільства задовольняються  за рахунок майна останнього. Акціонери залучаються до відповідальності  за зобов'язаннями товариства  тільки в двох випадках:

      1. Якщо акціонери  не повністю оплачували акції,  то вони відповідають солідарно  із суспільством в 2. межах неоплаченої  частини вартості акцій; 

      2. При настанні  неспроможності (банкрутства) товариства  з вини акціонерів, що займають  керівні посади, мають право і  можливість, впливати на прийняття  рішень суспільства, і що володіють  контрольним пакетом акцій; в  такому випадку ця категорія  акціонерів несе відповідальність  субсидіарно з суспільством.

        Особливістю  акціонерного товариства є те, що його статутний капітал  оформляється акціями як особливим  різновидом цінних паперів, і  при виході акціонера зі складу  його учасників шляхом відчуження  акцій акціонер може вимагати  компенсації тільки від свого  контрагента. 

      Виробничий кооператив – фірмове найменування кооперативу має містити його найменування і слова "виробничий кооператив" або "артіль".

      Участь  пайовиків в управлінні кооперативом  досить широке. Тут існує, як  і в АТ, трехзвенная система  управління:

• загальні збори;
• наглядова рада;
• правління і (або) голова кооперативу.

        Вищим  органом управління кооперативом  є загальні збори його членів, до виключної компетенції якого  належать:

• затвердження та зміна статуту;
• утворення наглядової ради та припинення повноважень його членів, а також утворення і припинення повноважень виконавчих органів кооперативу;
• прийом і виключення членів кооперативу;
• затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів кооперативу, розподіл його прибутку і збитків;
• ліквідація та реорганізація кооперативу.

          Якщо число засновників кооперативу  перевищує 50 осіб, створюється наглядова  рада, яка координує діяльність  виконавчого органу. Виконавчим  органом є правління та його  голова, які підзвітні наглядовій  раді та загальним зборам засновників.  Вони здійснюють поточне керівництво  діяльністю кооперативу. Членами  загальних зборів, наглядової ради, правління, головою можуть бути  тільки члени кооперативу. Член  кооперативу має право на свій  розсуд вийти з нього. У цьому  випадку йому повинна бути  виплачена вартість паю або  видано майно, відповідне паю,  а також здійснені інші виплати,  передбачені статутом кооперативу. 

        Фонд  – порядок управління фондом  і порядок формування його  органів визначаються його статутом, який затверджується засновниками. Для контролю над цільовим  використанням майна, отриманого  фондом, у ньому повинен бути  створений опікунську раду, в  якій утворюється колегіальний (правління,  рада) і одноосібний (голова, президент)  органи, які призначаються або  затверджуються засновниками або  опікунськими органами.

          Практика показує, що, незважаючи  на позитивні і негативні моменти  кожної форми, для здійснення  різних цілей потрібні різні  засоби.

Підприємницькі здібності  успішно використовуються незалежно  від характеру діяльності та домінуючого  фактора виробництва. Підприємці можуть успішно реалізовувати свій потенціал  в будь-якій сфері діяльності: торговельної, транспортної, промислової, сільськогосподарської, банківській, страховій. При цьому  чим повніше розкривається потенціал  і чим краще умови для його розвитку, тим продуктивніше здійснюється процес відтворення. Це відноситься  до всіх форм підприємництва.

         Розвиток підприємництва - одна з  необхідних умов економічного  зростання та ефективного використання  національних ресурсів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

      У даній роботі ми розглянули тему організаційно-правові форми підприємства.

Підприємство є основною ланкою економіки і як господарюючий  суб'єкт займає провідне місце в  соціально-економічному розвитку країни, забезпечує розширене виробництво.

       Згідно  з ГК України підприємства в залежності від мети здійснюваної ними діяльності поділяються на комерційні та некомерційні.

Комерційні підприємства можуть створюватися у формі господарських  товариств і товариств, виробничих кооперативів, державних і муніципальних  унітарних підприємств.

       Господарські товариства можуть створюватися у формі повного товариства і товариства на вірі (командитного товариства).

       Господарські товариства можуть створюватися у формі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю та акціонерного товариства.

       Некомерційні підприємства можуть створюватися у формі споживчих кооперативів, громадських і релігійних організацій (об'єднань), благодійних та інших фондів і установ. Некомерційним підприємствам надано право займатися підприємницькою діяльністю, але лише при одночасній наявності умов: ця діяльність повинна, по-перше, служити досягненню цілей, поставлених перед підприємством, і, по-друге, за своїм характером відповідати цим цілям.

        Всі вони сприяють ефективному функціонуванню національної економіки, а також вирішенню багатьох соціальних проблем. Разом з тим аналіз спеціальної зарубіжної літератури з підприємництва та організації бізнесу показує, що кожна з цих форм має свої переваги і недоліки в залежності від виробничо-економічної специфіки господарства, його галузевої приналежності, демографічних умов в регіоні, культурних традицій даної країни і т.д . Тому заздалегідь наділити, наприклад, індивідуальні форми власності в усіх ситуаціях беззаперечними перевагами перед колективними або державними було б некоректно, і навпаки. Все залежить від конкретної соціально-економічної та виробничо-господарської ситуації в галузі, регіоні, країні.

          На жаль, не можна запропонувати будь-яку математичну модель оцінки ефективності використання будь-якої власності або їх сукупності, тому що процеси господарювання при тій чи іншій власності не піддаються строгому опису через складність змісту і кількісної невизначеності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Ісаков М. Види та  організаційні форми підприємств  в Україні //Вісник Академії правових наук України. - 2004. - № 4. - C. 224-230

2. Венгер А. Підприємництво, його організаційні форми в  Україні//Географія та основи  економіки в школі. - 2000. - № 4. - C. 9-12

3. Винар Л. Організаційно-правові  форми юридичних осіб, заснованих  державою //Підприємництво, господарство і право. - 2005. - № 8. - C. 6-10.

4. Гула О. Перетворення  приватного підприємства на приватне товариство:шляхи вдосконалення організаційно-правової форми підприємництва //Підприємництво, господарство і право. - 2003. - № 4. - C. 82-84

5. Кочергіна К. Організаційно  правові форми підприємницьких товариств як об’єкт законотворчого моделювання //Українське комерційне право. - 2005. - № 6. - C. 83-96